Tag: Кароль І

Елізабет
Полін Оттілія Луїза де Від народилася
29 грудня 1843 року в герцогстві Нассау,
нині земля Рейнланд-Пфальц, на заході
Німеччини. Через 26 років, у 1869 році, вона
стала королевою
Румунії, країни у Східній Європі, яка
майже чотири століття перебувала під
впливом Османської імперії, країни, яка
шукала шлях до модернізації. Вийшовши
заміж за принца Кароля I Гогенцоллерн-Зігмарінгена
через три роки після того, як він зайняв
престол королівства
Румунії у 1866 році, Єлизавета
повністю ототожнювалася зі своєю місією
суверена: вона була поряд
зі своїм чоловіком і
румунською нацією в усі ключові моменти
історії. Брала
участь у лікуванні поранених на фронті
війни за незалежність 1877-1878 рр., заснувала
товариство «Королева Єлизавета», яке
заклало основи системи благодійності
в Румунії, підтримувала
соціальні програми для знедолених.
Сліди участі королеви можна побачити
скрізь в історії Румунії другої половини
19 століття, а
історики написали книги, в яких показали
масштаб її особистості.

Але
королева Єлизавета також була
інтелектуалкою в прямому сенсі цього
слова. Вона була не тільки покровителем
мистецтв в Румунії, а й письменницею та
перекладачем, під сильним впливом
християнської духовності. Вона написала
під псевдонімом Кармен Сільва понад
1000 віршів, 90 оповідань, зібраних у
чотирьох томах, 30 театральних
п’єс і чотири романи. Її
твори
перекладали на румунську
мову такі відомі
імена румунської літератури, як Міхай
Емінеску, Джордже
Кошбук, Міте Кремніц, Адріан Маніу.
Культурні
занепокоєння
та мислення відповідали її фізичній
присутності. Від французького письменника
П’єра Лоті (1850-1923) залишився реалістичний
опис першої королеви Румунії: «королева
була високою,
очі блакитні й трохи невпевнені; вона
уважно дивиться в очі інших, щоб швидше
вгадати їхні думки. Тонкі
дугоподібні брови – дуже
мобільні; гармонійні вуста звикли
посміхатися, показуючи
дуже білі і красиві зуби. Під цим сяйвом
розуму, доброти, щирості, з якою вона
зустрічає своїх гостей, криється тінь
глибокої скромності, наївного здивування,
коли вона
відгукується на прізвисько «Ваша
величність»…

Останні
редакції творів королеви Єлизавети
включають два типи письма, які залишилися
неопублікованими. Йдеться про листування
з її чоловіком Каролем
I у двох томах «З ніжною любов’ю,
Єлизавето…Завжди тобі
вірний, Кароль»,
і книгу роздумів та есе
«Душевні слова».
Письменниця Татяна
Нікулеску прокоментувала книгу
«Душевні слова»
та вказала на духовну глибину королеви,
яка перевершила її образ:
«Перед
тим
як мені довелося прочитати ці два томи,
у
мене була
уява про
досить статичний
образ
королеви Єлизавети, образ королеви-декоративної
жінки, як ми бачимо у фільмах чи біографіях.
Лише листування показало
мені надзвичайну жінку, надзвичайно
живу й тонку у всьому, що вона писала.
Листування, а
також «Душевні слова»,
– це моменти особистих роздумів. Це
підручник історії, це виявлення
основних думок королеви Єлизавети, але
це, можливо й
молитовник,
книга
теологічних
роздумів
або духовний щоденник. Напевно, все в
одному. Ми говоримо
про королеву,
яка наприкінці 19 століття вже мала
згуртовану та живу християнську
духовність, у світі, де лунали
всілякі вагання та
різноманітні дослідження в питаннях
християнської теології та християнської думки».

У
свою чергу, письменниця Таня Раду
показала, як релігійне
виховання королеви
Єлизавети допомогло
їй бути такою хорошою людиною і оціненою
іншими: «Перед нами – цілюща книга за
розміром її автентичності. Королева
Єлизавета підняла дуже
високо планку духовного
досвіду існування, життя, особливо коли
хтось займає провідну роль, у країні,
яка ще формується. Король Кароль
I зіграв цю роль дуже винятково, а тепер
ми детальніше дізнаємося, якою була
роль королеви Єлизавети. Принцеса
Єлизавета отримала надзвичайно ретельне виховання й
далеко за межі звичайного
в князівських будинках того часу.
Прикладом використаних методів було
те, що вона проводила уроки релігії
разом із матір’ю щодня о 6 годині ранку.
Здається, що саме ця сувора
і гнітюча дисципліна зрештою перетворила
її на надзвичайно чутливу
істоту, надзвичайно лагідну та обдаровану
іншим, зберігаючи при цьому авторитарну
силу того, хто має духовне покликання
і керується ним».

Королева-письменниця
Єлизавета відповідала вимогам свого
часу до кінця свого життя.
Вона була поряд
з королем Каролем I 45 років, аж до його
смерті в 1914 р. А 18 лютого 1916 р. вона також
відійшла у вічність, на
72 році життя.

У 1881 р. з’явилося
на політичній карті Європи Королівство
Румунії, нова
політична структура
із спільним щонайменше
півтисячолітнім минулим у
суспільній свідомості. Але спільне
політичне минуле було далеко не довгим.
Ідею позакарпатської
держави нерегулярно
висували на перший план у
попередні століття у декількох більш-менш
досяжних формах. Наприкінці 18 століття
ідея Дакії, яка позначила два румунські
князівства, була неясно згадувана в
листуванні російської
імператриці Катерини Великої та
імператора Австрії Йосифа
II. Але до середини XIX століття ця ідея
румунської держави набере
форми.

Завдяки наполегливим зусиллям
еліт з двох румунських князівств, які
залучили масу селян та городян до
державного проєкту,
сформованого з Молдови
та Волощени, ідея Королівства
Румунія стала дедалі чіткішою. Інша
сильна ідея підтримала цей
демарш, а саме ідея загальноєвропейського
Дунаю, шляху вільного судноплавства на
всьому континенті. До речі,
румунські князівства були названі до
1859 року, що був роком їх
об’єднання, Дунайськими князівствами
з урахуванням сили виразності, яку
чинила велика ріка Дунай. А присутність
на престолі нової держави Кароля
Гогенцоллерна-Зігмарінгена
забезпечила послідовність румунської
держави, кульмінацією
якої став 1881 рік, коли честолюбний і
сміливий принц Кароль
став королем Каролем І,
а його країна Королівством Румунія. 10
травня, день прибуття Кароля
у 1866 р. до Румунії, є
символом нового початку для
румунського суспільства, хорошого
старту після тривалого і напруженого
періоду пошуків, невизначеності та
розчарування.

Період
правління Кароля I
було довгим і плідним, між 1866 і 1914 роками.
Але це не було природним фактом, ця
нова хороша соціальна
та інституційна ситуація
була отримана з
великими труднощами. Історик Алін Чупале
з Бухарестського університету
охарактеризував перші роки правління
нового принца, між 1866 і 1871 роками, як
перехідний період, коли прибуття самого
Кароля було сприйнято із
застереженням: Окрім румунського
політичного класу, румуни
сприймають Кароля зі
своєрідною байдужістю,
бо вони його не знають, він німець,
католицький принц, тому для більшості
з них він іноземець.
Натомість політична еліта приймає його
з великими сподіваннями.
Після розчарування правлінням Александра
Іоана Кузи, на майбутнього короля Кароля
I вони покладали великі надії. З іншого
боку, треба сказати, що правлячий принц
відчуває справжній шок, коли прибуває
до Бухареста. Пізніше королева Елісабета
з гумором розповідає про
епізод прибуття Кароля
до Бухареста, після довгої стомлюючої
та ризикованої подорожі, в кінці якої
в Бухаресті був Кароль
досить розчарований реаліями,
з якими стикається. Це було місто, яке
в порівнянні з німецькими містами було
провінційним. Він з подивом виявляє, що
його резиденція, будинки Голеску в
Бухаресті, не схожа на
князівську резиденцію.
Поза цими розчаруваннями,
Кароль адаптується і
зможе пережити цей важкий період
початку.

Конституція
1866 року, одна з найсучасніших на той
час, була скопійована за
бельгійським зразком,
тому Румунію називають «Бельгією Сходу».
Ключовий елемент нової держави -
конституція була готова
ще з початку нового
правління. Більше про це
розповість Алін Чупале:
Після прибуття в країну Конституцію
майже було доопрацьовано. Румунські
політики доклали чималих зусиль і кинули
набік свої розбіжності. Конституція
буде проголосована Установчими зборами
і набере чинності. Швидкість розроблення
цієї Конституції можна
пояснити двома причинами. Перш
за все, румунські політики хотіли
дати з самого
початку майбутньому королеві
інституційну та політичну реальність,
вони хотіли уникнути ситуації, яка
склалася за правління Кузи. Вони хотіли
створити систему конституційної монархії
з самого початку, систему, яка з великою
точністю окреслювала
повноваження монархії. По-друге, на
румунських політиків тисне міжнародна
ситуація і дипломатичні ускладнення,
що виникли після скинення з
престолу Кузи. Великі держави
остаточно визнали об’єднання
двох румунських князівств, Волощини
та Молдови лише під час правління
Кузи. Після 11 лютого 1866 р. Туреччина
та Австрія вимагали відокремлення
Князівств і повернення
до ситуації до 1859 року. Румунським
політикам довелося швидко вирішити цю
внутрішню кризу із зовнішніми
ускладненнями.

Кульмінацією
труднощів перехідного періоду
стала династична криза 1871 р., коли
принц Кароль збирався
підписати своє зрікнення від
престолу. Але прихід до
керма уряду консерваторів на чолі з
Ласкером Катарджіу
призведе до того, що Румунія
нарешті рішуче рухатиметься
до досягнення запропонованих цілей.
Деякі історики кажуть, що насправді
подолання моменту 1871 року стало
вирішальним переломним моментом у долі
сучасної Румунії. Румуни скористалися
Кримською війною 1853-1856 рр., щоб
представити європейським державам
надійний державний
варіант, що врешті-решт
призведе до об’єднання
від 1859 року. На чолі
з Каролем I вони не втратять
ані другої можливості, а
саме російсько-турецької війни
1877-1878 рр., де рішуче
боротимуться і в кінці
якої здобудуть незалежність.
10 травня 1881 року, 140 років тому, було
зроблено останній крок – Королівство
Румунія стало реальністю де-юре не
лише де-факто.

Іслам увійшов у
румунський простір разом з вторгненням татар від 1241-го року, однак лише
наприкінці XV-го століття, коли Османська імперія завоювала європейський
південний-схід, перші мусульманські громади оселилися в цих краях. Ці
турецько-татарські громади оселилися зокрема в Добруджі та уздовж течії
Нижнього Дунаю. Упродовж століть османської домінації, добруджанські мусульмани
розвинули специфічні форми культури і цивілізації, впливаючи на них, а також відчували
вплив християнських громад, з членами яких вони входили в контакт.

У Добруджі
налагодилися найближчі контакти між мусульманами і румунами, оскільки згідно
так-званій капітуляції (тобто гарантіям, що надавали турецькі султани провідним
європейським християнським державам), на території Румунських князівств не був
дозволений процес колонізації мусульманських громад і зведення мечетей. У
1878-му році, після підписання Берлінського миру внаслідок
російсько-румунсько-турецької війні, Румунії відійшла Добруджа, 40% населення
якої мало мусульманське коріння. З кінця ХІХ століття розпочалося постійне
зменшення кількості мусульманського населення в Добруджі, процес який
продовжився швидкими темпами і в 1920-их роках внаслідок політики Мустафи
Кемала Ататюрка, що стосується притягнення турецького населення до
новоствореної Республіки Туреччини.

Добруджанські
мусульмани залишили за особою міста, зведені на руїнах античних міст та
численні свідчення про їх життя в цих краях. Сама добруджанська топонімія є свідченням
значної вагомості тутешніх мусульман. Такі назви міст як Бабадаг, Мангалія,
Топраїсар, Меджидія, Текіргьол, Мурфатлар є лише кілька з назв турецького
походження. Свідчення про життя мусульман в місті Констанца, Велика
мечеть, розташована прямо в центрі
міста, на площі Овідіу, і є однією з найкрасивіших пам’яток архітектури та головною спорудою
мусульманського культу в Румунії. Її ще
називають Королівською мечеттю «Кароль І». Імам Алі Селчін розповідає: Король Румунії
Кароль I, між 1910-1913 роками, збудував цю мечеть
за власні кошти як данину мусульманській громаді в Румунії. Вона
відкрита для тих п’яти щоденних молитов та для туристів. Сама мечеть має
деякі особливості. Вона є першою
будівлею в Румунії, спорудженою в 1910-1913
рр., в структурі якої використано залізобетон.

Мінарет також
побудований із залізобетону і має висоту 47 метрів, продовжує імам Алі Сельчін: У знак поваги, жодна інша мечеть в Румунії не може мати мінарет, який перевищував би 47 метрів. Важливим
елементом мечеті є килим, якому понад
200 років. Він має 14 м. завдовжки, 9 м. завширшки і вагу в майже
півтони – 490 кг. Це килим, подарований останнім османським султаном
Абдул-Хамідом мечеті з Ада Калех, розташованій
на однойменному острові, затопленому під час комуністичного режиму для побудови ЕС
Залізні Ворота І. Єдине, що ми могли врятувати,
коли острів був затоплений, – це килим, що є унікальним у Європі. Його
вироблено вручну протягом більше
20 років у місті Хереке, Туреччина, відомому своїми ручними килимами.
І так як синій колір настінного розпису монастиря Воронец не можна копіювати, так і синій
колір плиток фаянсу мечеті є унікальним.

Через розмір, килимом мечеті не можна милуватися у повноті його краси.
Відвідувачі мечеті можуть побачити його
лише частково. Імам Алі
Сельчін: Окрім того, що є найбільшою мечеттю в
Румунії, вона об’єднує нас усіх під одним дахом. Мечеть
побудована королем Румунії Каролем I,
який мав зовсім інше віросповідання, в ній відправляють
богослужіння, а туристи незалежно
від віросповідання мають вільний доступ до цієї мечеті для відвідування та
участі у святах. Це означає те, що три монотеїстичні релігії і не тільки зустрічаються тут. Її
звуть Кароль I, а нашою мовою ми
називаємо її «Мечеттю
короля». Ця назва поширена з давніх часів у народі, усним шляхом.
Король Кароль І ніколи не нав’язував нам використовувати цю назву.

Якщо фізичний стан
дозволяє вам, раджу вам піднятися по тих 140 сходинок мінарету, розташованих по
спіралі. Звідти відкривається прекрасна панорама на все місто Констанца.

Єдність нового Королівства Румунії в період між 1859 і 1878 рр. було здійснено за допомогою залізниці або залізної дороги”, як її називали в ті часи. У період між 1859 і 1866 рр. під керівництвом князя Александра Іоана Кузи була заснована румунська держава та її головні установи. Власне возз’єднання відбулося у період між 1866 – 1877 по 1878 роки, коли, після здобуття незалежності та міжнародного визнання, Румунія почала розвиватися з економічної точки зору. У 1869 році була відкрита залізнична лінія Бухарест-Джурджу, а після 1870 ряд залізниць звязували Бухарест і Ясси, колишню столицю князівства Молдови.

У 1878 році, після укладення миру в Берліні, Румунія отримала Добруджу як відшкодування збитків від війни. Для покращення зв’язку між новим регіоном і Румунією, було взято рішення про будівництво залізниць. І щоб нова дорога вела до набережної, було взято рішення збудувати величезний міст через Дунай, найбільш вражаючий в Європі міст тих часів. Залізничний міст був побудований коли появився проект залізниці маршрутом Бухарест-Брашов-Сіная, в 1879 році. Але побудування мосту такого розміру через Дунай не було можливо. Напередодні 1878 року, в ході переговорів на тему майбутнього південного кордону Румунії, постала ідея будівництва моста через Дунай між містами Келерашь і Сілістра.

Проект великого мосту через Дунай був амбіцією принца Кароля, майбутнього короля Кароля I, від смерті якого у 2014 році виповнилося 100 років. У 1879 році почалося будівництво залізниці Бухарест-Чернавода, яка мала бути підключеною до залізниці між Чернаводою і Констанцою, побудованою Османським управлінням в Добруджі у 1860 році. Через 10 років, у 1890 році, в присутності короля Кароля I, почалося будівництво моста в Чернаводі. Відповідальним за проект був інженер Ангел Саліні, металева структура моста мала бути працею знаменитого інженера Гюстава Ейфеля. Через невдалі переговори з Ейфелем, міст буде виконаний компанією Румунська залізниця.

Міст є вражаючою будівлею. Довжина його центрального прольоту становить 190 метрів. Він має, також, інші прольоти у розмірі 140 метрів, уздовж віадукту з 15 прольотами по 60 метрів. Міст піднімається на висоту 30 м над водами Дунаю, щоб дозволити проходження навіть найвищих одномачтових суден. Міст через гирло Борча має 3 прольоти по 140 метрів кожен і віадук з 11 прольотами по 50 метрів. На острові Борча, який у ті часи був всього калюжею, яку перетинала ділянка залізниці завдовжки 14 км, було збудовано шляхопровід з 34 прольотами по 42 м кожний. Разом з підїзними доріжками, ті 4087,95 метрів складали найдовший комплекс мостів, побудований в Румунії, і третій за довжиною у світі. Загальна вага мосту — 16.500 тонн. Центральний прольот був найбільшим у Європі. Вартість комплексу становила 35 мільйонів леїв в золоті.

Під час офіційного відкриття мосту, у 1895 році, його перетнули водночас 80 локомотивів зі швидкістю 80 кілометрів на годину. Атракціями моста є дві величезні статуї з бронзи, по обидвом кінцівкам мосту, які представляють піхотинців загиблих на полі бою за незалежність Румунії. Статуї є творами французького скульптора Леона Пилі (1836-1916 рр.), частина їх вартості будучи покрита посольством Франції як подарунок румунському народу. Міст був пошкоджений в обох світових війнах, однак не був зруйнований, за винятком транспортної доріжки через гирло Борча. Але навіть з того мосту залишилися цілими стовпи. Ані ті кілька радянських нальотів під час Другої світової війни не зуміли зруйнувати могутній міст через Дунай. Міст у Чернаводі, твір румунської нації на чолі з королем Каролем I, був названий іменем короля. Під час комуністичного режиму, міст був перейменований в “Ангел Саліні”, щоб стерти із суспільної памяті імя короля Кароля I. Величезна будівля була закрита в 1987 році і оголошена памятником разом із відкриттям іншого моста, на відстані 80 кілометрів від першого.