Tag: Канни

  • Румунські фільми в Каннах

    Румунські фільми в Каннах

    Цього року на знаменитому Каннському кінофестивалі, одному з найважливіших кінозаходів у світі, який добігає кінця, були показані й румунські кінострічки.

    Художній фільм «Три кілометри до кінця світу» режисера Емануеля Пирву, світова прем’єра якого відбулася в «Офіційному конкурсі», розповідає історію Аді, 17-річного підлітка з невеличкого села в дельті Дунаю, який завдяки зусиллям своїх батьків навчається в місті Тульча. Коли його батьки стикаються з правдою, яку вони не в змозі зрозуміти, безумовна любов, яку підліток мав би отримувати від них, раптово зникає, тому Аді змушений приймати важливі для себе рішення.

    Наприкінці показу фільм був «нагороджений» глядачами щедрими оплесками. Більше того, рецензії, що з’явилися пізніше, високо оцінюють румунську стрічку та її режисера. «Три кілометри до кінця світу» – третій повнометражний фільм режисера Емануеля Пирву, після його дебютної стрічки «Меда або не такий вже й райдужний бік справи» (2017) та фільму «Марокко», міжнародна прем’єра якого відбулася на кінофестивалі в Сан-Себастьяні у 2021 році.

    «Офіційна конкурсна програма Каннського фестивалю – це те, про що ти, як режисер, мабуть, мрієш усе життя, місце, де ти хочеш, щоб твої фільми побачили, де ти хочеш бути. Існує так багато «шляхів», які ти можеш пройти в один момент – від ідеї фільму до сценарію, від локації до власне зйомок, від акторської гри до монтажу, що ти навіть не знаєш, де саме це пов’язано. Це точно від Бога. Велике дякую всім причетним, ми створили чудову команду і це наше перше визнання», – сказав Емануель Пирву.

    Ще один румунський фільм – «Насті», режисерів Крістіана Паскаріу, Тудора Д. Попеску та Тудора Джурджіу, був представлений у секції «Спеціальні покази». Документальна кінострічка пропонує глядачам захопливий погляд на життя легендарного Іліє Настасе, першого бунтаря в історії тенісу. Він домінував на румунській та світовій тенісній сцені у 1970-х роках, ставши першим лідером рейтингу ATP після його створення. Наприкінці показу в Каннах Іліє Нестасе аплодували стоячи.

    Режисер документального фільму Тудор Джурджіу каже, що вибір фільму для показу в Каннах – це надзвичайна подія. «У Франції Іліє Настасе люблять так само, як і в Румунії. Включення документального фільму до конкурсної програми фестивалю є визнанням нашої командної роботи і доказом того, що можна бути відібраним до програми у Каннах навіть з фільмом, який не обов’язково належить до категорії авторського кіно», – зазначив Тудор Джурджіу.

    Цього року на Каннському кінофестивалі вперше відбудеться «імерсивний конкурс». Йдеться про твори VR (віртуальної реальності), а серед 8 проєктів є і румунський – «Людські скрипки: Прелюдія».  Створений артисткою Йоаною Міскіє, він натхненний несамовитим фактом: під час Голокосту багатьом євреям дозволяли вибрати один предмет перед відправкою до концтаборів і дехто з них обирав свою скрипку.

  • Кінострічка “La civil” нагороджена в Каннах

    Кінострічка “La civil” нагороджена в Каннах




    Повнометражний фільм La civil/ Цивільний режисерки Теодори Ани Міхай, був нагороджений Prix de l’Audace (Премія за мужність) розділу Особливий погляд Каннського кінофестивалю, що пройшов з 6 по 17 липня. Розділ «Особливий погляд» повернувся до своєї первісної форми та місії, а саме презентації молодого та дослідницького кіно, – заявив генеральний делегат
    фестивалю Тьєррі Фремо під час оголошення відбору.




    Фільм La civil/Цивільний буде розповсюджуватися в Румунії компанією Voodoo Films та прем’єра пройде цієї осені врамках12 виданняфестивалюLes Films de Cannes à Bucarest, що пройде з 22 по 31 жовтня. Спільне виробництво Бельгії (Menuetto Film) Румунії та
    Мексики, за підтримки Eurimages, кінострічкаLa civil/Цивільний була так би мовити схвалена такими відомими режисерами, як брати Дарден (Les films du Fleuve, Бельгія), Крістіана Мунджіу (Mobra Films, Румунія) та Мішеля Франко (Теорема, Мексика). Художнім режисером кінострічки є Маріус Пандуру (художні й режисер кількох фільмів, зокрема «Прикметник поліцейський», «Ближче до Місяця»,
    «Аферім!» та «Я, коли хочу свистіти, свищу»).






    Цивільний – це перший повнометражний художній фільм Теодори Ани Міхай, яка народилася в Бухаресті в 1981 році, а у 1989 році разом з батьками переїхала до Бельгії. Виявила свою пристрасть до кіно в ліцеї в Сан-Франциско, Каліфорнія, і є
    випускницею Нью-Йоркського факультету кіно. Вона почала працювати в Бельгії як
    сценарист, а потім асистентом режисера. Цивільний розповідає
    історію Сієло, мексиканської матері, яка шукає свою дочку, викрадену членами
    наркокартелю. Оскільки влада не допомагає їй, Сієло бере ситуацію у власні руки
    і поступово перетворюється з домогосподарки на мстиву активістку. Кінострічка є
    результатом кількох років досліджень, проведених режисеркою у співпраці з
    мексиканським письменником Хабакуком Антоніо де Росаріо і тому можна сказати,
    що в основі фільму лежать реальні події.






    Спочатку, коли розпочалася дослідження, Теодора Ана Міхай хотіла зняти документальний фільм:
    «Я ознайомлена з Мексикою з дитинства, і Мексика на той час була зовсім іншою, ніж
    зараз. Можна було без проблем поїхати на машині, відвідувати, бути туристом. Починаючи з 2006 року,
    коли президент Феліпе Кальдерон оголосив війну проти наркотиків, понад 60.000 людей зникли безвісти, це політичне рішення мало і
    має сильний вплив. Є ще в Мексиці регіони, де можна
    займатися туризмом, де ситуація більш безпечка, але особливо в
    північних районах, на кордоні з США, ситуація дуже проблематична. І зараз ця ситуація досить поширена в багатьох штатах Мексики. Тому я обрала цю тему, тому що це настільки очевидно, що нам потрібні дебати
    щодо поточної ситуації в Мексиці. Не можна вважати нормальним те, що ти виходиш
    з дому вранці, йдеш на роботу чи в школу, а потім безслідно зникаєш і ніхто не
    знатиме, що з тобою сталося. Я поставила собі питання, що означає бути підлітком
    у такому контексті, що означає бути батьком, що означає жити в цьому непевному
    суспільстві. Спочатку в 2015 році, коли ми разом з Хабакуком Антоніо де Росаріо
    розпочали збирати матеріали для фільму, ідея полягала в тому, щоб поговорити з
    якомога більшою кількістю сімей жертв наркокартелів. Ми робили це протягом двох
    з половиною років, розмовляли з багатьма людьми про це явище і хотіли зняти про
    це документальний фільм. Зрештою, ми відмовилися від цієї ідеї, тому що ми не
    хотіли нікого поставити під загрозу».






    Відмовившись від ідеї створення документального фільму, Теодора Ана Міхай та Хабакук Антоніо де
    Росаріо вирішили розповісти історію Міріам Родрігес Мартінес, жінки, яка була застрілена біля її будинку після
    того, як вони виявила та погрозила викрадачам та вбивцям її дочки: «Під час
    розслідування ми познайомилися з Міріам Родрігес Мартинес, про яку останнім часом
    писали, у The New York Timesз’явилася стаття про її діяльність, на жаль, через чотири роки після її
    смерті. У нас була можливість познайомитися і поговорити з нею, так народилася
    головна героїня фільму – Сієло, мати дівчини, яку викрали і вбили члени наркокартеля. Після того як вона спробувала отримати допомоги від органів влади, але її було відмовлено, вона намагалася впоратися із ситуацією сама, власними силами. Ми провели багато інтерв’ю, і моєю початковою ідеєю було написати цю історію з точки зору підлітка, але ми зустріли Міріам Родрігес Мартинес, яка дізналася про те, що ми проводимо розслідування на цю тему і розповіла нам, що її сталося. Її історія змусила мене вирішити, що героїнею фільму буде матір. Фільм – це, по суті, данина їй і всім родинам, які
    розповіли нам про те, що з ними сталося. На
    жаль, ми почули багато трагічних історій».






    Основним спонсором фільму Цивільний був Аудіовізуальний фонд Фландрії (VAF) за
    підтримки Бельгійського кінематографічного та аудіовізуального центру,
    Національного центру кінематографії (CNC) Румунії та Eurimages – Європейський фонд з питань підтримки кіно. Фільм був знятий у листопаді-грудні 2020 року в Дуранго,
    Мексиці, під час пандемії
    COVID-19.

  • Румунські фільми в програмі Фестивалю «Les Films de Cannes a Bucarest»

    Румунські фільми в програмі Фестивалю «Les Films de Cannes a Bucarest»

    Десятий випуск Фестивалю Каннських
    фільмів в Бухаресті приніс, окрім найбільш очікуваних фільмів відібраних з Каннського кінофестивалю, румунські
    прем’єри, зустрічі
    з режисерами та майстер-класи. Вісім румунських фільмів були показані в присутності колективів, під час
    фестивалю Каннських фільмів у Бухаресті. Лауреат Palme d´Or за найкращий
    короткометражний фільм (Трафік) та Спеціальної премії журі «Особливий
    погляд» (за кращу
    актрису, Доротею Петре, у фільмі Як я пережив кінець світу), Кетелін Мітулеску повертається на великий екран
    зі своїм новим фільмом «Хайді», нещодавно представленим на конкурсі
    Сараївського фестивалю.




    Документальний фільм «Людина, яка хотіла бути вільною», режисерів Міхая Мінкана та Джорджа Кіпера-Ліллемарка, розповідає про молодого повстанця,
    який вирішив вільно жити в роки комунізму в країні, роздавленій
    бідністю та
    терором. Щоденник сім’ї Еску Шербана Джеорджеску пропонує, також у документальній формулі особистий
    інтенсивний перехід від маленьких, окремих подій до
    великих подій, у яких ми всі брали участь, протягом 100 років з часу Великого
    Об’єднання. «Іван Грозний», фільм, включений до розділу
    «Кінорежисери» фестивалю в Локарно, де він отримав Спеціальну премію журі, – це
    нетрадиційна історія про людей та місця, про приналежність та тугу, представлені
    з гумором та ніжністю.


    Сім’я та друзі пропонують винести
    власні емоції на екран та зіграти самих себе в кінематографічній історії про жінку, яка не може
    знайти своє місце по обидва боки Дунаю. Івана Младенович, режисер, співавтор та
    виконавиця в фільмі «Іван Грозний» розповідає: «Мій попередній фільм« Солдати,
    історія з Ферентарі», бухарестський район, це екранізація книги Адріана Шкіопа, якого я обрала зіграти головну роль. У кінострічці «Іван Грозний» я вирішила піти трохи далі, екранізуючи власний
    досвід, власну історію, очевидно вигадавши її, але вирішила поставити своїх друзів та родичів виконати
    власні ролі. Я обрала цю формулу, яка веде до комедії, і
    це також змушує викрити себе, тому що мені здається, що занадто часто ми
    схильні сприймати себе серйозно. Фільм Іван Грозний важко було зняти, тому що це фільм, який починається
    з мого досвіду, з тих речей, що сталися, і які не обов’язково були приємними. Коротше кажучи, це
    момент кризи, який стався два роки тому, і фільм також розповідає про здоров’я,
    як психічне, так і тілесне, про стосунки між двома країнами, про дівчину, яка
    вирішила поїхати до Румунії та повернулася до Сербії, про сутички між поколіннями. Зняти фільм про ці речі непросто, не просто
    поставити їх у кіно».


    Актор Влад Іванов та режисер Аді Войку, два представники Румунії в Каннах
    цього року, були присутні у кількох випусках Les Films de Cannes у країні. Режисер Аді Войку побував у Клужі, Брашові та Сучаві з короткометражним фільмом «Остання дорога до моря»,
    включеного цього року до відбору до секції «Тиждень критиків». «Остання дорога до моря»- це другий художній
    короткометражний фільм в кар’єрі
    режисера Аді Войку, після« Туману », нагородженого в Анжері та Петербурзі. Дія фільму
    відбувається в купе поїзда, який прямує до узбережжя. Шість пасажирів розмовляють, але в певний момент підозри змушують речі вийти
    з-під контролю. У ролях короткометражного фільму «Остання
    дорога до моря» виступають відома поетеса Анджела
    Марковічі (Марінеску), актори Ана Чонтя,
    Крістіна Жунку,
    Сільвіу Дебу, турецький актор Саліх Йілдірим та Аліна Віор. Двоє з акторів, яких ми побачили
    в кінострічці
    «Остання дорога до моря», Ана Чонтя та Сільвіу Дебу, розповіли нам про
    свою співпрацю з режисером Аді Войку. Ана Чонтя: «Грати в «Останній дорозі до моря»було дуже приємно, сценарій мене
    відразу підкорив, хоча Аді вніс багато змін. Також з самого початку мене підкорила увага Аді до деталей. І репетиції переконали мене, що це буде дуже хороший фільм.
    І, що дуже важливо, і мені дуже допомогло, що Аді Войку дав нам, акторам, впевненість. Це мене
    зворушило і дуже допомогло».


    Сільвіу Дебу розповідає: Фільм представляє світ, у якому ми живемо. У купе
    поїзда зустрічаються шість людей різного віку, релігій та соціальних категорій.
    На жаль, для одного з персонажів це остання дорога. Це прекрасна метафора, яка
    покриває світ, у якому
    ми живемо. Мені це дуже сподобалось, що фільм підводить підсумки нашого світу,
    крім того, я помітив із перших зустрічей, що Аді Войку – режисер, який знає, що він хоче, і
    це дало мені велику впевненість, тому я прийняв без вагань роль.


    Фільм «Марія, королева Румунії»
    Алексіса Кахіла отримав нагороду публіки наприкінці
    десятого випуску фестивалю «Les Films de Cannes» у Бухаресті. Фільм, це історія, заснована на реальних
    подіях,який
    на перший план виносить постать королеви Марії, і який вийшов у прокат 8 листопада.



  • Румунські кінострічки в Каннах

    Румунські кінострічки в Каннах


    Дві румунські кінострічки мали світову
    прем’єру на 72-му Каннському кінофестивалі, що
    пройшов з 14 по 25 травня.
    La Gomera/Свистуни у постановці режисера
    Корнеліу Порумбою, увійшла до офіційного конкурсу, а
    короткометражний фільм Останній шлях до моря режисера Аді
    Войку був показаний у розділі «Semaine
    de la Critique».




    Фільм La Gomera, п’ятий повнометражний фільм
    Корнеліу Порумбою був знятий у Румунії, Іспанії та Сінгапурі у 2018 році, а у
    ролях виступили Влад Іванов, Катрінел Менгія, Родіка
    Лазар, Сабін Тамбря, Агусті Вілларонга, Кристобаль Пінто і
    Антоніо Буіл. Крісті, корумпований румунський поліцейський, який причетний
    до домовленості з мафією у розмірі 30 мільйонів
    доларів, прибуває на острів Ла Гомера, в
    Іспанію, щоб навчитися «Ель-Сільбо», мови свисту,
    що використовується місцевими жителями. Кодована мова допоможе йому звільнити
    Жолта, торговця наркотиками, що перебуває під вартою в Бухаресті і є єдиним членом угрупування, який
    знає, де приховані гроші.




    Корнеліу
    Порумбою розповідає нам історію цього фільму: «Я був у Франції і
    побачив телерепортаж про острів і про цю кодовану мову. Це було десять років
    тому, коли я закінчив зйомки до кінострічки «Поліцейський, прикметник».
    Документальний фільм залишився в моїй пам’яті, я почав читати про цю свистливу
    мову, і коли почав думати про фільм, то подумав що повинен його зняти у вигляді
    поліцейського трилера. Написав кілька версій, і працював над ним постійно десь
    чотири роки. Фільм цей означав досить серйозну документацію. Спочатку для цього
    я використав інтернет, нарешті дістався до острова, щоб краще зрозуміти, про що
    йде мова. На острові «La Gomera» я побував десь три-чотири рази. Крім того,
    оскільки ця мова свисту викладається в школах на острові як обов’язковий
    предмет, я весь час працював на острові з викладачем, завідуючим кафедри «Ель
    Сільбо», який приїхав потім до Румунії, щоб навчити цієї мови акторів у фільмі.
    Так, що я мав можливість поговорити з фахівцем.»


    Корнеліу Порумбою вважає, що «La Gomera», кінострічка, яка конкурувала в
    Каннах з фільмамиПедро Альмодовара, Джима Джармуша,
    Квентіна Тарантіно та Кена Лоача, є
    природним продовженням його діяльності: «З
    тематичної точки зору, фільм пов’язаний з двома моїми
    попередніми фільмами «Було це чи не було?» та «Поліцейський,
    прикметник», два фільми, чиєю центральною темою є мова. В
    Було це чи не було? вся громада намагалася визначити концепцію
    революції і зрозуміти, що саме вони
    пережили, а кінострічка Поліцейський,
    прикметник – це також фільм про мову, бюрократичну мову, політичну мову,
    так що цей фільм став природним продовженням, як свого роду пошук. Я вважаю, що всі
    мої фільми стосуються спілкування, це тематика, що повторюється в моїх фільмах.»


    Останній шлях до моря – відібраний у розділі «Semaine de la
    Critique», що зосереджується на виявленні нових талантів у сфері кіно – це другий художній короткометражний фільм в
    кар’єрі режисера Аді Войку після кінострічки Туман, нагородженої в Анжері і Санкт-Петербурзі. Дія відбувається у вагоні потягу, що прямує до моря. Шість пасажирів розмовляють між собою, але підозра, що виникає в певний
    момент, перетворює ситуацію на неможливу. Перш ніж почати знімати фантастичні фільми, Аді Войку зняв документальні фільми («Румуни в Україні», «Вікторія», «Метробрендинг», «Історія любові між людьми та предметами», «Обличчя дельти»), але він заявив, що не зупиниться на документальному фільмі, і що важливою не є форма висвітлення певної історії. Аді Войку: «Художній фільм – це теж
    кіно, і якщо деякі історії можуть стати темами документальних фільмів, то інші
    краще підходять для художніх фільмів. На мій погляд, саме тому з’явилася фантастика,
    з необхідності розповідати певні історії, про які не можна розповісти у документальному
    фільмі.»


    У головних ролях короткометражного фільму Останній шлях до
    моря зіграли відома поетеса Анжела
    Маркович (Марінеску), Ана Чонтя,
    КрістінаЖунку, Сільвіу Дебу, турецький актор
    Саліх Йільдірім та Аліна Віор.
    Перед прем’єрою в Каннах актриса Ана Чонтя розповіла про
    свою співпрацю з режисером Аді Войку: «Я дуже рада, що
    фільм був відібраний в Каннах і вітаю Аді Войку. Яз самого
    початку повірила в його фільм. Для мене
    було дуже приємним досвідом зіграти в «Останньому шляху до моря», мені
    дуже сподобався сценарій ще з самого початку, хоча Аді зробив багато
    змін під час зйомок. І репетиції також переконали мене,
    що це буде дуже хорошим фільмом.»

  • Кінорежисери Крістіан Мунджіу та Богдан Міріке

    Кінорежисери Крістіан Мунджіу та Богдан Міріке

    І цього року румунський фільм був добре представлений на Каннському кінофестивалі. П’ять румунських фільмів було відібрано для участі в сімдесятому випуску фестивалю: художній фільм Сьєраневада режисера Крісті Пую, короткометражний фільм 4:15 P.M. Кінець світу, сценарій і режисура Кетеліна Ротару і Габі Вірджинії Шарга (обидва дебютанти), шкільний короткометражний фільм Всі річки пливуть до моря, продукція UNATC в режисурі Александру Бадя (учасник у відділі Cinefondation) та дві постановки-переможниці: Випускний (приз за кращу режисуру присвоєний режисеру Крістіану Мунджіу) та Собаки режисера Богдана Міріке, лауреата премії критики ФІПРЕССІ у відділі Особливий погляд.

    Крістіан Мунджіу має вже довгий список нагород в Каннах. Із чотирьох фільмів, зроблених ним дотепер, три були нагороджені на цьому фестивалі. 4 місяці, 3 тижні і два дні отримав у 2007 Золоту пальмову гілку, За пагорбами був удостоєний інших двох нагород у 2012 році: за сценарій та виконання, вручених актрисам Крістіні Флутур та Косміні Стратан. А в 2016 році Крістіан Мунджіу розділив премію Кращому режисеру з французом Олів’є Ассаясом, останній був нагороджений за фільм Персональний покупець. Це добре заслужене й почесне визнання, як вважає Крістіан Мунджіу, тим більше, що воно оцінене й публікою. Особливо закордонною публікою, навіть румунською діаспорою, оскільки Є багато ситуацій, коли насправді ми є більш популярними і шанованими в інших країнах, аніж в Румунії, додає румунський режисер, маючи на увазі і його колег.

    Крім того, переваги публіки відіграють певну роль і у відборі сюжетів для його фільмів, як розповів нам Крістіан Мунджіу: Це переплетення між речами, які цікавлять і хвилюють мене особисто, і тими, про які я думаю, що мають вплив на громадськість. З цієї суми турбот я намагаюся побудувати фільм, який би не був соціально-політичним повчанням чи соціальним коментарем, а лише кінематографічним, із дією, з подіями… Наприклад, фільмом 4 місяці, 3 тижні два дня я не мав наміру зробити фільм, що засуджує комунізм, і не пропонував собі повернутися в той період, щоб зробити хроніку пізніх років комунізму. Я представив лише особистий випадок, який я знав про той час. Найважливішим є те, щоб люди відчували, що вони дивляться фільм. Якщо, окрім емоції, викликаних будь-яким художнім продуктом, цей фільм задає вам і кілька запитань, тим краще.

    Останній фільм Крістіана Мунджіу Випускний не тільки ставить питання, але піднімає й одну з найболючіших дилем румунів і в той же час торкається однієї з найболючіших дилем суспільства: корупції. Більше того. Він робить зв’язок в часі з першою стрічкою Крістіана Мунджіу Захід з 2002 року – комедією про дилему тодішньої молоді: поїхати за кордон чи залишитися в країні. Останній фільм Випускний розповідає про тих, хто вирішив залишитися, але зіткнувся з тією ж дилемою, що стосується їхніх дітей.

    Можна говорити про цикл, відкритий стрічкою Захід і закритий Випускним ? Крістіан Мунджіу: Я був би радий, якби цей цикл закрився. На жаль, гадаю, що цей цикл залишатиметься відкритим, і що ми передамо його нашим дітям. Я не очікував, що після 15 років після появи Заходу ми будемо в тому ж пункті. Я не очікував повернутися до цієї теми, я сподівався, що справи розвинуться по-іншому. Але тепер я переглянув тему з іншої перспективи, з перспективи батька, у якого набагато більше клопотів, ніж їх було 15 років тому. Тоді ми думали, що можемо змінити тутешній світ, в тому числі й для тих, у кого є діти. Сьогодні, коли я думаю, які поради повинні дати батьки своїм дітям, я розумію, що прогрес не є таким, якого б мені хотілося. І складно дати будь-яку пораду чи прийняти якесь рішення. Тож я повернувся до цієї теми, яка турбує багатьох батьків, які знаходяться у віці, про який думаю і я.

    Богдан Міріке, чий перший художній фільм Собаки був номінований журі на кращий фільм у відділі Особливий погляд, дебютував як режисер короткометражного фільму Junkie в 2010 році. За його власним зізнанням, він відкрив для себе кіно в 30 років, коли почав писати сценарії. Тож постає природне запитання: що є найголовнішим у фільмі – розповідь, сюжет сценарію чи кінематографічна інновація? Богдан Міріке. У випадку мого фільму, я навмисно залишив розповідь на другому плані, тому що не дуже важко написати зв’язну історію від початку до кінця. Але я хотів поекспериментувати в тому, що стосується відчуттів. Тобто, я хотів запропонувати фільм, який би вдарив вас в сонячне сплетіння, але не обов’язково через історію, а через все, через атмосферу. Я хотів, щоб він мав вплив, який би не залежав лише від розповіді. Коли я говорю, що розповідь є на другому плані, це не означає, що вона недбала, а що має певні еліпси, певні частини, що не доведені до кінця, але можуть бути завершені глядачем, якщо він уважний.

    Будучи сценаристом своїх фільмів, Богдан Міріке визнає, що початок нового фільму починається з амальгами відчуттів перед тим, як отримати конкретну форму на папері. Так сталося і у випадку фільму Собаки. Я пишу, спираючись на відчуття, емоцію, яка є в мені ще нечіткою, і поступово-поступово речі відстоюються і я починаю створювати історію довкола цієї емоції. У цьому випадку мова йшла про деякі спогади з часів, коли я був дитиною. Я провів декілька років у моєї бабусі в селі. Там я бачив іноді деякі конфлікти між місцевими жителями, деякі з них досить агресивні. Пройшли роки і я зрозумів, що мене, будучи дитиною, дуже налякали не стільки прояви насильства, як довільний характер того насильства. Мій фільм починається з румунської дійсності, але я не переслідував відтворювати реальність. Мій фільм не є реалістичним, герої говорять майже притчами, часи фільму мають певну поетичність. Мені навіть здалося, що там майже чеховська атмосфера. Але це мене цікавило зробити зараз. Якщо колись я відчую, що ці артистичні феєрверки є лише баластом і що я повинен наблизитися ближче до реальності, можливо, я зроблю і це.

    Незалежно від того, який фільм обере Богдан Міріке створювати в майбутньому, його початки були багато обіцяючими.

  • Режисер Крістіан Мунджіу, лауреат у Каннах

    Режисер Крістіан Мунджіу, лауреат у Каннах

    Крістіан Мунджіу є вже відомим ім’ям в кінематографічному мистецтві, найбільш нагородженим режисером свого покоління, яке, в останнє десятиліття підняло румунське кіно на інший, вищий рівень. У неділю, Мунджіу розділив премію за кращу режисуру в Каннах, завдяки фільму Випускні іспити, разом із французом Олів’є Ассаясом, що був нагороджений за фільм Персональний покупець. Крістіан Мунджіу був удостоєний Золотою пальмовою гілкою в 2007 році за драму 4 місяці, 3 тижні, 2 дні, а в 2012 році він отримав премію за сценарій до фільму За пагорбами. У своєму новому фільмі, Мунджіу розповідає про компроміси і корупцію в румунському суспільстві, пише AFP.

    Завжди важко прийняти правильне рішення, зазначив румунський режисер вітаючи рішення журі. Інший лауреат призу за кращу режисуру, француз Олів’є Ассаяс, заявив, що це найкрасивіший його приз, якого він розділяє з кінорежисером, якого він глибоко шанує. Випускні іспити розповідає історію Ромео, лікаря в невеликому трансільванському селі і батька, який готовий зробити все для того, щоб його дочка могла навчатися у одному університеті Великобританії. Він знаходиться близько до своєї мети, Еліза (його дочка) тільки повинна була взяти хорошу оцінку на випускних іспитах.

    В інтерв’ю для Радіо Румунія, режисер назвав свій фільм сучасною історією нашого суспільства. Крістіан Мунджіу: Це перспектива батька, але у фільмі висвітлюю думки багатьох людей і тому, на мій погляд це як своєрідна особиста історія, а й свого роду фотографічне кліше нашого злободенного суспільства. Фільм розповідає історію провінційного лікаря, який повинен практично вирішити інцидент, що трапився з його дочкою перед випускними іспитами і який припускає взяття певних вельми важливих рішень для подальшого його життя.

    У головних ролях зіграли актори Адріан Тітієнь та Марія Дрегуш, а у другорядних – Лія Бугнар, Меліна Мановіч, Влад Іванов та Рареш Андріч. Сценарій належить теж Крістіану Мунджіу.

    Цьогорічний каннський кінофестиваль був добрим для румунського кінематографічного мистецтва, в цілому. Фільм Собаки режисера Богдана Міріке був удостоєний премією Міжнародної федерації кінокритиків. Трилер дебютанта Міріке мав світову прем’єру у розділі Особливий погляд. До Каннів повернувся цього року інший відомий румунський режисер Крісті Пую, переможець цього розділу у 2005 році з фільмом «Смерть пана Лезереску. Його новий фільм Сьєраневада був дуже добре прийнятий кінокритиками. Фільм в реальному часі і протягом трьох годин розповідає кілька годин з життя звичайних жителів Бухареста, присутніх у типовій пострадянській квартирі на 40-й день після смерті батька цього сімейства. Вони збираються повільно і весь час щось обговорюють – від недавнього «Шарлі Ебдо» і 11 вересня до готування планів на відпустку. Це історія про вшанування пам’яті, як сам режисер стверджував: «це коротка історія нашого незворотного безглуздя.

  • Румунські фільми у Каннах

    Румунські фільми у Каннах

    На тлі виняткових заходів безпеки, враховуючи, що Франція була мішенню терористичних нападів з боку
    мусульманських екстремістів, починається знаменитий Каннський кінофестиваль,
    який проходить з 11 по 22 травня. Надзвичайний стан все ще застосовується у Франції,
    через шість місяців після терактів в Парижі. Десятки тисяч любителів кіно і
    професіоналів з усьогосвіту очікуються в Каннах. П’ять румунських
    фільмів присутні в цьому році на грандіозному заході.




    Після того, як
    в 2005 році здобув головний приз
    кінофестивалю в Каннах в розділі «Особливий погляд» за
    кінострічку Смерть пана
    Лезереску, Крісті Пую
    повертається до Круазетт з Сьєра-Невада» повнометражний фільм, який претендує на Золоту пальмову гілку. Це копродукція Румунія- Боснія- Македонія-Хорватія-Франція. Фільм розповідає про
    возз’єднання сім’ї з нагоди вшанування пам’яті недавно померлого патріарха. Це коротка історія про наше відчуття незворотньої втрати, каже сам режисер. Фільм був знятий упродовж 42 днів, і мав
    щедрий бюджет для румунського фільму- 1400000
    євро. В офіційному змаганні, в
    цьому році, присутній і Випускник, третій повнометражний фільм Крістіана Мунджіу.




    Фільм розповідає
    історію лікаря в маленькому провінційному містечку, який
    повинен
    вирішити, який найкращий шлях для своєї дитини в
    контексті сьогоднішнього румунського суспільства. Після отримання Золотої Пальмової гілкив 2007 році за фільм 4 місяці,
    3 тижні і 2 дні,Мунджіу повернувся в Канни з кінострічкою За
    пагорбами, в 2012 році Тоді його фільм отримав дві нагороди:
    одну за кращий сценарій, іншу за кращу роль (Крістіна Флутур і Косміна Стратан). Третій румунський фільм присутній в цьому році в Каннах,
    Собаки, є дебютом у повнометражному фільмі режисера Богдана
    Міріке, трилер, дія якого відбувається у віддаленому селі.






    Фільм має свою
    світову прем’єру в розділі Особливий погляд, але змагається і за Золоту Камеру, нагорода, що присуджується за кращий дебют у офіційному відборі. У гонці за Золоту пальмову
    гілку був обраний і румунський короткометражний фільм«4:15 вечора – кінець світу» режисерів Кетеліна
    Ротару і Габі Вірджинії Сарги. Фільм розповідає тривожну історію про зустріч між
    кур’єром і автостопщиком. Коли останній попереджає про те, що кінець
    світу близький, кур’єр вважає його божевільним, не знаючи, що
    ця зустріч повністю змінить його життя. Фільм був знятий
    всього за чотири дні. У відборі до програми Cinéfondation в цьому році був
    включений короткометражний фільм «Усі ріки впадають в море» режисера Александру
    Бадя.Це
    історія про хлопчика, який дуже важко переносить смерть своєї матері.

  • Нагороди в Каннах

    Нагороди в Каннах

    Завершився Каннський кінофестиваль, що вважається найбільшим і найпрестижнішим у світі! Після майже двотижневих показів фільмів, і довгоочікуваного балету акторів на червоній килимовій доріжці Каннський кінофестиваль оголосив у неділю ввечері переможців. З 19-ох фільмів, відібраних в офіційному змаганні Золоту пальмову гілку отримав французький режисер Жак Одіар за стрічку Діпан. Це розповідь про долю мігрантів у Європі. Головний її герой, колишній тамільський повстанець, який шукає фіктивну родину, щоб залишитися у Франції.

    Приз за кращу чоловічу роль отримав француз Венсан Лендон за роль у стрічці Закон ринку. Найкращих актрис відзначили одразу двох – голлівудську актрису Руні Мару та француженку Еммануель Берко за зіграні ролі у фільмах Керол і, відповідно Мій король. Стало вже традицією, щоб у Каннах, Міжнародна федерація кінокритиків (ФІПРЕССІ) надавала щороку, свої три нагороди за один фільм.

    У цьому році з 19-ох картин премію (ФІПРЕССІ) отримав угорський дебютант Ласло Немеш за картину Син Саула, кінострічка у якій виступив у ролі румунський актор Левенте Молнар. Це розповідь про два дні із життя Саула Аусландера, в’язня із Освєнціма, до обов’язків якого входить спалювати трупи інших: він намагається врятувати з вогню, аби поховати згідно з релігійним звичаями, тіло хлопчика, якого приймає за свого сина. Левенте Молнар співробітник Угорського державного театру міста Клуж-Напока (Румунія) відіграє ключову роль в цьому фільмі – він виступає в ролі Авраама Варсавського найближчого друга Саула, який був з ним у концентраційному таборі.

    Румунські режисери не були присутні в офіційному конкурсі, як ми майже звикли в останні роки. Йдеться про нову хвилю румунських режисерів, які отримали нагороди на інших великих міжнародних фестивалю. Все ж таки у розділі Особливий погляд режисер Раду Мунтяну представив фільм «На поверх нижче», а стрічка Корнеліу Порумбою Скарб отримала нагороду Особливий талант