У світі радіомовлення Бі-Бі-Сі не потребує представлення. Це одна з віх, без якої не можна писати історію галузі, і в її столітньому існуванні румуномовна служба має своє місце. Початок мовлення Бі-Бі-Сі румунською мовою пов’язаний з початком Другої світової війни у вересні 1939 року, дата, коли румунській службі виповнюється 85 років. Однак надзвичайно важливий вплив Великої Британії у світі також виправдовував функціонування такої служби, враховуючи, що після 1945 року, по закінченні війни, світова геополітична сцена стала ще складнішою, ніж була до того.
У 1997 році Центр усної історії Румунського радіомовлення взяв інтерв’ю у Лівіу Крістя, одного з перших журналістів румунської служби Бі-Бі-Сі, який був румунським ведучим Бі-Бі-Сі з 1939 по 1971 рік. Лівіу Крістя пригадав початок роботи служби та випробування, які довелося пройти: «На цій радіостанції були певні випробування, своєрідний випробувальний термін, з людьми, яких рекомендувало румунське посольство. Деякі англійські радіостанції намагалися перевірити, чи можна буде почути програму в Румунії і, водночас, чи підходять голоси, які з’являлися перед мікрофоном, чи ні. Але перша команда, яка взяла на себе роботу в редакції і біля мікрофона, складалася з чотирьох осіб: чиновника Міністерства фінансів Нікулая Георгіу, який перебував у Лондоні за програмою обміну, професора історії Іона Подрі, направленого Інститутом Йорга для проведення досліджень, одного юриста, який все ще вивчав порівняльне право, тобто я, і молодого студента Лондонського політехнічного інституту Хосе Кампуса».
Спочатку румуномовна програма була 15-хвилинним випуском новин. Вона інформувала слухач з Румунії про новини з міжнародної та британської преси. Почалася війна, і поляки, як влада, так і пересічні громадяни, відступали до Румунії, намагаючись дістатися Заходу. Програма транслювалася з Будинку радіомовлення на Портленд Плейс у центрі Лондона, де вперше прозвучало оголошення «Це радіо Лондон» румунською мовою. Коли німецькі бомби пошкодили будівлю, служба переїхала до готелю, а потім на льодову ковзанку. Лівіу Крістя розповів, що він та його колеги швидко адаптувалися до роботи і поділився деталями організації редакційної роботи: «За короткий час голоси дикторів стали джерелом певної, впізнаваної інформації, джерелом певної надії у важкі дні. Біля мікрофона виступали вчені, державні діячі, оглядачі, колумністи, професори, профспілкові діячі, письменники, солдати, бійці підпільних фронтів, біженці та в’язні, що втекли з трудових таборів чи військовополонені. Новини після початку війни перевірялися без цензури дипломатичними та військовими резидентурами. Матеріал, отриманий редакторами румунської редакції, був оброблений в центральній редакції. Він мав бути перекладений і прокоментований румунськими редакторами, щоб зробити його максимально зрозумілим для пересічного слухача. Коментарі для преси підбиралися для кожної сфери, на яку були спрямовані програми, а конференції, які давали провідні журналісти, намагалися помістити подію або новину дня в контекст ситуації, яка складалася на той момент».
Стан війни вимагав, щоб програми Бі-Бі-Сі румунською мовою, як і іншими мовами, були під пильним контролем. Лівіу Крістя: «Від самого початку у нас була так звана служба моніторингу, тобто служба, яка прослуховувала програми з країни та з-за кордону. Ті, хто стежив за реальними ефірами, мали стежити за тим, щоб перед мікрофоном ми не читали нічого іншого, крім того, що було написано в інформаційних бюлетенях, одним словом, щоб ми не імпровізували, щоб ми не відхилялися від тексту, який був затверджений керівником редакції перед виходом в ефір. І цими джентльменами, які керували нами, були Джордж Кемпбелл, доктор Моррісон і джентльмен, який колись був керівником нафтової компанії в Румунії і який добре розмовляв румунською мовою».
У будівлі Бі-Бі-Сі Лівіу Крістя також згадав про свою зустріч з людиною, якій судилося увійти в історію в бурхливому 20-му столітті: «Коли я проходив повз охорону, там стояв офіцер, який був дещо приголомшений тим, що не міг порозумітися з охоронцем. Оскільки це був французький офіцер, у французькій формі, я одразу запропонував йому допомогу і попросив пояснити, в чому справа. Він відповів дуже коротко і дещо роздратовано: «Я полковник де Голль, я щойно приїхав з фронту і у мене призначена зустріч. Я вже запізнився на 5 хвилин і не розумію, чому мене тримають тут і ніхто не чекав на мене в приймальні?». Я був дуже зворушений, коли пізніше дізнався, що цей полковник із зіркою був генералом де Голлем, який, як ми знаємо, очолював французький Опір, а потім був тим, хто дав Франції першу післявоєнну політичну структуру».
Румунській службі Бі-Бі-Сі виповнилося 85 років. Вона залишалася однією з цитаделей захисту прав людини до 1989 року і продовжує залишатися такою і сьогодні.
