Інцидент в
районі Керченської протоки спровокував черговий виток напруження в російсько-українських
відносин і вкотре продемонстрував, що Росія надає перевагу більше силовій
політиці, аніж дотриманню норм міжнародного права. На цей раз Москва порушила
міжнародне право, положення міжнародного морського права та російсько-українську
двосторонню угоду щодо Азовського моря, відповідно до якої воно є
внутрішніми водами України та Росії, тому кораблі, в тому числі військові, цих
держав мають право вільного проходу через Керченську протоку.
Весь демократичний
світ підтримав Україну після агресії Російської Федерації у Керченській протоці.
США, Канада, а також європейські партнери Києва засудили дії Москви. Тим більше, що на цей раз російська агресія є очевидною, як юридично, так і політично. І
хоча б тому, що жодна цивілізована держава світу не визнала анексію Криму
Росією, твердження Москви про те, що українські кораблі порушили її морський
кордон і зайшли на російську територію Азовського моря не можна сприймати
серйозно.
Міністерство
закордонних справ Румунії висловило свою глибоку стурбованість подіями в
Азовському морі і Керченській протоці, стверджуючи, що агресія та порушення
міжнародного права підривають безпеку всього регіону. У заяві МЗС наголошується,
що Румунія повністю підтримує територіальну цілісність та суверенітет України
та її право використовувати свої територіальні води. Румунія готова
до будь-якого сценарію розвитку подій в російсько-українському конфлікті, -
заявив і Президент Клаус Йоханніс.
Ми маємо справу з прямими навмисними агресивними діями Росії
«Ми дійсно
стурбовані, адже
мова йде про нашого сусіда, який зараз втягнутий у відкриту війну, в якій кожен день вмирають люди і де ми маємо справу з прямою агресією», – сказав в інтерв’ю Румунському радіо румунський аналітик
Юліан Кіфу, коментуючи події на Азові. Він нагадав, що військові судна є частиною української суверенної
території, тому в цьому випадку йдеться про прямі
навмисні агресивні дії, про ескалацію агресивності Росії по відношенню до
сусідньої України та до Чорноморського регіону загалом, після потужної мілітаризації
Кримського півострова.
Юліан Кіфу
вважає, що міжнародне співтовариство має ефективні інструменти тиску на Росію
для деескаляції ситуації: «На даний момент я думаю, що є дуже сильні форми
деескаляції, такі як надання берегових ракетних комплексів для захисту
українських портів від агресії з моря. Є дуже сильні способи попередження міжнародним
співтовариством можливого наступу на Маріуполь. Водночас я не вірю в посередництво
у сенсі прийняття Російською Федерацією правового статусу. Подивіться тільки на
заяви посла, точніше представника Росії у Раді Безпеки, який фактично є
заступником посла, на позицію Міністерства закордонних справ Росії, які говорять
про українську провокацію в умовах, коли ніхто не стріляв в російські судна, а,
навпаки, в умовах, коли йдеться про вільний рух по міжнародному коридору, по
якому й українські військові кораблі, як і всі інші види судів, мають право вільно
переміщатися і це гарантується Конвенцією ООН з морського права, в якій Російська
Федерація є учасником.»
Путіну потрібна «маленька переможна війна»
У свою чергу румунський
журналіст і аналітик Арманд Ґошу, в інтерв’ю електронному журналу
«Сontributors» каже, що ще з 2014 року зі стратегічної точки зору Путін був зацікавлений у створенні наземного коридору завширшки
50 км уздовж узбережжя для будівництва автомагістралі та залізничної лінії. Це
припускало б захоплення двох українських портових міст Бердянськ та Маріуполь, з
яких останнє має й особливе економічне, не тільки стратегічне значення. «Але
сьогодні я не думаю, що Путін може дозволити собі таку розкіш – наступну на Донбасі,
відкритого або через посередників-найманців, – каже Арманд Ґошу. «Він ризикує запровадження нових санкцій. Незважаючи на те,
що різні експерти говорять нам, що санкції не мають значення, що це не впливає
на Росію, у дійсності це не так. А тепер, зниження цін на нафту є важким ударом
по державному бюджету Російської Федерації. Якщо ціна зберігатиметься протягом
декількох місяців нижче 60 доларів за барель, Росія може мати серйозні
фінансові проблеми. Крім того, є аналізи, які показують, що рейтинг Путіна
вперше за багато років впав нижче 60% в соцопитуваннях, тому йому конче потрібна
нова військова перемога. Щось на кшталт того, що міністр внутрішніх справ Плеве
пропонував царю Миколі II в 1904 році: розв’язати «маленьку переможну війну»
проти Японії, щоб об’єднати російський народ навколо царського трону. І війна
закінчилася, як відомо, першою революцією 1905 року. Але Путін непередбачуваний,
так що можна очікувати чого завгодно. Я не виключаю жодного сценарію розвитку
подій, в тому числі військового наступу. Ця можливість здається мені
правдоподібною, але менш імовірною», – каже аналітик і журналіст Арманд Ґошу.
Азовський інцидент – реакція Москви на автокефалію української церкви
Водночас він
стверджує, що останнє загострення російсько-українських відносин може бути й реакцією
Москви на рішення Синоду Константинопольської православної церкви щодо надання
автокефалії Церкві України. «Тут йдеться про битву з набагато більшою ставкою,
яку Росія програла. А наслідки проявляться пізніше. Так, це рішення посилило напруженість
між двома країнами, але воно є наслідком анексії Криму в 2014 році та агресії
Росії проти України. Путін потрапить в історію як копач «руського міру», як
людина яка, поклала хрест на могилу Російської імперії, тому що без України
Росія не може бути імперією. Для багатьох поколінь українців найбільшим ворогом стане
Росія з її агресивною політикою. Більше того, я б навіть сказав, що Путін зробив
вирішальний внесок у формування української нації, гальванізацію української
національної самосвідомості. Це може звучати єхидно, але я вважаю, що українська
влада має звести статую Путіна в центрі міста, прямо на майдані Незалежності»,
– зазначає Армад Ґошу.
Війна між Росією та Україною має стратегічні, політичні, церковні виміри
Іншого боку
інший румунський аналітик Дан Дунгачу в інтерв’ю публікації PCnews.ro наголосив
на новому елементі в російсько-українському конфлікті, а саме на тому, що російська
сторона відкрила вогонь по українському військову об’єкту, додавши, що Росія
захопила чверть військового флоту України. Дан Дунгачу,
говорячи про позицію Румунії, зазначив, що Бухарест повинен розглядати цей
епізод не як окрему подію, а як частину загальної картини конфлікту і не
забувати про те, що в Україні проживає чисельна румунська громада. «Це серйозний
інцидент, але у великій загальній картині. З цієї точки зору Румунія не повинна
реагувати лише в зв’язку з цим епізодом. Ми маємо справу з неоголошеною війною поблизу кордону Румунії
між Україною та Російською Федерацією, яка має величезну кількість компонентів.
Не можна дивитися на це як на звичайну стрілянину. Дійсно це серйозний інцидент,
але не єдиний. Війна між Росією та Україною має стратегічні, політичні,
церковні виміри, впливає й на меншини, в тому числі на румунську меншину в
Україні. Таким чином, позиціонування Румунії повинно бути загальним, глобальним,
а не лише щодо цього інциденту», – зазначив Дан Дунгачу в інтерв’ю публікації PSnews.ro
