Цього місяця було зроблено
важливий крок, коли Європарламент проголосував за Закон «Про клімат», метою якого є реалізація обіцянок, якими Європейський Союз зобов’язується
стати кліматично нейтральним до 2050 року. Європейські громадяни та компанії
матимуть юридичну основу та передбачуваність, необхідні для підготовки до належних змін. Цей підхід є дуже важливим,
із суттєвим впливом на якість життя, а також на заощадження, закон будучи оцінений як історичний. Однак слід
зазначити, що на глобальному рівні, ЄС викидає лише 8-9% від загальної кількості парникових газів. Гість Радіо Румунія, університетський професор доктор Мірча Дуцу, голова Бухарестського Екологічного університету,
нагадав, що проблема клімату є лише одним із аспектів Європейського зеленого
пакту.
Він був запропонований
Європейською Комісією у грудні
2019 року як нова стратегія сталого розвитку у всіх сферах дій Союзу, спрямована на забезпечення
справедливого та всеохоплюючого переходу до сучасної, ефективної з використанням ресурсів та
конкурентоспроможної економіки. Професор Мірча Дуцу пояснює: Йдеться
про роз’єднання приросту ресурсів та перетворення екологічних пріоритетів на
виклики, на можливості для економічного та соціального розвитку. Таким чином,
вся стратегія Європейського Союзу націлена на нову модель екологічного
переходу. Відповідно до Пакту вже було започатковано декілька важливих
стратегій – стратегію біорізноманіття, продовольчу стратегію, а 4 березня цього
року було оприлюднено пропозицію щодо регламенту Європейського парламенту та
Ради, що встановлює основу для досягнення кліматичної нейтральності – Європейський
закон «Про клімат». Що означає цей закон? Це регламент, тобто спеціальний
обов’язковий документ Союзу, застосовний у всіх державах-членах, який кількісно
визначає та робить обов’язковими дві кліматичні цілі – першу, проміжну, до 2030
р., вперше обрано варіант 40%, в рамках Зеленого пакту передбачено 50%, однак
15 вересня, голова Європейської Комісії, у звіті про стан Союзу, висловилася за
щонайменше 55%, а парламентська більшість, прийняла цю пропозицію до закону про
регулювання, підняла амбіцій на рівні 60%, щоб виконати вимоги та зобов’язання,
які ЄС взяв на себе у звіті щодо цілі Паризької угоди стосовно обмеження
підвищення температури до 1,5 градусів за Цельсієм по відношенню до рівня доіндустріального
періоду.
Зараз
Європарламент повинен досягти згоди щодо остаточної мети з усіма 27 країнами-членами
ЄС, але лише деякі з них заявили, що підтримають ціль зменшення викидів на 60%.
У той час як багатші держави з великими відновлюваними енергетичними
ресурсами хочуть більшого скорочення викидів парникових газів, більш залежні
від вугілля країни, такі як Польща та Чехія, побоюються негативних економічних
наслідків занадто високих цілей. Стриманність
виникає
тоді, коли більш амбіційна ціль не є автоматично кращою – за відсутності
дослідження наслідків, яке свідчило би про те, що ціль може
бути досягнута, це може мати соціальні наслідки, які в середньостроковій перспективі
будуть коштувати ще дорожче. Ідея необхідності досягнення компромісу стає
все зрозумілішою, і депутати Європарламенту хочуть уникнути варіант,
щоб країни знизили ціль нижче рівня, запропонованого
Європейською комісією, щонайменше на 55%. Це фактично відсоток, на який також
посилаються експерти у цій галузі. Вони кажуть, що
зменшення на 55% до 2030 року є мінімальними зусиллями, необхідними для того,
щоб Європейський Союз міг реалізувати свій план досягнення кліматичного нейтралітету до
2050 року, твердо ставлячи викиди від Союзу на шлях, який у разі його прийняття
на глобальному масштабі це обмежило б глобальне потепління на безпечному рівні. Зелений пакт
стосується не лише екології, вважає професор Мірча Дуцу: Це нова модель розвитку на рівні ЄС. Все слід
розглядати з точки зору екологічного переходу, що також означає енергетичний
перехід, це також означає перехід з точки зору споживання, це також означає
перехід з точки зору захисту клімату. Але як ми розуміємо концепцію нейтральність клімату в 2050
році? Ця мета означає, простіше кажучи, що я поглинаю стільки парникових газів, скільки викидаю. Тобто я не повинен додавати більше до того, що вже існує, і не
ускладнювати кліматичну систему навіть більше, ніж те, що відзначається даною
мінливістю. І цей закон робить певні цілі обов’язковими. Йдеться про урегулювання, про закон. Передбачені фінансові санкції для держав, які не будуть виконувати свої цілі
та завдання, свої обов’язки у цій галузі з точки зору європейського закону. Зазначимо ще одне – держави,
які заявляють, що їм потрібні додаткові економічні зусилля для досягнення цих
цілей, вони зможуть скористатися низкою засобів ЄС.
Насправді, 35% бюджету програми «Orizont Europa»- науково-дослідної та інноваційної програми ЄС на
2021-2027 роки – буде спрямовано на формування рішень, витребуваних Екологічним пактом, у таких
сферах, як адаптація до змін клімату, вплив на міста, на ґрунт, на океани, а країни, включаючи Румунію, повинні бути готові поглинати ці
гроші шляхом послідовних проєктів. Дані Європейського агентства з навколишнього середовища показують, що
понад 75% викидів парникових газів у ЄС припадає на енергетичну та транспортну галузі, і що забруднення атмосферного повітря спричиняє
понад 400 000 смертей щороку.
