Усередині березня в Бухаресті відбулася конференція «Закордонна політика:
Румунія і зміна міжнародного порядку. Економіка та геополітика». Її
організатори та учасники спробували провести аналіз політики офіційного
Бухареста в цей переломний в історії момент, а також почути думки провідних
румунських журналістів та аналітиків про дії
Румунії в новому глобальному контексті і про комплекс заходів, які має
вжити румунська влада, особливо в нинішніх складних геополітичних та
економічних умовах в Чорноморському регіоні та в світі загалом.
За результатами панельної дискусії, виступів і пропозицій учасників заходу,
організованого електронною публікацією cursdeguvernare.ro в співпраці
з Академією економічних наук, було зроблено низку висновків: Румунія поводиться
як до анексії Криму, хоча світ вже не той; країна поводиться як до світової
фінансової кризи, хоча світова економіка вже не та; Румунія поводиться як в
момент входження до ЄС, хоча світ сильно змінився; Бухарест втрачає свої
переваги, а з точки зору підходу до закордонної політики, значно відстає від
своїх сусідів і союзників.
Коротше кажучи – Румунія веде правильну, але непомітну політику, хоча
початок був багатообіцяючим, в умовах дуже складної регіональної обстановки, на
чому наголосив колишній міністр закордонних справ Крістіан Дяконесу, який
згадав значні зусилля, які Румунія доклала, врешті-решт і для забезпечення
регіональної стабільності: «Румунія в регіоні межує з державами-членами ЄС та
НАТО, тобто з партнерами, з якими, поділяючи однакові стандарти і цінності, має
значно вищій рівень діалогу і розуміння. Румунія має поруч країни, що прагнуть
стати членами ЄС та крани на Балканах, які хочуть вступити в НАТО, а також
країни, які не хочуть бути частиною цих організацій і, які виступають рішуче
проти цього. І має поблизу, на сході, державу, яка виступає проти розширення ЄС
і НАТО. Так що з цієї точки зору, регіональний контекст є досить складним.
Румунія в дуже короткий період часу змінила не тільки свої внутрішні концепції
та реформи, з тим щоб пристосуватися як країна і як нація, до європейських та
євроатлантичних стандартів і цінностей, а й своє ставлення до сусідства. Як ви
знаєте, за кілька років, десь за п’ять років до завершення процесу інтеграції в
Північноатлантичний альянс, Румунія завершила і дискусії з сусідами з приводу
ряду питань, передусім нацменшин і режиму кордону. Були укладені угоди і
двосторонні договори, які потім були ратифіковані в парламентах відповідних
держав, завдяки чому цей регіон став міцнішим з точки зору безпеки кордонів і
статусу нацменшин, що на мою думку, було дуже, дуже важливим фактором
забезпечення регіональної стабільності.»
Відомий румунський аналітик Арманд Гошу, говорячи про нинішню ситуацію в регіоні, сказав, що зараз
найбільшою загрозою є надзвичайна агресивність Російської Федерації, яка до
кінця цього року вдасться до низки рішучих дій відносно України. Арманд Гошу:«Можливості, які має Росія на даний момент, існуватимуть щонайпізніше до
кінця цього року, до президентських виборів в США. Після, Москва матиме все менші ресурси, а новий американський
президент на початку свого терміну буде зовсім інакше вести переговори з
Кремлем щодо вирішення нагальних питань
міжнародного порядку денного. Я думаю, що Росія вдасться до рішучих дій в
найближчі місяці. Ви запитаєте де? Моя відповідь однозначна: в Україні! Не в
Сирії, не на Близькому Сході, а в Україні.» На думку аналітика, ситуація розвиватиметься за двома можливими сценаріями
– мінімальним, що припускає впровадження мінських домовленостей, і
максимальним, що припускає російський наступ для створення наземного
коридору, який би зв’язував Ростов-на-Дону з Кримом. За цих умов у найближчі
місяці, – каже Арманд Гошу, дуже важливою буде здатність України забезпечити
політичну, економічну і соціальну стабільність, а також спроможність Заходу
допомогти Києву чимось на кшталт «Плану Маршала».
Колишній президентський радник з питань безпеки Юліан Фота сказав, що з
року в рік в регіоні накопичуються все більше проблем і жодна із них не була
вирішена. Він навів як приклад війну в Грузії або економічну кризу. На його
думку, перед Румунією зараз стоять три найбільші проблеми: тиск з півдня, з
Близького Сходу, заклопотаність на Заході з приводу майбутнього Європейського
Союзу і гегемонія на сході Російської Федерації, яка поділяє зовсім інші
цінності ніж Румунія і західна цивілізація в цілому: «Я не сприймаю Росію як
ворога Румунії, були періоди, коли ми мали добрі відносини з ними, були
періоди, коли ні… На жаль, на сьогодні, політика Кремля і Румунії несумісні.
Вони відчувають почуття глибокого невдоволення, прагнуть реваншу, відчувають
почуття територіального голоду… Вони ідеологічно несумісні з нами, почитайте,
що вони говорять і що пишуть, і ви побачите, що те, що вони думають і говорять
не має нічого спільного з тим, що ми намагаємося побудувати в цій країні з
точки зору верховенства права. Вони мають військовий потенціал, тому що вклали
значні кошти в цю область, але не мають владних ресурсів і це, напевно,
найбільша драма Росії. Росія без
коливань називає себе країною в Європі, але не є європейською країною. Вони не
будуть йти з нами в тому ж напрямку, що й решта Європи. Проблема полягає в
тому, що політика, яку вони ведуть в цей час може бути небезпечною для нас, і
всі ці невідомі, пов’язані з наступними рішеннями Москви впливають на нас.»
У цьому контексті, на думку експерта з міжнародних відносин і колишнього
держсекретаря в МЗС Румунії Валентина Наумеску, Бухарест має радикально
переглянути свою закордонну політику. Він каже, що в останні роки, за кількома
винятками, політика Румунії була правильною, але нерелевантною, тобто не мала
особливого значення в світлі неспроможності румунської дипломатії запропонувати
значущі проекти в регіональному плані і зібрати критичну масу прихильників
подібних проектів.