Tag: Кертереску

Після досягнутого успіху, в тому числі на міжнародному плані з романом «Соленоїд», письменник Мірча Кертереску повертається на літературний ринок з
новою книгою. Роман «Меланхолія» це ностальгічний спогад про дитинство та
юність. Реалістична і водночас мрійлива, яка відрізняється
від усього написаного автором, ця книга розповідає про самотність, розлуку, кохання та героїзм. Вона є улюбленою
книгою читачів, будучи найбільш проданою книгою видавництва «Хуманітас» на книжковому ярмарку Bookfest 2019.

Ключем читання цієї книги, на думку літературного критика Косміна Чотлоша, є вид екзистенціальної пригоди,
якого пропонує автор. Книгою Меланхолія, Мірча
Кертереску пропонує нам «вправу величезної щирості та дивовижної
автентичності, дозволяє нам проникнути в його світ особливої
душевної чуйності», – додав літературний критик.

Під час презентації книги Мірча Кертереску
розповів про те, як народилася книга «Меланхолія» та яке місце посідає вона у його творчості: Не йде мова про книгу, яка є новим етапом моєї творчості, яка продовжує
цю інтимну історію мого письма. «Меланхолія», як й інші мої книги, є незалежною книгою, яка не має прогресивного зв’язку з іншими
моїми книгами. Вона не є найбільшим
здобуттям моєї творчості або найважливішою книгою, яку я написав після десятиліть.
Це те саме, що й всі інші мої книги, такі як: Чому ми любимо жінок, Прекрасні незнайомці, Ностальгія, Транвесті. Мої книги не рухаються до
ідеальної точки. Мої сили не зростають протягом часу. Я
нічого не навчився пишучи літературу протягом сорока років, я не вдосконалювався. З самого початку я був
таким самим. Я був тим самим і мав свою територію ,
яку я вважав як своєю
і я намагався досліджувати і підкорювати її з кожною написаною мною книгою. Кожна книга покриває шматок цієї планети, яка була надана мені .

Письменниця Іоана Первулеску на презентації книги сказала, що Меланхолія – це досконала книга. ЇЇ зачарувала різниця між звичайною
казкою та особистими
історіями Кертереску. Вона також розповіла про те, яким чином Мірчі Кертереску вдається з усіма своїми книгами збагачувати мову, збагачувати слова
новими значеннями, чого вміють лише
великі письменники. Ідея книги Меланхолія народилася через два роки після закінчення роману
Соленоїд, ця історія вже не вмістилася в вищезгаданому томі. Мірча Кертереску: Розповідь називалася «Гра» й я не вважав її серйозною
річчю. Коли я працював над нею вважав її іграшкою.
Але опісля, я
написав першу розповідь, яка була включена до книги й називається «Містки», йде мова про дитину, яку покинула матір. Важко написати розповідь на 40 сторінок про
п’ятирічну дитину. У цій розповіді йдеться про розлуку з матір’ю, про одну з перших травм, через яку
ми всі переходимо. Ми
переживаємо травму народження, коли
покидаємо фізичний утроб матері, а потім іншу травму коли покидаємо психологічний утроб матері, тому що до чотирьох-п’яти
років ми ще знаходимося в утробі матері, та ще повністю залежимо від
неї. Навіть якщо ми знаходимося поза її тілом, мати все одно тримає нас у психологічному утробі. У всіх нас є ця надзвичайна
травма, друга розлука, наша психологічна розлука, і саме про це йде мова в першій розповіді. Це свого роду перебільшення цієї розлуки.
Зазвичай мати психологічно покидає нас, хоча фізично залишається з
нами й після 5-річного віку. У вищезгаданій
розповіді, мати зовсім покидає
дитину й дитина сама повинна справитися з цією страхітливою травмою. Оскільки без мати, ми як дорослі без Бога. Такою
є ситуація дитини у першій розповіді, що є причиною меланхолії, почуття яке зростає протягом
усього життя, почуття того, що мати вже
не тримає нас за ручку.
Спочатку йде мова про маму, потім
кохану, потім самого Бога.
Ми залишаємося одинокими, це
є центральне почуття книги, це суттєва, фундаментальна метафізична
самотність.

Книги Мірчі Кертереску
були нагороджені Румунською академією, Спілками письменників Румунії та Республіки
Молдова, Міністерством культури, Асоціацією письменників Бухареста, Асоціацією
видавців Румунії. Роман «Ностальгія» отримав у 2005 році Літературну італійську премію «Джузеппе Ацербі». Мірча Кертереску є лауреатом багатьох премій, серед яких: міжнародна літературна премія Віленці (2011), міжнародна літературна премія Haus der Kulturen der Welt, Берлін (2012),
міжнародна літературна премія, Берлін (2012),
премія від Spycher Literaturpreis Leuk, Швейцарія (2013)і,
Гран-премія Міжнародного поетичного фестивалю в Нові-Саді (2013),
Премія Tormenta en un vaso,
Іспанія (2014), Премія Euskadi de Plata, San Sebastian (2014), Премія За європейське взаєморозуміння у
Лейпцигу (2015), Державна премія Австрії з європейської літератури (2015), Премія Летео, Іспанія (2017), Премія Formentor de las Letras (2018).

На звернення одного відомого
літературного сайту, понад 7 тисяч румунських читачів обрали найкращою
румунською книгою 2015 року Соленоїд Мірчі Кертереску (Видавництво Гуманітас, 2015). Після того, як у листопаді 2015 року пройшла її презентація
на Книжковому ярмарку Гаудеамус, збірка стала за короткий час книгою-культом,
визнаною такою як читачами, так
критиками, які наділили її широкими хроніками. Соленоїд не
має для себе пари навіть і в творчості Мірчи Кертереску. Це портрет творця у
зрілості, коли він ставить у гру все/ pune în cauză totul,
починаючи навіть з мистецтва та письма, і намагається зі всіх сил свого розуму
розв’язати величезну загадку світу. Красою є те, що він робить цю спробу й після
того, як продемонстрував самому собі (через теорію завжди більших вимірів
світу), що це неможливо, що йому це не вдасться. Але замість цього, в романі, богу
сновидінь Морфею приходить на допомогу його батько Гіпнос, створюючи в читача
особливий морфіно-гіпнотичний ефект, немов дійсно стіна нашого обмеженого світу
тріснула і чудові справжні двері відкрилися у повітрі.

Ми
процитували уривок із хроніки письменниці Іоани Пирвулесу, присвяченої роману
Соленоїд, презентація якого відбудеться цими днями й на книжковому ярмарку Букфест Тімішоара, де
письменник Мірча Кертереску є почесним гостем. Іоана Пирвулеску: Для мене, найкращим
ключем до розуміння цієї книги, яка тут більше, ніж в інших книгах автора,
перетворюється в поетичне мистецтво та в естетику життя, є оніризм, сон. Сон є як
для автора журналу, Мірчі Кертереску, так і для всіх його вигаданих его,
ключем, є тим, що може відкрити йому
двері до іншого світу. Ця онірична жилка у книзі є незвичайно гарною,
вона здається невичерпною, іноді жорстокою й лякливою, іноді витонченою, вона
переносить тебе у казкові чи історичні світи. Існує, наприклад, чудовий спуск у
часі, регресія до печерної людини або інша регресія в царствах. Є в
Соленоїді деякі приголомшливі образи, які відносяться до цієї
оніричної жилки, єдиної, яка може допомогти вам зрозуміти інший
світ, зрозуміти щось із цього світу. І ще одна річ, окрім історії зі
сном, оніристичного плану, який переповнює книгу, стаючи поетичним мистецтвом,
ми знаходимо в цій книзі більше, ніж де-небудь у творчості Мірчі Кертереску,
теорію, що тільки в собі можна шукати відповіді. Ця книга є свого роду широкою
філософською поемою, її можна розташувати біля великих філософських поем світу,
але в той же час, і в цьому полягає дивовижна новизна в літературі Мірчі Кертереску, це роман, дуже добре збудований з розповідної точки зору.

Я хочу написати звіт про
мої аномалії. У моєму темному житті, без будь-якої історії, і яку тільки
історія літератури могла б зафіксувати в її таксономіях, сталося багато речей,
які не відбуваються ані в житті, ані в книгах. Я міг би написати про них
романи, але роман тривожить і робить неоднозначним сенс фактів. Я міг би
тримати їх для себе, так я робив це й дотепер, і думати про них, поки мені не
трісне голова, сидячи щовечора, згорнувшись калачиком під ковдрою, в той час як
надворі дощ сердито б’є у вікна. Але я не хочу більше тримати їх для себе. Я
хочу написати звіт, хоча ще не знаю, як і що зроблю з цими сторінками. Я не
знаю навіть, чи вдалий для цього час. Я ще не прийшов до якихось висновків, до
якоїсь зв’язності, мої дії є невизначеними спалахами в банальній гладкості
самого банального життя, маленькі щілинки, маленькі неточності. Ці безформні
форми, натяки й інсинуації, нещасні випадки, іноді незначні, але, взяті разом,
злягаються, набувають чогось чужого і нав’язливого, і потребують нової й
незвичайної форми, щоб змогти бути викладеними. Не роману, і не поеми, тому що
вони не вигадка (або не повністю), і не об’єктивного дослідження, тому що
багато з моїх вчинків є своєрідностями, які не дозволяють відтворювання навіть
в лабораторіях мого розуму. Так представляє Мірча Кертереску роман
Соленоїд.

Мірча Кертереску: У цій книзі я мав про
читача більше турботи, ніж у всьому тому, що я написав; читач дуже важливий,
він займає центральне місце в цій книзі. Погляд читача існував завжди в моїй
голові, поки я писав Соленоїд. Як помітила Іоана Пирвулеску, це
побудована книга, це не книга вільних спогадів, розпливчастих галюцинацій, хоча
вона містить і їх. Звичайно, це онірична книга, тому що для мене немає ніякої
різниці між сном і реальністю, між сном і галюцінацією, між сном і божевіллям,
сном і поезією, між реальністю й поезією. Вірніше, ми всі живемо і в денний, і
в нічний час в цій благословенній реальності. Тому я б сказав, що однією з
найважливіших тем книги є реальність. Чим є реальність, що означає це поняття,
що таке реальність. Зазвичай, коли говоримо про реальність, ми гадаємо, що
говоримо про щось надзвичайно просте, але насправді реальність є однією з
найскладніших конструкцій нашого розуму. Реальність є в нашій свідомості,
згадаймо, що Бідний Діоніс Міхая Емінеску починається з роздумів
про реальність.

Книги Мірчі Кертереску були
нагороджені Румунською академією, Спілкою письменників з Румунії та Республіки
Молдова, Міністерством культури, ASPRO, Асоціацією письменників Бухареста,
Асоціацією видавців Румунії. Роман Ностальгія отримав у 2005 році
літературну премію ім. Джузеппе Ачербі, Кастель-Ґоффредо, Італія. Крім того, автор отримав Міжнародну
премію в галузі літератури Віленіца (2011), Міжнародну премію з
літератури Будинок культур світу, Берлін (2012), Міжнародну премію
в галузі літератури, Берлін (2012), Літературну премію Лоук, Швейцарія (2013),
Гран-прі Міжнародного фестивалю поезії у Новому Саді (2013), премію Буря в
склянці води, Іспанія (2014 року), премію Срібний Еускаді,
Сан-Себастьян (2014 року), премію книги за європейське розуміння міста Лейпциг,
2015; Австрійську Державну премію за європейську літературу, 2015. Останніми
роками Мірча Кертереску був і серед фаворитів на Нобелівську премію, на думку
літературних букмекерів.

“Література є списом Ахілла: наконечником ранить, а протилежною частиною — виліковує“, — так сказав Мірча Кертереску в своїм діалозі з письменником та журналістом Чезарем-Паулом Бедеску в рамках Ясського Міжнародного фестивалю літератури та перекладознавства (МФЛП), який пройшов у жовтні. “Література допомагає тобі зустрітися з самим собою, і ця зустріч із самим собою є найгіршою річчю, яка може тобі трапитися“.

На початку зустрічі на сцені Ясського Національного театру Чезар-Паул Бедеску спровокував автора “Ностальгії“, “Леванта“, трилогії “Осліплюючий“, фаворита останніх років Нобелівської премії розповісти про період, коли він керував літературним гуртком при філологічному факультеті і видав разом зі своїми студентами декілька колективних збірок, серед яких і “Сімейна картина“. Мірча Картереску: “Було два мотиви. Перший і найпростіший — це те, що наше покоління отримало щось безкоштовно. І коли отримуєш щось безкоштовно, належить передати далі безкоштовно. Ми отримали багато чого від критиків Ніколає Манолеску, Овіда Крохмелнічану, Еуджена Сіміона, Мірчи Мартіна, Іона Попа, від багатьох людей, які зумовили наше існування. Від людей, без яких ми не були б нічим. Тому мені здається надзвичайно природним, що речі, які ми навчилися від них, як теоретичні, так і моральні, етичні, слід передати далі. А другий мотив, через який я зайнявся літературним гуртком, полягав у тому, що я відчував себе одним із вас. Я відчував себе одним із вас, відчував, що я одного віку з вами, і період, коли я займався цим гуртком, був найгарнішим періодом в моєму житті. Для мене було дуже великим задоволенням і радістю, що ви прийняли мене серед себе. Ви прийняли мене як одного з вас, хоча я був старшим на 15 років. І мені подобалося працювати над нашими книгами. Я кажу “нашими“, тому що то були антології з написаними мною передмовами.“

“Література була для мене всім, хоча я не можу сказати, що був тільки літературою“ — відповів Мірча Кертереску на запитання, що дає йому література: “Це немов би мене запитали, що означає для мене повітря. В одному з листів Кафки до Феліче Бауер, вічної його нареченої, він писав так: “Врешті-решт, я є нічим іншим як літературою“. Дуже багато разів я задумувався, що це означає. Що означає, коли людина повністю перетворюється в літературу. Через який хімічно-психічний процес можливо, що людське тіло, людський мозок стає літературою, як сталося з Кафкою особливо наприкінці його життя. Тому що перед тим, як померти, Кафка вже не був людиною серед людей, він був героєм своїх книг, був самою літературою. Звичайно, що дуже мало з нас доходять так далеко. Дійти так далеко означає зробити колосальні жертви. Означає зруйнувати своє життя, щоб відновити по-іншому. Нікіта Стенеску сказав колись: “Ми всі хотіли б мати твори Eмінеску, але хто б захотів прожити життя тих, хто є нічим іншим, як літературою? Обрати це означає бути певним чином мучеником.“

Без літератури, як казав Мірча Кертереску, він не міг уявити власного життя. “Для мене писати означає жити, ось і все“, — заявив Мірча Кертереску, якого переважна більшість критиків та читачів вважають найважливішим сучасним румунським письменником. Мірча Кертереску:“Я не знаю, чи те, що я пишу, є терапією. Я не можу зрозуміти. В мене стільки аномалій, стільки внутрішніх ран, стільки дивного, в мені стільки всього, поставленого криво й косо, що, мабуть, я б не зміг вилікуватися всією літературою світу. Але все-таки література є для мене свого роду секрецією панцира, оболонки. Я бачу літературу як орган мого тіла, так як мій череп є органом мого тіла. Таким є для мене й література, це скоріше орган мого тіла, ніж процес психоаналізу, сублімації. Я завжди відчував, що література є частиною мене.“

Запрошений на Міжнародний фестиваль літератури та перекладознавства, Мірча Кертереску висловився і про захід: “Він є на найвищому рівні. Це релевантний захід не тільки для національного культурного життя, а й, наскільки я розумію, це один із найбільших, якщо не найбільший, фестиваль східної Європи. Це велике досягнення“ — так заявив письменник Мірча Кертереску.