Tag: Дракула

Про нашу країну не раз говорили, що в ній є території з омріяними краєвидами, які чекають на відкриття та захоплення туристів. І не дивно, що багато іноземних туристів приїжджають, щоб відвідати Румунію та на власні очі побачити, наприклад, природну красу гірських районів, а також відчути атмосферу великих міст і відвідати музеї.

Наприкінці 2024 року, коли чимало людей вже починають планувати свою відпустку на наступний рік, престижний американський журнал, особливо відомий як видання про моду, включив Румунію до рейтингу напрямків, які варто відвідати у 2025 році. Відомий журнал Vogue склав список 10 найкращих напрямків для подорожей у 2025 році.

Інтерес до мандрівок зараз на висоті, але так само зростає і надмірний туризм: у Барселоні, Венеції та на Майорці відбулися місцеві протести, а Сицилія зіткнулася з водною кризою, спричиненою туристичним бізнесом. Справа не лише в тому, куди ви можете поїхати, але й куди ви повинні поїхати. І куди ви хочете поїхати: деякі люди люблять культурні подорожі, інші шукають адреналіну на свіжому повітрі. А є й такі, хто хоче просто посидіти на пляжі, пообідати з келихом вина на столі і почитати хорошу книгу. «Враховуючи всі ці фактори, ми почали працювати над локаціями, які останнім часом викликали у нас інтерес – і пошук рейсів. Про деякі ви, можливо, ніколи не чули, про інші – дуже часто. Але всі вони варті подорожі», – зазначає Vogue.

«Ми довго йшли до цього, але нарешті відчуваємо, що Румунія виходить з тіні своєї бурхливої історії 20-го століття. Це одна з найбільш швидкозростаючих економік в Європейському Союзі, її гастрономічна та культурна сцени процвітають, і це та рідкісна країна, яка дійсно має все – від яскравої мистецької сцени в Клуж-Напоці до захоплюючих походів в Карпатах, від чорноморських пляжів на східному узбережжі до музеїв світового класу в її столиці, Бухаресті. Все це означає, що ніколи не було кращого часу для відвідування Бухареста – а з відкриттям Corinthia Bucharest у 2025 році у вас буде новий п’ятизірковий готель, який стане стартовим майданчиком для знайомства з найбільш недооціненою країною Європи.” „Обов’язково знайдіть час відвідати Трансільванію – і не лише заради середньовічних замків, гідних Дракули. Тут є цілий світ розкішних (і добре оцінених) місць для відпочинку на природі та оздоровлення, (…) які пропонують все – від уроків бджільництва до ритуалів купання в сіні. Тільки не просіть про вампірський догляд за обличчям», – зазначає видання.

Завершують список острів Тасманія, пам’ятки Японії, такі як Кіото, відомий своїми вражаючими храмами, або острови Рюкю, архіпелаг на півдні Японії, Шварцвальд у Німеччині, острів Патмос у Греції та місто Мелідеш у Португалії. До рейтингу також увійшли Сіва на заході Єгипту, Внутрішні Гебриди – архіпелаг на північному заході Шотландії, а також Біг-Скай у штаті Монтана.

Так само, Румунія увійшла до переліку 25 напрямків, які, на думку CNN Travel, варто відвідати у 2025 році. Список, який включає екзотичні напрямки з Азії, Латинської Америки, Африки та Європи, є не топом, а переліком напрямків, які варто відвідати, упорядкованих за алфавітом від Алмати в Казахстані до острова Ванкувер в Канаді. «У Європі залишилося не так багато місць, які все ще мають ту незвідану атмосферу, але Румунія серед них», – вважає CNN Travel. «Це подарунок у наші дні надмірного туризму – адже це країна, яка має все, від чорноморських курортів до надзвичайної краси Карпатських гір, і яка, схоже, намагається збільшити кількість своїх відвідувачів у сталий спосіб. Так, у замку Бран є Дракула, але якщо ви шукаєте інші середньовічні готичні принади в Трансільванії та за її межами, відвідайте Тімішоару, Клуж-Напоку, Сібіу, Брашов та Себеш. У столиці Бухаресті є чарівний старий центр, який зараз трохи переповнений туристичними барами і ресторанами, але недавня історія міста все ще залишається головною визначною пам’яткою». Також згадується Палац Парламенту, а щодо румунського сільського середовища CNN Travel вважає: «Мабуть, немає кращого способу дослідити її, ніж нещодавно відкрита Via Transilvanica – 1400-кілометровий маршрут через сільські ландшафти і села, що здаються застиглими в часі».

Престижний журнал про науку та подорожі National Geographic також склав список місць, які варто відвідати в 2025 році. Місто в Румунії, яке користується великою популярністю навіть на національному рівні, потрапило в короткий список туристичних спеціалістів. Вони заохочують туристів приїжджати в цю чудову та історичну місцевість. Брашов — одне з найкрасивіших і добре збережених міст Румунії, розташоване в самому серці країни, в історичному регіоні Трансільванія, у підніжжі Карпатських гір, особливо гірського масиву Постевару, в оточенні хвойних лісів. Він відомий своїм середньовічним шармом, вражаючими пейзажами, а також своїм стратегічним розташуванням, що робить його привабливим місцем як для туристів, так і для місцевих жителів. У заклику престижного журналу про науку та подорожі Брашов представлений як ворота в чарівну Трансільванію, зі старовинними лісами та захоплюючими селами. Але й з історіями, які надовго увійшли в колективну підсвідомість.

Овіяний легендами та історичними переказами, замок Бран розташований приблизно за 30 кілометрів від міста Брашов, на середньовічному торговому шляху, що з’єднував південну Трансільванію з князівством Волощина. Замок Бран будувався в кілька етапів, спочатку він був зведений для захисту під’їзної дороги і митного контролю. Перше укріплення з однією оборонною вежею було зведено у 1377 році, а згодом були додані інші стіни та вежі. У середині 17 століття князь Трансільванії Дьордь Ракоці ІІ продав замок Бран, який був важливим джерелом прибутку завдяки митному оформленню товарів, мешканцям Брашова. Громада Брашова утримувала його в управлінні до 1920 року, коли він був подарований королеві Румунії Марії.       

Перебуваючи під управлінням румунської королівської родини, замок був модернізований за допомогою архітектора Карла Лімана, який пристосував його для житла. Замок став улюбленою резиденцією королеви Марії, яка в свою чергу передала його своїй доньці, принцесі Іляні. Під час комуністичного режиму його націоналізували, а через 61 рік, у 2009 році, замок повернули спадкоємцям принцеси Іляни. Інтер’єр був відреставрований, а об’єкти спадщини завезені, тож замок Бран тепер є частиною туристичного маршруту. Відвідувачі можуть побачити, серед іншого, покої короля Румунії Фердинанда I і королеви Марії, а також музичну вітальню, де в міжвоєнний період виступали відомі артисти. Міхня Морару, екскурсовод замку Бран, пояснив, чому румунські та іноземні туристи приїжджають сюди: «Це замок, який має багато цікавинок. Ми говоримо, що в замку Бран можна провести цілий день, тому що він пропонує нам багато приємних моментів. Після відвідин замку ми можемо скористатися рестораном. Навколо замку є парк, де можемо прогулятися, провести тут приємні моменти. Звичайно, є також можливість відвідати різні заходи, які відбуваються в замку Бран з різних нагод. Ми кажемо, що це мікс, тому що саме це робить історію успішною, це злиття історичної реальності з міфом і легендою про Дракулу».

Графа Дракулу, персонажа однойменного роману ірландського письменника Брема Стокера, часто плутають з Владом Цепешом, князем Волощини. Якщо Дракула – вампір, який живе в руїнах замку в Карпатських горах, то Влад Цепеш – історична постать, яка очолювала антиосманські військові кампанії в середині 15 століття, а також здійснювала набіги в регіонах Бран і Брашов, щоб покарати купців, які відмовлялися підкорятися йому і платити мито. Це породило образ жорстокого правителя, який переслідував своїх підданих. У замку є виставка, присвячена графу Дракулі та Владу Цепешу, а також розділ під назвою «Історія страхів у Трансільванії», натхненний тим, що в селах навколо замку та за його межами люди вірили в існування злих духів, яких називали примарами. Так, місцеві історії розповідають про людей, які вдень живуть нормально, а вночі перетворюються на примар і переслідують інших.

На першому поверсі цієї будівлі колись знаходилася квартира кастеляна, військового керівника фортеці, а після прибуття королівської сім’ї, в  міжвоєнний період, цей перший поверх був перетворений на квартиру королеви Марії, тобто спальню, малий та великий зали, де приймалися гості. З першого поверху, відвідувачі замку піднімаються по секретних сходах. На третьому поверху, турист заходить в один з найкрасивіших залів – музичний зал і бібліотеку королеви Марії. Слідує згодом лоджія або королівський балкон з готичними арками та видом на внутрішній двір. Звідси туристи піднімаються на відкриту терасу, з прекрасним видом на населені пункти, що належали Волощині. Звідси видні і руїни, що представляли кордон між  Трансільванією і Волощиною, а також середньовічну митницю з XIV ст.

На другому поверсі можна відвідати квартиру королья Фердинанда, з її чудовими камінами, намальованими дверями і балками, королівську спальню, салон і вітальню. Теж тут знаходиться зал трансільванських середньовічних костюмів і зброї. Кінозал – це нещодавно улаштоване приміщення, де, на великому екрані відбувається показ кінофільмів з королівською родиною, військовими парадами і момент коронації королів в Алба-Юлії. На четвертому поверху улаштована квартира принца Ніколая, четвертої дитини королівського подружжя Фердинанда і Марії. І теж тут були улаштовані дві кімнати, сугестивно названі Номери Брема Стокера. Тут, румунською та англійською мовами розповідають про легенду Дракули, резюме роману Стокера, історію господаря Волощини Влада Цепеша, історію його смерті, про генеалогічне дерево родини Дрекулештів.

Туристи, які приїжджають до замку, можуть відвідати й Тунель часу, інвестицію на суму в 1 млн. євро. Це таємний тунель, який ніколи не був відкритий для туристів з моменту його будівництва, понад 80 років тому. Він був побудований в 1930 році на замовлення королеви Марії, щоб скоротити шлях хворої на артрит королеви між замком та парком, де вона любила відпочивати. Довжина тунелю становить 40 метрів. Туристи входять у ліфт, спускаються 30 метрів через старий колодязь, а потім проходять через тунель довжиною 40 метрів, звідти дістаються до королівського парку. Тунель не є простим, і його перетин є справжнім мультимедійним досвідом. Кілька голограм ознайомлюють туристів із історією замку Бран, від його будівництва в 1377 до сьогодення.

Традиційна вечірка на честь Хеллоуїна цього року буде організована в замку Бран у суботу, 2 листопада. Учасники зможуть насолодитися кількома заходами, спеціально підготовленими організаторами. Окрім специфічних декорацій, цьогорічний захід запропонує туристам унікальний сенсорний досвід: музику та звуки жахів, фантастичних персонажів, спеціальні проекції та кінореквізит. Розсіяне світло і скрипуча підлога додадуть атмосфері шарму. На завершення скажу, лише що протягом минулого року замок відвідали понад 720 тисяч туристів, пік припав на 2019 рік, коли його відвідали майже мільйон туристів.  

Сігішоара – місто, яке зберегло привабливий середньовічний центр. З ним пов’язане ім’я відомого воєводи Влада Цепеша Дракули, який народився тут у 1431 році, фестиваль середньовічного мистецтва, укріплена фортеця, Годинникова вежа та кілька інших визначних пам’яток. У Сігішоарі також знаходиться музей, який у 2024 році відзначає своє 125-річчя.

На теперішньому місці Сігішоари знайдено сліди римського військового поселення Сандава. Сучасне місто було засноване німецькими поселенцями з Франконії, яких покликав угорський король Геза II у 12 столітті. Але перші документальні свідчення про місто датуються кінцем 13 століття. За 800 років свого існування Сігішоара пережила періоди спокою, але також моменти терору і насильства, такі як вторгнення, селянські повстання, війни, облоги, епідемії чуми, пожежі та революційні заворушення. Два тисячоліття історії Сігішоари підсумовані в місцевому музеї. Директор музею Ніколає Тешкуле окреслив деякі хронологічні віхи становлення закладу: «19 століття, як відомо, було століттям націоналізму, націй, і, звичайно, кожна національність хотіла зберегти і виразити свої національні цінності. Це також робилося через музеєфікацію, тобто збереження артефактів, які ідентифікували націю з певною територією».

Після створення Музею Брюкенталя в місті Сібіу в 1817 році, ініціативи місцевих колекціонерів призвели до створення інших музеїв, таких як музей у Сігішоарі. Ніколає Тешкуле: «Це, в першу чергу, колекція Німецької гімназії, викладацький склад Євангелічної гімназії збирав предмети для шкільного вжитку. З іншого боку, за один рік, у 1879 році, в Сігішоарі відбулися дві події. На початку липня було організовано загальні збори Трансільванського товариства культури і літератури румунського народу, пізніше відомого як АСТРА. Того ж року відбулися збори Історичного товариства Східної Австро-Угорщини. Одним з ініціаторів організації цієї сесії Товариства історичних наук був богослов та історик Карл Фабріціус, уродженець Сігішоари, вчитель німецької мови в середній школі. З цієї нагоди він зібрав кілька артефактів з Сігішоари та околиць і організував виставку. У певному сенсі він залишив заповіт молодшим за нього особам, щоб у майбутньому організувати музей у Сігішоарі, враховуючи виняткову цінність фортеці, яка досі зберігає ці середньовічні цінності».  

Спільні зусилля еліти Сігішоари зі зберігання та експонування предметів, що нагадують про минуле, увінчалися успіхом. Саме Фабріціус започаткував історію музею, а його зусилля мав продовжити Йозеф Бекон. Ніколає Тешкуле: «Одним із волонтерів, які допомагали реалізувати виставку, був тоді ще молодий чоловік, Йозеф Бекон. Пізніше він закінчить медичну школу і повернеться до рідного міста, щоб стати міським лікарем. Наприкінці 19 століття було вирішено організувати музей у найбільш репрезентативній вежі міста – Годинниковій вежі. Ця вежа була відреставрована у 1894 році. Здається, у 1898 році на першому поверсі Годинникової вежі було організовано невелику виставку, у так званіу патриціанській кімнаті. Ми про неї мало що знаємо».

Будь-який гарний початок і гарне продовження може мати лише гарний кінець. Так було і в Сігішоарському музеї. Ніколає Тешкуле: «Пізніше було зібрано більше об’єктів і, практично, 25 червня 1899 року музей було відкрито. Цей музей об’єднав групу ентузіастів, а з 1905 року він був пов’язаний з асоціацією, що базувалася в Сібіу і називалася «Асоціація Себастьяна Хана». Ця асоціація мала на меті саме популяризацію історичних та мистецьких цінностей. Воно мало два напрямки: з одного боку, організація виставок у різних фортецях або укріплених церквах і, водночас, просування місцевих художників, особливо саксонців, які в той час були активними в центрах Трансільванії, особливо в Брашові та Сібіу. Ця асоціація керуватиме музеєм до 1925 року. Після 1925 року музей перейшов під опіку Євангелічної церкви, а колекція була розширена. Окрім колекції у Годинниковій вежі, яка включала історію Сігішоари від найдавніших часів, від бронзового віку до Першої світової війни, у монастирській церкві був також невеликий етнографічний музей, невеликий музей церковних предметів, організований у церкві на пагорбі, і шкільний музей. Навколо Годинникової вежі та зелених насаджень між церквою і вежею навіть намагалися організувати невеликий дендрологічний парк і ботанічний сад, а з 1933 року можна сказати, що в Сігішоарі був справжній музейний комплекс».

Історичний музей Сігішоари – це музей з міцними традиціями. Його появі сприяли ентузіазм і відданість справі, почуття, які часто залишаються менш відомими нащадкам.