Tag: Константін Бринкуш

  • Слідами Бринкуша у Горжанському регіоні

    Слідами Бринкуша у Горжанському регіоні

    У 2024 році ЮНЕСКО включила до Списку всесвітньої спадщини «Шлях героїв», скульптурний комплекс у місті Тиргу-Жіу, реалізований Константіном Бринкушем. Ансамбль складається з чотирьох творів: «Стіл мовчання», «Алея стільців», «Ворота поцілунку» та «Нескінченна колона», які були спроектовані та побудовані великим румунським скульптором між 1937 і 1938 роками. Вони є частиною культурно-туристичного маршруту, який присвячений історії, культурі, релігії та монументальному мистецтву. Маршрут називається «Селянський геній Константін Бринкуш та культурна спадщина повіту Горж».

    Від Лаури Драгу Попеску, президентки Професійної асоціації туризму повіту Горж, ми дізналися, що об’єктами шляху є роботи великого скульптора Бринкуша, виставлені просто неба у місті Тиргу-Жіу. До них додаються: Церква святих апостолів Петра і Павла, ущелина Соходолулуй, музей народної архітектури, два відомі монастирі та меморіальні будинки.

    Почнемо з комплексу Константіна Бринкуша. “Інтерпретація цього монументального комплексу полягає в тому, що за Столом мовчання герой востаннє обідає зі своєю родиною перед битвою. Він йде Алеєю стільців, де стільці уособлюють людей, які не брали участі у війні. Біля Воріт поцілунків відбуваються його останні обійми з близькими. Потім після або під час бою душа героя відходить до Бога. Вона вирушає до Бога через храм Святих Петра і Павла. Далі ми продовжуємо Шлях Героїв дорогою, яка веде до Колони Нескінченності або, як ще її називають, Безкінечної колони. Це інтерпретація напряму, яка є частиною Культурно-туристичного маршруту «Сільський геній Константін Бринкуш та культурна спадщина повіту Горж». Цей маршрут включає відвідування Меморіального будинку Константіна Бринкуша в Хобіці, монастирів Половрадж, Тісмана та Лайніч, ущелину Соходолулуй, Меморіального будинку Марії Апостол, Музею народної архітектури Горжанського повіту та в Куртішоарі, де можна побачити укріплену садибу. Вона належала родині Тетереску, і була перевезена разом з будинком Могош з Пояни, що біля Ровінарь.”

    Потім, у місті Тиргу-Жіу, ми відвідаємо Меморіальний будинок і Мавзолей Катерини Теодорою. У цьому складному маршруті, насиченому культурою, історією, релігією та монументальним мистецтвом, представлена ​​прекрасна частина історичного та мальовничого повіту Горж. “Навіть найвибагливіший турист, який зупиняється в Горжанському повіті, із задоволенням пройде цим маршрутом. У нас високий відсоток повернення туристів, які вже відвідали його, а потім знову повернулися. Те ж саме відбувається індивідуально, тобто невеликими групами та сім’ями, також це трапляється і з групами, організованими туристичними агенціями з Румунії та інших країн, які вирішують провести три або чотири дні за цією туристичною програмою в повіті Горж. Якщо туристи з-за кордону вирішать приїхати в історичний і мальовничий Горж, вони можуть приземлитися в аеропорту Бухареста. Є багато варіантів подорожі з Бухареста в Тиргу-Жіу, від регулярних автобусів, які щодня відправляються з автовокзалу Мілітарь, до потягів, які відправляються з Бухареста та проходять через Тиргу-Жіу».

    Приблизно за 30 км від повітового центру – міста Тиргу-Жіу, подорожуючи цим маршрутом, ви потрапите до монастиря Тісмана, місця, сповненого духовності, яке рекомендує відвідати Лаура Драгу Попеску, президентка Туристичної асоціації повіту Горж. “Це храм святого Никодима Чудотворця з Тісмани. Поруч з монастирем знаходиться Музей золота, що є історичною місією, реалізованою за допомогою Національного банку Румунії. Це крок в історію, до місця, де колись під час Другої світової війни, в часи великого болю для румунського народу, зберігався скарб Румунії. Також навколо монастиря Тісмана є дуже красиві туристичні маршрути тривалістю до трьох годин. Найдовший маршрут знаходиться на вершині гори, і веде до Чокловіна де Сус. Це справжній поетичний маршрут, і його можуть пройти люди зі звичайною фізичною витривалістю. По дорозі до монастиря Тісмана турист може побачити меморіальний будинок великого Константіна Бринкуша. Монастир Тісмана  ̶  це історія успіху в унікальному ландшафті мальовничої Румунії. Закохані прагнуть побачити схід місяця саме тут. Кажуть, що ніде місяць не сходить так красиво, як у горах навколо цього міста. Гастрономія в Тісмані теж дуже особлива. Тут проходить Фестиваль форелі, який завжди святкується на Благовіщення, 25 березня».

    З іншого боку, в Державному музеї Куртішоари туристи можуть побачити народну архітектуру, характерну для цієї місцевості. Найстаріший будинок, представлений тут, був побудований понад 200 років тому і датується 1802 роком. У музеї також представлені дві церкви, одна з яких має фундамент 1821 року. «У цьому місці є багато елементів, які приваблюють любителів традиційної оселі. Тут організовуються як тематичні екскурсії, так і багато музичних постановок. Усередині музею є будівля, яка називається «Будинок Георгія Замфіра». У ньому можна побачити речі, що належали відомому музиканту Георгію Замфіру, який співає на флейті пана  . Цікаво, що тут також є народна хатина з цікавою архітектурою з району Джілорт. Усередині зберігаються особисті речі інших відомих у нашому регіоні народних виконавців. У цьому музеї традиційної народної архітектури в повіті Горж плекають і нове, і старе. Він знаходиться дуже близько, приблизно в десяти кілометрах від Тиргу-Жіу».

    Культурно-туристичний маршрут «Сільський геній Константін Бринкуш та культурна спадщина повіту Горж» може бути доступний для туристів, які люблять оригінальність у будь-яку пору року. Крім того, статистичні дані підтверджують, що повіт дуже добре розвивається з точки зору наявності місць розміщення. Готелі та пансіонати дадуть можливість зупинитися в безпечному місці від трьох до семи днів, тобто, практично більшу частину відпустки. І кожен, хто хоч раз приїде в історичний і мальовничий Горж, обов’язково повернеться.

  • Архітектурний комплекс “Шлях Героїв”

    Архітектурний комплекс “Шлях Героїв”




    Одним з найважливіших шедеврів скульптора Константіна
    Бринкуша є Архітектурний комплекс Шлях Героїв, присвячений
    горжанським героям, які віддали своє життя за Батьківщину та за ближніх у
    Першій світовій війні. Комплекс, який складається зі Столу мовчання, Воріт
    Поцілунку та Нескінченної колони і знаходяться в м. Тиргу-Жіу, є визначальним
    для творчої концепції митця.




    Константін Бринкуш народився 19 лютого 1876 року в с.
    Хобіца й провів своє дитинство в оточенні справжньої дерев’яної цивілізації, бо
    його батько сам виготовляв предмети, необхідні для господарства. У 1898 році на
    першій виставці Школи ремесел повіту Долж учень Константін Бринкуш представив
    свою першу скульптуру – погруддя Гьорге Гіцу, разом із двома рамами, які можна
    побачити й зараз у Крайовському Музеї мистецтва. Цього ж року він записався до
    Бухарестської Національної школи гарного мистецтва та ремесел, яку закінчив
    чотири роки по тому. Проживши деякий час у Мюнхені, він їде до Парижу, де в
    1905 році був зарахований до Вищої національної школи витончених мистецтв.
    Починаючи з 1907 року, великий румунський скульптор взявся за безпредметне мистецтво,
    увійшовши таким чином в коло паризького авангарду. Роботи, з яких складається
    Архітектурний комплекс Шлях Героїв, були зроблені на основі одного
    проекту, який, як зізнався сам Константін Бринкуш, складався з архітектурних
    елементів символічного значення.

    Комплекс було відкрито 27 жовтня 1938 року. Розповідає директор Центру ім. Константіна Бринкуша Дору
    Стримбулеску: Якщо орієнтуватися за фотографіями та свідоцтвами того
    часу, треба сказати, що населення міста Тиргу-Жіу, в присутності політичних та
    культурних особистостей того періоду, взяло участь у відкритті у великій
    кількості. Процесія, яка почалася від Воріт Поцілунку й Столу мовчання та
    завершилася біля Нескінченної колони, була вражаючою. Важливо знати, що
    спочатку Бринкуш хотів підняти в Тиргу-Жіу лише Нескінченну колону. Це містить
    і пропозиція, яку він зробив меценату Аретії Тетереску, коли прибув до Бухареста
    з ескізом колони. Але з огляду на те, що Бринкуш провів стільки часу в
    Тиргу-Жіу, він уявив собі, врешті-решт, весь комплекс, що включає й церкву
    Святих Апостолів, модернізовану за кошти Національної ліги горжанських жінок на
    пропозицію Аретії Тетереску. Тож ми маємо справу не тільки з пам’ятним
    комплексом, а й з роботою генія, роботою універсальної цінності.




    Стіл мовчання знаходиться в
    тиргу-жіуському парку на узбережжі річки Жіу. Він виконаний з банпотоцького
    вапняка й оточений 12 круглими кам’яними стільцями у вигляді клепсидри. Стіл,
    діаметром в 2,15 м й висотою в 0,88 м, символізує стіл напередодні боротьби.
    Час вимірюється в тиші клепсидрами – стільцями. Алея стільців включає дві
    кам’яні лавки й 30 квадратних кам’яних стільців у формі клепсидри, розташованих
    з обидвох боків алеї по три. Вони роблять зв’язок між Столом мовчання та
    Воротами поцілунку, які розташовані на вході в парк. З обох сторін алеї було
    посаджено 20 пірамідальних тополів. Ворота поцілунку, зроблені з травертину,
    символізують перехід до іншого життя. Нескінченну колону, Колону безмежності чи
    Колону жертви вважають найважливішою частиною комплексу. Зроблена з 16 чавунних
    ромбовидних модулів, кожен висотою в 1,80 метрів, вона представляє вісь світу, яка підтримує купол неба. Загальна
    висота колони становить 29,33 м. Технічно вона була зроблена інженером Штефаном
    Джорджеску-Горжаном за модулем, вирізаним з дерева Бринкушем. Її зведення
    будівництво було розпочате в липні 1937 року в Петрошань і завершилося в
    листопаді в Тиргу-Жіу, а металізація була здійснена в червні-липні 1938 року.
    Церква Святих Петра і Павла, розташована на вісі скульптурного комплексу, є
    сполучною ланкою між його складовими частинами. Місце поклоніння було підняте
    між 1927-1938 рр. на місці старої церкви, побудованої в 1777 році.




    Розповідає Дору
    Стримбулеску, директор Центру ім. Константіна Бринкуша. Елементи, з яких
    складається архітектурно-скульптурний комплекс в Тиргу-Жіу мають унікальне
    значення, хоча Бринкуш вирізав ще колони з дерева, в його паризькій майстерні
    були подібні скульптури. Гадаю, що ідея архітектурно-скульптурного комплексу є
    давньою. Спочатку він хотів підняти портал у своєму рідному селі Хобіца. А
    потім вирішив, що комплекс буде в Тиргу-Жіу і врешті-решт, за пропозицією
    Аретії Тетереску, ця ідея набула форми. Можна сказати, що, завершивши
    архітектурно-скульптурний комплекс в Тиргу-Жіу, Бринкуш удосконалив свою
    творчість, тому що після цього він не створив нічого настільки ж важливого, що
    б залишилося орієнтиром у мистецтві. Цей безпредметний стиль, який Бринкуш
    вводить у сучасне мистецтво, змінює парадигму. Якщо прослідкувати за ідеями
    Бринкуша, які з’явилися впродовж часу в різних публікаціях у формі афоризмів,
    можна зрозуміти, як розуміє Бринкуш мистецтво в цілому і своє мистецтво
    зокрема. Бринкуш усвідомлював свою універсальну цінність, те, як він її змінив.
    Покинувши майстерню Родена, він покидає все те, що сталося в мистецтві до того
    часу, пропонуючи своє власне бачення, коріння якого знаходиться в давньому
    румунському мистецтві. Він зробив це, хоча й поглиблював у Парижі примітивне,
    чорне мистецтво. Але він усвідомлював те, що став орієнтиром у сучасному
    мистецтві.




    У квітні 2007 року в Тиргу-Жіу було представлено
    документ, що засвідчує готовність Європейського Союзу включити Архітектурно-скульптурний
    комплекс Шлях Героїв (разом із Палацом Кантакузіно, Румунським
    Атенеумом в Бухаресті та фортецею Хістрія в повіті Констанца) до Списку
    європейської культурної спадщини.