Tag: жінка

  • Роль жінок у сучасному європейському суспільстві

    Роль жінок у сучасному європейському суспільстві


    Сьогодні жінки
    стикаються з проблемами, про які громадянське
    суспільство знає, мабуть, занадто мало. З нагоди Міжнародного жіночого дня на
    початку березня відбулася європейська конференція, присвячена всім, хто
    цікавиться статусом та роллю жінок у суспільстві 2020 року.

    Організувала цей захід у
    Бухаресті Рамона Стругаріу, депутат Європарламенту
    від Альянсу USR-PLUS (фракція «Оновити Європу»), яка
    зазначила з цього приводу: «Ми не обов’язково настільки просунуті,
    наскільки б нам хотілося, з точки зору стратегії щодо гендерної рівності загалом
    та гендерної рівності в політиці. Більше того,
    в той же час ця Європа, про яку комісар
    ЄС Вєра Юрова казала, що є
    найкращим місцем у світі на сьогоднішній день для жінок та прав жінок, і це дійсно
    так, – це Європа, в якій кожна третя жінка щодня є
    жертвою фізичного чи іншого виду насильства. Це
    Європа, в якій 55% жінок зазнають сексуальних
    домагань.»



    Представляючи
    реальні проблеми жінок у Румунії Рамона Стругаріу зосередилася на правовій
    базі, якою можуть скористатися жінки-жертви насильства по всій Європі. Депутатка
    також додала, що загальноєвропейські зусилля повинні бути продовжені на
    національному рівні: «Ми живемо в країні, де 63% населення вважає, що гендерне
    та сімейне насильство не є проблемами суспільства, що це не можна називати проблемою і, що вони не є проблемою
    для суспільства. Спираючись на ці дані та цифри, ми повинні задуматися над тим,
    що треба робити. Що ми можемо конкретно зробити, як структуровані заходи, на
    європейському рівні? Що ми можемо зробити на національному рівні не лише в
    законодавстві, а й щодо вжиття заходів та дотримання закону? А також над тим, що
    можна зробити на рівні менталітету та освіти.»



    Ірина фон Візе,
    депутатка Європарламенту до Брекзиту Brexit, представляє Ліберал-демократичну
    партію Великобританії. На конференції «Румунія та Європа жіночого роду»,
    британський політик наголосила на важливості усунення гендерних стереотипів: «Це
    відбувається не через відсутність шансів. Частково це викликано тим, що наша
    система освіти стільки років розглядає технологію, математику, інженерію як
    галузі, присвячені чоловікам. Для визначення можливостей жінок на ринку праці
    необхідно сформувати інше покоління. Нам потрібно змінити правила та стереотипи
    професій, які мають обирати для себе й жінки. Ми повинні заохочувати наших
    дочок і говорити «так, і ти можеш обрати цю професію». Сучасні жінки мають надзвичайні
    можливості.»


    Ірина фон Візе, яка
    увійшла в політику завдяки сприятливій кон’юнктурі,також
    розповіла про неприємний досвід, який вона мала після
    того, як стала публічною людиною: «Мушу
    сказати, що хто не готовий до
    чогось подібного, потребує великої витривалості.
    Особливо в онлайн-середовищі. Як ми всі знаємо, ми
    мусимо бути присутніми в Інтернеті, а особа,
    відповідальна за моє спілкування у віртуальному середовищі, зробила численні скарги до
    поліції за образливі коментарі. Це сталося не
    лише у Twitter, але і в інших ЗМІ. Більшість коментарів мали
    мізогіністичний характер, включаючи сексуальні домагання та погрози. Були
    й коментарі, які стосувались мене як жінки-політика. Мені довелося
    нарощувати власні сили і надзвичайно швидко.»





    А психічне насильство, вчинене тими, хто приховує
    свою особистість у віртуальному середовищі, може мати великі негативні наслідки для жертв.
    Хоча перебувають на високих посадах, жінки, які часто стикаються з такими ситуаціями,
    можуть зазнати серйозних емоційних травм і часто відмовляються від своєї
    кар’єри у публічних сферах. Ірина фон Візе: «Проблема не лише у зловживанні.
    Проблема полягає в наслідках психологічого насильства на молодих жінок в
    політиці. Щоразу, коли я розмовляю з такими жінками, я кажу: «Звичайно, я хочу,
    щоб моя участь мала значення, я хочу брати участь у політичному житті, але
    чи дійсно я хочу пережити цей досвід, всю цю ненависть, цю постійну агресію на
    рівні сьогоднішнього суспільного дискурсу? Чи можу я впоратися з цим емоційно?»





    Однак Ірина фон
    Візе переконана, що і в Румунії, і в інших державах-членах Європейського Союзу
    можна запобігати зловживанням та контролювати їх наслідки, якщо існують групи
    підтримки. «Я думаю, що у нас є необхідні рамки, і в багатьох випадках ми маємо
    конкретні програми сприяння жінкам. Але цього недостатньо. Для залучення всіх
    їхніх талантів у політиці нам потрібно створити мережу, мережу безпеки для
    політиків, для всіх, хто працює в публічній сфері. Це потрібно, щоб підготувати
    їх, навчити протистояти, як резервне рішення, на випадок, коли щось піде не
    так. Нам потрібна доступна мережа наставників та прихильників для цих жінок.
    Думаю, що це стане каталізатором, що заохотить жінок зробити крок вперед та
    зайняти позицію. Нам це потрібно.»


    Останні
    статистичні дані показують, що жінки складають понад 52% населення Румунії. І хоча
    їх частка збільшується, присутність жінок на державних посадах залишається
    низькою. Наразі лише 5% мерів та 20% обраних парламентаріїв є жінками.
    Аналогічна ситуація спостерігається і в бізнес-середовищі, де жінки становлять трохи
    більше 35% акціонерів. А насильство над жінками та упередження щодо жіночих та
    чоловічих професій надалі широко поширені в Румунії.

  • Жінки у ЗМІ та ІТ-індустрії

    Жінки у ЗМІ та ІТ-індустрії

    Жінки все ще
    залишаються недостатньо представленими у сферах інформаційних технологій та
    ЗМІ, хоча останніми роками було досягнуто прогресу, свідчить статистика ЄС.
    Однак у цій статистиці є певні нюанси. У багатьох європейських країнах у сфері
    журналістики, працюють більше жінок, ніж чоловіків. Проблеми полягають в тому,
    що вони знаходяться на керівних посадах у значно меншій кількості, ніж
    чоловіки. Наприклад, в середньому на європейському рівні в 2015 році на
    телебаченні працювали 48% жінок репортерів та редакторів, на радіо – 40% та
    34% у друкованих ЗМІ.

    Проте на керівних посадах у медіа-секторі жінки становили
    лише 38% і займали лише 36% посад на більш високих ієрархічних рівнях. Що
    стосується Румунії, дослідження, проведене кожні п’ять років агентством Global Media Monitoring Project (GMMP) показує, що в
    2015 році, хоча 80% випускників профільних факультетів складали жінки, тільки
    35% з них працювали в друкованих ЗМІ, на радіо і телебаченні і лише 38% були
    активними на новинних сайтах.




    У той же час
    було зафіксоване певне поліпшення ситуації в порівнянні з попередньою доповіддю
    GMMP 2010 року: у Румунії жінки є авторами новин у пропорції 30% на 70%. Однак,
    коли аналізуємо зміст новин і програм в цілому, а не тільки їх продюсерів,
    констатуємо інше, – каже Оана Белуце, активістка феміністської організації та
    доцент Факультету журналістики Бухарестського університету. «Ми маємо в ЗМІ те,
    що називається символічною анігіляцією: жінки з’являються набагато менше у
    засобах масової інформації, ніж чоловіки. Символічна анігіляція стосується не
    не тільки охоплення, а й тривіалізації. Досить часто у засобах масової інформації жінок тривіалізують, навіть і тих, хто перебуває
    на керівній посаді. Ми більше звертаємо увагу на зачіску жінки, яка обіймає
    певну посаду, ніж на її професійну діяльність або на резюме. Іншою проблемою
    ЗМІ є те, що вони стереотипно зображають жінок. Цікаво відзначити той факт, що
    чоловіків частіше запрошують для експертних аналізів в рамках програм, а це
    показує, де надалі зосереджена сила експертизи та знань. Жінок запрошують, коли
    порушуються соціальні проблеми. Це теми, які повинні змусити нас задуматися.»




    Подібні
    висновки випливають і з комплексного дослідження про гендерну рівність у шести
    ключових та ще двох пов’язаних з ними сферах. Цей Індекс гендерної рівності в
    країнах ЄС не є втішним для Румунії, – каже Оана Белуце: «Я торкнусь Індексу
    гендерної рівності в країнах ЄС, з якого випливає, що Румунія є останньою в
    Євросоюзі з точки зору гендерної рівності. Цей рейтинг характеризує гендерну
    рівність у таких сферах, як знання, освіта, влада, час. Наприклад, в якій мірі
    жінки та чоловіки мають однаковий доступ до вільного часу, враховуючи той факт,
    що крім роботи в публічному просторі жінки мають і домашню роботу, займаються
    вихованням та доглядають за дітьми.»




    Так виглядає загальна картина. Але якщо придивитись
    і зосередитись на певних сегментах, можна побачити, що в даний час Уряд
    Румунії та вісім міністерств очолюють жінки. Крім того, в Румунії розрив в
    оплаті праці за гендерною ознакою становить лише 5%, на 16% нижче середнього
    показника в ЄС. Водночас в галузі інформаційних технологій, яка часто
    перетинається зі ЗМІ, румунки мають кращу ситуацію ніж більшість європейок. За
    даними Євростат, частка жінок в Румунії з цією спеціалізацією становить 27%, наша країна займаючи за цим показником
    друге місце в Європі після Болгарії та випереджає Латвію, а середній показник в
    ЄС – 16%.

    Однак і в цьому секторі недостатня представленість жінок очевидна, -
    каже румунський депутат в Європейському парламенті Клаудія Тапардел. «З точки
    зору переваг цієї галузі, тільки одна третина цих переваг доступна жінкам. Крім
    того, на європейському рівні спостерігається тривожна тенденція: жінки, які
    працюють в цій галузі, протягом своєї кар’єри покидають цю сферу, обираючи
    іншу роботу. І це відбувається в той час, коли Європейська комісія прогнозує,
    що до 2020 року Європа стикатиметься з нестачею одного мільйона фахівців в
    сфері інформаційно-комунікаційних технологій. У пов’язаній з інформаційними
    технологіями галузі, тобто науки й інженерії, лише п’яту частину керівних посад
    обіймають жінки.»




    З метою подальшого скорочення гендерної нерівності
    на ринку праці, Румунія має намір ввести нову спеціалізацію, відповідно до норм
    міжнародного права, які наша країна вже перейняла. Говорить Грацієла Дрегіч,
    голова Національного агентства з питань забезпечення рівних можливостей:
    «Експерт з рівних можливостей є інструментом, який ми пропонуємо румунському
    суспільству, доступним для всіх державних і приватних структур. Згідно із
    законом, ми розглядаємо можливість, аби всі державні і приватні компанії, які
    мають більше 50 працівників, надали одному працівнику повноваження експерта з
    рівності шансів або прийняли такого експерта на роботу в компанії. Немає ніяких
    зобов’язань в цьому сенсі, ми лише хочемо запропонувати без примусу інструмент,
    який може сприяти гендерній перспективі в суспільстві.»




    Законопроект, що регулює функцію експерта з рівних
    можливостей вже був затверджений урядом і переданий на розгляд парламенту.





  • Жінка-письменниця у громадському просторі

    Жінка-письменниця у громадському просторі




    Нещодавно в столичному
    книжковому магазині «Гуманітас Чішміджіу» відбулися дебати на тему «Жінка в
    громадському просторі». Подія була
    організована ПЕН-клубом Румунія. Гостями заходу були Магда Кирнеч, голова ПЕН-Румунія,
    письменниці, журналістки й перекладачі Світлана Кирстян, Адіна Дініцою, Іоана
    Билдя Константінеску та письменник, перекладач і журналіст Богдан Гіу.

    За
    підсумками дебатів, запропонованих ПЕН-Клубом Румунія, ми запросили Світлану
    Кирстян та Адіну Дініцою розповісти про умови й можливості жінки-письменниці в
    румунському громадському просторі. Світлана Кирстян є автором збірок віршів
    Квітка лещат (видавництво Картя Роминяске, 2008 р.), відзначеної найважливішими румунськими літературними преміями,
    та «Гравітація» (Видавництво Трей, 2015 р.), номінованої на премію Радіо Румунія
    Културал та Культурна обсерваторія. Літературний критик, журналіст та
    перекладач з французької, редактор «Культурної обсерваторії» Адіна Дініцою
    співпрацює з такими публікаціями, як: Літературна Румунія, Стара дилема,
    Дилеатика та з радіостанцією Радіо Румунія Културал. Вона є автором книги «Проза
    Мірчі Неделчу. Сила літератури перед політикою та смертю» (видавництво Tracus
    Arts, 2011 р.). Ми запитали цих двох письменниць, як вони оцінюють роль письменниць
    у громадському просторі.


    Світлана Кирстян: «Мені
    прийшла на думку стаття, яку я нещодавно прочитала в «Scottish Pen», котра досі
    не дає мені спокою, тому що там я знайшла певні дані. Коротше кажучи, використовуючи
    дані й цитати, авторка статті приходить до висновку, що все що роблять чоловіки
    є визначальним для всього людства, в той час як зроблене жінками залишається визначальним лише для жінок. Інакше кажучи, все, що
    пишуть чоловіки, є представницьким для всього людства, в той час як те, що
    пишемо ми, жінки, залишається репрезентативним лише для жінок. Авторка статті
    посилається на конкретний випадок: письменниця, яка надіслала рукопис свого
    твору на електронну пошту 100 редакторів. П’ятдесят повідомлень вона відправила
    від свого імені, а інші 50 – від імені одного чоловіка. Як автор-жінка вона
    отримала сім відповідей, а в другій ситуації – сімнадцять. Розсудіть самі, чи це
    дійсно так.»




    Адіна Дініцою: «Загалом,
    літературна критика є сильною стороною в галузі літератури, літературні критики
    у своїх розсудах про літературу й про визнання чи ні тексту, виконують і акт
    культурної сили, встановлюючи собі певне місце в літературній ієрархії. Я
    дебютувала з невинністю людини, яка пише про літературу, без критики, не
    думаючи про ідентичність своєї статі. Я намагалася в той момент ігнорувати свою
    стать, мені здавалося це природним, це перший крок на шляху до нормальності
    критичного й літературного дискурсу. Я хочу, щоб ми почали говорити нормально,
    як чоловіки й жінки, без необхідності для нас, жінок, боротися за справу, не
    відчуваючи себе маргіналізованими навіть через те, що маємо надлишок політичної
    коректності, коли перебуваємо в центрі уваги громадськості.»




    Далі Адіна Дініцою розповіла
    про втрату невинності моменту дебюту: «Після
    дебюту я зрозуміла, що не все так просто. І була змушена усвідомити ідентичність
    своєї статі, зрозуміла, що я жінка, а не тільки літературний критик, і що це
    створює мені більші труднощі, ніж я думала. І тоді я не відчувала саме
    маргіналізацію, але усвідомила той факт, що я літературний критик, але, в той
    же час, маю й жіночу ідентичність, і що це ускладнює речі в громадському
    просторі ідей і особливо в Румунії, яка має більш традиційний клімат. Я
    прочитала на днях, що в 2015 році у європейському індексі статі Румунія
    посіла останнє місце, йдеться про дослідження, проведене на європейському
    рівні. І висновком було те, що весь ЄС ледь знаходиться на півдорозі в цій
    боротьбі за гендерну рівність, за збалансоване громадське представництво між
    жінками й чоловіками. Так що на даний момент мені як жінці потрібно боротися
    більше, щоб моє слово стало почутим.»





    Світлана Кирстян. «Я вважаю,
    що навіть не потрібна маргіналізація. Достатньо накласти ярлик, тому що це дуже
    тонка манера – я б назвала її навіть збоченою – щоб уникнути прямої
    маргіналізації, проти якої набагато легше боротися. Йдеться про накладення
    ярликів та упередження, поняття, з якими
    ми діємо, які часто походять з області літературної критики, яка є зоною сили.»




    Отже ми зараз лише почали
    дискусії на цю тему, а для роздумів наведемо слова письменниці Міхаєли Урси в книзі
    «Диван письменниці» (видавництво Limes, 2010 р.): «Дуже важливо побачити, чи, з
    точки зору самооцінки, письменниці Румунії сприймають себе гармонійно чи
    антагоністично, особливо якщо їм здається необхідним проблематизувати зв’язок
    між своїм громадським та приватним існуванням, між художньою творчістю та
    сімейним життям – відносини, як це можна буде побачити, із нескінченними
    ускладненнями й нюансами.»