Tag: картина

У Національному музеї історії Румунії (НМІР) у
Старому центрі столиці відкрилася виставка «Фрагмент. Досвід реставрації». На
цій виставці відвідувачі можуть дізнатись про реставраційні лабораторії музею -
живопис, метал, дерево, кераміка, папір та текстиль. Це справжній екскурс в
історію, а також нагода потрапити за лаштунки музею, де віддані справі та
пристрасні люди зберігають, доглядають та реставрують експонати.

Ми мали змогу поспілкуватися з реставраторкою
Соріною Георгіце, яка працює в лабораторії
реставрації живопису НМІР, яка розповіла про реставрацію унікальних експонатів: «З
2013 року, коли була акредитована лабораторія реставрації творів станкового
живопису, Національним музеєм історії Румунії було відновлено приблизно 25
картин. Багато з цих картин написані відомими румунськими художниками, такими
як Штефан Лук’ян, Ніколає Тоніца, Каміль Рессу, Ніколає Стойка, Йон Теодореску-Сіон.
Звісно на них зображені події, особливо сцени війни – Війни за незалежність або
Першої світової війни. Важливим твором, що був відреставрований, є робота Теодора
Амана – «Проголошення унії» – йдеться про Об’єднання румунських князівств -
дуже відома картина, яка часто використовується для ілюстрації цієї події».

Як відбувається реставрація картини? Що припускає
цей процес? Розповідає Соріна Георгіце: «Що стосується етапів реставрації картини,
то на момент прийняття рішення про її відновлення, вона вже пройшла етап
досліджена консерватором, який відповідає за зберігання живопису, можливо,
разом з реставратором, і це рішення приймається спільно. Потрапивши до
реставраційної лабораторії, ця картина піддається процесу глибокого аналізу з
використанням різних засобів: прямого світла, бічного світла, ультрафіолету,
іноді доводиться використовувати інфрачервоне світло або рентгенівські промені.
Музей історії має дуже добре обладнану лабораторію, яка допомагає нам, коли це потрібно…
Потім, після проведення цього комплексного аналізу і склад зображувального шару
був встановлений, визначаються ​​дуже чітко, всі деградації та причини деградації. Потім
складається детальний план реставрації, в якому представлені всі операції,
необхідні для реставрації картини – висновки аналізу та усі пропозиції щодо
втручання обговорюються реставраційною комісією, члени якої приймають спільне
рішення. Звичайно, після завершення процесу реставрації відповідна картина
знову подається на розгляд комісії, яка перевіряє відповідність запропонованих
етапів реставрації та стан картини після реставрації, потім вона повертається
на склад або виставляється в музеї в рамках різних виставок. Найприємніші сюрпризи
з’являються насправді під час чищення, що є вражаючою операцією, коли очищуємо
поверхню або видаляємо лак. Тоді виявляються численні деталі, які не видно або
кольори набагато яскравіші. Крім того, якщо робота мала іншу замальовку, ми з
подивом виявляємо деякі деталі, які були абсолютно непомітними або навіть
підписи.»

На виставці «Фрагмент» ефектно представлений
важливий розділ – лабораторія реставрації металу. Більше того, на виставці
вперше представлені громадськості бронзові та залізні предмети знайдені під час
археологічних розкопок у 2012 році в районі населеного пункту Тертерія повіту
Алба. Ми поговорили про це з археологом Коріною Борш: «Археологічні розкопки в
Тертерії були проведені навесні 2012 року. Це відкриття відбулося в контексті
великих профілактичних археологічних досліджень, проведених у зв’язку з
будівництвом автотраси вздовж долини річки Муреш. Дві надзвичайні знахідки, що
містять бронзові та залізні предмети, були виявлені в дуже особливому
археологічному контексті, а саме в західній канаві навколо гальштатського
поселення, предмети були покладені у дві глиняні посудини. Усі вони були взяті
археологами. Перша посудина, яку назвали Тертерія 1, містить, з того, що ми
знаємо понад 400 предметів із бронзи та заліза, що значною мірою датуються
хронологічним інтервалом дев’ятнадцятого та вісімнадцятого століть до нашої
ери. Другий містить 50 предметів, датованих тим самим хронологічним горизонтом.»

Яка з цих знахідок має найбільшу археологічну та
історичну цінність, – запитали ми Коріну Борш: «З виняткових предметів, знайдених археологами я
б згадала пектораль, чудовий набір збруї, що складається з вудил з боковими
«щічками», кілька фалер – золотих нагород, аналог сучасних медалей, які отримували
римські солдати за мужність і носили на шиї, а також багато інших предметів з
бронзи. На виставці «Фрагмент», яка досі працює в Національному музеї історії
Румунії, можна побачити пектораль, що складається з 7 частин, вудила,
встановлені ​​на погрудді коня, зробленого в реальному масштабі, а також низку
прикрас, предметів одягу, чоловічого набору, також виставлених на бюсті
чоловіка. Й останнє, але не менш важливе – представлене намисто з бронзових
намистин – дуже рідкісний предмет для цього так званого періоду середнього
Гальштату в басейні річки Дунай. А враховуючи той факт, що відкриття було
зроблено археологами, а розкопки виконувалися з особливою обережністю, нам
вдалося зібрати всі фрагменти неушкодженими, включаючи органічні матеріали, які
дозволили точне датування цього археологічного об’єкту.»

Як виглядав ринок предметів мистецтва, що робили приватні галереї та як
вплинула загальна ситуація на приватне колекціонування у 2020 році? Про це ми
поговорили з Аліною Паніко, PR-менеджером Аукціонного дому «A10 by Artmark».

Наша гостя розповіла про найвідоміші румунські аукціонні будинки та найдорожчі
аукціонні продажі румунського мистецтва, про ринкові тенденції та про найпопулярніших
румунських художників-пластиків: «На румунському арт-ринку діють 5 аукціонних
будинків: «A10 by Artmark, Alice, Quadro, Historic та Vicart. Якщо порахувати
середнє значення 10 найбільших аукціонних операцій у 2020 році, ми отримаємо в
середньому 116 250 євро. Якщо порівняти його із середнім показником 10 найбільших
продажів за 2019 рік – 119 000 євро, то побачимо, що значних відмінностей немає
– приблизно мінус 2,36%, але з точки зору загального обсягу ринку часткові та
тимчасові розрахунки вказують, порівняно з 2019 роком, збільшення в 2020 році
кількості та вартості аукціонних операцій приблизно на 20%. Основним сегментом
художніх аукціонів у Румунії залишилися об’єкти культурної спадщини, особливо
твори відомих вітчизняних художників, які надалі користуються найбільшим
попитом на ринку. У 2020 році було зареєстровано новий абсолютний рекорд для арт-ринку
Румунії: картина Ніколая Грігореску «Селянка з кужівкою в дорозі» була продана за
220 тис. євро. За національним живописцем слідують великі румунські художники Штефан
Лукіан та Ніколає Тоніца, чиї твори «Ваза з гвоздиками» та «Ірина» були продані
за 125 000 євро та 120 000 євро. У 2020 році за об’єктами культурної спадщини великим
попитом користувалося сучасне мистецтво, а рекорд у сегменті сучасного мистецтва
був встановлений роботою «без назви (пам’ять)», найпопулярнішого у світі сучасного
румунського художника Адріана Геніє. Робота була виставлена ​​на аукціон у 27
етапів торгів протягом 10 хвилин 42 секунд від початкової ціни 20 000 євро та продана
за 110 000 євро.»

Ми попросили Аліну Паніко розповісти про процес аутентифікації творів
мистецтва та запитали наскільки захищеними можуть бути покупці придбаного предмета
мистецтва: «При аутентифікації картини
враховується кілька аспектів: від суб’єкта до носія (полотно, картон чи інше),
написи на звороті, кольорова палітра, пензлики, репродукції та згадки в
тогочасних газетах або в каталогах виставок. У той же час мистецтвознавча
експертиза твору мистецтва або з колекцій проводиться експертами,
уповноваженими Міністерством культури, відповідно до кваліфікації в різних галузях
(наприклад, пластичне або декоративне мистецтво). Експертиза робиться в
залежності від стилістики, виконання, теми та надає більше інформації, крім ніж
авторський підпис. Згодом кожна робота оцінюється кваліфікованим оцінювачем,
який повідомляє вартість роботи на той момент на ринку. Тільки після завершення
цих етапів покупці можуть бути на 100% впевнені в справжності робіт, які доповнюватимуть
їх колекції.»

Наша співрозмовниця Аліна Паніко окреслила профіль покупця творів мистецтва
в Румунії, колекціонера та розповіла про румунські рекорди на арт-ринку у 2020
році: «У нас є розумні та освічені покупці, які продовжують купувати мистецтво,
бо вони бачать не лише культурну вартість, але і фінансову вартість твору, в який
можуть вкладати свої гроші в період невизначеності. Коли вкладаєш гроші у мистецтво,
очікуєш, що після кризи зможеш отримати за придбаний твір мистецтва принаймні
ту саму вартість, яку заплатив раніше. Але у нас також є покупці, які були солідарні
з благодійними акціями, котрі ми проводимо, адже в 2020 році ми організували не
менше 6 благодійних аукціонів. З огляду на подвоєння кількості благодійних
аукціонів, проведених упродовж року, який дезорієнтував, злякав та випробував нас
на стійкість, та враховуючи збільшення на 20% продажів предметів мистецтва
та творів з колекцій, напевно більшість з нас може зробити висновок, що в
справді складні моменти багато румунів надають перевагу фундаментальним та сталим
цінностям, такі як мистецтво, культурна ідентичність, національна історія та, урешті-решт,
але не менш важливе – благодійність. У Румунії немає офіційного рейтингу колекціонерів
мистецтва, але ми можемо згадати, що останніми роками в Румунії зрозуміли, що
мати твори мистецтво вдома не означає обов’язково мати значні доходи. Румуни
почали купувати предмети мистецтва із середньою фінансовою вартістю. Але в 2020
році рекорд встановив той самий найпопулярніший сучасний румунський художник
Адріан Геніє, робота якого із серії Lidless Eye, деконструюючи портрет
художника Ван Гога, була продана на аукціоні Sotheby’s в Гонконзі за понад 5
мільйонів євро. Також Геніє посідає 2-е, 3-е та 4-е місця з роботами, які були продані
аукціонними будинками Sotheby’s або Christie’s за суми від 2 до 4 мільйонів
євро.»

Наприкінці нашої сьогоднішньої розмови з Аліною Паніко, наша співрозмовниця поділилася деякими висновками щодо ситуації на румунському арт-ринку у 2020 році: «Отже, 2020 рік вписується
в тенденцію до зростання, яка почалася на румунському арт-ринку кілька років
тому. Продовжуючи вражаюче зростання, зафіксоване у попередні роки, 2020 рік
став роком, коли гравці на ринку мистецтва зосередились на встановленні нових
рекордів та несподіваному зростанні ринку, пошуку альтернативного ринку, на
якому можна було б убезпечити свої гроші, дотримуючись рекомендацій щодо
інвестицій, близьких до сфери накопичення, що була ідеальною для збереження
вартості заощаджень, грошей та мистецтва, а мистецтво є надзвичайно стабільною
формою зберігання та помноження грошей порівняно з банками, наприклад.»

Ціна свободи, яку заплатили румуни під час Грудневої
антикомуністичної революції 1989 року, була великою – тисячі загиблих,
поранених та покалічених. Але до цієї ціни можна додати ціну культурної
спадщини, загубленої в пожежах, що охопили будівлю Королівського палацу, в
якому розміщений Національний музей мистецтва Румунії та будівлю Центральної
університетської бібліотеки. Розташовані на Каля Вікторієй, навпроти одна одної,
дві будівлі сильно постраждали від куль і снарядів, випущених у неспокійні дні
після втечі диктатора Ніколая Чаушеску. У Центральній університетській
бібліотеці, охопленій полум’ям, згоріло приблизно 400 тис. книг та рукописів різних
відомих румунських діячів культури. А в Національному художньому музеї жертвами
полум’я та куль стали кілька десятків картин румунського та європейського
живопису.

Нещодавно в Національному художньому музеї Румунії
відкрилася виставка «Лабораторія II. 1989 рік. Реставрація обстріляних картин»,
на якій були презентовані широкому загалу відреставровані роботи, пошкоджені у 1989
році. Куратори Соріна Георгіце та Йоан Сфріжан розповіли історію виставки, якої
не мало б бути у Румунії. Соріна Георгіце. «У результаті загальної катастрофи
Національного художнього музею лабораторія реставрації станкового живопису була
зруйнована майже повністю. Однак, як зазначено в каталозі виставки, майже
відразу, у січні 1990 року, ми розпочали операції з консервації і навіть
відновлення деяких робіт, що постраждали, як у галереї європейського мистецтва,
так і в галереї румунського мистецтва. Ми зуміли відреставрувати 47 робіт з галереї
румунського мистецтва і 30 – з галереї європейського мистецтва. Деякі з них були
відреставровані за кордоном, звідки надійшли пропозиції для картин з галереї європейського
мистецтва.»

Серед пошкоджених, відреставрованих та знову
виставлених картин є роботи відомих румунських живописців: Йона Андреєску, Ніколая
Грігореску, Сави Хенції, Джорджа Деметреску-Мірі. З подробицями Соріна Георгіце.
«Усі роботи, які були пошкоджені у 1989 році, входили до постійної колекції
музею. Тому вони й деградували. Після відкриття музею виставка змінилася, а
потім деякі з тих робіт, які були пошкоджені, не потрапили до постійної експозиції
музею. Тому ми скористались цією можливістю, щоб виставити зі сховища роботи,
наявні у нас ще до 1989 року. З-поміж найважливіших робіт ми виставили картини: «Сафта
продавчиня квітів» Штефана Лук’яна, «Автопортрет» Йона Андреєску, ще одну
прекрасну роботу Андрееєку – «Велика дорога». Були відреставровані й деградовані
картини Ніколая Грігореску: «Дичина», «Букет квітів» та «Циганка з Гергань». Є
також «Лоріка», одна з найгарніших картин Штефана Лук’яна, є також роботи Сави Хенції,
ескіз Джорджа Деметреску-Мірі до однієї з його великих композицій.»

Завдані картинам пошкодження, були на рівні підрамника
або на рівні пофарбованої поверхні, інші картини зазнали дуже серйозних
ушкоджень, настільки, що їх не вдалося відреставрувати, – розповіла Соріна
Георгіце. «З-поміж тих, що ми виставили зараз серйозних ушкоджень зазнали ескіз
Деметреску-Мірі та «Пейзаж» Андреєску. І «Автопортрет» Андреєску зазнав чималих
ушкоджень на рівні пофарбованої поверхні. На жаль під час пожежі у нашій
реставраційній лабораторії згорів великий автопортрет Теодора Амана, один з
небагатьох великих і дуже складних автопортретів Амана. Є ще одна-дві роботи,
які вціліли, але були настільки пошкоджені, що не підлягають реставрації,
оскільки принципи реставрації не дозволяють нам відновлювати зображення на
таких великих поверхнях.»

Виставка включає як картини, так і панно, що представляють
зусилля румунських та іноземних реставраторів, докладені за всі роки, що минули
з тих пір. Ми запитали Соріну Георгіце чи доводилося їм мати справу у 1989 році
з актами навмисного вандалізму, а не лише з випадковим знищенням. «Стрілянина є
врешті-решт актом вандалізму, тому що були випадки, коли хтось навмисно стріляв
в шию, в груди, зображеної на картині особи. У деяких роботах ми не вважаємо
пошкодження випадковим потраплянням кулі. Було навмисне влучення, наприклад, у
картину «Сафта продавчиня квітів», саме тому вона зображена на афіші виставки. Але
деякі з них були випадково пошкоджені.»

Йоан Сфріжан розповів про пожежу в реставраційній
лабораторії, найбільш пошкодженому в музеї місці. «Вона була обстріляна з
гармат та всілякими сильними газами для підпалу. З боку вулиці Штірбея було
приміщення, де у нас було сховище. Так було втрачено багато робіт Амана, оскільки
тоді ми готували виставку Амана, «Автопортрет» та ще кілька пошкоджених кулями картин.
Була й картина «Чоловік з турецькими медалями», яка також була обстріляна і зараз не включена до виставки. Тоді ми вели підготовчі роботи й до великої виставки в картинній галереї європейського мистецтва, під назвою «Портрет в європейському живописі» і там згоріли
переважно портрети. У тому приміщенні згоріло 39 робіт.»

47 картин з галереї румунського мистецтва і 30 – з
галереї європейського мистецтва, пошкоджені у дні Антикомуністичної революції в
грудні 1989 року, ожили, але нестимуть на собі ціну свободи, яку заплатили тоді
румуни.