Tag: колядка

Різдво – найулюбленіше свято року.
Важливий момент в історії християнства,
Народження Ісуса Христа та інші зимові свята святкують християни у всьому світі з альтруїзмом та переживанням,
навіть якщо
лише протягом кількох святкових днів. У румунському просторі відомими є
колядки та святкові столи, за якими з року в рік збираються всі члени родини.

Іляна Мораріу, керівник Пастирського музею в селі Жіна, Сібіуського повіту: Найкрасивішим і найдавнішим звичаєм є колядування групами молодих
чоловіків. Це молоді чоловіки
віком понад 20 років, які ніколи не були одруженими. Ця група складається ще на
свято Святого Миколая. Вони готують колядки, тренуються, готують все те, що
необхідно для цього ритуалу. Вони колядують напередодні Різдва Христового у
всіх домогосподарствах села. Звичайно, всі їх приймають, і вони раді, що
сільські хлопці приносять їм коляду, що сповіщає про Різдво Христове. Водночас
на Різдво колядують менші за віком хлопці, старшокласники, це теж дуже давній
звичай. Дівчата колядують із зіркою в руках. Також на Різдво хрещеники мали
обов’язок приносити хрещеним батькам величезний калач, спечений із чистої
пшениці, як то кажуть. Цей калач випікали в печі у кожному будинку, і це була
можливість для хрещених зустрітися з хрещеними батьками, обговорити проблеми,
що виникали в кожному домогосподарстві, у кожній родині.

Старі румунські звичаї зберігалися майже
незмінними впродовж століть у певних громадах. На півночі Румунії різдвяні
традиції залишилися в основному незмінними. Наталія Лазер, менеджер Оашського
краєзнавчого музею: Різдво – це дуже важливе християнське свято в
Марамуреському повіті та в етнографічних районах, що складають
цей повіт. Важливими є свята, які перекриваються
на язичницькому або дохристиянському грунті. Теж
важливим є колядування групами чоловіків. Це елемент нематеріальної культурної
спадщини, який входить до списку нематеріальної культурної спадщини людства
ЮНЕСКО.Масковані вистави
є так само дуже важливими у нашому повіті. Відомо, що майже в усіх країнах
Центральної та Південно-Східної Європи практикуються звичаї з масками. Історія
румунських народних масок починається, звичайно, зі створення примітивних масок
та маскованих ігор, які стосуються
основних занять: мисливства, тваринництва чи землеробства, а також звичок
сімейного життя, народження, весілля, смерті або календарних звичаїв.

Колядування з масками – один із
різдвяних звичаїв, характерних для Оашського краю. Щороку молоді
хлопці ходять вулицями колядувати, їх приймають у кожному
господарстві. Народні майстри виготовляють маски, вони
будучи як ритуальними предметами, так
і емблемою громад, до яких вони належать. Калач, запропонований групам колядників
господарями домогосподарств, являє собою сонячний символ, а палиці,
якими користуються групи колядників, вважаються деревами
життя. Наталія Лазер: Серед
звичаїв, які досі зберігаються у Марамуреші, я б згадала
про колядування з козою, яке нагадує про давні діонісійські процесії, або
Віфлаїм, цю форму народногохристиянського театру.
Це звичай все ще зберігається
в Долині річки Іза, в Долині річки Мара, або навіть у Оашському
краї. Я б також розповіла вам про два менш засвідчені
звичаї, але все ще яскраві у колективній пам’яті: ГруДід Морозів,
що стосується цього священного часу, коли відкривається
небо, і того моменту, коли спілкування між двома
світами є легшим, і Поховання Різдва чи Нового року – це ритуал, що нагадує про
смерть і відродження людини та природи. Звичаєм, що
все ще зберігся мешканцями н.п. Кавнік
-це звичай Брондошів, що
нагадує про вторгнення татар. За легендою, Брондоші врятували у 1717
роціцю місцевість від знищення, злякаючи татар. Рік
від року цей звичай Брондошів зберігся і увічнився у Кавніку. Я б розповіла
також про інші форми збереження
цих різдвяних традицій, про фестивалі. Фестиваль
зимових традицій та звичаїв, що проходить
щороку у місті Сігету-Мармацієй, у другий і третій день Різдва, або
фестиваль з Негрешть-Оашу (на півночі
Румунії).

Якщо колись у селах
Різдвяні свята були нагодою для відновлення рівноваги в громаді, то період напередодні
Різдва перетворюється, особливо для жителів міст, на марафон торговими центрами.
Подарунки для рідних і коханих, ялинка, прикраси та святкові харчові страви незамінні.
Хоча надзвичайна ситуація цього року вимагає безпрецедентні захисні заходи,
Різдво залишається для всіх нагодою для радості.

З ініціативи Українського Православного Вікаріату Румунії, 22 грудня 2018 року в селі Поляни Марамуреського повіту, у церкві «Зішестя Святого Духа»
відбувся ІХ-ий випуск Концерту української колядки. Виступили з
прекрасними колядками церковні хори з наступних сіл: Поляни
(парафія 1-а, 2-а і 3-а), Довге Поле, Кривий, Красний, Луг-над-Тисою, Вишавська Долина, Рускова (Облаз і центр), Вишня
Рівна, Бистрий та з міста Сігету-Мармацієй.

Отець вікар Українського Православного Вікаріату Румунії Іван Піцура,
настоятель церкви у селі Рускова розповів як пройшов
цьогорічний концерт: До групи
колядників входила й молодь, це наші
віруючі, надія нашої української православної
церкви на території Румунії. Були й змішані хори, які прекрасно виступили. Серед хористів було багато
людей з вищою освітою, інтелігенція нашої української
громади Мараморощини. Взагалі,
наші групи колядників виступили з традиційними колядками, але й із новими колядками, запозиченими з України, а деякі з колядників представили й колядки румунською мовою.

Мета цього концерту – зберегти традицію, віру, мову і все що є
найдорожче, спадщину наших дідів
та прадідів, залишену з роду в рід. Наша українська громада започаткувала
Фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії у місті Сігету-Мармацієй
відразу ж після грудневих подій, і ми подумали організувати й по церковній лінії концерт колядок, щоб й через церкву збільшити та поширювати традиції та
культуру українців в Румунії, – ствердив
отець Іван Піцура.

Про роль колядки у житті християн отець вікар Іван Піцура ствердив: Головну
роль у християнському житті відіграє колядка, тому що з раннього дитинства
кожен з нас радіємо цьому великому Празнику – Різдву Христовому. Колядка
прищеплена у наших душах з нашого раннього дитинства. Кожен з наших віруючих, думаю, що переживає ті щасливі моменти свого
дитинства і нагадує дні свого невинного життя під опікою своїх батьків, і
колядка єднає і скликає родину. Празник Різдва Христового є празником миру любові і братства, коли ми всі єднаємось і хвалимо Господа Спасителя
Христа.

Слід уточнити, що перший Концерт української колядки відбувся у парафії
Сігету-Мармацієї 2009 року, де знаходиться приміщення Українського
Православного Вікаріату Румунії. Потім було прийняте рішення, щоб концерт
організувався кожного року в іншому селі Марамуреського повіту з переважно
українським населенням. Концерт української колядки організується у
пості Різдва Христового, тому що на Великий празник Рожденства, 7 січня за юліанським
календарем, кожен священик зі своїми парафіянами святкують у власній парафії. І цього
року, всі групи колядників отримали похвальні дипломи з боку Українського православного
вікаріату.

З нагоди новорічно-різдвяних свят отець вікар Іван Піцура звернувся до радіослухачів ВСРР з наступним привітанням: Від імені проводу Українського православного
вікаріату Румунії бажаю духовенству, всім українцям християнам щасливих, радісних свят, з Новим роком, з Різдвом Христовим та зі Cвятом Богоявлення! Я мав щасливу нагоду
відвідати Україну 28 липня коли відбулося відзначення 1030-річчя Хрещення Київської
Русі. Передаю привіт українців з Румунії братам з милої України й зі всього світу, українцям з Америки, з
Канади, та всім, де б вони не жили і хвалили Господа Бога.

З ініціативи Українського Православного Вікаріату Румунії, 22 грудня 2018 року в селі Поляни Марамуреського повіту, у церкві «Зішестя Святого Духа»
відбувся ІХ-ий випуск Концерту української колядки. Виступили з
прекрасними колядками церковні хори з наступних сіл: Поляни
(парафія 1-а, 2-а і 3-а), Довге Поле, Кривий, Красний, Луг-над-Тисою, Вишавська Долина, Рускова (Облаз і центр), Вишня
Рівна, Бистрий та з міста Сігету-Мармацієй.

Отець вікар Українського Православного Вікаріату Румунії Іван Піцура,
настоятель церкви у селі Рускова розповів як пройшов
цьогорічний концерт: До групи
колядників входила й молодь, це наші
віруючі, надія нашої української православної
церкви на території Румунії. Були й змішані хори, які прекрасно виступили. Серед хористів було багато
людей з вищою освітою, інтелігенція нашої української
громади Мараморощини. Взагалі,
наші групи колядників виступили з традиційними колядками, але й із новими колядками, запозиченими з України, а деякі з колядників представили й колядки румунською мовою.

Мета цього концерту – зберегти традицію, віру, мову і все що є
найдорожче, спадщину наших дідів
та прадідів, залишену з роду в рід. Наша українська громада започаткувала
Фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії у місті Сігету-Мармацієй
відразу ж після грудневих подій, і ми подумали організувати й по церковній лінії концерт колядок, щоб й через церкву збільшити та поширювати традиції та
культуру українців в Румунії, – ствердив
отець Іван Піцура.

Про роль колядки у житті християн отець вікар Іван Піцура ствердив: Головну
роль у християнському житті відіграє колядка, тому що з раннього дитинства
кожен з нас радіємо цьому великому Празнику – Різдву Христовому. Колядка
прищеплена у наших душах з нашого раннього дитинства. Кожен з наших віруючих, думаю, що переживає ті щасливі моменти свого
дитинства і нагадує дні свого невинного життя під опікою своїх батьків, і
колядка єднає і скликає родину. Празник Різдва Христового є празником миру любові і братства, коли ми всі єднаємось і хвалимо Господа Спасителя
Христа.

Слід уточнити, що перший Концерт української колядки відбувся у парафії
Сігету-Мармацієї 2009 року, де знаходиться приміщення Українського
Православного Вікаріату Румунії. Потім було прийняте рішення, щоб концерт
організувався кожного року в іншому селі Марамуреського повіту з переважно
українським населенням. Концерт української колядки організується у
пості Різдва Христового, тому що на Великий празник Рожденства, 7 січня за юліанським
календарем, кожен священик зі своїми парафіянами святкують у власній парафії. І цього
року, всі групи колядників отримали похвальні дипломи з боку Українського православного
вікаріату.

З нагоди новорічно-різдвяних свят отець вікар Іван Піцура звернувся до радіослухачів ВСРР з наступним привітанням: Від імені проводу Українського православного
вікаріату Румунії бажаю духовенству, всім українцям християнам щасливих, радісних свят, з Новим роком, з Різдвом Христовим та зі Cвятом Богоявлення! Я мав щасливу нагоду
відвідати Україну 28 липня коли відбулося відзначення 1030-річчя Хрещення Київської
Русі. Передаю привіт українців з Румунії братам з милої України й зі всього світу, українцям з Америки, з
Канади, та всім, де б вони не жили і хвалили Господа Бога.

З Різдвом Христовим, дорогі друзі! Як зазвичай в цей
період року ми запрошуємо вас у подорож, під час якої ви відкриєте для себе традиції
і звичаї Різдва у Румунії.

На Різдво всі будинки прибрані, а столи заповнені
смачними та духмяними стравами. Прикрашена ялинка є невід’ємним атрибутом
різдвяних свят. Якщо колись її прикрашали яблуками, волоськими горіхами, сушеною
квасолею та іграшками тепер ялинки прикрашають різнокольоровими кульками. У
селах незаміжні дівчата виставляють своє придане і чекають хлопців-колядників.
На Святвечір в більшості регіонів вогонь у печі не повинен згасати, тому голова
родини ставить у піч велике поліно, яке також називають різдвяним поліном.

Різдво неможливо уявити без
колядок, а в Румунії кожен регіон має свою специфіку. Наприклад у місті Тульчі
та в населених пунктах можна почути Мошоаєле. Йонуц, один з колядників, сказав:
«Ми ніколи не забуваємо ці традиції». «І відганяємо злих духів», – додала Данієла Пуйя. Докладніше
про цю традицію розповів вчитель Йон Трандафір, керівник групи
колядників: «Мошоєле в Лункавіці Тульчанській мають велике значення. Починаючи
з 6 грудня на Святого Миколая і до 24 грудня у Лункавіці ці групи Мошоаєле захищають
місцевих жителів від злих духів. Юнаки та дівчата одягають спеціальні
костюми, а на Святий Вечір повідомляють господарів про наближення Різдва,
відганають злих духів, залишаючи двір чистим на Різдво. Коли чують дзвоники усі господарі
відкривають ворота, оскільки якщо не прийме колядників, Різдво не принесе
спокій. У нас прийнято приймати не одну, а дві, три і більше груп колядників. У
селі їх більше 50!»

І з огляду на те, що в цьому регіоні, Добруджі,
поряд з румунами та українцями живуть також татари і турки, вони запозичили один від
одного різні традиції та звичаї. Ми дізналися у місцевих жителів, що на Різдво,
наприклад, і турки приймають колядників у своїх будинках, а румуни роблять баклаву.

У гірських регіонах південної Трансильванії ялинка
прикрашається цукерками, а під ялинку ставлять калач та пляшку горілки в подарунок
для Діда, який приносить подарунки, а також зерно та сіно для його коней.
Увечері чекають піцереїв (колядників), які ходять від хати до хати з опівночі
до ранку, залежно від віку.

У Трансільванії підготовка до Різдва у минулому
починалася з 15 листопада, коли починається і Різдвяний піст. До того часу
сільськогосподарська робота закінчувалася, люди не їли м’яса, а жінки
зустрічалися на посиденьках, де співали та шили святкове вбрання. Одягнена в
багатий вишитий традиційний костюм Марія Ана Маріш розповіла про традиції в районі
міста Клуж-Напоки. «У нас колядують в день Народження Спасителя та зберігаються
й дохристиянські колядки. У наших місцевостях колядники не одягають спеціальні
костюми або маски, а тільки традиційне румунське вбрання. Люди з радістю
чекають і приймають колядників.»

У Марамуреші (на півночі) Різдвяні традиції є
сумішшю язичницьких і християнських вірувань. На відміну від інших регіонів тут
зберігся обряд з традиційним переодяганням у фольклорних персонажів, які ходять
по хатах і зичать здоров’я та щастя господарям.

І в історичному регіоні Молдова (на сході Румунії)
Різдво є дуже важливим святом. Усе, що робиться напередодні Різдва, насправді є
ритуалами захисту тварин, садів та господарств. Жінки прибирають у хаті і випікають
калачі, а чоловіки мають обов’язково повернути запозичене. Раніше у переддень
Різдва жінки випікали калач у вигляді цифри 8, який навесні обкурювали димом і
ставили між рогами волів, якими орали поле. Увечері жінки накривають різдвяний
стіл, на якому має бути 12 страв, багато з яких зроблені зі свинини, від
забитої напередодні тварини.

На Буковині вважається, що всі колядки співають для
вигнання бісів і очищення села в Різдвяну ніч. Також кажуть, що великий гріх закрити
двері напередодні Різдва і не прийняти колядників. Іншим звичаєм, який з часом
втратив своє значення є колядування із зіркою. Цим самим колядники, зазвичай
діти, сповіщають радісну звістку про Народження Ісуса.

В Ольтенії (на півдні)
різдвяні традиції тісно пов’язані з ритуалами очищення
та ворожіння дівчат на судженого. На Святвечір відбувається
ритуал розворушування вогню: кожен член
родини, незалежно від віку, коцюбою мішає вогонь у печі вимовляючи
спеціальний вірш аби захистити
домогосподарство від хвороби та на багатий і родючий
рік.