Tag: Еммануель Макрон

Центрист Еммануель Макрон, лідер руху, заснованого лише рік тому – Вперед! – і Марін Ле Пен, представниця ультраправого Національного Фронту, зустрінуться в другому турі президентських виборів у Франції. Вибори від 7 травня позначать, таким чином, прем’єру – відсутність представників консервативних правих і лівих соціалістів. Пояснення аналітика для цієї ситуації просте – відбувається на тлі неясної виборчої агітації, в Франції, де традиційні партії функціонують досить погано, як це відбувається, до речі, і в решти європейських країнах, і в момент, коли у західноєвропейському світі відбуваються глибокі перетворення, тому що установи залишаються трохи позаду політичних подій та еволюції суспільства.

Я вже зараз хочу побудувати більшість, щоб управляти і змінити ситуацію, заявив незабаром після оголошення результатів першого туру виборів кандидат, який отримав найкращий результат, Еммануель Макрон. Ця більшість, уточнив він, буде створена з нових фігур, нових талантів, і кожен може знайти своє місце в ній. Я не буду питати тих, хто приєднується до мене, звідки вони приходять, але чи вони згодні з оновленням нашого політичного життя, із забезпеченням життя французів, з вивільненням енергій на ринку праці, так щоб кожен міг розвиватися всередині суспільства, незалежно від того, звідки він приходить, чи вони згодні з оживленням європейського проекту.

На діаметрально протилежному полюсі стосовно позиції щодо Європи, Марін Ле Пен продовжила виборчу агітацію повідомляючи французам, що перед ними стоїть історична можливість. Тому що, каже вона, великою ставкою цих виборів є глобалізація без правил, що створює загрозу нашій цивілізації. Французи повинні зробити простий вибір – або продовжити йти тим же шляхом, без кордонів і без захисту, наслідками чого є, отже, переміщення робочих місць, недобросовісна міжнародна конкуренція, масова міграція, вільне пересування терористів, або обрати Францію із кордонами, які захищають наші місця праці, нашу купівельну спроможність, безпеку і національну ідентичність.

Аналізуючи результати першого туру виборів, Валентин Наумеску, доцент в Університеті Babes-Bolyai в м. Клуж-Напока, вважає, що, перш за все хорошою вісткою є те, що у другий тур виборів пройшов проєвропейський кандидат Еммануель Макрон, і що ймовірно, він буде обраний 7 травня президентом французької Республіки: За допомогою цього нового президентства Франція залишиться надалі в ЄС. Це хороша вістка. Однак, якщо розглянути уважно це питання, ми побачимо, що дві основні традиційні повоєнні французькі партії, республіканці і соціалісти, втратили суспільну підтримку, демократичну підтримку, не зумівши вперше в історії П’ятої Республіки, пройти в другий тур виборів. Це ознака того, що ми є свідками якоїсь політичної поляризації, нової вісі. Якщо до цих пір, віссю політичної поляризації була правоцентристська – лівоцентристська, зараз ми є свідками різкої зміни політичної прогалини по лінії крайнього центристського спрямування. Йдеться теж про політичну та ідеологічну поляризацію, про різні набори цінностей, але це зростання екстремізму, популізму, націоналістичних антиєвропейських рухів, чи то правих, чи то лівих, підживлює, як це було, природно, реакцію раціональної більшості, порядної, демократичного французького тіла згрупованого навколо центру. Таким чином, це несподіваний шанс, що надається ліберальному політичному центру, проєвропейському, перевизначитися, практично, з політичної точки зору і взяти участь в змаганні, ми сподіваємося, успішному, проти французького ультраправого крила.

Висхідний шлях або зміцнення екстремізму має як наслідок природну реакцію мобілізації під час голосування раціональної, врівноваженої більшості, яка бажає захистити свої цінності, каже Валентин Наумеску: Я не можу бути таким оптимістом і сказати, що анти-європейська популістська хвиля минула. Вона не минула, вона знаходиться на найвищому в історії післявоєнної Європи рівні, але, на щастя, ще не утворює критичну масу людей, здатну перемогти на виборах..

За словами Валентина Наумеску, це можна вважати найбільш важливою ознакою президентських виборів у Франції, а саме те що важлива частина, і, на щастя, до цих пір ще більша частина французького суспільства хоче захистити свої цінності – так як це зробили і нідерландці 15 березня, коли відсоток людей, що мобілізувалися на голосування, був зразковим – 83%. У першому турі виборів у Франції, 23 квітня, явка на голосуванні склала майже 80%. Є ознаки політичної заангажованості, відповідальності, і все це показує нам, що битва ще не втрачена, вважає Валентин Наумеску. Справа в тому, що враховуючи ставку і міжнародний контекст, теперішні президентські вибори у Франції є, мабуть, одними з найважливіших протягом останніх десятиліть, французи не обираючи тільки одного президента, але й шлях, яким йтиме їх країна і шлях Європейського Союзу в майбутньому.

Еммануель Макрон, кандидат центристського руху, посів перше місце у першому турі президентських виборів у Франції, з майже 24% голосів. У другому турі, що відбудеться 7 травня, центрист Макрон зіткнеться з лідером Національного фронту Марін Ле Пен, яка зібрала майже 22% голосів. Для Європейського Союзу, який очікує не затамувавши подих на вирішальний вердикт президентських виборів у Франції, поганою новиною є те, що представниці ультраправого анти-європейського політичного крила, яка проголосила себе «кандидаткою народу» вдалося увійти у другий тур.

Доброю вісткою буде те, що традиційні ліве і праве крила приєднаються Макрону у вирішальному турі. Як кандидат правих, колишній прем’єр-міністр в адміністрації Саркозі, Франсуа Фійон, а також, кандидат лівих Бенуа Амон, оголосили про підтримку Еммануелю Макрону. Крім того, найбільша профспілка Франції виступає на користь Макрона. «Я хочу бути президентом патріотів проти націоналістичної загрози» сказав молодий французький політик після завершення першого туру виборів. «За один рік, нам вдалося змінили обличчя французької політики», зазначив Макрон, який пообіцяв бути голосом надії для Франції і Європи.

Великі європейські газети перейшли на бік лідера соціал-ліберального громадського руху Вперед!, заснованого лише рік тому і який має шансів стати наймолодшим президентом Франції. 39-річний Еммануель Макрон практично вийшов із цілковитої тіні в центр політичної арени Франції. Ще три роки тому він був невідомий широкому загалу навіть у нього вдома, у Франції. Протягом двох років, у період 2014 – 2016 рр., він був міністром економіки, в адміністрації Олланда, проте без того, щоб приєднатися до якоїсь партії, і не висунувши кандидатуру на певну державну посаду. З позиції міністра економіки, він викликав невдоволення з боку соціалістів, вживши заходи, що вважалися вельми правими. Пішов у відставку в минулому році, щоб увійти в президентську гонку в якості представника власного центристського політичного руху, розташованого на кордоні між політичною партією і громадянським рухом.

Макрон не є антисистемним політиком, але вважає себе переможцем, який не походить з системи. Якщо до цього додаються фіаско традиційних правого і лівого крил, можна говорити про зміну парадигми в французькій політиці. Ці вибори відзначають, до речі, дві інші прем’єри, обидві болючі для політичної системи: через шість десятиліть, чинний президент, соціаліст Франсуа Олланд, не балотується на другий термін, а представники консервативного правого крила і лівих соціалістів не входять у другий тур. Франція залишиться, швидше за все, і після 7 травня, стовпом європейської будови, але щось фундаментальне у її внутрішній політиці зміниться.