Tag: змагання

Нещодавно в місті Орадя
відбувся 10-й Чемпіонат Європи серед
трамвайних водіїв,
організований за участю 25 команд з
кількох європейських міст. Змагання
проходили на 130-метровій ділянці в
центральній частині міста (від вулиці
Незалежності до площі Унірій). Команди,
що складалися з двох водіїв
(обов’язково
чоловіка та жінки і технічного помічника,
повинні були пройти шість випробувань,
щоб довести свої професійні навички:
Ідеальна зупинка, Екстрене
гальмування, Бокова дистанція,
Трам – боулінг, ТРАМ-більярд,
а також унікальний тест.

Чемпіонат
Європи серед трамвайних
водіїв в Орадя виграв
віденський екіпаж, а румуни посіли 14-е
місце. Про це нам розповів Адріан Ревнік,
генеральний директор Орадянської
місцевої транспортної компанії: В
Орадії
відбувся 10-й чемпіонат Європи з водіння
трамваїв, Європейський чемпіонат
трамвайних
водіїв,
і ми вже вважаємо, що цей чемпіонат став
традиційним. Він розпочався як зусилля
європейських транспортних компаній,
спрямовані на популяризацію міського
громадського транспорту та створення
зв’язків між європейськими містами.
Цього року в Орадії
брали участь 25 команд, 24 з Європи, і
одна
місцева:
Барселона, Бассель, Берлін, Бордо,
Брюссель, Дебрецен, Дрезден, Дублін,
Флоренція, Гетеборг, Ганновер, Кошице,
Київ, Лейпциг, Малага, Осло, Орадя, Прага,
Нюрнберг, Роттердам, Стокгольм, Сегед,
Відень, Варшава, Загреб. Як бачите, в
Європі багато столиць, багато мегаполісів,
багато красивих міст!

Ми
запитали Адріана Ревніка,
генерального директора Місцевої
транспортної компанії міста Орадя, про
те, з чого складаються конкурсні
випробування, які, здається, окрім
майстерності, припускають
ще й багато гумору: Загалом чемпіонат
має 4-6 випробувань,
це залежить від конфігурації маршрутів
та конфігурації інфраструктури міста,
де проводиться чемпіонат. Цього року у
нас було шість етапів. У кожній команді
є два члени,
чоловік та жінка,
вони проходять ці випробування у два
етапи: один раз водій-чоловік,
один раз водій-жінка.
В Орадя випробування складалися із
Зупинки у фіксованій точці,
випробування з більярдним столом, де
трамвай вдарявся об кий, а кий, позиціонуючи
кулю, давав вам рахунок. Після цього
було протипожежний етап,
а також випробування,
коли трамвай
проїжджає повз неуважного громадянина,
який стоїть на колії
трамвая. Випробування, в якому трамвай
мав зупинитися третіми дверима у
фіксованій точці, і останнє випробування,
найбільш видовищне з точки зору глядачів,
– боулінг, в якому велика куля мала
влучити у шість кеглів і збити їх.

Двісті
гостей, місцеві діячі, доповідачі на
конференції, учасники були дуже вражені
організованим заходом,
як сказав нам Адріан Ревнік,
генеральний директор місцевої
транспортної компанії: Ми почали
організовувати цей чемпіонат в місті
Орадя з наступної передумови: у нас
склалося враження, що в Європі все
красивіше, ніж в Румунії. Ми намагалися
показати, що Румунія, Орадя, нічим не
менш краща за будь-яке
інше місто в Європі. Протягом трьох
років ми намагалися організувати
цей чемпіонат в Ораді, в першу чергу,
щоб просувати красу цього міста, культуру,
традиції і все, що пов’язано з соціальною
та культурною стороною Орадії.
На наше щастя, цього року змагання
збіглося із
цими червневими
мініканікулами, коли велика
кількість туристів з курорту
Беїле Фелікс та Орадії,
в повній мірі скористалися колоритом
цього змагання, основна мета якого не
обов’язково полягає в змаганні, а в тому,
щоб люди гарно проводили
час. З цієї нагоди на площі Унірій були
організовані всілякі майстер-класи для
дітей, фуд-треки з їжею, всілякі інші
супутні заходи. Цей захід проходив
протягом двох днів, у перший день
відбулася конференція Залізничного
клубу, а на другий день – власне змагання,
де ми мали дуже великий наплив глядачів.

Чемпіонат
Європи серед трамвайних
водїів
виграли представники Відня Сандра
Кайдер та Андреас Кайнрад. Друге місце
посіла команда з Гетеборга, а третє -
команда з Праги. Команда з Орадії у
складі Карой
Єви та Леонте Оніци посіла 14-е місце.

Адріан
Ревнік розповів нам, з
чого складалися призи: Цього року
призи складалися з медалей, дипломів,
кубків та подарунків, що представляють
традицію нашого Бігорського
регіону. Тому у співробітництві з
гончарною фірмою з Ваду Крішулуй ми
вручили учасникам керамічні
предмети ручної роботи. Вази
з білої розписаної
кераміки отримали переможці
1, 2 і 3 місць, а три
команди, Найновішою
командою-лідер серед
дебютантів, Найстаріший учасник
і Найпопулярніша команда отримали
дуже красиво оформлену
посудину.

Ми
дізналися, що Найновішою
командою-лідер серед
дебютантів була призначена
загребська команда,
Найстарішим учасником – Ола Хофман
з Лейпцига, а Найпопулярнішою
командою була обрана команда з
Варшави, учасники якої приїхали з
численною галереєю. Призи
для найкращих трамвайних
водіїв отримали: 1 місце – Джен Коллінз
із Дубліну,
2 місце – Роберт Іонсон, румун, який
проживає у Швеції – Гетеборг, і 3 місце
– Домінік Юрчевіч, із Загреба.

Останні кілька днів були фантастичними для спортсменів, які представили Румунію на чемпіонатах Європи. Плавання, легка атлетика, настільний теніс і водні види спорту повернули румунів до континентальної еліти після років несміливих результатів. Минулий тиждень розпочався з перемоги плавця Давіда Поповіча на Чемпіонаті Європи в Римі в понеділок на дистанції 200 метрів вільним стилем. Чемпіон світу на цій дистанції румун завершив заплив за 1 хвилину 47 секунд 97 сотих, встановивши новий світовий та європейський рекорди серед юніорів. Ця перемога додалася до європейського титулу, здобутого двома днями раніше на дистанції 100 метрів вільним стилем, де Давід побив світовий рекорд.

У легкій атлетиці Румунія не вигравала континентального золота вже 20 років, точніше з 2002 року, коли Іонела Тирля перемогла в Мюнхені у фіналі Європи з бігу з бар’єрами на дистанції 400 метрів. Також у Мюнхені минулої середи Б’янка Гелбер здобула золоту медаль на Чемпіонаті Європи в метанні молота. Вона перемогла з результатом 72 метри 72 сантиметри, на 60 сантиметрів перевершивши результат польки Єви Розанської, яка стала срібною призеркою. На минулорічних Олімпійських іграх у Токіо та на Чемпіонаті світу, що проходив у липні в США, Б’янка щоразу займала 6 місце.

У настільному тенісі найбільше медалей здобули жіночі парні команди. Бернадетт Сьоч виграла континентальний титул разом із австрійкою Софією Полкановою, спортсменкою, яка народилася в Республіці Молдова. У четвер вони обійшли у фіналі румунську пару Елісабету Самару та Андрею Драгоман, які отримали срібні нагороди. Бронзову медаль завоювала ще одна спортсменка з Румунії Адіна Дьякону в парі з іспанкою Марією Сяо. Також зазначимо, що Бернадетт здобула срібну медаль у Мюнхені, у змішаному парному розряді разом з Овідіу Йонеску. У її активі також два континентальні титули, здобуті в Люксембурзі в 2017 році, а потім у Нанті в 2019 році з командою Румунії.

Теж рамках Чемпіонату Європи з мультиспорту в Мюнхені відбулися континентальні змагання з веслування на байдарках і каное. Кетеліну Кіріле, чемпіону світу в каное одиночці на 1000 метрів в олімпійському запливі, вдалося підтвердити свої результати у суботу, вигравши європейське золото. Потім у неділю на дистанції 500 метрів він став бронзовим призером. Кращих результатів на континентальних змаганнях з каное одиночок не було у румунів з 2006 року, коли в Рачіце, Флорін Мірончіч виграв титул чемпіона Європи на дистанції 1000 метрів і срібло на дистанції 500 метрів.

Хоча не користується репутацією 80-х років, протягом яких вона відмінно виступала у поєдинках з основними європейськими командами, нинішня команда Румунії з регбі зазнала помітного успіху. У неділю після того, як перемогла з рахунком 8-7 команду Грузії в Бухаресті, Румунія виграла цьогорічний Чемпіонат Європи з регбі, турнір європейських регбійних збірних другого ярусу. В перший ярус входять традиційно сильні команди, учасники Кубка шести націй. Після холодного душу у дебютному матчі, 38-41, з Німеччиною, румунські регбісти обіграли Іспанію, 13-3, Росію, 30-10 і Бельгію 33-17.

У підсумковому заліку, Румунія і Грузія набрали однакову кількість очок, 19, але завдяки перемозі у прямому поєдинку румунські регбісти виграли турнір. Румунія зробила важливий крок до участі в Чемпіонаті світу 2019 року, що проводиться кожні чотири роки, який румуни ніколи не пропустили. З іншого боку, завдяки успіху проти Грузії, регіональний і традиційний суперник – румунські регбісти виграли Кубок імені Антима Івіряну, що присуджується щороку команді, яка перемогла в прямих поєдинках.

Сім років чекали румунські регбісти перемоги над Грузією, команда, про яку говорять фахівці стрімко зросла в останнє десятиліття, і стукає в двері чемпіонату Шести Націй. Незважаючи на те, що страждає від хронічного недофінансування, як і більшість видів спорту, румунський регбі продовжує дихати і навіть здобувати успіху на континентальному рівні. І 4000 тисяч глядачів на матчі проти Грузії є доказом того, що регбі продовжує викликати інтерес і повагу вболівальників.

І це в країні, де футбол не має собі рівних, але в першій лізі, ігри проходять майже за порожніх трибун. Навіть і так, за відсутності фінансування для забезпечення спокійного майбутнього, румунський регбі продовжує формувати гравців, які високо оцінені в Європі. Ще з 90-х років, наприклад, французький чемпіонат, який вважається одним з найкращих, імпортує румунських регбістів. А тепер багато румунських гравців регбі виступають у французькому, італійському або англійському чемпіонаті.

Спортивні змагання завжди були привабливі для більшості людей, і засоби масової інформації виділяли достатньо часу, щоб залучити свою аудиторію. Навіть у часи кризи друкованих ЗМІ, спортивній пресі вдається вижити, тому що жила з продажу. Від самого початку, спортивні змагання були включені до програм радіо, від новин до трансляцій у прямому ефірі.

На Радіо Румунія, перша спортивна трансляція відбулась 11 червня 1933 року. На стадіоні ANEF у Бухаресті перед 25 000 глядачів, Румунія перемогла Югославію 5-0 в футбольному матчі в рамках Кубка Балкан. Після гри, історик Ніколає Йорга і письменник Міхаїл Себастьян вели полеміку щодо поведінки уболівальників. “Чому ми повинні радіти, коли ми образили противника?” запитує історик, вважаючи, що будь-яка спроба продемонструвати перевагу нації на основі результатів є дитячою. З іншого боку, у статті «Між стадіоном і бібліотекою» Міхаїл Себастьян стверджує, що подібно театральним виставам, через спортивні змагання люди здобувають заслужену славу, перед усіма.

Один з найдовголітніх спортивних журналістів Радіо Румунія був Іон Гіцулеску. У 1951 році він почав працювати в Радіо Румунія і протягом 55 років був одним з найвідоміших спортивних коментаторів. В інтервю Радіо Румунія Іон Гіцулеску торкнувся свого особливого голосу, як чогось вродженого, але працював над технікою і виразністю мови: “Так, це особливий голос, але я насмілюся сказати, що я його відшліфував у радіо. Я прочитував фразу і відразу слухав, якщо правильно прочитав чи ні. Таким чином, я багато працював над вимовою. Як доказ того, що інші цінували мій голос, є той факт, що я відповідав за першу комплексну спортивну передачу, яка називалась “Мікрофон серед спортсменів”, яка була заснована в 1951 році. Тривала тільки 15 хвилин, але включала інтервю і заяви. Це були свого роду радіорепортажі. Я був випускником відомого в Бухаресті ліцею Святого Сави, де звертали увагу і на те як розмовляєш.”

У записі від 1960 року, на Олімпіаді в Римі, Іон Гіцулеску передавав момент, коли Іоланда Балаш стала олімпійською чемпіонкою: “На Олімпійському стадіоні встановилась тиша. Іоланда Балаш зібравшись таки у третьому з підходів, долає висоту 185 см. Ми будемо присутні на церемонії нагородження зі стрибків у висоту серед жінок. У цей час на найвищу сходину п’єдесталу піднімається олімпійська чемпіонка, заслужений майстер спорту Іоланда Балаш. Ми вітаємо Іоланду за її успіх та докладені зусилля! “

Іон Гіцулеску нагадує про олімпіаду в Римі, як про золотий вік романтичного духу спорту: “Це було заслугою італійських фахівців, яким вдалося підвищити гучність звуку, щоб можна було чути і мій голос, і що відбувалося на стадіоні. Спортсмени знали нас, також ми знали добре їх. Я ходив на тренування, на їх змагання, і так ми могли знати одне одного. Іноді я ходив з олімпійською збірною і навіть мешкав зі спортсменами. На Олімпіаді в Римі, Медіяцентр був в 1 кілометр від Олімпійського селища. Тоді було легше проникнути в Олімпійське селище. Я назвав ту Олімпіаду останньою романтичною Олімпіадою. Весь день я перебував в Олімпійському селі з нашими спортсменами. Там я записав інтервю з Іоландою Балаш та її тренером Іоном Сотером, і багатьма спортсменами.”

Але футбол зробив відомим Іона Гіцулеску. який уболівав за команду Динамо Бухарест: “Звязок між мною і Динамо, як на мене, був перебільшений. Якщо чесно сказати, спочатку я був людиною футбольного клубу CCA. Я служив в армії у військовому клубі і протягом багатьох років я передавав матчі ССА, потім клубу Стяуа за кордоном. Доки я не мав неприємну розмову з президентом Стяуа тих пір, і після того я перестав ходити на матчі Стяуа.”

Програма “Спорт і музика” була першою в прямому ефірі, що одночасно транслювала футбольні матчі. Іон Гіцулеску був її ініціатором на початку 1960 років: “У той час, віце-президентом Румунського товариства радіомовлення був Джордже Іонеску, перший начальник редакції Спорт в радіо, коли я був прийнятий на роботу. В моїх поїздках за кордон я побачив, що в деяких країнах транслювалися матчі з декількох стадіонів. Уперше я зробив тест, тобто симуляцію трансляції. Але тільки з чотирьох стадіонів, бо такими були тоді технічні можливості трансляції зі студії. Це упродовж кількох місяців. Потім радіотехніки змогли влаштувати студію з якої можна було зробити трансляцію з 10 або 12 стадіонів. Так народилася, передача, яку ми тоді називали “Спорт і музика”. Це була передача в прямому ефірі з усіх стадіонів, де були зіграні матчі. Передача мала пролог і епілог. Епілог складав гуморист радіо Конці Бербулеску, який на основі результатів і деяких посилань на різні мелодії у гумористичному стилі завершував передачу.”

Завдяки прямим трансляціям Радіо Румунія зібрала навколо радіоприймачів любителів спорту, бажаючих дізнатися результат своєї улюбленої команди чи спортсменів, які беруть участь у змаганнях. Незважаючи на конкуренцію телебачення та інтернету, спортивні передачі такі як “Футбол хвилина за хвилиною”, яка була в перший раз трансльована в 1965 році, і в даний час користується високим ступенем популярності, завдяки прямій трансляції матчів чемпіонату Румунії. Упродовж часу, команди, що складалися із спортивних журналістів і техніків брали участь у великих міжнародних спортивних заходах, як Олімпійські ігри, Чемпіонати світу та Європи, щоб інформації про успіхи румунських спортсменів і голоси видатних румунських спортсменів були донесені до слухачів суспільного радіо в Румунії.