Бухарестський муніципальний музей, що знаходиться у палаці Шуцу в центрі столиці відкриває нову документальну виставку: «Перші представники роду Кантакузіно в спадщині Бухарестського муніципального музею».
Кураторка виставки Міхаєла Рафаїле з відділу нової та новітньої історії Муніципального музею, розповіла про намір організувати цю виставку: «У рамках тимчасової виставки під назвою «Перші представники роду Кантакузіно в спадщині Бухарестського муніципального музею», я хотіла представити широкій громадськості деякі записи, написані на папері або пергаменті, старослов’янською та румунською мовами, кирилицею, в яких члени цієї поважної родини 17-18 століть згадуються як свідки, через посади, які вони займали в Княжій раді, а також через договори купівлі-продажу, які вони укладали в ті часи, або були видавцями грамот чи наказів, як у випадку з Шербаном та Штефаном Кантакузіно.»
Першим з великих правителів, культурних діячів і навіть воєвод, які належали до цього знатного роду з Валахії, був Константін Кантакузіно, який народився в 1598 році і був убитий в 1663-му. Він є центральною фігурою виставки в бухарестському музеї. Докладніше про нього розповіла Міхаєла Рафаїле: «Після одруження з молодшою донькою воєводи Раду Шербана, Еліною або Ілінкою, як її називали вдома, Константін Кантакузіно почав своє сходження до правителів волоської адміністрації. Окрім успадкованого та накопиченого особистого багатства, воєначальник скористався приданим дружини, яке дозволило йому пов’язати своїх 11 дітей, шістьох синів і п’ятьох дочок, з найвидатнішими родинами волоських та молдовських бояр. Отримавши блискучу освіту, Константін Кантакузіно був великим шанувальником книг. Маючи широкі економічні та дипломатичні зв’язки, а також повагу, якою він користувався, особливо з боку турків, Кантакузіно вважався свого часу вірним радником воєводи Матея Басараба і був провідною особистістю в румунській політиці 17-го століття.»
Міхаєла Рафаїле розповіла і про дружину великого князя Еліну Кантакузіно (1611-1687 рр.). «У свою чергу, Еліна проявила свої особливі якості: прощення до вбивць чоловіка, наполегливість у збереженні будинку після зникнення чоловіка, розсудливість у розподілі майна між дітьми, любов до синів, яким вона лагідно радила бути справжніми братами, мужність у подорожі до Святих місць.»
Які документи, важливі для історії цієї відомої румунської родини, пропонує відвідувачам виставка? Міхаєла Рафаїле розповідає: «У рамках виставки засновник роду Кантакузіно у Валахії Константін Кантакузіно вперше згадується в документі від 8 червня 1626 року як свідок Княжої ради, який обіймав посаду великого постільника.»
Виставка «Перші представники роду Кантакузіно в спадщині Бухарестського муніципального музею» представляє публіці три важливі для історії румунської культури твори. Особливий акцент на виставці поставлено на «Бухарестській Біблії», також відомій як «Біблія Шербана Кантакузіно». Це перший повний переклад Біблії румунською мовою, опублікований в 1688 році. Про це розповідає Міхаєла Рафаїле: «На виставці ми також представляємо три книги, а саме: «Святе і Божественне Євангеліє», надруковане на замовлення і кошти Шербана Кантакузіно у 1682 році. Потім Біблія, відома як «Бухарестська Біблія», а також «Політична і географічна історія Валахії», автором якої видатний румунський історик Ніколає Йорга визначив правителя Міхая Кантакузіно. Повертаючись до «Бухарестської Біблії», слід зазначити, що це перший повний переклад Святого Письма, здійснений на замовлення «нашого доброго православного і просвіченого господаря Йоана Шербана Кантакузіно». Він був надрукований на тонкому папері з водяними знаками. Обкладинки виготовлені з дерев’яних дощечок, обтягнутих шкірою, яка була оздоблена гарячим пресуванням. Видання Біблії стало важливим етапом у процесі утвердження національної мови у богослужіннях і, водночас, є визначною пам’яткою поліграфічного мистецтва Валахії. Вона остаточно визначила курс писемної мови Церкви. Біблія широко поширювалася територією сучасної Румунії – Валахією, Молдовою та Трансільванією і навіть потрапила до Польщі, коли один примірник був переданий колишньому митрополиту Дософтею, який перебував у вигнанні. Ще один примірник був у володінні Папи Бенедикта XIV-го, який зараз зберігається в бібліотеці Болонського університету. Цей примірник був поширений у Трансільванії, повітах Алба та Гунедоара.»
