Tag: Карайманський хрест

  • Замок Кантакузіно на курорті Буштень

    Замок Кантакузіно на курорті Буштень

    Для тих, хто ще не побував на курорті Буштень, пропоную сьогодні ознайомитися із дуже красивою територією: районом Замора, звідки відкривається чудовий вид на долину річки Прахова і Карайманський хрест. Сьогодні зупинимося в замку Кантакузіно, архітектурному шедеврі, що височіє біля підніжжя гори Замора. Прекрасний краєвид ще більш прекрасний, тому що він доповнюється снігом і приємним сонячним світлом весняного березневого дня. Розслаблююча атмосфера на терасі замку дуже доречна. Те що ми дуже мало знали про нього кілька років тому, то це тому, що він був введений в туристичний обіг лише в 2010 році, після того, як був куплений групою інвесторів від онучки власника замку – Георге Грігоре Кантакузіно (1832-1913), колишнього прем’єр-міністра Румунії. З генеалогією цієї родини можна ознайомитися у вестибюлі замку, який веде до центрального та службового павільйонів.

    Хоча менш популярний, ніж Пелеш, замок Кантакузіно має таку ж прекрасну історію, як і колишня літня резиденція Кароля I на курорті Сіная. Будівля, з її унікальним оточенням та аристократичним шармом, є ідеальним місцем, звідки можна милуватися чудовим гірським курортом Буштень. Ви помітите, що між замком Кантакузіно та Пелешем є багато спільного не лише в архітектурі, розмірах маєтку та вражаючому внутрішньому дворику, але й в інтригуючих історіях цього місця, сповненого таємниць та легенд. Ще від самого відкриття у 2010 році, замок став місцем проведення важливих культурних заходів, концертів, фотосесій, презентацій колекцій, конференцій, та прийомів. У замку також є вишуканий ресторан з терасою, де можемо насолодитися кавою та найкрасивішою панорамою гір Бучедж.

    Перший камінь у фундамент замку було закладено у 1901 році на місці старої резиденції Кантакузінів, старого родинного котеджу. Плани будівництва належать архітектору Грігоре Черкезу, а казкова резиденція, побудована в неорумунському стилі з каменю та цегли, була завершена в 1911 році. Про Георге Грігоре Кантакузіно знаємо, що він був одним з найбагатших людей свого часу. Він був двічі мером румунської столиці і двічі прем’єр-міністром Румунії. Зі своїх колосальних статків побудував три палаци (два в Праховському повіті і один в Бухаресті, на бульварі Каля Вікторієй, де зараз знаходиться Національний музей імені Джордже Енеску). Його прозвали “Набабул”, оскільки в історії він запам’ятався легендою про його намір вимостити двір золотими монетами. Таким чином, його палац у Буштень перевершив би своєю величчю королівський замок Пелеш. На щастя, Набаб врешті-решт відмовився від цієї ідеї.

    Ви будете повністю зачаровані красою цього місця, як тільки ступите на територію палацу. Замок Кантакузіно має форму павільйону і оточений величезним парком. Внутрішні алеї приведуть вас до чудового гроту, через який ви зможете пройти під завісою води. Тут ви також побачите водоспади і фонтани, в яких водиться форель. Замок має центральну будівлю, що складається з підвалу, цокольного і першого поверху, з бетонним фундаментом, кам’яними стінами і черепичним дахом, службового павільйону, адміністративної вілли і каплиці. Неминуче архітектура наштовхне нас на думку про Бринковянський палац, який є ідеальним вираженням нео-румунського стилю завдяки лоджії та альтанці, які використовувалися для полювання на дичину. На фасаді замку написано: “Я, Георге Гр. Кантакузіно, з моєю дружиною Катериною, уродженою Баляну, побудували цей замок в пам’ять про наших предків і для притулку наших нащадків”.

    Двері, через які ми входимо, прикрашені вітражами, привезеними з Італії. Зачаровують не тільки вітражі, але й самі двері, вирізьблені з дуба, прикрашені рослинними мотивами та багато орнаментованими залізними виробами. В одному із залів можна побачити вітраж, на якому зображений родовий герб Кантакузіно. Під ним написано девіз “Quaenocentdocent”, фраза, яка в перекладі означає “хто страждав, той навчився” (варіант: “страждання виховує” або, більш зрозуміло, “що не ламає, те робить сильнішим”). Інтер’єри замку Кантакузіно так само добре облаштовані і відтворюють розкіш, якої так прагнув сам принц. Хоча оригінальних меблів сьогодні вже не знайти, любителі історії будуть у захваті від історичних пам’яток, скульптур, мозаїки і цінних колекцій.

    У залі для прийомів також зберігається унікальна для Румунії колекція геральдики, що представляє герби родів бояр споріднених із Кантакузінами, а також фриз з вотивними картинами, замовлений у Венеції. Атмосферу шляхетської резиденції підсилюють білокам’яні каміни, прикрашені поліхромною мозаїкою, а кілька фотографій нагадують про розкіш інтер’єрів минулих часів. На камінній стіні в Почесній залі – п’ять порожніх скринь, в яких також мали бути портрети Кантазузінів, але художник не мав їхніх фотографій, щоб розмалювати їх, і вони залишилися ненамальованими. Люстра в Почесній залі, або, як її ще називають, Бальній залі, є оригінальною, так само як і паркетна підлога.

    Після націоналізації комуністи покрили товстим шаром фарби настінних розписів, намальованих художниками, яких привезли аж з Венеції, і перетворили колишню літню резиденцію родини Кантакузіно на санаторій Міністерства внутрішніх справ, а оригінальні меблі були винесені із замку. В останні роки інвестори, які викупили маєток у спадкоємців Кантакузіно, поступово відновлюють його і повертають до списку туристичних визначних пам’яток долини річки Прахова. Хоча більшість настінних розписів відреставровано, у кількох залах, пофарбованих у зелений колір колишнього протитуберкульозного санаторію, що діяв у замку за часів комунізму, реставраторам вдалося повернути до життя чудові розписи, сповнені сильних мотивів і кольорів. Подекуди можна побачити невеликі фрагменти старих розписів. Однак Грігоре Кантакузіно не зміг довго насолоджуватися замком, померши через два роки після його відкриття.

  • Кам’яні велетні румунських Карпат

    Кам’яні велетні румунських Карпат

    Споконвіку людей приваблювали гори -
    особливо їх неповторна краса і розмаїття витворів природи. У горах, здається,
    відступають усі проблеми, з нами залишаються тільки простір і висота, вершини
    оповиті таємничими легендами. Румунські Карпати – неповторний та мальовничий
    витвір природи. Сьогодні пропонуємо сходження на найвищу вершину румунських гір
    Бучеджь – Ому. Теж сьогодні розповім вам про кам’яні витвори природи – Сфінкс
    та Бабеле, про канатну дорогу зведену в горах Бучеджь, а також про
    Карайманський Хрест.



    Домінуючи з висоти Долину Прахови, зі своїми
    відомими у світі курортами Сіная, Буштень, Пояна Цапулуй та Предял, Гори
    Бучеджь є справжнім центром гірських походів як для туристів, так і для
    альпіністів. Визначними атракціями цих гір є, зрозуміло, Сфінкс та Бабеле,
    однак Гори Бучеджь мають багато чого подарувати як очам, так й душі. У цьому
    масиві є чимало дерев’яних котеджів, розташованих на різних висотах і повсюди.
    Головний заповідник датується 1953 роком і простягається на приблизно 7.000
    гектарів.



    Кожний турист, котрий відвідує гори Бучедж,
    бажає хоча б раз в житті побачити дивакуваті гірські споруди, створені природою
    – Сфінкс і Бабеле і дуже гарні краєвиди. Тут здається, що ти вільний птах, і
    весь світ під твоїми ногами. Сфінкс височіє на 2216 метрів над рівнем моря.
    Це скеля, на одній із сторін якої абсолютно чітко окреслюються риси чоловічого
    обличчя. Розуміється, найпростіше та звичайно було приписати ці форми гри
    природи, і здається такою й є офіційна версія їх появи. Однак страшенна
    точність, з якою таємнича скеля передає риси чи то жорстокого, чи то
    нещасливого чоловічого обличчя, примушує нас вагатись в тому, що карпатський Сфінкс
    є суто природнім витвором. Є припущення, що тут знаходився один із центрів
    Антлантіди, і розуміється, один з центрів приземлення інопланетян.


    На околиці міста Буштень, за готелем Сільва
    розташована найкраща в регіоні канатна дорога (кабінний підйомник), яка
    піднімає туристів на висоту 2200 метрів. На неї радимо вам піднятись на гору у
    будь-якому випадку, навіть якщо у вас є дуже мало часу для екскурсії по масиву
    Бучеджь. Картини, що відкриваються із кабіни, викликають величезні емоції.
    Канатна дорога веде повз неймовірних нагромаджень скель, то грізно
    приближуючись до вікон кабіни, то спускаючись раптово в ущелини, вниз на
    десятки чи сотні метрів.



    babele.jpg
    Бабеле


    Від канатної дороги можна дістатися до найвищої
    точки масиву Бучеджь – гори Ому (2505 м), яка лише на 39 м уступає найвищому
    піку Румунії – Молдов’яну (2544 м). Від кінцевої станції канатної дороги до Ому
    – близько двогодинний шлях. Взимку дорога ця дуже небезпечна, однак тоді коли
    немає снігу (тобто з середини червня до жовтня) туристи можуть добратись до
    найвищої точки масиву Бучедж без спеціальної підготовки. Але у вас все повинно
    бути гаразд з нервами. Звідси можна побачити надзвичайний ланцюг відрізаних
    скель, що увінчують східний схил Ому. На самій горі стоїть невеличка турбаза,
    де можна відпочити а, якщо у вас вистачить сил ви зможете відправитись у
    шестигодинну дорогу, що веде через альпійські поляни, ущелини, густі ліса і
    навіть село, і виведе до замку Дракули в Брані.



    Карайманский хрест чи Хрест Героям Вітчизни
    стоїть на самому краю велетенського обриву, що спускається в місто Буштень.
    Знизу із Буштень цей хрест виглядає зовсім невеличким. Утім він вражає зокрема
    вночі, коли вмикаються лампочки, що покривають його, і хрест здається летючим в
    пустині чорного неба. Цей монумент виглядає малим лише знизу, він розташований
    на висоті 2291 м, і насправді Карайманський хрест є вражаючою спорудою, висота
    якої становить 35 м, а довжина перекладини 14 м. Хрест стоїть на кам’яній
    основі. У 1928 році, у момент його офіційного відкриття, Карайманський
    хрест був найвищою металевою структурою в гірській місцевості. Його
    порівнювали, ще з моменту фіналізації будівельних робіт з Ейфелевою вежею в
    Парижі, Статуєю Свободи в Нью-Йорку або Христом Спасителем в Ріо-де-Жанейро. У
    2013 році він був офіційно затверджений представниками Книги рекордів Гіннесса
    як найвищий хрест у світі, піднятий на висоті понад 2.291 м. Пам’ятник є
    унікальним у світі, як що стосується висоти місця розташування, так і за
    розмірами.Королева Марія мала не
    тільки ідею зведення пам’ятника, але також уважно стежила за будівельними
    роботами, що фінансувалися за рахунок пожертвувань приватних фірм або державних
    установ. Весь проект був результатом праці румунських архітекторів та
    інженерів. Хрест, виконаний зі сталевих профілів, був встановлений на
    залізобетонній плиті заввишки 7,5 м, всередині якої знаходиться приміщення, в якому спочатку розміщувався генератор, який
    постачав електроенергією тих 120 лампочок пам’ятника. Пам’ятник був збудований у
    пам’ять про румунських солдатів, захисників перевалу від німецьких та
    австрійських військ під час Першої світової війни. Хрест на Караймані й зараз
    викликає сильні враження, зокрема тоді коли туристи добираються до вершини, на
    якій він стоїть. І це не так важко.