Tag: колядники

Новорічне свято, безсумнівно, є одним з найважливіших в сучасному
суспільстві. Прихід Нового року є однією з найбільш очікуваних подій у світі. Хоча
для когось календарна дата є лише умовністю, Новий рік святкують на всіх
континентах. У румунській традиції Новий рік раніше називали Малим Різдвом,
оскільки всі обряди, що прийшли на зміну стародавнім часам, відбувалися навесні. Хоча вважалося, що
Новий рік справді починається на Різдво чи навіть раніше, на Андрія, 30
листопада, звичай колядувати, щоб сповістити про початок нового року, був
неодмінним наприкінці року. Вигнання феєрверками року, що завершується
здійснювалось раніше батогами, дзвонами та вітаннями на вулицях сіл, а святковий стіл, що об’єднував
родичів і друзів досі зберіг своє символічне значення.

Особливу роль у святкуванні переходу у новий рік відіграють дохристиянські
обряди. З огляду на те, що
цей момент не має релігійного виміру, звичаї з часом зберіглися майже незмінними. Стародавній
солярний культ зберіг до наших днів обряди, чиїм головним елементом є тварини, такі як Танець Ведмедя чи Кози. Костюми готують у передріздвяний тиждень,
а маски танцюристів містять виразність народних майстрів, які виготовляють їх.
Пояснює Делія Суйоган, етнолог Північного університету Бая-Маре: «У новорічну ніч колядують особливо родичів, сусідів, друзів. Так звані дорожні колядки вже не зберіглися. Це якісь особливі тексти, причому із сатиричною роллю. Цієї ночі в
Марамуреші ви будете в захваті від гарних колядок, тому що тут, на відміну від
інших регіонів країни, наголос ставиться на колядці як пісні. Мешканці Мараморощини знають багато гарних
християнських колядок, але є ще у них дуже багатий фонд дохристиянських
колядок, з багатьма символами, пов’язаними із сонячною системою та відродженням
сонця та природи».

Люди в сільських громадах все ще вірять, що
ніч на зламі років
полегшує їм доступ до божественного плану. У народній традиції єдино справді
важливими як для громади, так і для окремої людини вважаються послання, які
передаються людям у особливий період року, на великі свята та на зламі років. Детальніше про це Сабіна Іспас, директор бухаретського Інституту етнографії та фольклору імені Костянтина Брейлою: «Спостерігаємо низку
обрядових і святкових дій, серед яких дуже добре відому Соркову. Це
ритуал, специфічний усім румунам, це важлива форма вітання, тому що
відбувається важлива передача енергії від рослинного світу до людського. Також
специфічна колядка з плугом, Плугушор – ритуал вітання дітей, а й Великий плуг,
в якому беруть участь дорослі, одружені люди з сім’ями. Первісне значення
Великого Плуга полягало в захисті від злих духів, що є аспектом урочистого
відзначення великого свята, з чого випливає і ритуал колядування. Віншувальники
і ті, хто ходили з плугом відзначали Новий рік, і вся церемонія завершувалась
так званим колядуванням на Івана Хрестителя. Ці спеціальні, Різдвяні та
Новорічні традиції пов’язані з відкриттям неба. Йдеться, до речі, про
сприйняття і розуміння акту Богоявлення. У всій силі, божественність сходить на
землю і на людей. Ось чому стверджується, що відкривається небо, аби Бог міг
безпосередньо спілкуватися зі людьми. У ці особливі моменти, люди можуть
дізнатися про те, що може статися з ними протягом нового року. Це не ворожіння,
як прийнято вважати, а послання, яке Бог направляє людям, коли відбувається
прямий контакт з ними.»

Також у новорічну ніч дівчата у колишніх громадах ворожили на майбутнє. Розповідає Сабіна Іспас: «Є
багато обрядових практик, за допомогою яких люди намагаються забезпечити
правильне і максимально складне спілкування з Богом. Особливо молоді дівчата, які хочуть знати, чи вийдуть
вони заміж і за кого, і якою ця людина буде. Вони то вони якось хочуть зазирнути у майбутнє та розшифрувати якості майбутніх партнерів. Якщо вони виявлять головню, то обраницем буде брюнет, а якщо виявляють сухі гілки, то це буде шлюб з чоловіком старшим за них».

Для історії нашої культури період між Різдвом Христовим і Св. Іваном, 7 січня, є одним із найбагатших на такі
обрядово-святкові дії. Мешканці традиційних громад досі вірять, що новорічна ніч
дає їм доступ до божественного плану. Однак, сучасне суспільство перетворило святкування Нового року на нагоду провести час в колі родичів та друзів чи в публічному просторі, у розвагах, що закінчуються лише на світанку першого дня наступного року.

Напередодні зимових свят, традиційні румунські оселі заманюють ароматом бубликів та глінтвейну, а морозне повітря наповнене веселощами, переданими групами колядників. У багатьох районах країни родові традиції не забувають. Коза, Турок, Ірод, Маршал, Цигани, Фанаріоти, Баба і Дід, Диявол, Смерть, Коники та Плуг є звичаями, що збереглися до наших днів у різних областях країни. У музеях села під відкритим небом організують такі заходи, щоб нагадати міщанам про красу традиційного способу життя.

Таке свято музики і кольору відбулося в середині грудня в Національному музеї села Дімітрія Густі в Бухаресті – Фестиваль звичаї і традиції Різдва та Нового року Приймайте колядників!. Тут, групи колядників з основних етнографічних регіонів країни, зберігачі цінних традицій, молоді виконавці народної музики і народні майстри зібралися на вулицях Музею села і допомогли відвідувачам музею увійти в дивовижну атмосферу традиційних зимових свят. Вони вразили своїми красивими костюмами, багатством кольорів, колядками і щедрівками, дзвіночками і грами з масками. Вперше в музеї побували Група колядників Черкенелул з Мараморощини, група колядників Мерішана – з Клузького повіту, Ансамбль Стрежері з Долгешть – повіту Сучава, Ведмеді з села Преотешть – теж Сучавського повіту. Їх супроводили вже відомі групи колядників: Чобенашул з Бузеу та Ансамбль Лункавицькі традиції з Тулчанського повіту.

Щедрівки групи колядників Мошоає з Тулчі були супроводжені брязкотінням срібних дзвіночків, прив’язаних до ніг молодих колядників. Іонуц, один з них зізнався, що: Ми ніколи не забуваємо ці традиції. А його колега Данієла Пуя додала Ці дзвіночки розганяють привиди. Звичай під назвою Мошоаєле в Тулчі має велике значення. Починаючи з 6 грудня, від Св. Миколая і до 24 грудня, у селі Лункавіца проходять ці традиційні свята: Мошоаєле. Колядники мають специфічний костюм. Вони виганяють злих духів і двори осель залишаються чистими напередодні Різдва. Дзвони повідомляють про те, що господарі повинні відкрити ворота. Всі мешканці села приймають колядників, тому що тільки так відчувають задоволення від приходу Різдва.

І оскільки в Добруджі живуть, крім румунів, і росіяни-липовани, українці і турки, які запозичили один від одного звичаї, ми дізналися від місцевих жителів, що на Різдво, в стародавні часи, турки приймали у їхні господарства колядників, а румуни пекли пахлаву.

І колядники Клузького повіту пишаються своїми звичаями. Одягнена в традиційному багато вишитому костюмі Марія Ана Маріш розповіла: Ми родом з села Марічел, Клузького повіту, і прибули до Бухареста колядувати. Ми показали наші зимові звичаї, колядування молодих. У нас колядують тільки під час Різдвяних свят і ми пишаємося тим, що колядки ми успадкували з дохристиянської доби. Колядування у нас не супроводжується магічними діями, пантомімою або обрядовими іграми з масками. Наші колядники вдягаються у традиційні народні костюми та йдуть колядувати.

Ведмедями одягаються на Буковині найсильніші чоловіки, які гарно вміють боротися. Їх костюми складають вивернуті хутром догори кожухи, до ніг прив’язують жмути соломи, сіна, або овечі шкури, зі шкур виготовляють і маски. Прихід ряджених є доброю ознакою, тому їх зазвичай радо запрошували в оселю. Еуджен Амарія є керівником групи буковинських колядників Ведмеді: Ми прийшли сюди із села Преотешть, Сучавського повіту. Наша вистава така: на сцену піднімаються на ліктях і колінах люди одягнені в кожухах з хутром вивернутим догори. Ведмідь грає під музику гарних молодих хлопців, одягнених в різнобарвний одяг, – він перекидається, б’є землю ногами і, наприкінці, помирає. А потім дивовижно воскресає, і цей момент передає метафорично послідовність пір року, яка в буковинському віруванні стоїть під знаком цього звіра, здатного перебороти зиму, і який знає, коли по-справжньому надходить весна. Нас 13 осіб, а також музиканти. Костюми пошиті нами з овечої шкури, кожен учасник робить свій костюм, а музиканти носять традиційні народні костюми. У нас колядують 31 грудня.

Космін Русу, член гурту Стрежері з села Долгешть, теж Сучавського повіту, який носить костюм цигана пояснив: Я виконую Танець Циганів, це румунський традиційний танець, який зберігся від наших предків. Це танець специфічний зимовим святам.

Відвідувачі Бухарестського музею села змогли насолодитися і численними традиційними подарунками, зроблені народними ремісниками, смачними і ароматними стравами традиційної кухні, тістечками, бубликами, калачами, різними напоями, вином і органічними продуктами. Нехай ці зимові свята наповнять ваші серця радістю!