Алба Юлія – місто, яке дало Румунії ідентичність. Тут у 1918 році було підписано документ про приєднання Трансільванії до Румунії. Але місто об’єднання мало зовсім інший вигляд 104 роки тому, коли воно було невелике провінційне військове містечко. Протягом історії місто розвинулося дуже повільно, будучи населеним переважно румунами. На початку 1900-х років воно налічувало 11.507 жителів, посідаючи 12 місце серед міст Трансільванії.
Сьогодні Алба Юлія стала важливим туристичним призначенням. Історичним серцем міста є фортеця Алба Кароліна, укріплення, яке хоч і багато пережило за три століття існування, протистояло нападам і різним видам негоди. Це найбільша фортеця у військовому стилі «Вобан» в Румунії та в Південно-Східній Європі площею понад 100 гектарів, яка зберіглася неушкодженою до сьогодення. Фортеця була побудована протягом 23 років, з 1715 по 1738 рр. з ініціативи імператора Карла VI Габсбурга, під наглядом австрійського фельдмаршала Євгенія Савойського. Вона складається з семи бастіонів і всі елементи укріплення пристосовані до військової техніки того часу. Увійти у цитадель можна через шість воріт, що прикрашені статуями. Результати недавньої реставрації фортеці можна побачити саме в новому туристичному потенціалі міста.
Усередині фортеці Алба Кароліна знаходиться найбільша концентрація в країні на квадратний метр символічних архітектурних пам’яток різних епох, культур і цивілізацій, побудованих у сучасному архітектурному стилі. Так, ми маємо римську військову архітектуру (музей Принципів, ворота форту XIII Легіону Геміна) і військову архітектуру системи Вобана, культову архітектуру романського стилю XIII ст. і готики (римсько-католицький собор), бароко (церква тринітаріїв, нині бібліотека Баттіанеум), архітектуру необринков’янського стилю з елементами еклектики початку ХХ століття (Коронаційний собор), цивільну архітектуру з ренесансними стилістичними елементами та бароковими доповненнями (Княжий палац, Єпископський палац, палац Апор), романтичний стиль (Будівля Вавилон, нинішній Музей об’єднання), еклектика (Середня школа «Майлат», нині частина Університету) і навіть сецесія (Зал Об’єднання). Таким чином, Алба-Юлія є мультикультурним містом, його профіль визначається різними культурами, що перетинаються, і унікальною архітектурною спадщиною, яку необхідно відкривати, навіть реконструювати з історичної та етнічної, антропологічної, культурної точок зору.
Центральним моментом подій 1918 року було зачитування Василем Голдішем Резолюції об’єднання на пленарному засіданні Великих зборів, а потім її одноголосне ухвалення делегатами. Текст резолюції нині вигравіруване на внутрішній стіні Залу об’єднання, про який розповім я далі. Побудована у 1900 році будівля, на першому етапі свого існування, була місцем прийомів австро-угорської армії. Оскільки це була найбільш простора і розкішна будівля в місті, її було обрано місцем проведення Великих національних зборів, для прийому тих 1228 офіційних делегатів румунів з Трансільванії. У 1922 році, король Фердинанд і королева Марія були короновані в Алба-Юлії як королі Великої Румунії. Тут, в Залі об’єднання відбувся королівський бенкет. Будівля була організована як виставковий простір з 1968 року, коли сповнилося 50 років з моменту возз’єднання Трансільванії з Румунією. Зараз при сповненні 104 років з моменту цієї події, Зал об’єднання залишається однією з найважливіших будівель Румунії. Кілька років тому там відбувся масштабний проект реставрації та реконструкції, він будучи офіційно відкритий 1 грудня 2018 року, з нагоди Сторіччя об’єднання.
Зараз у центральному Залі Об’єднання розміщено виставку, присвячену моменту 1918 року. Виставлені там предмети мають особливу цінність для румунів. Офіс адвоката Аурела Лазара, наприклад, розповідає про перший великий момент, який передував об’єднанню, а саме про складання Декларації про самовизначення румунів з Трансільванії 12 жовтня 1918 року. Декларація мала бути зачитана 18 жовтня Александром Вайдою-Воєводом в Будапештському парламенті та позначити напрямок, якому трансільванські румуни обрали для наступного періоду, тобто підготовки кроків для досягнення об’єднання з Румунією.
На виставці також виставлені різні предмети учасників Об’єднання, прапори, медалі офіційних представників румунів, плани оборони міста. Фотоапарат, яким було зроблено п’ять знімків об’єднання також представлені на виставці. Неофіційним фотографом того дня був Самойле Мирза, ветеран війни, який приїхав із делегацією із села Галтіу. Так сталося, що Самойле Мирза був на той момент єдиним власником фотокамери з усіх 100.000 учасників Великих зборів. Офіційний фотограф міста, який мав зробити серію знімків у цей день, був відсутній за підозрілих обставин, тому фотографії, зроблені Самойлом Мирзою, є єдиними свідченнями об’єднання 1 грудня 1918 року. Фотографії також свідчять про участь у заході нескінченного натовпу людей. На жаль, Самойле Мирза не брав участі в роботах Великих зборів, які проводилися у будівлі, що отримала назву «Зал об’єднання», а залишився з натовпом, за межами стін фортеці Алба Кароліна. У бічних частинах Залу Об’єднання та в підвалі організована етнографічна виставка. Більшість експонатів стосуються звичаїв і традицій району гір Апусень. Зали організовані тематично, будучи присвячені ярмарку, роботі, релігійному життю, дитинству, весіллям, вечорницям. Виставку супроводжує цікавий набір фотографій із зображеннями, зробленими з 20-х роках ХХ століття, у той час, коли ці традиції ще були недоторканими.
Таким чином, 1 грудня 1918 року залишається безпрецедентним історичним моментом для міста Алба Юлія. Тому що місто, яке на той час налічувало лише 10.000 жителів і два готелі, мусило і прийняло виклик організувати лише за 10 днів унікальну подію – Великі народні збори.
