Шановні друзі, з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі румунської служби іномовлення, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року, з липня до вересня ми провели ювілейний конкурс з призами «20 років поруч». Для участі у конкурсі ви мали відповісти на три прості запитання, написати, що спонукало вас до участі у вікторині та надіслати листи до 30 вересня ц.р.

Головний приз конкурсу: ТИЖНЕВА ПОЇЗДКА НА ДВОХ ДО РУМУНІЇ, точніше путівка з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться неподалік румунсько-українського кордону в селі Сепинца, відомому єдиним у світі «Веселим цвинтарем», що приваблює туристів зі всіх куточків планети.

Для решти учасників ми приготували багато заохочувальних призів, що завжди нагадуватимуть їм про Румунію, зокрема кишенькові радіоприймачі японської марки “Akai”, що мають діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, КИШЕНЬКОВІ ФОТОАПАРАТИ МАРКИ “PENTAX”, а також нові КНИГИ РУМУНСЬКИХ УКРАЇНЦІВ, ВИДАНІ СОЮЗОМ УКРАЇНЦІВ РУМУНІЇ, що став головним партнером ювілейного конкурсу.

Перед тим, як оголосити переможців, нагадаємо запитання, на які ви повинні були дати відповідь

1. Коли вийшла в ефір перша передача українською мовою ВСРР?

– Правильна відповідь: Українська передача румунської служби іномовлення уперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року.

2. Коли був створений Союз Українців Румунії?

– Правильна відповідь: Союз українців Румунії, громадська організація, що представляє інтереси всіх етнічних українців, які компактно проживають в різних регіонах Румунії була створена наприкінці грудня 1989 року і офіційно зареєстрована в лютому 1990 року.

3. Яке унікальне і дивовижне творіння людських рук знаходиться в Сепинці?

– Правильна відповідь: У селі Сепинца знаходиться єдиний у світі «Веселий цвинтар», відомий своїми яскравими різнобарвними надгробними хрестами з оригінальними малюнками в стилі наївного мистецтва та веселими текстами, що описують похованих там людей. Кладовище стало музеєм під відкритим небом і національним туристичним центром, що приваблює туристів зі всіх куточків планети.

Далі пропонуємо вашій увазі уривки з листів, які ми отримали до ювілейного конкурсу Української редакції ВСРР «20 років поруч».

Олександр Козленко з райцентру Широке Дніпропетровської області написав: «Як же швидко плине час. Здається, ще зовсім недавно на коротких хвилях зявилася українська служба ВСРР, а вже минуло 20 років. Добре памятаю, як брав участь у конкурсах «10 років разом», «15 років разом», до слова досить успішно. У 2009 році разом з Наталією Заболотною пощастило виграти поїздку в Гура-Гуморулуй й разом зустрічати казкове Різдво в Румунії. Вдячний долі (й вельмишановному Василеві Каптару) за те, що вдалося побувати в Нямецькому монастирі, де довгий час настоятелем був великий український просвітитель святий старець Паїсій Величковський. Чимало читав про нього, його подвижницьку діяльність, але бути присутнім у келії старця, посидіти на ослінчику біля ліжка, де працював хворий Паїсій — це немов доторкнутися до 200-річної історії. Це незабутнє. Це на все життя. Зовсім іншими очима тепер бачу постать Ольги Кобилянської, яка народилася в Гура Гумурулуй, чиє життя проходило серед цих людей і цих гір. Тоді, спускаючись гірськими дорогами попід височенними ялинами, оглядаючи села в засніженій далині, мені відкрилося, чому її називають «гірською орлицею». Не можу не згадати про залишки фортеці Сучава, що нагадали мені сина Богдана Хмельницького Тимоша, який був зятем господаря Василя Лупула. З приємністю згадую шановного пана Ярему Онищука, сина українського письменника Дениса Онищука, який з великою любовю розповідав про Гуру Гуморулуй і навколишні села. А хіба можна забути гуцульську майстриню-писанкарку Філотею Дражміч з гірського села Палтін, де компактно проживають українці. Не можу не згадати знайомство з головою Сучавської філії СУР Іваном Боднарем, людиною тонкою, проникливою, дотепною, здатною заразити кожного своєю енергією. Тут, за багато кілометрів від рідного дому, відчуваєш себе в справжній оазі українства. Це досить несподівано, але, зізнаюсь, дуже приємно. І таких відкриттів маленьких і великих, подарованих українською редакцією ВСРР, я собі зробив чимало. Записані враження від зустрічей на буковинській землі були відзначені 3-ю премією ΧIII Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова-мова єднання» у номінації «На видноті всього світу». Ваші передачі допомагають краще зрозуміти Румунію, її народ, культуру, традиції, спонукають цікавитися сьогоденням, туристичними маршрутами, українсько-румунськими відносинами. Не в останню чергу саме тому й намагаюся постійно брати участь у всіх заходах, які проводить українська редакція.»

Володимир Ситніков з Києва пише: «Для мене участь у цьому конкурсі – засіб піднести до Вас слова подяки за Вашу нелегку працю для нас – радіослухачів, засіб трошки відірватись від сьогоденної дійсності (я міркую, що коментарі зайві), як завжди переглянути багато супровідного матеріалу, занести до особистого архіву деякі корисні для мене факти. З великою цікавістю я знайомлюсь з любязно надісланими Вами виданням СУР-у “Український вісник”, екземпляри якого, згідно домовленості з директором Центрального державного архіву зарубіжної україністики В.Г.Берковським, я надаю архіву. А також, ледь-ледь жевріє іскорка надії – може у жовтні вдасться потрапити до пансіонату “Марія”…»

Максим Божок Місто Ліда, Білорусь пояснив свою участь у конкурсі наступним чином: «Я вирішив взяти участь у конкурсі, щоб дізнатися щось нове про Румунію.»

Василь Гуляєв з Астрахані, Росії написав: «Я радіоаматор, а якщо точніше, то люблю слухати радіостанції різних країн і континентів. Я захоплююсь цим вже давно – понад чверть століття. Конкурс допомагає відволіктися від повсякденних турбот, роботи, домашніх справ, наповнює життя приємним хвилюванням, очікуванням і різноманітністю. Допомагає дізнатися нову інформацію: ось, наприклад, я досі і не підозрював про існування «Веселого цвинтаря». Конкурс допомагає перевірити якість і рівень своїх знань в порівнянні з іншими конкурсантами. Ну і головне – незважаючи на вік, мені досі цікаво дізнаватися про все нове і незвідане.»

Сергій Пахоменко з неспокійного Маріуполя пише: «Я цікавлюсь країнами Центрально-Східної Європи, зокрема Румунією. Вивчаю їх історію і суспільно-політичне життя, зокрема політику щодо національних меншин. Викладаю в університеті відповідні курсі, повязані з цією проблематикою. Приємно відзначити, що українська служба міжнародного радіо Румунії надає корисний матеріал для цього. Також, ми з колегами цінуємо те, що Румунія, на відміну від деяких інших країн регіону дуже різко і однозначно засудила російську агресію проти України і без вагань підтримує санкції проти агресора. Отже ,друзі пізнаються в біді.»

Аліса Коханова – м.Тирасполь, Молдова: «Чому я зацікавилася темою? Мабуть тому, що ми самі працюємо над такими самими проблемами, намагаючись зберегти українську культуру, історію та мову на колишніх українських землях. А щодо діяльності своїх колег в Румунії, то це надзвичайно інтересно вже тим , що наші однодумці, наші одновірці докладають великих зусиль, аби зберегти для нащадків свою культуру, свої звичаї ,традиції. Дай Боже, щоб молодь усвідомила , як важливо берегти у своєму серці «як парость виноградної лози» рідну мову, щоби не стати манкуртами, які не знають свого роду-племені, не вміючи говорити, співати мовою, яка всмокталася з молоком матерів, з подихом землі, де ходили та працювали їхні предки. Друзі, як хочеться, щоби процвітала Україна і ми всі з Вами! Дай Боже !!!Бажаю організаторам конкурсу успіхів , нових здобутків та натхнення у Вашій нелегкій, але такій важливій справі, якою Ви займаєтеся від щирого серця!»

Ларіса Блохіна з міста Ізмаїл написала: «Я вирішила взяти участь у Вашому конкурсі мабуть тому, що з дитинства мала прихильність до держави Румунія. Мене цікавило усе щодо Румунії: як живуть люди у цій країні, чим вони займаються, які пісні вони полюбляють, з якими проблемами вони стикаються… Цю небайдужість до сусідньої країни я пояснюю тим, що ще в дитинстві мій дід Федір Мунтяну (1901 р.н.) багато розповідав мені про Румунію. Він зі своєю сімєю бував у у таких містах як Галац, Тульча, Бреїла, у столиці Бухаресті. Особливо він був у захваті від м. Констанца. Були розповіді й про інші не менш цікаві куточки Вашої країни. У той час Бессарабія була у складі Румунії і це давало можливість здійснювати такі подорожі.»

Микола Кашул з Рідківців Чернівецької області пояснив свою участь у конкурсі так: «Взяти участь в конкурсі “20 років поруч” мене спонукали три речі: 1. Любов та інтерес до української передачі Всесвітньої служби радіо Румунія, та можливість слухати цікаві передачі про Румунію і не тільки, рідною українською мовою – мовою мого народу. 2. Любов до українського народу, який проживає не тільки на території України, але й далеко за її межами, любов до україномовного населення Румунії, де створений міцний “Союз українців Румунії” — СУР. 3. Любов до рідної землі і коханої української мови, мови моєї Батьківщини, мови моїх батьків, дідів та прадідів. Шануймо рідну мову – це наш найбільший скарб! На останок хочу подякувати прекрасному колективу української редакції ВСРР. Дякую вам за нелегку та наполегливу працю! Дякую за милозвучні голоси! З нагоди 20-ти річного ювілею Вашої передачі хочу побажати колективу творчих успіхів, натхнення, високих злетів, реалізації задумів та планів!»

Наталія Заболотна з Києва написала: «Що мене спонукало взяти участь у конкурсі. Ваші передачі допомагають відкрити Румунію кожен раз по-новому – як сучасну державу, учасницю європейського співтовариства, як країну з багатою історією і давніми традиціями. Також дуже приємно чути з Ваших передач про послідовну позицію Румунії стосовно України – дружні кроки у спокійний час завжди приємні, але зараз, коли на сході України йде війна, така підтримка особливо важлива.Дорога редакціє Всесвітньої служби Радіо Румунія! Прийміть найкращі вітання з нагоди 20 річниці виходу першої передачі ВСРР українською мовою! Бажаю Вам нових творчих успіхів, Божих благословень, хай не залишає Вас натхнення!»

Костянтин Бедик з села Вигода Біляївського району Одеської області каже: «Я вирішив взяти участь у Вашому конкурсі, тому що вже багато років із великою насолодою слухаю ваші передачі про Румунію. Я незрячий, але моє життя сповнене барв завдяки радіо,в тому числі завдяки Українській редакції Всесвітньої служби Радіо Румунія. Вітаю Вас з 20-річним ювілеєм!»

Володимир Пивоваров з Боярки Київської області: «Ця дата для мене має велике значення, бо моя дитина – Анастасія народилася саме 25 вересня 2000 року. Тепер у мене два іменинники в один день. Я кожного дня слухаю передачі ВСРР. І мав нагоду з сімєю в 2004 році з нагоди 10-річчя української редакції відвідати щиру Румунію та познайомитись з українськими місцями Сучавського краю.»

Ярослав Решетнік з міста Долинська Кіровоградської області: «Даний конкурс сприятиме укріпленню дружби двох народів шляхом пошуку цікавих фактів про сусідські країни. Зважаючи на те, що Україна взяла курс на Захід та євроінтеграцію, це є двічі доцільним.»

А ось уривок з листа від нашого вірного слухача Володимира Гудзенка з Луховіц Московської області: «Перша передача Всесвітньої служби Радіо Румунія українською мовою вийшла в ефір в неділю, 25 вересня 1994 року. То були доінтернетні часи, як тепер прийнято казати. Сам я дізнався про ваші передачі дещо пізніше, з різних інформаційних джерел ентузіастів далекого прийому радіомовлення різних країн.

Я намагався настроїтись на вашу хвилю щовечора, проте почути ваш сигнал тут, в російському Підмосков’ї, вдавалось не завжди. Був час, коли ваша передача лунала й в ранкові години. Пробував слухати вас на рідній Полтавщині, в дні гостин на рідній землі. Чутність, на жаль, була не набагато кращою.

До цього я мав вже багаторічний досвід прослуховування ваших передач різними мовами, членство в Клубі Слухачів вашої німецької редакції та навіть почесний диплом за п’ятнадцять років прослуховування передач німецькою мовою. Листувався я майже зі всіма редакціями Радіо Бухарест — так тоді називалось ваше радіо, включно зі зниклими згодом турецькою та арабською редакціями. З російською редакцією я мав багаторічний досвід листування, участі в різних конкурсах, вікторинах, опитах, та відповідно величезну кількість румунських часописів, книжок, туристичних буклетів російською мовою. Ця література дуже мені допомогла в пошуках відповідей на ваш перший туристичний конкурс, запитання якого я почув у вашому ефірі.

За ці двадцять літ в вашій редакції змінилось чимало людей. Але голоси деяких ваших співробітників, що вкарбувались в мою память з найперших років прослуховування вашого радіо, інколи продовжують лунати у вашому ефірі й тепер. Це ваші голоси, шановні Алєку Марчук, Микола Онужик, Христина Манта, Василина Мір Мостафа…

На щастя, після модернізації радіопередавачів вас тепер можна слухати майже впевнено на коротких хвилях. Крім того, ваша передача звучить в інтернеті як у вигляді потокового мовлення, так і як окремий файл, який можна завантажити й прослухати в будь-який час, що є дуже зручним. Раніше ми, мисливці за зарубіжними радіоголосами, про таке не могли й мріяти.

Що мене приваблює в вашому живому ефірі від самого початку вашого мовлення — так це відсутність російського акценту, справжня українська вимова. Таку мову можна почути не на усіх україномовних радіостанціях світового ефіру. Вона звучить в ефірі Польського Радіо, Радіо Свобода та «Голосу Америки», а раніше звучала на хвилях Міжнародного Канадського Радіо та Національного Радіо Іспанії.

На мою думку, причина цього дуже проста. Співробітники української редакції — етнічні українці, що проживають в Румунії. Всесвітній Службі Радіо Румунія немає потреби оголошувати конкурси на заповнення вакансій в українській редакції, запрошуючи для цього «спеціалістів» з України — випускників університетів, для яких повсякденною мовою спілкування в сімї була російська мова. Бо українська громада Румунії має вдосталь таких спеціалістів — журналістів, письменників, педагогів, які є також румунськими патріотами та національно свідомими українцями, патріотами нашої України. Українська національна меншина Румунії відзначається своєю високою організованістю.

Спонукало мене взяти участь у вашому конкурсі велике бажання якось підтримати українську редакцію Всесвітньої Служби Радіо Румунія. Адже ваші українські радіопередачі, разом із мовленням Ватиканського Радіо, тепер є єдиними в світі, що транслюються на Україну й на решту світу на коротких хвилях. Зичу вам щасливого ювілею та до нових зустрічей у вашому ефірі!»

Ігор Каневський з Харкова написав: «Я вжене вперше та із задоволенням беру участь у конкурсах Всесвітньої служби Радіо Румунія. На цей раз, на жаль, я не мав часу для справді розлогих відповідей, проте хочу висловити свою велику повагу до шляхетної діяльності колективу та всіх прихильників Української редакції ВСРР. Нехай 20 років вашої роботи будуть першим значним ювілеєм, за яким ми разом відзначимо і 30, і 40, і 50 …!Щастя вам, здоровя, успіхів! »

Максім Забитов з російського міста Ярославль написав: «Вирішив відповісти на запитання вікторини і прийняти участь з банальної причини – мені цікаво міжнародне радіомовлення. У передачах ВСРР можна дізнатися все про Румунію! Дуже подобається “Туристична передача”, яка дозволяє буквально “прогулятися” по конкретних містах. Мені дуже близькі ці передачі, вони якось по-домашньому слухаються.»

Микола Всилинюк з села Гриньків, Рожнятівського району Івано-Франківської області пише: «Щиро дякую за цікаві передачі з яких я дізнаюся багато цікавого та пізнавального про Румунію. Вітаю вас з днем народження і бажаю всього-всього щонайкращого.»

А ось уривок з листа Валерія Луговського з Мінська, Білорусі: «Моя участь в конкурсі “20 років разом” мотивована багатьма різними причинами.

І звичайно ж, перш за все моя участь – це ще одне, повторне, нехай і непряме привітання Вас з з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо.

20 років достатньо, щоб, вставши на ноги, впевнено озирнутися навколо і з задоволенням переконатися, що попереду чекає ще цікавий, насичений енергією подій шлях.

Друзі, я уважно переглянув ваші, доступні, редакційні фотографії на сайті ВСРР, на сервісі Flickr і на Facebook.

Вітер часу невтомний, піщинку за піщинкою, пересуває величезні бархани, Сумлінне фотооко назавжди настрашує прикмети миттєвостей, уявляючи через певний час їх розмах, масштаб. Стахановська дріб фундаментальної пишучої машинки переходить в струмливий цокіт компютерних клавіатур, новорічна мішура сріблить календар … Квіти, дати, .. Зявляються дитячі обличчя і міняються моди в зачісках, пересуваються позначки на докладних мапах-раритетах …

Незмінно тільки одне: Ви на передньому рубежі, ваші очі, звернені і в майбутнє і до нас.

І виникає відчуття звязку, відчуття вогнища, відчуття родини. В якої і ви і ми. В якої ухвалено добре, дбайливе і довірливе спілкування.

Ви будуєте мости. Мости між людьми і епохами, між минулим і майбутнім, минулим і сьогоденням, мости між мовами, між культурами, між людьми.

І міст, який зведений з такою благородною метою, який вселяє довіру своєю надійністю і особливої естетикою, – такий міст дарує безпечний світ, оберігаючи спокій і передчуття швидкої та радісної зустрічі, як простягнуті дитині гарячі долоні сильних батьківських рук обіцяють турботу, опору і ласку.

Ви сполучаєте береги.

Участю у конкурсі я знову вступивна наш міст, пройшовся по ньому, наблизився до Вас, вдивився в новий горизонт.

Ви відкриваєте свій світ. Для нас, нам. Без втоми, іноді повторюючи, відкриваючи свою розповідь з іншої сторінки, як робив би терплячий наставник і провідник.

Ви дивитеся нам в очі не криючись, не схиляючи погляду і не уникаючи нашого.

Ви даруєте звучання слова, бережете музику промові, графіку письма. Ви ділитеся і радуєте зразками культури і традицій. І цей контакт приємний, дружній і багатий неповторними, унікальними дивовижними деталями.

У вас майстерно вибудувана безперебійна форма інтерактиву. Давно кидається в очі налагоджений маркетинг, підтримка спонсорів. Така підтримка, яка кожного разу дозволяє уважно придивитися до якоїсь нової грані Румунії, відкрити для себе частинку її іншими засобами, із залученням елементів захоплюючої змагальності.

І я із задоволенням прочитаю потім історію подорожі в Сепінці щасливого призера Вашого ювілейного конкурсу, одного з моїх товаришів по радіосвіту Румунії, одного з Ваших численних слухачів.

І на закінчення, мій привіт Вам, дорогі співробітники української служби радіо, привіт організаторам та спонсорам корисного змагання, привіт всім тим, про кого я дізнався, працюючи над відповідями на Ваше завдання, привіт всім тим, для кого ви працюєте, радіослухачам, Союзу Українців Румунії і, звичайно, призеру, завчасно і дружньо!»

Ігор Данилевич з міста Збараж Тернопільської області написав: «Хочу привітати ВСРР з 20-річчям від початку мовлення українською мовою, побажати успішної роботи в майбутньому, цікавих передач та багатьох слухачів з усіх куточків світу. Слухаю передачі ВСРР української та деколи російської редакцій з другої половини 2000-х років. Головним джерелом інформації про Румунію для мене є ВСРР, з інших джерел та засобів масової інформації про Румунію відомо не багато. Відправляв рапорти про прийом, але не регулярно, тож колекція QSL-карток ВСРР у мене є, але не повна.Вирішив прийняти участь в конкурсі «20 років поруч». Раніше я не приймав участі у подібних конкурсах, які проводило Радіо Румунії, тому вирішив спробувати прийняти участь в такому конкурсі.»

Інший наш давній слухач зі Львова – Володимир Коваль написав: «Беру участь у цьому конкурсі тому, що слухаю Ваші передачі з дня створення української редакції і в мене великий інтерес до Румунії, країни Карпат і Дунаю. У нас дуже мало інформації про Румунію. Ваше радіо це єдина можливість більше дізнатись про Румунію. Ваші конкурси дуже цьому допомагають. Я дізнався багато нового про Союз Українців Румунії та «Веселий цвинтар» у селі Сепинці. »

А зараз – увага! – список наших слухачів та читачів веб-сторінки української редакції ВСРР, які отримають спеціальний приз за участь в ювілейному конкурсі «20 років поруч» – кишеньковий японський радіоприймач “Akai”, що має діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, котрий ви завжди зможете мати при собі, щоб слухати україномовні передачі з Румунії та книги від СУР-у: Олександр Козленко, Юрій Арабский, Максім Божок, Василь Гуляєв, Сергій Пахоменко, Микола Кашул, Наталія Заболотна, Костянтин Бедик, Володимир Пивоваров, Володимир Гудзенко, Ігор Каневський, Максім Забитов, Микола Всилинюк, Валерій Луговський, Володимир Валах, Ігор Данилевич та Володимир Коваль

Чотири кишенькові фотоапарати марки “Pentax” та книги від нашого партнера отримають наші слухачки Аліса Коханова, Ларіса Блохіна та Олена Маковій, а також Ярослав Решетнік.

Ну а тепер найбільш очікуваний момент… Взяв участь у конкурсі, правильно відповів на запитання і виграв семиденну путівку з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться в славнозвісному селі Сепинца Володимир Ситніков з Києва.

Ми вітаємо його і ласкаво просимо до Румунії!

Усі призи будуть надіслані поштою найближчим часом, а ми просимо вас підтвердити отримання пакунку. Ще раз дякуємо всім слухачам та читачам веб-сторінки за участь у вікторині та запрошуємо взяти участь у наступних конкурсах ВСРР!

Сьогоднішня передача присвячена ювілейній вікторині ВСРР під назвою «20 років поруч». Конкурс проводиться нашою радіостанцією з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року. До 30 вересня 2014 року чекаємо якнайбільше ваших відповідей на запитання конкурсу. Адже переможець одержить можливість здійснити незабутню поїздку до незрівнянної Марамарощини, відомої у світі численними туристичними принадами, а на решту учасників чекають різні призи.

Сьогодні ми завітаємо неподалік румунсько-українського кордону, у населений пункт Сепинца, що прославився у всьому світі своїм “Веселим Цвинтарем” і де розташований один з кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія». Саме там проведе 7 незабутніх головний переможець конкурсу, організованого українською редакцією ВСРР. Про пансіонат “Марія” розповість його власниця Марія Турда, учителька за фахом: «Пансіонат Марія розташований при вїзді у село Сепинца по дорозі із міста Сігету-Мармацієй. Він має 4 двомісні номери та один трьохмісний, кожен з яких оснащено телевізором та окремою ванною кімнатою. Кухарі нашого пансіонату вміють задовольнити найвибагливіші смаки. Туристи мають можливість, відпочити на терасі, зіграти у настільний теніс або вирушити звідси у походи.»

Мараморощина є переважно сільською зоною, де туристи можуть відкрити для себе життя в селі, але цей регіон є ідеальним місцем і для культурного туризму. Унікальні дерев’яні церкви зустрічаються майже в кожному селі; рекорд найвищої, донедавна, дерев’яної церкви в Європі заввишки 62 м – Церква жіночого монастиря в селі Бирсана — був здоланий церквою монастиря у селі Сепинца-Перь (заввишки 75 м). Повіт дуже багатий на етнографічні та фольклорні елементи. Народне мистецтво збережене у формі специфічній зоні: дерев’яні доми і ворота, приладдя, кераміка, унікальні у світі дерев’яні церкви, народні звичаї.

Але більше про туристичні атракції, які можна відвідати на Мараморощині, розповіла Марія Турда: «Головною тутешньою туристичною атракцією, завдяки якій наше село набуло слави у світі є сепинцівський «Веселий цвинтар». Поруч знаходиться Меморіальний будинок майстра Стана Іоана Петраша, який власне є й ініціатором цього незвичайного цвинтаря. Іншою атракцією села є дерев’яний монастир Перь, заввишки 75 м., який є найвищим у Європі. Теж у нашому селі маємо два водоспади, до яких туристи можуть дістатися лісовою дорогою, що є доступною для транспортних засобів. Туристи, котрі прибувають сюди на довший період, можуть рушити в екскурсію до Краю Оашу, що розташований всього у 40 км від нашого села, або до Сігету-Мармацієй, на відстані 18 км від нас. У місті варто відвідати Сігетський меморіал – колишню в’язницю, яка була одним з найжахливіших місць ув’язнення під час комуністичного періоду. Також, варто відвідати Цвинтар бідняків та Музей села. Іншим маршрутом для туристів може стати Долина річки Іза, де на них чекає монастир Бирсана, побудований у незрівнянному марамороському стилі.»

Мешканці Мараморощини дуже гостинні, а туристи, які переступають їхні пороги, можуть скуштувати смачні місцеві страви. Вегетаріанці можуть знайти спеціальні страви, на базі грибів або овочевий борщ. На десерт подають пироги, а до всього меню – «палінку», місцевий алкогольний напій із фруктів, міцністю від 40 до 60 градусів. А ось, які страви подають в пансіонаті “Марія”: «Перш за все, ми зустрічаємо наших гостей “палінкою” із сливи чи яблука та закускою, що складається із солонини, домашньої ковбаси, шкварок, специфічних нашому регіону сирних продуктів, всі вони будучи екологічно-чистими продуктами. Однак, специфічною стравою регіону і яка користується найбільшим попитом серед туристів є мамалига з бриндзою та шкварками.»

Українські поселення з північної Молдови та Марамурешу є найдавнішими в Румунії. Археологічні та лінгвістичні свідчення доводять, що східно-словянське населення оселилось в цих краях ще у УІ столітті, проживаючи поряд з тамтешнім населенням, в той час як велика частина сіл, заселених сьогодні українцями згадана в давніх історичних документах 14, 15 століть. І зараз у цьому повіті проживає найчисленніша та найактивніша українська громада в Румунії. Місто Сігету-Мармацієй — це так би мовити — столиця українців Мараморощини. У цьому місті працює єдиний в Румунії ліцей з українською мовою викладання імені Тараса Шевченка, діє українська православна церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього, Український Православний Вікаріат. Головна визначна пам’ятка Марамуреша – це меморіальний комплекс в колишній сігетській в’язниці комуністичного періоду.

Отож, якщо бажаєте провести кілька спокійних і незабутніх днів у сепенцівському пансіонаті “Марія” чекаємо ваших листів на конкурс “20 років поруч”. Не забувайте слухати передачі ВСРР, читати нашу вебсторінку: www.rri.ro, профілі Facebook, Pinterest, Twitter і Flickr, щоб правильно відповісти на запитання конкурсу до 30 вересня 2014 року.

Сьогодні ми починаємо низку передач, присвячених ювілейній вікторині ВСРР під назвою «20 років поруч». Конкурс проводиться нашою радіостанцією з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року. До 30 вересня 2014 року чекаємо якнайбільше ваших відповідей на запитання конкурсу. Адже переможець одержить можливість здійснити незабутню поїздку до незрівнянної Марамарощини, відомої у світі численними туристичними принадами, а на решту учасників чекають різні призи.

Сьогодні ми завітаємо неподалік румунсько-українського кордону, у населений пункт Сепинца, що прославився у всьому світі своїм “Веселим Цвинтарем” і де розташований один з кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія». Саме там проведе 7 незабутніх головний переможець конкурсу, організованого українською редакцією ВСРР. Про пансіонат “Марія” розповість його власниця Марія Турда, учителька за фахом: «Пансіонат Марія розташований при вїзді у село Сепинца по дорозі із міста Сігету-Мармацієй. Він має 4 двомісні номери та один трьохмісний, кожен з яких оснащено телевізором та окремою ванною кімнатою. Кухарі нашого пансіонату вміють задовольнити найвибагливіші смаки. Туристи мають можливість, відпочити на терасі, зіграти у настільний теніс або вирушити звідси у походи.»

Мараморощина є переважно сільською зоною, де туристи можуть відкрити для себе життя в селі, але цей регіон є ідеальним місцем і для культурного туризму. Унікальні дерев’яні церкви зустрічаються майже в кожному селі; рекорд найвищої, донедавна, дерев’яної церкви в Європі заввишки 62 м – Церква жіночого монастиря в селі Бирсана — був здоланий церквою монастиря у селі Сепинца-Перь (заввишки 75 м). Повіт дуже багатий на етнографічні та фольклорні елементи. Народне мистецтво збережене у формі специфічній зоні: дерев’яні доми і ворота, приладдя, кераміка, унікальні у світі дерев’яні церкви, народні звичаї.

Але більше про туристичні атракції, які можна відвідати на Мараморощині, розповіла Марія Турда: «Головною тутешньою туристичною атракцією, завдяки якій наше село набуло слави у світі є сепинцівський «Веселий цвинтар». Поруч знаходиться Меморіальний будинок майстра Стана Іоана Петраша, який власне є й ініціатором цього незвичайного цвинтаря. Іншою атракцією села є дерев’яний монастир Перь, заввишки 75 м., який є найвищим у Європі. Теж у нашому селі маємо два водоспади, до яких туристи можуть дістатися лісовою дорогою, що є доступною для транспортних засобів. Туристи, котрі прибувають сюди на довший період, можуть рушити в екскурсію до Краю Оашу, що розташований всього у 40 км від нашого села, або до Сігету-Мармацієй, на відстані 18 км від нас. У місті варто відвідати Сігетський меморіал – колишню в’язницю, яка була одним з найжахливіших місць ув’язнення під час комуністичного періоду. Також, варто відвідати Цвинтар бідняків та Музей села. Іншим маршрутом для туристів може стати Долина річки Іза, де на них чекає монастир Бирсана, побудований у незрівнянному марамороському стилі.»

Мешканці Мараморощини дуже гостинні, а туристи, які переступають їхні пороги, можуть скуштувати смачні місцеві страви. Вегетаріанці можуть знайти спеціальні страви, на базі грибів або овочевий борщ. На десерт подають пироги, а до всього меню – «палінку», місцевий алкогольний напій із фруктів, міцністю від 40 до 60 градусів. А ось, які страви подають в пансіонаті “Марія”: «Перш за все, ми зустрічаємо наших гостей “палінкою” із сливи чи яблука та закускою, що складається із солонини, домашньої ковбаси, шкварок, специфічних нашому регіону сирних продуктів, всі вони будучи екологічно-чистими продуктами. Однак, специфічною стравою регіону і яка користується найбільшим попитом серед туристів є мамалига з бриндзою та шкварками.»

Українські поселення з північної Молдови та Марамурешу є найдавнішими в Румунії. Археологічні та лінгвістичні свідчення доводять, що східно-словянське населення оселилось в цих краях ще у УІ столітті, проживаючи поряд з тамтешнім населенням, в той час як велика частина сіл, заселених сьогодні українцями згадана в давніх історичних документах 14, 15 століть. І зараз у цьому повіті проживає найчисленніша та найактивніша українська громада в Румунії. Місто Сігету-Мармацієй — це так би мовити — столиця українців Мараморощини. У цьому місті працює єдиний в Румунії ліцей з українською мовою викладання імені Тараса Шевченка, діє українська православна церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього, Український Православний Вікаріат. Головна визначна пам’ятка Марамуреша – це меморіальний комплекс в колишній сігетській в’язниці комуністичного періоду.

Отож, якщо бажаєте провести кілька спокійних і незабутніх днів у сепенцівському пансіонаті “Марія” чекаємо ваших листів на конкурс “20 років поруч”. Не забувайте слухати передачі ВСРР, читати нашу вебсторінку: www.rri.ro, профілі Facebook, Pinterest, Twitter і Flickr, щоб правильно відповісти на запитання конкурсу до 30 вересня 2014 року.

Дорогі друзі, Всесвітня служба Радіо Румунія запросила вас до 15 липня 2014, дата пошти, взяти участь у конкурсі з призами “Сучасники Бринкуша – скульпторка Міліца Петрашку”. Конкурс присвячений одному з найвидатніших румунських митців, відомому скульптору Константіну Бринкушу та одній з його учениць, не менш відомій Міліці Петрашку.

Цей конкурс видався цікавим для 119 слухачів ВСРР, які надіслали правильні відповіді на запитання. Ми дякуємо всім за проявлений інтерес і запрошуємо до участі в наступних вікторинах нашої радіостанції.

У конкурсі розігрувався головний приз — семиденна екскурсія з повним пансіоном для одного слухача у другій половині серпня до повіту Горж, звідки почав свій шлях у світ мистецтва геніальний скульптор Константін Бринкуш. Переможець отримає можливість побачити на власні очі скульптури Бринкуша в Тиргу Жіу, рідну хату скульптора та відвідати безліч інших культурних, туристичних та історичних атракцій повіту.

Конкурс проводився разом з Повітовим культурним центром ім. Константіна Бринкуша в місті Тиргу Жіу, Мерією міста Тиргу-Жіу та Повітовою радою Горж! Вагомим аргументом, здатним переконати вас взяти участь у цьому конкурсі, коротшому ніж усі попередні, було те, що основний партнер понесе усі витрати на проживання та авіаквиток до Бухареста, переможця!

Відповіді на запитання ви могли знайти, слухаючи наші передачі або читаючи матеріали, розміщені на нашій веб-сторінці: www.rri.ro, а також на нашому профілі в мережі Facebook.

Перед тим, як оголосити переможців, нагадаємо запитання, на які ви повинні були дати відповідь.

– Де народилася Міліца Петрашку?

Правильна відповідь: Міліца Петрашку народилась в кінці 1892 року в Кишиневі, нинішній столиці Р. Молдова.

– Коли вона почала працювати в паризькій майстерні К.Бринкуша?

Правильна відповідь: У 1919 році.

– До якого мистецького руху приєдналася скульпторка в 20-ті роки минулого сторіччя?

Правильна відповідь: Міліца Петрашку була активна учасниця румунського авангардного руху міжвоєнних років (групи “Контемпоранул” /Сучасник/, “Групул ностру” /Наша група/,та “Крітеріон”.

– Які твори Константіна Бринкуша можна побачити в місті Тиргу Жіу?

Правильна відповідь: Меморіальний архітектурно-скульптурний комплекс “Шлях Героїв”, присвячений полеглим героям у Першій світовій війні, що складається з Воріт Поцілунку, Безкінечної колони, Столу мовчання та Алеї стільців. До Комплексу включена і церква Святих Петра і Павла.

А тепер – про відзнаки, призи та подарунки…

СПЕЦІАЛЬНІ ВІДЗНАКИ конкурсу отримали 15 слухачів Всесвітньої служби “Радіо Румунія” та читачів нашої веб-сторінки, з Марокко Алжира, Китаю, Аргентини Франції, Маврікій, США, Бангладеш, Пакистану, Камеруну та Польщі.

Абделілах Бушір з Алжира коротко аргументував: “Я хотів би відвідати Румунію. Кожен день слухаю передачі ВСРР.”

Володарями ТРЕТЬОЇ ПРЕМІЇ стали 15 слухачів румунського іномовлення та читачів сайту: з Німеччини, Канади, Росії, Лівії, Єгипету, Китаю, Бразилії, Франції, Нігерії, Бельгії, а також давній слухач Української редакції ВСРР Олександр Козленко з Широкого Дніпропетровської області, який написав: “Добре памятаю, як мене вразили QSL –картки із зображенням творів К. Бринкуша, які отримав, здається років 7 тому. У всьому відчувався неповторний почерк і рука майстра. Можна довго вдивлятися в роботи, розмірковувати над тим, що вони символізують, яку в них вклав думку автор. А потім був конкурс, присвячений творчості цього всесвітньовідомого скульптора. З нього я дізнався багато цікавих подробиць життя і творчості К. Бринкуша.

Днями відзначили 90 років іншого скульптора Вадима Сідура, який народився в Дніпропетровську, а жив і працював у Москві. Під час війни в 1944 році неподалік від того місця, де я живу, його тяжко пораненого врятувала місцева жінка. Вона жива й нині. Так от, твори Сідура, присвячені жертвам війни, теж неповторні, дуже символічні. Я це згадав для того, бо мені здається, що Бринкуша й Сідура щось обєднує, але що саме мені важко пояснити. А може просто всі великі таланти у чомусь схожі. Проте почерк кожного, Бринкуша зокрема, неповторні. З того часу я намагаюся не пропускати жодної публікації про Бринкуша, завжди цікавлюся. Власне, цей інтерес до постаті Майстра в мене зявився завдяки українській службі ВСРР. Звісно, саме через це не міг пропустити черговий конкурс, повязаний з іменем Константіна Бринкуша. Відтак дякую Вам за таку гарну ідею щодо теми конкурсу. Гадаю, що майбутній переможець буде задоволений побаченим і отримає незабутні враження від перебування в Румунії.”

Володарями ДРУГОЇ ПРЕМІЇ стали 10 слухачів румунського іномовлення з Німеччини, Італії, Іспанії, Росії, Алжира, Китаю, Франції та наша вірна слухачка Наталія Заболотна з Києва, яка зазначила: “Коли Ви після великої перерви зробили конкурс, присвячений Константінові Бринкушу, я дуже зацікавилася, тим більше, що довідалася про його ученицю Міліцу Петрашку. Бринкуш у своїх творах дивовижним чином поєднав абстракцію – найновіший на той час здобуток зображального мистецтва та національне коріння. Я намагаюся уявити, якою є “Нескінченна колона” насправді, не на знімку, а так, коли стоїш поряд. Це один із найзагадковіших творів мистецтва, який поєднує просту форму із філософським змістом. З приводу Міліци Петрашку, фотографії її скульптурних творів, які я знайшла, справляють враження, що їй було властиве і тяжіння до абстракції, і до більш реалістичного зображення, мабуть, це твори з різних періодів.”

Марко Ді Лео, з Італії пояснив, чому написав нам: “Я був двічі в Румунії, в Констанці, Брашові та Бухаресті. Я хочу краще знати історію і традиції країни з великим туристичним потенціалом: гостинність, хороша їжа і багато речей зробити і відвідати численні туристичні атракції. Я люблю румунську музику, і слухаю вас в Інтернеті. Я хотів би повернутися і відвідати інші міста. “

ПЕРША ПРЕМІЯ дісталася сімом учасникам нашої радіовікторини: Ральфу Урбанчику з Німеччини, Мігелю Ангелю Калдерону з Аргентини, Мохамеду Абдел Рахіму з Єгипту, Чу Чонгронгу з Китаю, Жану Мішелю Обіє з Франції, Адріану Мікалеффу з Мальти та Метю Логліну з Великобританії.

Мігель Анхель Кальдерон з Аргентини, пояснює: “Я вирішив взяти участь у цьому конкурсі, тому що я хочу знати більше про румунську культуру, її історичні та туристичні місця, і це моя єдина можливість відвідати Румунію. Слухаю передачі ВСРР трансльовані на коротких хвилях, тому що мені цікаво дізнатися про вашу країну, тим більше, що це одна з небагатьох радіостанцій в Європі, що передає на коротких хвилях.”

5 СПЕЦІАЛЬНИХ ПРЕМІЙ завоювали слухачі і користувачі Інтернету Амаді Фає з Сенегалу, Лі Чунхуо з Китаю, наш вірний друг Мірель Рамон Баусет з Іспанії, Адіта Прітхіка з Індії, і Карел Колачек з Чехії, слухач передач німецькою мовою.

“Я слухаю передачі ВСРР завдяки динамічній команді Французької редакції, яка інформує мене кожен день про румунські реалії та повсякденне життя людей в Румунії. Завдяки магії ВСРР, я подорожую до Румунії, не виходячи з моєї країни, Сенегл,- зізнається Амаді Фає.

Ми дякуємо всім, хто відповів на запитання і проаргументував свою участь у конкурсі.

А тепер найбільш очікуваний момент. Взяв участь у конкурсі, відповів правильно на запитання і виграв семиденну путівку з повним пансіоном в останній декаді серпня 2014 року для однієї особи, у повіті Горж, місце звідки вирушив у світ геніальний Бринкуш ….. Жан-Марк Олрі з Франції! Вітаємо його і ласкаво просимо до Румунії!

Володар головного призу, француз Жан-Марк Oлрі, пояснив свою участь у нашому конкурсі так: “Сучасне мистецтво мене дуже цікавить, особливо скульптури Бринкуша. Цей конкурс був надзвичайною нагодою дізнатись про Міліцу Петрашку та місто Тиргу-Жіу. Я відкрив ВСРР, тому що хотів дізнатись дещо про румунську мову (тепер пан Олрі почав розмовляти румунською завдяки урокам румунської мови, запропонованими Французькою редакцією, додаємо ми). В даний час я слухаю ВСРР майже кожен день, тому що програми цікаві і різноманітні.”

Усі призи та відзнаки будуть надіслані поштою найближчим часом, а ми просимо вас підтвердити отримання пакунку. Ще раз дякуємо всім слухачам та читачам веб-сторінки за участь у вікторині та запрошуємо взяти участь у наступних конкурсах ВСРР!

Далі запрошуємо Вас прочитати інші уривки з листів радіослухачів ВСРР, які взяли участь у конкурсі.

Максим Божок, місто Ліда, Білорусь: “Я вирішив взяти участь у конкурсі, щоб дізнатися щось нове про Румунію.”

Ігор Каневський, місто Харків: “Мені цікаво було дізнатись про талановитих діячів мистецтва Румунії, якщо ім’я К. Бринкуша вже знайоме, то про М. Петрашку почув вперше. Вже традиційно із задоволенням беру участь у конкурсах Всесвітньої служби Радіо Румунія. ”

Володимир Гудзенко м. Луховіци, Московська область, Росія: “З радістю надсилаю вам відповіді на запитання вашого нового конкурсу, присвяченого одній з сучасниць Костянтина Бринкуша — скульпторці Міліці Петрашку. Хочу сказати, що свого часу я отримав від вас диск з дуже гарним відеофільмом, присвяченим Костянтину Бринкушу. Творчість славетного румунського скульптора мене дуже приваблює. Хочу глибше зрозуміти суть його творів, спробувати збагнути, як звичайнісінька на вигляд, проста людина, якою був в житті Костянтин Бринкуш, могла створювати такі шедеври. МЕНЕ СПОНУКАЛО взяти участь у конкурсі велике бажання більше дізнатись про Румунію, про творчість видатних румунських митців, яких мені раніше не доводилось чути та які зовсім невідомі в нашій країні, славну румунську історію та багатющу румунську культуру.”

Шановні друзі,

Українська редакція Всесвітньої служби Радіо Румунія (ВСРР) запрошує вас взяти участь в ювілейному конкурсі з призами «20 років поруч». Конкурс проводиться нашою радіостанцією з нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року.

Для участі вам необхідно відповісти на три запитання конкурсу та якнайскоріше надіслати їх поштою, електронною поштою або факсом, але не пізніше 30 вересня 2014 року. Отримані листи будуть оцінюватись і за критерієм змістовності та повноти відповіді.

Головний приз конкурсу: ТИЖНЕВА ПОЇЗДКА НА ДВОХ ДО РУМУНІЇ, точніше путівка з повним пансіоном, у період 15 – 22 жовтня, в один із кращих пансіонатів Марамуреського повіту «Марія», що знаходиться неподалік румунсько-українського кордону в селі Сепинца, відомому єдиним у світі «Веселим цвинтарем», що приваблює туристів зі всіх куточків планети.

Для тих, кому не пощастить виграти головний приз, будуть численні заохочувальні призи: 17 кишенькових радіоприймачів японської марки Akai, що мають діапазони середніх, коротких і ультракоротких хвиль, кілька кишенькових фотоапаратів, а також нові книги румунських українців, видані Союзом Українців Румунії, що є головним партнером ювілейного конкурсу. Ця громадська організація, що представляє інтереси всіх етнічних українців, які компактно проживають в різних регіонах Румунії, була створена наприкінці грудня 1989 року і офіційно зареєстрована в лютому 1990 року.

Як зазвичай, переможці конкурсу мають покрити власними коштами лише витрати на дорогу до Румунії і назад та на оформлення візи.

ЗАПИТАННЯ:

1. Коли вийшла в ефір перша передача українською мовою ВСРР?

2. Коли був створений Союз Українців Румунії?

3. Яке унікальне і дивовижне творіння людських рук знаходиться в Сепинці?

Просимо написати, що спонукало вас до участі в цьому конкурсі. Чекаємо ваших листів до 30 вересня 2014 року. Переможці будуть оголошені щойно після завершення конкурсу.

Бажаємо вам успіху!

———————————-

Сьогодні ми відвідаємо одну з найбагатших і розвинутих областей Румунії – повіт Прахова, з адміністративним центром у місті Плоешть, відомим за переробку нафти. Ми не будемо однак говорити про статистики або промисловість, а про ідеальне для канікул місце, головним чином для любителів зимових видів спорту. Йдеться про долину річки Прахова, розташованої в двох годинах їзди від Бухареста, з великою різноманітністю лижних спусків і з багатою пропозицією для зимового сезону.

Координатор Центру туристичної інформації у місті Буштень Міхай Колеші сказав нам, що це найрозвиненіший гірський регіон Румунії, зі спусками всіх ступенів складності: «Є 14 спусків, в тому числі для початківців, для середнього та високого рівнів підготовки. Всі відповідають європейським стандартам. Кожен спуск має підйомник або телегондолу. На курорті Буштень, у підніжжя двох тамтешніх спусків, існує також Фан Парк для розваг. Починаючи з цього року, на радість любителів лижного спорту, на трьох головних курортах долини річки Прахова Сіная, Буштень і Передял – можна кататися на лижах з тими ж квитками. У минулих роках були випадки, коли турист купував квиток і через дві години через сильний вітер або інші недоліки, ставало неможливо кататися на лижах і гроші були втрачені. Тепер можна використовувати ці три лижні спуски як в європейських країнах, з досвідом в цій галузі, таких як Австрія, Швейцарія та Франція».

Квитки можна купити у фірмі , яка займається управлінням лижних спусків у згаданих трьох містах, але й у підніжжя кожного спуску, де існують каси. Можна купити квитки для кількох днів і чим більше число днів тим вигідніша ціна. Пропозиція різноманітна сказала нам генеральний секретар Асоціації з підтримки та розвитку туризму в Прахова Анда Бачу : «Менеджери готелів підготували пакети, які включають і квитки для лижного спорту або знижки для їх придбання, спеціальні пропозиції для любителів зимових видів спорту для різних потреб і переваг туристів у цей період».

Координатор центру туристичної інформації у місті Буштень Міхай Колеші є одним з організаторів міжнародного чемпіонату в рамках Кубка світу з льодолазання: «Це дуже важлива подія в Буштень, в Румунії, оскільки цей кубок світу проходить тільки в 6 країнах, перший етап пройшов вже в Кореї, а за цим слідує конкурс на цьому тижні в Буштень і етапи в Швейцарії, Франції, Росії та Італії. Це відносно новий вид спорту. Подію було переведено з лютого на січень через Олімпійські ігри в Сочі. Мається на увазі включення цього виду спорту до олімпійських видів спорту. Він організовується в стилі турніру. Починається з жеребкування. Це змагання проходить під патронажем Міжнародного союзу асоціацій альпіністів, зі штаб -квартирою в Берні, в Швейцарії. В даний момент записані 92 спортсмени з 16 країн, з чотирьох континентів. Це найвизначніша подія в галузі зимових видів спорту в Румунії » .

А для тих, у кого є достатньо часу, слід обовязково відвідати околиці, додав Міхай Колеші: «Можна відвідати відомі памятки, можна піднятися на плато Бучедж, де знаходяться дуже відомі памятники, Сфінкс та Хрест на вершині Карайман. У нас є і замки, наприклад, замок Пелеш, який вважається одним з найкрасивіших в Європі, замок Кантакузіно в Буштень, побудований в 1911 році. Можна здійснювати екскурсії і в зоні Бран, розташованої недалеко від долини річки Прахова, де можна відвідати замок Бран ».

Курорт Сіная надає найкращі можливості для лижного спорту на великій висоті. Пропозиція різноманітна і для всіх категорій лижників. Генеральний секретар Асоціації з підтримки та розвитку туризму в Прахова Анда Бачу, яку ми запитали на який курорт направила б вона іноземного туриста, сказала нам: «Я б направила його в Сінаю для зимових видів спорту, оскільки там існує найбільше число спусків в одному місці. Крім того, Сіная є туристичним містом і з культурної точки зору. Тут можна побачити частину історії Румунії. Йдеться про період королівства, який приваблює численних іноземних туристів. Я б направила його в Буштень у парк розваг або якщо він хоче вчитися лижного спорту. Звичайно на всіх трьох курортах можна ознайомитися із зимовими видами спорту. Я б направила його на курорт Азуга, де є дуже хороші інструктори. Існує кілька шкіл цього профілю, які визнані і рекомендовані туристам. Я б запросила його в Азуга і тому що ввечері організовуються дегустації вина в королівських погребах. Ми запрошуємо вас відвідати повіт Прахова, оскільки у нас є більше 23 спусків, більше 25 км спусків, з установками для штучного снігу і дуже хорошими інструкторами ».

Всесвітня служба «Радіо Румунія» запрошує вас до участі у конкурсі з призами, «Дорогами румунських вин та воєвод». Конкурс присвячений повіту Прахова (південна Румунія) і вписується у формат програм розвитку туризму ”Винний шлях”, “Фруктовий шлях”, “Воєводський шлях”, впроваджених Повітовою радою Прахова.

Прахова є одним з найбагатших і найбільш розвинених повітів у Румунії. Найбільш важливими ресурсами є вуглеводні та неметалеві руди, а основні природні ресурси – нафта і природній газ, вугілля, гіпс, вапняк, пісковики і конгломерати, глини, мінеральні води.

У Прахові, “Винний шлях” відновлює давній винний маршрут римлян, який перетинав Європу. Цей шлях пролягає через знамениті виноградники повіту та включає зупинки в колишніх садибах, господарських дворах та монастирях. Виноградник Дялу Маре, який ще називають “батьківщиною червоних вин”, який знаходиться в районі вигину Південних Карпат, є найбільшим виноробним регіоном Румунії властивості ґрунтів і клімат, якого дуже схожі з педокліматом французького регіону Бордо, що знаходиться на тій же географічній широті.

“Фруктовий шлях” пролягає із заходу на схід регіону крізь декілька сіл, а його основною ціллю є сприяння розвитку північної частини повіту Прахова, що славиться виробництвом фруктів. Цей шлях обєднує 18 міст регіону та має 28 туристичних зупинок. “Воєводський шлях” перетинає місця, де були виявлені памятки археології національного значення.

Слухайте передачі ВСРР, читайте наші матеріали на веб-сторінці www.rri.ro та в мережах Facebook і Twitter і вам буде легко дати правильні відповіді на конкурсні запитання, що мають бути надіслані не пізніше 15 березня 2014 року.

У конкурсі розігрується головний приз — дев’ятиденна екскурсія з повним пансіоном для двох осіб у період 1 – 9 вересня 2014 року до повіту Прахова, зокрема зазначеними туристичними маршрутами, що включають безліч памяток історії та культури.

Спонсорами конкурсу виступають Готель Каутіс в місті Азуга і ТОВ «Елена Кабана Вирфул Чукаш». Партнерами конкурсу є: Повітова рада Прахова і Повітовий центр сприяння збереженню та утвердженню традиційної культури Прахова.

Як зазвичай, переможці конкурсу мають покрити власними коштами лише витрати на дорогу та, у разі необхідності, на оформлення візи. Учасників конкурсу очікують багато цінних і цікавих пам’ятних подарунків та призів від наших партнерів із повіту Прахова.

Запитання конкурсу:

– Які програми розвитку туризму впроваджуються в повіті Прахова?

– Назвіть адміністративний центр повіту Прахова?

– З яким знаменитим виноробним регіоном Європи порівнюють виноградник Дялул Маре?

– Які основні природні ресурси має повіт Прахова?

Просимо написати, що спонукало вас взяти участь у конкурсі і, особливо, чим вас приваблюють наші передачі та веб-сайт ВСРР. Переможці будуть оголошені у квітні 2014 року щоб мати час підготуватися до осінньої відпустки в Румунії.

Бажаємо успіху!