Tag: кожух

  • Кампанія Бігорський кутюр

    Кампанія Бігорський кутюр

    Краса національної ноші відома та визнана. І тому стало дуже дивно, коли дуже подібний кожух на той з Бігорського повіту став частиною колекції одягу одного відомого будинку моди, без того щоб було вказано, що цей кожух належить до нашої
    культури. Саме тому була
    розпочата кампанія
    захисту традиційних ремесел під
    назвою Бігорський кутюр, в якій беруть участь чимало людей: від ініціаторів ідеї до місцевих жителів та, звичайно, все більша кількість майстрів традиційного народного мистецтва.


    Йоана Заміф, голова Креативного відділу рекламного агентства, яка ініціювала
    кампанію
    Бігорський кутюр розповідає як почав цей проект: Це не перший випадок виявлення плагіату Dior Bihor. Плагіати були виявленні й у випадку Тоry Burch, потім Valentino, все це нещодавно. Це явище не є специфічне лише у випадку Румунії, воно наявне по всьому світі, тобто найвідоміші модні дизайнери світу копіюють традиційні моделі різних культур. Ми
    подумали, що не треба блокувати натхнення відомих будинків моди, які далі можуть надихатися з інших культур, проблема полягає в тому, що
    нічого не повертається до
    вищезгаданих культур, які не
    здобувають ні реклами, ні прибутків, в той час як окремі народні майстри
    не мають фінансових ресурсів
    продовжувати свої традиції. Нашим
    завданням було повернути бодай частину грошей громаді, в якій виробляються традиційні вироби. Так виникла ідея Бігорський кутюр. Ми створили веб-сайт для місцевих жителів, щоб допомогти їм просувати та продавати свої народні вироби якомога
    ефективніше.




    Але як можна перешкодити тенденціям носити одяг відомих брендів, замість
    традиційного народного одягу, навіть якщо стилі дуже подібні або просто скопійовані? На це запитання відповідатимуть в продовжені окремі любителі
    традиційного народного мистецтва.




    Ана Флоря, вихователька у селі Беюш Бігорського повіту художній керівник
    асоціація Малий Беюшан є посередником між потенційними клієнтами, які хочуть
    придбати окремі вироби, представлені на сайті Бігорський кутюр та народними майстрами, які хочуть
    продавати свої товари. Від неї ми дізналися, що, хоча вищезгаданий проект був
    дуже добре прийнятий місцевою громадою, дуже важко знайти народних майстрів. Ана
    Флоря: Знайти їх важко, оскільки
    їх все менше, але ми сподіваємося, що в майбутньому їх число зростатиме. Моєю
    мрією є, щоб відкрилася школа, майстерня, де б вивчалося мистецтво пошиття кожухів,
    народних костюмів, ткацтво. На даний час, ми можемо перечислити на пальцях тих,
    хто займається з цими ремеслами в селі Беюш. Я бажаю, щоб в майбутньому число народних
    майстрів зросло.




    Ми запросили Ану Флоря розповісти про красу народного кожуху з Беюшу: Зрозуміло, що народний кожух з Беюшу немає
    велику кількість вишивок, та не є єдиним, який заслуговує уваги щодо румунської народної ноші. Але
    його унікальність походить від деталей вишивок та від того факту, що цей кожух
    привернув увагу провідних будинків моди, які не тільки використовували його як
    джерело натхнення, але навіть скопійовали його на 99%. Існує невелика різниця щодо
    використаних кольорів та матеріалів. На нашу думку наш кожух кращий, бо інакше його
    не були б копіювали. Він зроблений зі овечої шкіри та має вовні вишивки, а всі використані матеріали є натуральними.
    Звичайно, існують і кожухи, вироблені з органічної шкіри, але це також на 100%
    ручна робота. Кожух має свої особливості крою, пропорцій, кольору, оздоблення, тобто містить у собі ознаки
    регіональної символіки. Він являє собою історію людини, яка його носить, а також
    говорить про соціальний статус людини. Хроматика кожуха дуже різноманітна, він
    був предметом гордості в минулому. Його не носили діти або люди похилого віку. На
    кожусі представлена включно місцева річка Кріш з рибами. На передній частині
    кожуха вишиті квіти, а на зворотній частині вишиті різні моделі, які є відмінними
    для чоловічого та жіночого кожуха. Кожухи дуже гарні, я вважаю, що їх краса завдячується
    і численним символам, які на ньому представлені.


    Іоана Замфір голова Креативного відділу рекламного агентства, яка ініціювала
    кампаніюБігорcький кутюр розповідає про успішність проекту, незважаючи на труднощі, з якими вони
    стикаються: Бігорський кожух
    вишивається упродовж місяця, це ручна робота. Наша кампанія була дуже добре
    сприйнята. Треба було щось зробити у цьому сенсі, зокрема в Румунії. Для збереження
    наших традицій, ми повинні просувати народних майстрів про яких майже ніхто не
    знає. Сподіваємось, що цей проект користуватиметься ще більшим успіхом. Проект
    може бути навіть прикладом для інших культур, він демонструє, що можна зберігати
    місцеві традиції, можна продавати народні вироби й навіть можна жити з цього.




    Кампанія закликає учасників купувати від народних майстрів традиційні ручні
    вироби, щоб допомогти їм зберігати місцеві народні традиції.

  • День вишиванки 2018

    День вишиванки 2018


    Румунська вишиванка,
    міжнародний символ румунської культури та символічна частина національного
    вбрання, святкує свій
    день щороку 24 червня. У
    Всесвітній день вишиванки, румунська народна ноща і магія фольклору стали причинами
    організування нечуваних заходів: від
    плетення браслетів
    до велосипедного параду
    вишиванок,
    організованого SkirtBike, наприклад, у місті Констанца або модних парадів старих народних костюмів.


    Андрея Адріана Тенесеску, засновниця громади«La Blouse Roumaine», розповіла нам, як її кампанія з просування
    вишиванки стала успішною:
    Це була
    успішною кампанією, тому
    що тепер вишиванку носять на вулиці та асимілювали багато жінок. Але, хоча ми здобули
    успіх ув просуванні
    вишиванки, ми повинні ще попрацювати стосовно правового захисту та створення стандартів. Тому що
    наш ринок перенасичений псевдо-вишиванками, і тому ми ризикуємо не розпізнати традиційну, справжню вишиванку від
    неавтентичної.



    Андрея Адріана Тенесеску є також ініціатором кампанії«Give Credit» з визнання традиційних цінностей,
    навіть якщо вони стають джерелом натхнення для сучасного одягу: Ідея зародилася від випадку плагіату в минулому році, коли американський дизайнер Торі Берч майже скопіювала олтянський
    народний кожух, що зберігається в колекції музею Метрополітен в Нью-Йорку. Слово плагіат не підходить
    цій ситуації, бо народний одяг не може мати
    правового захисту, але
    ми стараємося знайти рішення
    в цьому сенсі. Очевидно
    співставлення двох фото, тобто олтянського кожуха з Нью-йоркського
    Метрополітену та пальто Торі
    Берч, викликало сильне хвилювання в онлайн-середовищі, тим
    більше, що американський бренд присвоював своєму пальто африканську культурну ідентичність, яка не мала нічого
    спільного з походженням кожуха. Звідси я почала онлайн-кампанію під назвою «Give Credit», в якій закликала
    американського дизайнера змінити опис колекції і відмовитися від
    того предмета одягу, який був точною копією за нашим кожухом
    виставленим в
    Нью-Йорку.



    Андрея Адріана Тенесеску підтримує ідею, що
    такі кроки мають набути національного характеру: Не так багато було зроблено, оскільки в цій галузі
    відсутня узгоджена правова база. Румунія повинна вирішити це
    питання, особливо цього
    року, коли ми святкуємо сторіччя нашого існування як країни, тому що, так як у нас є останні незаймані ліси в Європі, я гадаю, що можливо ми маємо останню сільську культуру, яка створює такі чудеса
    традиційного
    мистецтва найвищої якості і вона повинна знайти собі форму співіснування із змінами, що відбуваються сьогодні в світі дизайну
    одягу.



    Де можуть
    зацікавлені знайти традиційну
    вишиванку дізнаємося теж від Андреї Адріани Тенесеску:
    Я рекомендую їм шукати ремісничі майстерні. Там вони можуть
    знайти вишивані сорочки,
    що є іншою формою традиційних шитих сорочок в громадах. Але останнім часом зародився
    рух із реставрації столітніх вишиванок, і все більше і більше жінок вишивають свої
    власні народні сорочки,
    деякі конкурують навіть із вишиванками вишитими їхніми прабабусями.


    Андрея Адріана Тенесеску каже, що варто вкладати гроші у
    автентичну вишиванку,
    навіть якщо,
    в залежності від багатства орнаментованої вишивки, вишиванка може коштувати не менше 200 леїв
    (приблизно 50 євро):
    Ви тільки подумайте,
    де ми можемо сьогодні знайти вишиту 70 років тому сорочку, яка збереглася
    до нині в ідеальній
    формі,і яка
    була би вишита з натуральних
    волокон. Вона представляє
    те, що ми є сьогодні, нашу ідентичність, історію світу, з якого ми походимо. Вона заслуговує значних інвестицій. Ми повинні усвідомити
    справжню цінність вишиванки і я сподіваюся, що нам вдасться зробити це за допомогою наших проектів.


    Найбільш красивою
    і комплексною румунською вишиванкою є волоська вишиванка (південь), процес її
    вишивання займаючи до шести місяців. Ціна такої ручної
    роботи становить приблизно 2500 лей (500 євро).