Tag: королева

«Сьогодні при світлі свічок ми
знаходимось в селі в самому серці Трансільванії, щоб згадувати
про життя королеви Єлизавети II», – заявив
у неділю ввечері, за день до державних похоронів колишнього британського
суверена, у Блакитному домі колишнього принца Чарльза Уельського, що знаходиться у населеному пункті Віскрі, посол Великобританії в Румунії Ендрю
Нобл.

«Королева була
присутня в усьому світі впродовж 70 років. Навіть якщо королева ніколи не відвідувала
Румунію, я можу вам сказати, що королева була добре ознайомлена з тим, як
розвивається Румунія протягом цих 32 років свободи. Я говорив з королевою про
Румунію тому, що це дуже важливе місце для короля Чарльза. Цей
простий будинок є маленьким свідченням зв’язку між нашими королівськими сім’ями, між нашими народами та країнами, і в майбутньому він відіграватиме важливу
роль як нагадування про те, що нас об’єднує», – додав посол Великобританії в Румунії
Ендрю Нобл.

«Це особливо сумний момент для
населення Сполученого Королівства, для населення країн, де королева також була
главою держави, у країнах Співдружності та в інших країнах, де ми не очікували,
що цей трагічний момент матиме такий величезний вплив. Ми
думаємо про службу, яку вона зробила для всіх нас, про її обов’язок перед
всіх нами, звичайними людьми, пересічними
людьми, і я не думаю, що цей спогад швидко
зникне, особливо в цьому саду, в цьому будинку ми відчуваємо присутність королеви
Єлизавети ІІ та, зокрема, присутність короля Чарльза ІІІ», -
сказав посол.

Відтоді як у 1997 році вперше
побував у Трансільванії, принц Чарльз, нині король Великої Британії, щороку
відвідав регіон, де розташовані давні середньовічні будівлі.
Наприкінці XX-го століття нащадки саксонських поселенців, яких у XII-му
столітті привезли сюди королі Угорщини, щоб зупинити монгольські та османські
навали, масово емігрували з Трансільванії до Німеччини, залишивши сотні
укріплених церков і середньовічних будинків.

Колишній принц Чарльз зробив свій
внесок у збереженні цих будівель, водночас брав участь у документуванні та
збереженні унікальної в Європі дикої флори в Трансільванії. Завдяки його власному
фонду, завдяки патронату та співпраці з іншими організаціями, сотні
майстрів пройшли підготовку, щоб зберегти традиційні ремесла цього регіону.
Нинішній британський монарх також залишив ініціативи
для підтримки фермерів і тваринників регіону, а також дітей-сиріт різних
регіонів Румунії.

Зв’язок між королями Румунії та Великобританії
є особливим – бабусею колишньої королеви Марії Румунії була королева
Великобританії Вікторія, а Міхай I, колишній король Румунії,
який помер у 2017 році, був троюрідним братом королеви Єлизавети
II та двоюрідним братом принца-консорта Філіпа.

Провідні
політичні лідери та представники
королівських домів з усього світу
відвідають державні похорони королеви
Єлизавети II, яка померла 8 вересня в
замку Балморал у Шотландії у віці 96
років. Як повідомляє Букінгемський
палац, похорони відбудуться в понеділок,
19 вересня, об 11:00 за місцевим часом у
Вестмінстерському абатстві в Лондоні.

Румунію
представлятиме президент Клаус Йоганніс.
Він уже розписався в книзі співчуттів,
відкритій в пам’ять про королеву в
резиденції посла Сполученого Королівства
Великої Британії та Північної Ірландії
в Бухаресті. У ці хвилини великого
смутку, Румунія поряд
з
британським народом і королівською
родиною, розділяючи ваш біль і шануючи
пам’ять Її
Величності. Правління Її Величності,
яке охопило сім десятиліть, змоделювало
сучасну історію та залишиться в пам’яті
як винятковий символ вірності та
відданості державній службі. СпадокЇї
Величності залишиться в наших серцях
і розумі, – написав президент Йоганніс
у книзі співчуттів.

Що
стосується румунської королівської
родини, то вона з великим болем
сприйняла звістку про смерть королеви
Єлизавети II. Обидва нащадки королеви
Вікторії, Єлизавета II і колишній король
Румунії Міхай
I, який помер у 2017 році, були троюрідними
братами. Історія свідчить, що Міхай
познайомився зі своєю дружиною, принцесою
Аною, у 1947 році на весіллі Єлизавети та
принца Філіпа. А в 2012 році румунський
монарх перебував праворуч королеви під
час заходів, організованих з нагоди
Діамантового ювілею.

Тепер, після відходу
королеви Єлизавети II з цього світу,
зберігач
румунської
корони Маргарета та принц-консорт Раду
відвідають її похорони в Лондоні. Її
Величність Маргарета отримала
від
королеви
Єлизавети
II протягом усього свого життя безпрецедентну
підтримку, вона
будучи взірцем
королівського лідерства та мужності,
яскравим маяком.
Королева Єлизавета завжди була присутня
в житті румунської Королівської
родини і підтримувала безперервний
родинний зв’язок. Після смерті
короля Міхая
та герцога Единбурзького, королева
Єлизавета ІІ була для Її Величності
Маргарети моральною, інтелектуальною,
емоційною та інституційною підтримкою,
– наголошує Королівський дім Румунії.

У
ці дні
у Сполученому Королівстві багато болю,
бо майже для всіх британців королева
Єлизавета була єдиним монархом,
якого вони знали. Проте є багато надії
та ентузіазму щодо нового короля Чарльза
III, дуже близького друга Румунії.

Елізабет
Полін Оттілія Луїза де Від народилася
29 грудня 1843 року в герцогстві Нассау,
нині земля Рейнланд-Пфальц, на заході
Німеччини. Через 26 років, у 1869 році, вона
стала королевою
Румунії, країни у Східній Європі, яка
майже чотири століття перебувала під
впливом Османської імперії, країни, яка
шукала шлях до модернізації. Вийшовши
заміж за принца Кароля I Гогенцоллерн-Зігмарінгена
через три роки після того, як він зайняв
престол королівства
Румунії у 1866 році, Єлизавета
повністю ототожнювалася зі своєю місією
суверена: вона була поряд
зі своїм чоловіком і
румунською нацією в усі ключові моменти
історії. Брала
участь у лікуванні поранених на фронті
війни за незалежність 1877-1878 рр., заснувала
товариство «Королева Єлизавета», яке
заклало основи системи благодійності
в Румунії, підтримувала
соціальні програми для знедолених.
Сліди участі королеви можна побачити
скрізь в історії Румунії другої половини
19 століття, а
історики написали книги, в яких показали
масштаб її особистості.

Але
королева Єлизавета також була
інтелектуалкою в прямому сенсі цього
слова. Вона була не тільки покровителем
мистецтв в Румунії, а й письменницею та
перекладачем, під сильним впливом
християнської духовності. Вона написала
під псевдонімом Кармен Сільва понад
1000 віршів, 90 оповідань, зібраних у
чотирьох томах, 30 театральних
п’єс і чотири романи. Її
твори
перекладали на румунську
мову такі відомі
імена румунської літератури, як Міхай
Емінеску, Джордже
Кошбук, Міте Кремніц, Адріан Маніу.
Культурні
занепокоєння
та мислення відповідали її фізичній
присутності. Від французького письменника
П’єра Лоті (1850-1923) залишився реалістичний
опис першої королеви Румунії: «королева
була високою,
очі блакитні й трохи невпевнені; вона
уважно дивиться в очі інших, щоб швидше
вгадати їхні думки. Тонкі
дугоподібні брови – дуже
мобільні; гармонійні вуста звикли
посміхатися, показуючи
дуже білі і красиві зуби. Під цим сяйвом
розуму, доброти, щирості, з якою вона
зустрічає своїх гостей, криється тінь
глибокої скромності, наївного здивування,
коли вона
відгукується на прізвисько «Ваша
величність»…

Останні
редакції творів королеви Єлизавети
включають два типи письма, які залишилися
неопублікованими. Йдеться про листування
з її чоловіком Каролем
I у двох томах «З ніжною любов’ю,
Єлизавето…Завжди тобі
вірний, Кароль»,
і книгу роздумів та есе
«Душевні слова».
Письменниця Татяна
Нікулеску прокоментувала книгу
«Душевні слова»
та вказала на духовну глибину королеви,
яка перевершила її образ:
«Перед
тим
як мені довелося прочитати ці два томи,
у
мене була
уява про
досить статичний
образ
королеви Єлизавети, образ королеви-декоративної
жінки, як ми бачимо у фільмах чи біографіях.
Лише листування показало
мені надзвичайну жінку, надзвичайно
живу й тонку у всьому, що вона писала.
Листування, а
також «Душевні слова»,
– це моменти особистих роздумів. Це
підручник історії, це виявлення
основних думок королеви Єлизавети, але
це, можливо й
молитовник,
книга
теологічних
роздумів
або духовний щоденник. Напевно, все в
одному. Ми говоримо
про королеву,
яка наприкінці 19 століття вже мала
згуртовану та живу християнську
духовність, у світі, де лунали
всілякі вагання та
різноманітні дослідження в питаннях
християнської теології та християнської думки».

У
свою чергу, письменниця Таня Раду
показала, як релігійне
виховання королеви
Єлизавети допомогло
їй бути такою хорошою людиною і оціненою
іншими: «Перед нами – цілюща книга за
розміром її автентичності. Королева
Єлизавета підняла дуже
високо планку духовного
досвіду існування, життя, особливо коли
хтось займає провідну роль, у країні,
яка ще формується. Король Кароль
I зіграв цю роль дуже винятково, а тепер
ми детальніше дізнаємося, якою була
роль королеви Єлизавети. Принцеса
Єлизавета отримала надзвичайно ретельне виховання й
далеко за межі звичайного
в князівських будинках того часу.
Прикладом використаних методів було
те, що вона проводила уроки релігії
разом із матір’ю щодня о 6 годині ранку.
Здається, що саме ця сувора
і гнітюча дисципліна зрештою перетворила
її на надзвичайно чутливу
істоту, надзвичайно лагідну та обдаровану
іншим, зберігаючи при цьому авторитарну
силу того, хто має духовне покликання
і керується ним».

Королева-письменниця
Єлизавета відповідала вимогам свого
часу до кінця свого життя.
Вона була поряд
з королем Каролем I 45 років, аж до його
смерті в 1914 р. А 18 лютого 1916 р. вона також
відійшла у вічність, на
72 році життя.

Учора, 14 травня 2022, відбулося XVII видання
Ночі музеїв в нашій країні. Під час цього заходу велика кількість музейних
закладів відкрили свої двері для відвідувачів після заходу сонця і майже до
ранку та організували різноманітні виставки, шоу, майстер-класи та концерти. Основна
мета акції – це показати можливості і потенціал сучасних музеїв та залучити до
них молодь. Вперше «Ніч музеїв» відбулася в Берліні в 1997 році. Наступні події відбулися у Франції, а
потім в інших європейських країнах і, нарешті, в Румунії. Захід було ініційовано Міністерством культури Франції, та наразі
спонсорується Радою Європи, ЮНЕСКО та Міжнародною радою музеїв, повідомляє
noapteamuzeelor.org. Протягом 17-ти випусків в нашій країні, «Ніч музеїв» користувалася
справжнім успіхом, завжди зумівши зачарувати публіку. До числа музеїв які
відкрили свої двері громадськості долучився і Замок Пелішор, що на курорті
Сіная. Отже учора протягом 4 годин, з 17:00 по 21:15, туристи
мали можливість безкоштовно відвідати цей замок, про який розповім я вам сьогодні.

Коли ми думаємо про курорт Сіная, то ми маємо на увазі «Перлину Карпат» або
найстаріший курорт для зимових видів спорту в Румунії, адже з початку минулого
століття тут проходять бобслейні або лижні змагання. Або літню резиденцію
королів сучасної Румунії, бо колишній король Румунії Кароль I вирішив саме тут,
у мальовничому місці в долині річки Пелеш, побудувати замок, який був офіційно
відкритий в 1883 році.

Замок є символом курорту Сіная, розташований всього в 123 кілометрах від
Бухареста (столиці Румунії). Перший камінь до фундаменту замку було закладено
22 серпня 1875 року. Він був побудований за планами архітекторів Йоганнеса
Шульца, Карола Бенеша та Карела Лімана, та декорований відомими декоратори Дж.
Д. Гейманном з Гамбурга, Августом Бембе з Майнца та Бернхардом Людвігом з
Відня. У першому в Європі
електрифікованому замку, що налічує 170 кімнат, можна побачити одну з
найцінніших колекцій картин, зброї та рідкісних книг. Замок Пелеш є, не лише
символом румунського королівства, а й мрією короля Кароля І-го, котрий вбачав у
монархії нову долю сучасної Румунії у відповідності до європейських стандартів.
З архітектонічної та декоративної точок зору, замок Пелеш є одним з
найважливіших та найбільш репрезентативних європейських пам’ятників історизму,
що виникає у середині XIX
століття і відзначається особливим ставленням до археології, артефактів та
архітектонічних елементів минулого.

Замок Пелішор доповнює красу регіону. Він знаходиться у кількох сотень
метрів від замку Пелеш, і мав бути скоріше швейцарським шале, а не замком. Утім,
замок Пелішор, через його архітектурний стиль ренесанс, з вежами
покритими глазурованою різнокольоровою черепицею, з 70-ма кімнатами є справжнім
замком. Побудований у 1899-1902 роках чеським архітектором Карелом Ліманом і декорований
віденським художником Бернхардтом Людвігом, замок Пелішор ​​став, починаючи з
1903 року, літньою резиденцією принців-спадкоємців Румунії Фердинанда та Марії.
Тут виросли їхні діти: Кароль – майбутній король, Єлізавета – королева Греції,
Меріоара – королева Югославії та принц Ніколай.
Насправді королева Марія, дізнавшись, що вона страждає на невиліковну
хворобу, вирішує провести останні хвилини свого життя в Пелішорі, де вона й
помре 18 липня 1938 року.

З 1993 року, коли його було відкрито для відвідування, й до тепер
відвідувачі замку мали нагоду побачити колишні королівські покої, дитячі
кімнати, кімнату в якій малювала картини колишня королева Марія, а також малу
візантійську каплицю розміщену всередині будівлі. Після революції 1989 року,
інтер’єр замку Пелішор було відреставровано унаслідок чого була відновлена
атмосфера 1900 року. Зала пошани обвита дубовими панелями. Золоту спальню було
декоровано за планами королеви Марії меблями з позолоченого липового дерева. Її
письмовий стіл також був декорований за її власними планами, а стіни Золотої
кімнати прикрашені листям будяків, вони будучи емблемою Шотландії, її
батьківщини. Замок Пелішор ​​має цінну колекцію декоративного мистецтва у стилі
арт-нуво, зокрема роботи таких артистів, як Е. Галле, брати Даум, Дж. Гофманн,
Л.К. Тіффані, Гуршнер та ін. Окремо слід згадати рукопис – розписний пергамент,
виготовлений Марією та подарований Фердинанду в 1906 році. У замку Пелішор ​​є
й інші роботи королеви Марії, на додаток до вищезгаданого рукопису, наприклад,
деякі акварелі, що зображують лілії.

«Палац Єлизавети» в місті Бухарест, резиденція Кронпринцеси Маргарети, Берегині Королівської Корони Румунії та всієї Королівської Родини Румунії, буде відкритий для публіки, яка зможе побачити на коридорах та в залах, на першому поверсі, твори мистецтва та речі королів та королев Румунії. Королівська виставка Палац Єлизавети проєкт, розгортаний Фондом «Румунської Принцеси Маргарети» пропонує публіці екскурсію залами цієї історичної будівлі, розташованої недалеко від Тріумфальної арки та від однієї з найбільш відвідуваних туристичних атракцій Бухареста, музею села імені Дімітрія Густі.

Перший випуск цієї виставки був організований з липня по серпень за допомогою групи волонтерів, переважно студентів, які стали гідами та робили презентації румунською мовою, а також мовами міжнародного обігу. Йон Туке, виконавчий директор Фонду «Румунської Принцеси Маргарети» представив як була організована виставка: Нам довелося підготувати інтер’єр «Палац Єлизавети» так, щоб не змінити простір, де живе королівська родина, де жив король Міхай I. Ми хотіли привернути увагу громадськості на ті експонати, які представляють великий інтерес. З великою честю та радістю можу Вам сказати, що військова форма маршала Його Величності короля Міхая I, та, яка збереглася в Швейцарії, була вперше привезена до Румунії, відвідувачі маючи можливість побачити її вперше, звичайно, після Другої світової війни. Відкриття виставки відбудеться 22 жовтня, в день народження Його Величності, Короля, коли відзначається День армії, і ми подумали, щоб ця виставка тривала до 8 листопада, коли ми відзначаємо святих архангелів Михаїла та Гавриїла. Порівняно з першим випуском виставки, тепер ми зможемо милуватися фото Данієла Анджелеску, офіційним фотографом Королівського дому та постачальником Королівського дому, фотографії, які зображують короля Міхая в дитинстві, у підлітковому віці, та пізніше під час війни та аж до сучасних часів.

«Палац Єлизавети» має таку ж цікаву історію, як і виставка, яку він містить. Палац був побудований у мавританському та бринковеанському стилях за рахунок коштів Королівського дому та за розпорядженням короля Кароля II, який подарував його в 1936 році своїй сестрі Єлисаветі, колишній Королеві Греції, яка мало жила тут, віддавши перевагу замку Банлок у Тіміському повіті. Після бомбардування німецькою авіацією 23 серпня 1944 року Королівського палацу, розміщеного на вулиці Каля Вікторієй, король Міхай I попросив у тітки дозволу перенести свою резиденцію до Єлизаветівського палацу, де він пробув до 30 грудня 1947 року, коли він був змушений зректися від престолу.

Від пана Йона Туке, виконавчого директора Фонду «Румунської Принцеси Маргарети», ми дізналися, що зможуть побачити ті, хто відвідуватиме палац Єлизавети: Відвідувачі матимуть можливість побачити всі публічні простори «Палацу Єлизавети», де мали місце та далі організуються заходи Королівським будинком та Фондом «Румунської Принцеси Маргарети», який має свій осідок тут у Палаці Єлизавити. У цих просторах всі предмети колекції королівської родини, оригінальні меблі, що збереглися з часу побудови цього палацу, з 1936 року, розташовані в різних салонах. Біля входу знаходиться Салон короля Міхая, в якому розміщено 4 твори сучасного мистецтва, зроблені маєстром Генрі Мавродіном. Це картини більшого розміру, на яких зображений портрет короля Міхая, королеви Анни, також портрет Кронпринцеси Маргарети та портрет принца Раду.

Також у цьому салоні можна помилуватися колекцією народних костюмів королеви-мати Єлени (дружини короля Кароля II та матері короля Міхая I). Далі можна відвідувати Галерею сучасного мистецтва, Салон Кароля I та Єлизавети (перші королі Румунії) та Білий салон, звідки відвідувачі можуть ввійти в кабінет Його Величності – приміщення, куди король Міхай повернувся через 53 роки після свого зречення від престолу: Тут, Георге Деж та Петру Гроза прийшли з пістолетом у кишені, щоб погрожувати королю та примусити його зректися від престолу в 1947 році. Тоді королю сказали, що якщо він не відмовиться від престолу будуть вбиті 1000 студентів, які були заарештовані у підвалах політичної поліції країни. Цей простір переповнений історією, це місце, де Король Міхай I після 2001 року, приймав людей, які хотіли говороти з ним, це було місце, де він читав пресу, де він читав усі листи. Тепер функціональність цього офісу продовжується так само Кронпринцисою Маргаретою, берегинею Королівської Корони.

З кабінету Короля Міхая I, екскурсія продовжується Королівським залом та Мармуровим залом, де, крім творів мистецтва, можна милуватися королівськими декораціями та орденами, а також військовою формою короля Міхая I. З Великої їдальні, де стіл, підготовлений для офіційної вечері, відвідувачі також мають доступ до саду палацу, там де 10 травня відзначається Королівський день. Теж тут знаходиться Меморіал дерев, де посаджені дерева представниками королівських родин та главами держав, які відвідали «Палац Єлизавети» після 2001 року, коли це місце стало резиденцією короля Міхая I та Королівської родини Румунії.

Історія епідемій на території сучасної Румунії написала в роки Першої світової
війни жахливі сторінки про епідемічний висипний тиф. За статистикою, взимку
1916-1917 років епідемія цього інфекційного захворювання забрала життя близько
350 тис. солдатів і 450 тис. мирних
жителів Румунії. Висипний тиф вважався більш смертельним, ніж самі військові
протистояння.

Румунія вступила в Першу світову війну в серпні 1916 року на боці французько-англісько-російської
Антанти, коли почала військовий наступ у Трансільванії, провінції
Австро-Угорщини, в якій більшість складали румуни. Німецько-австро-угорський
контрнаступ з півночі та німецько-болгарськаий – з півдня змусили румунську
армію перейти в оборону, а після чотиримісячних важких боїв румунські війська були
змушені відступити на схід разом із проводом країни та частиною населення. У
грудні 1916 року Бухарест був окупований німецькою, болгарською та
австро-угорською арміями, які запровадили в місті суворий військовий режим
реквізиції та обмежень.

Однак військова окупація Бухареста привела за собою невидимого ворога: епідемічний
висипний тиф. Наприкінці грудня 1916 року були зафіксовані перші випадки захворювання
серед бідних прошарків населення Бухареста, які швидко переросли в епідемію.
Війна та брак їжі, а також холод, сприяли стрімкому поширенню
хвороби. Другий спалах інфекції, набагато серйозніший ніж на півдні Румунії, принесла
російська армія. Делія Белейкан, історик Бібліотеки НАН Румунії дослідила наслідки
епідемічного висипного тифу на румунське суспільство. «Що означає епідемія висипного
тифу? Воші здатні переносити епідемічний висипний тиф, тому поширення
цього тифу, який також називають вошивим, було закономірно пов’язано з убогістю
та антисанітарією серед цивільного населення та військових. У Румунію цю
хворобу завезли російські війська, адже до цього вона була зафіксована серед
російських військ і епізодично в окремих балканських районах. Під час пересування
російських військ на сході Румунії хвороба поширилася по селах.Ситуація стрімко
погіршилась, станом на березень 1917 року смертність серед цивільного населення становила
приблизно 30%, а серед лікарів – 40%».

Незважаючи на хаос, румунська влада вжила заходів та розробила план
боротьби з епідемією, – розповіла Делія Белейкан. «У січні 1917 року хвороба
була офіційно визнана, а пік епідемії припав на березень. В окупованому
Бухаресті Інститутом бактеріології керував професор Віктор Бабеш. У Ясах, після
закликів французького Червоного Хреста, медичні заклади були об’єднані під
керівництвом доктора Йона Кантакузіно. У Бухаресті Віктор Бебеш відповідав за
виготовлення сироваток та вакцин, оскільки треба сказати, що епідемія тифу не
була єдиною. Під час війни повідомлялося й про інші епідемії, такі як холера та
малярія. На жаль й епідемії були політизовані, а представникам влади дорікали в
тому, що вони не були готові до боротьби з ними. Але тиф був новою хворобою,
невідомою в румунському просторі і тому не було вакцини.»

У будь-якій
крайній ситуації знаходяться
люди, здатні тверезо мислити і вживати
рятувальних заходів. Одним із героїв боротьби з висипним тифом був лікар Йон Кантакузіно. Делія Белейкан розповідає. «Доктор Кантакузіно, як випливає зі
спогадів багатьох тодішніх персоналій та як свідчать архівні дані, творив дива в Ясах. За короткий період він зумів виокремити випадки висипного тифу. Команді з 150 інженерів було доручено побудувати бараки для ізоляції хворих від здорових. Вони були зведені з дерева і стали своєрідними
польовими лікарнями, в які ушпиталювали
обов’язково як військових, так і цивільних,
незалежно від віку та статі. Населення сіл ще жило в напівземлянках, в яких не було світла, вентиляція була
практично неможлива, а вологість повітря в оселі сприяла захворюванню. Таким чином, хворих
вивозили звідти, вони проходили посилені санітарно-гігієнічні заходи від повної
обробки волосся хворих два
рази в тиждень до гігієни тіла, в тому числі інтимних зон та гігієни одягу. Те, що не спалювали, ставили в спеціальні печі для дезінфекції. Коли їх не
можна було дезінфікувати у відповідних печах, одяг клали в мазут або оцет. Такі заходи вживалися у ті часи. Такі ж заходи були вжиті і в Бухаресті. В Ясах основною проблемою влади було забезпечення
санітарії міста. Тієї зими сильні морози та снігопади стали ускладнюючим фактором вирішення проблем. Важливим завданням було прибирання з вулиць мертвих.»

У ті критичні моменти румунам потрібні були рятівники, аби відновити
впевненість у власних силах. Король Фердинанд і королева Марія, особливо
королева Марія, були на висоті своєї місії. Говорить Делія Белейкан. «Королева
Марія була ключовим персонажем не лише в тому нещасному епізоді з епідемічним
висипним тифом. Я думаю, що її образ під час війни той, що випливає із всім
відомих фотографій, доглядаючи за хворими та приносячи їм їжу, завдяки
особистим стосункам, які вона мала із закордонними дипломатичними місіями,
особливо з американською, французькою та британською. Королева Марія була
взірцем для румунського суспільства, а багато жінок тодішньої еліти взяли з неї
приклад. Мобілізація була зразковою, а спогади про війну є надзвичайно
хвилюючими. Згадаю лише королеву Марію як символу в цій боротьбі, і це, мабуть,
єдиний яскравий образ у ті дуже складні часи.»

Вжиті заходи виявилися дуже ефективними, а результати були помітні вже в
червні 1917 року, коли епідемія тифу була ліквідована. Це сприяло відновленню
бойового духу, що дозволив румунським військам здобути блискучі перемоги в
битвах при Мерешть Мерешешть та Ойтуз, що призвели до остаточної перемоги наступного
року.

Наприкінці Першої світової
війни перемоги Антанти, що складалася з Великобританії, Франції, США, Італії та
Японії, і до якої в 1916 році приєдналася Румунія, не означали, що цим країнам
буде легко досягти миру. Теоретично війна мала переможців і переможених, але
мир повинен був забезпечити рівновагу, виключаючи можливість спалаху нової війни.
Так виникла ідея створення міжнародної організації, яка б вирішувала місцеві
кризи, щоб не дозволити їм стати джерелом глобальних конфліктів. Нові держави
мали приділити більшу ніж раніше увагу проблемі захисту нацменшин. Однак після
Першої світової війни залишилися тліючі регіональні конфлікти, які продовжили
попередній воєнний стан на більш тривалий або коротший проміжок часу.
Наприклад, Румунсько-угорська війна 1919 року тривала близько 6 місяців, але
Греко-турецька війна, що розгорілася в 1919 році тривала до 1922 року. Для
досягнення сталого миру знадобилися величезні зусилля, адже між сторонами панувала
жорстка ворожість.

Румунії довелося боротися
за те, щоб її національні прагнення були визнані силами Антанти, які намагалися
забезпечити рівновагу між власними інтересами та інтересами союзників і переможених. Таким
чином, румунська дипломатія прагнула отримати за столом переговорів те, що було
отримано на полі бою ціною величезних людських і матеріальних втрат. Історик Йоан
Скурту показав, що перед прем’єр-міністром Румунії, головним прибічником ідеї
приєднання до франко-британського альянсу, лібералом Йоном І.К. Бретіану стояло
складне завдання відстоювати інтереси власної країни перед Верховною Радою
союзних та об’єднаних держав, що складалася з США, Великобританії, Франції та
Італії.

Йоан Скурту: «Йон І.К. Бретіану
на Паризькій мирній конференції мав у кишені політичну угоду, укладену з
Антантою, на основі якої Румунія вступила у війну, документ, який дуже чітко
встановлював, якими мали бути кордони Румунії на колишніх австро-угорських
територіях, на яких компактно проживали румуни. Він також мав при собі акти
про об’єднання, схвалені у Кишиневі, Чернівцях та Алба-Юлії. Невостаннє, але не
менш важливе – він нагадав усім про пролиту румунами кров у боротьбі за
перемогу союзників Антанти. Бретіану вів дуже енергійну боротьбу за рівноправне
ставлення та налагодив співпрацю між делегаціями Румунії, Чехословаччини,
Королівства Сербів, Хорватів і Словенців та Греції для узгодження спільної
позиції, яка мала бути врахована союзниками. На жаль, один з тих, хто брав
участь у цих переговорах – Елефтеріос Венізелос, заявив, що він не вважає себе
лідером незалежної та суверенної держави Греція, після чого й решта
учасників цієї коаліції відступили убік. І Бретіану залишився один, але
продовжив боротьбу за те, щоб до Румунії ставилися з належною повагою. Усна суперечка Бретіану
з членами Верховної Ради, в тому числі з президентом США Вудро Вільсоном, його відстоювання
прав Румунії, в тому числі щодо нацменшин, є пам’ятною для всіх румунів.»

А коли стратегії румунських
політиків не давали результатів, успіх принесла чарівна присутність особливої жінки.
Це була Марія, королева Румунії, яка разом зі своїм чоловіком, королем
Фердинандом, ризикнула всім і була готова пожертвувати усім заради перемоги.
Королева Румунії була присутня всюди, де цього вимагали інтереси держави або
суспільства і взяла активну участь у написанні однієї з найславетніших сторінок
румунської історії ХХ століття. Йоан Скурту розповідає. «Бретіану вступив в
конфлікт з усіма членами Верховної Ради союзних та об’єднаних держав, які не звикли,
щоб їм хтось заперечував і наводив контраргументи на їх рішення. І тоді Бретіану
сказав королю Фердинанду, що до Парижа повинна приїхати королева Марія і вона
одразу рушила в дорогу. На Центральному вокзалі в Парижі, на запитання журналістів, «Чому
приїхала на мирну конференцію?», вона відповіла, що приїхала показати гарне
обличчя Румунії. Тобто власне обличчя. Її прийняли в Елісейському палаці з
почесною охороною та відзнаками. Президент США Вільсон був центральною
особистістю конференції, а королева шукала можливості представити інтереси Румунії.
Але американський президент сказав їй, що його робочий день починається о 9:00
і, на жаль, він не може її прийняти. І тоді королева надіслала йому листа, в
якому сказала, що якщо він починає роботу о 9, то вона чекає його о 7 годині в
готелі Ріц, щоб провести раніше обіцяну розмову. І Вільсон разом зі своєю
дружиною дійсно приїхав до Ріца о 8.30. Під час розмови президент США говорив про мир, про Лігу Націй, про припинення війн, про світ щастя, як він його собі уявляв.
Королева Марія майже не мала можливості говорити, тому що президент Вільсон
розповідав з таким захопленням, що його було неможливо перервати. Коли час
зустрічі добігав кінця, королева зненацька сказала: «Пане президенте, я
сподіваюся, що ви не продемонструєте невігластво і не запросите мене на обід
завтра». Вільсон обмінявся поглядами з дружиною і сказав королеві, що вони
чекають її на другий день на обід. Цього разу ситуація докорінно змінилася: тепер
більше всіх говорила королева Марія. Вона розповідала переважно про права
меншин. І закінчила свою розповідь наступним реченням. «На мій погляд президент
Вільсон має чи не найбільше право говорити про права меншин, тому що чорношкірі
мають багато прав у США». На це Вільсон не вимовив жодної репліки.»

Іноді історію пишуть і так:
«месіанські» постаті з невеличких країн, здатні змінювати рішення представників
великих держав. І Румунії пощастило тоді мати кілька «месіанських» лідерів.

Труна з тілом Королеви Анни Румунії прибула сьогодні до країни, яку вона любила все життя, хоча пізнала її лише у похилому віці. Труна з тілом королеви Анни, один день пробуде в місцевості Сіная в замку Пелеш, який був побудований королем Королем I, а потім перебуватиме у четвер та п’ятницю в Королівському палаці в Бухаресті, де з нею зможуть прощатися всі бажаючі. Похорон відбудеться 13 серпня на кладовищі в Куртя-де-Арджеш, в центральній частині країни, де розташована усипальниця румунських королів.

Лікарі рекомендували Королю Міхаю I не брати участь у похоронах. Він залишиться у Швейцарії, де поруч з ним будуть друзі та близькі йому особи, а також дві православні монахині. Це рішення було прийняте з великим жалем, – зазначається у прес-релізі Королівського дому. Незважаючи на свою хворобу, 94 річний Король Міхай провідував дружину майже кожен день у лікарні швейцарського міста Морж, де 1 серпня після тривалої боротьби з раком вона померла.

Принцеса Анна народилася 18 вересня 1923 року в Парижі. Вона познайомилася з Королем Міхаєм на весіллі королеви Єлизавети II в Лондоні, у 1947 році. Того ж року 30 грудня, коли Румунія була під радянською окупацією та була очолена комуністичним урядом, Короля Міхая I змусили відректися від престолу та покинути країну. Принциса Анна та Король Міхай I одружилися у 1948 році в Греції. Королівська сім’я жила у США, Великобританії та Швейцарії, звідки підтримувала дії Румунського національного комітету, який був представлений як уряд у вигнанні, хоча західні демократії ніколи не визнавали цей статус. У Бухаресті, комуністичний режим безперевно продовжував пропаганду проти монархії.

Король Міхай I повернувся до Румунії лише після антикомуністичної революції, коли йому повернули румунське громадянство та деякі маєтки. Він регулярно відвідував країну, але жив у Швейцарії. У якості спеціального посла, він підтримував у великих західних канцеляріях вступу Румунії до НАТО в 2004 році та до Європейського Союзу в 2007 році.

У Румунії, Королівська сім’я, після репатріації, постійно організувала благодійні заходи. У інтерв’ю супільному радіо в 2008 році, Королева Анна зізналася, що у вигнанні, дізналася багато речей про Румунію від свого чоловіка, але одномісячна подорож по всій країні у Добруджі, Банатах, дельті Дунаю і Трансільванії, перевищила всі її очікування. Вона також сказала, що бачила міста, села і красиві пейзажі та зустріла чудових людей.