Tag: королева Марія

16 жовтня
виповнилося 100 років з дня урочистого відкриття Тріумфальної арки, однієї з
емблем Бухареста, розташованої на однойменній площі. Саме цій даті було
присвячено столичною мерією спеціальний захід – відеомаппінг-шоу на
фасаді цієї будівлі в рамках 6-го видання Фестивалю зовнішнього
мистецтва Spotlight, що пройшов з 14 по 16 жовтня. У межах фестивалю залучено
також пам’ятник Міхаю Емінеску з румунського Атенеуму та кінну статую Кароля I
перед Центральною університетською бібліотекою. Водночас публіку було запрошено
відвідати інтер’єр Тріумфальної арки через тематичну виставку, пов’язану з
історичним контекстом будівництва та урочистого відкриття Тріумфальної арки 16
жовтня 1922 року. Сто років тому, наступного
дня після церемонії коронації короля Фердинанда I і королеви Марії в
соборі об’єднання в Алба-Юлії, біля Тріумфальної арки в Бухаресті відбулася церемонія,
що згадувала про боротьбу румунського народу за державну єдність, як про це
свідчить «Історія Румунії в даних», що вийшла у 2003 році в Бухаресті в
Енциклопедичному видавництві.

У 1922 році на шосе Кисельова була розміщена Тріумфальна арка – висока
монументальна споруда, побудована на згадку про участь Румунії в Першій
світовій війні. Тріумфальна арка в Бухаресті тісно пов’язана з румунськими
національними традиціями. Одним із звичаїв римських предків румунського народу
був прийом переможців під арками з ялин, які символізували радість перемоги на
полях битв. Тому і на честь тих, хто брав участь в битвах під час війни за
незалежність 1877 року, була споруджена тріумфальна арка. Вона побудована у знак пошани: Захисникам незалежності – від жителів міста Бухареста.

Ідея пам’ятника у вигляді арки стала знов актуальною
в кінці 1918 року після створення єдиної національної румунської держави. Для
того, щоб звести арку до свят, що ознаменували об’єднання, було прийнято
проміжне рішення. Були виконані фундамент із залізобетону і внутрішній скелет
арки, а зовнішній фасад був зроблений тимчасово з гіпсу, який пізніше мали замінити на міцні будматеріали. Архітектори і будівельники об’єднали зусилля і прикрасили
столицю одним з красивих пам’ятників. 16 жовтня 1922 року мала місце офіційна церемонія відкриття Тріумфальної арки, яка стала важливим
історичним пам’ятником, символом національної єдності румунського народу. На
жаль, будівельні роботи затягнулися і
лише у 1935 році було прийнято остаточне рішення про їх завершення. Група відомих архітекторів і скульпторів -
П. Антонеську, І. Жаля, А. Калінеську, Д. Медра, Д. Пачуря, К. Бараськи та інші
зуміли протягом року завершити роботи восени
1936 року, і 1 грудня сталося офіційне відкриття пам’ятника.

Арка побудована в неокласичному стилі. Південний
фасад був оздоблений двома бронзовими медальйонами, що зображують короля
Фердинанда та королеву Марію. У комуністичний період символи, які нагадували
про монархію (тексти прокламацій короля Фердинанда, портрети короля Фердинанда
та королеви Марії), були видалені. Після 1989 року відбулися важливі
реставраційні роботи, оригінальні декоративні елементи, зняті після 1945 року,
були повернуті на місце. У 1990 році, коли 1 грудня стало національним днем Румунії, румунська армія провела парад під Тріумфальною
аркою, що стала символом національного свята
Румунії. На північному фасаді
розташовані інші дві скульптури, що зображують мужність та віру. Мужність
зображена військовим із шаблею у руках, а Віра – молодою людиною з хрестом. На
арці висічені тексти великого румунського історика Ніколая Йорги. Тріумфальна
арка в Бухаресті має 27 м. заввишки, 25 м.
завширшки. Мармур румунський – з Рушкіци та Албешть.

8 листопада 1941 року, через цю Тріумфальну арку
проходило румунське військо, що взяло участь в кампанії заради визволення
Бесарабії та Північної Буковини, а чотири роки по тому, 23 серпня 1945 року,
сюди пройшли й румунські військові частини, що перемогли на полях битви в
Трансільванії, Угорщині, Чехословаччині та Австрії. Зараз, Тріумфальна арка є
одним із символів столиці Румунії.

31 жовтня -
свято «Хеллоуїн», свято вампірів, відьм, привидів та іншої нечисті, який ще
зовсім недавно широко святкувався лише в США, тепер набуває все більшу
популярність в Європі, в тому числі в нашій країні – Румунії. Свято це має ірландське
коріння, утім воно сподобалося багатьом іншим народам. Кавун символізує
одночасно закінчення збору урожаю, злобного духу і вогонь, що відлякує його.
Так концентруються стародавні повір’я в одному предметі. На свято Хеллоуїн
розповідають історії про упирів та привидів та організують карнавали.
Найпопулярнішими містами Румунії у цей період є Брашов, Бран, Сігішоара та
перевал Тіхуца, що у Бістріцанесеудському повіті, бо всі ці місця пов’язані з
легендами та міфами про відомого графа Дракулу. Де може бути більш відповідне
місце для проведення цього свята, як в будинку графа Дракули. Замок Бран, що
стоїть на скелі і своїми вежами нагадує про славні та великі часи
Середньовіччя, розкриває свої таємниці в ніч на Хеллоуїн. У підніжжі горба є
музей історії і середньовічного мистецтва, а неподалік замку чимало пансіонатів
готових прийняти гостей.

Замок має понад
шести столітню історію, але кожному відомий він як Замок Дракули. Протягом
часу, легенди стали сильнішими за історію і тому туристи щорічно приїжджають до
цього замку шукати Дракулу. Насправді замок ніколи не був місцем проживання
Влада Цепеша, князя Волощини, більш відомого, як вампір Дракула. Тільки після
виходу легендарного роману Брема Стокера, замок набув слави і став візитною
карткою туризму нашої країни. Але не на порожньому ж місці виникають легенди й
міфи. Насправді князь Влад Цепеш був тут тільки проїздом, і зупинився лише
кілька разів. Однак є й дослідники, які стверджують, що Влад Цепеш впав в
немилість угорському королю і був кинутий у в’язницю замку.

Замок Бран був
побудований Орденом тевтонських лицарів, в 1212 році, коли називався
Дітріхштайн. Пізніше в 1382 р. він належав саксонцям, які перетворили його на
важливий стратегічний пункт. З його бійниць можна було контролювати торгові
шляхи. Тут проходив неспокійний в ті часи кордон між Волощиною і
Трансільванією. Коридори і зали замку
утворюють лабіринт. Мабуть, для того, щоб в ньому заблукав непрошений гість. 1
грудня 1920 року Брашовська міська рада подарувала замок королеві Марії, в знак
пошани за її внесок в Об’єднання румунських князівств 1 грудня 1918 року. З
1920 по 1927 роки Замок Бран був реставрований під керівництвом архітектора
Королівського двору, Карола Лімана, який перетворив його на прекрасну літню
королівську резиденцію. У 1938 році королева Марія залишає його у спадок своїй
дочці, принцесі Іляні, якій належатиме він до 1948 року. Після вигнання
королівської сім’ї з країни в 1948 році, замок увійшов у власність румунської
держави, і певний час був покинутий. Будучи у деградованому стані, у 1987 році
у замку проходить реставраційний процес. У 2009 році він був повернутий
власнику, Домініку Габзбургу, сину принцеси Іляни. Зараз у замку зберігається
колекція меблів, зброї і мисливських трофеїв.

На першому
поверху цієї будівлі знаходилася квартира кастеляна, військового керівника
фортеці, а після прибуття королівської сім’ї, в міжвоєнний період, цей перший
поверх був перетворений на квартиру королеви Марії, тобто спальню, малий та
великий зали, де приймалися гості. З першого поверху, відвідувачі замку
піднімаються по секретних сходах замку. На третьому поверху, турист заходить в
один з найкрасивіших залів – музичний зал і бібліотеку королеви Марії. Слідує
згодом лоджія або королівський балкон з готичними арками та видом на внутрішній
двір. Звідси туристи піднімаються на четвертий поверх, на відкриту терасу, з
прекрасним видом на населені пункти, що належали Волощині. Звідси видні і
руїни, що представляли кордон між Трансільванією і Волощиною, а також
середньовічну митницю з XIV ст.

На другому
поверсі можна відвідати квартиру королья Фердинанда, з її чудовими камінами,
намальованими дверями і балками, королівську спальню, салон і вітальню. Теж тут
знаходиться зал трансільванських середньовічних костюмів і зброї. Кінозал – це
нещодавно улаштоване приміщення, де, на великому екрані відбувається показ
кінофільмів з королівською родиною, військовими парадами і момент коронації
королів в Алба-Юлії. На четвертому поверху улаштована квартира принца Ніколая,
четвертої дитини королівського подружжя Фердинанда і Марії. І теж тут були
улаштовані дві кімнати, сугестивно названі Номери Брема Стокера. Тут,
румунською та англійською мовами розповідають про легенду Дракули, резюме
роману Стокера, історію господаря Волощини Влада Цепеша, історію його смерті,
про генеалогічне дерево родини Дрекулештів.

Вже два роки як туристи,
які приїжджають до замку, можуть відвідати й Тунель часу, інвестицію на суму в
1 млн. євро. Це таємний тунель, який ніколи не був відкритий для туристів з
моменту його будівництва, понад 80 років тому. Він був побудований в 1930 році
на замовлення королеви Марії, щоб скоротити шлях хворої на артрит королеви між
замком та парком, де вона любила відпочивати. Доступ здійснювався через старий
колодязь у внутрішньому дворику замку, де був встановлений електричний
елеватор, за допомогою якого королева Марія могла спускатися вниз 30 метрів.
Звідти через тунель королева діставалася Королівського парку, де вона любила
читати. Довжина тунелю становить 40 метрів. Три роки тому, адміністратори замку
вирішили відновити тунель і зробити його доступним для туристів. Таким чином,
Секретний тунель став справжнім Тунелем часу. Туристи входять у ліфт, спускаються
30 метрів через старий колодязь, а потім проходять через тунель довжиною 40
метрів, звідти дістаються до королівського парку. Тунель не є простим, і його
перетин є справжнім мультимедійним досвідом. Кілька голограм ознайомлюють
туристів із історією замку Бран, від його будівництва в 1377 до сьогодення.

На
території парку замку Бран був відкритий і Чайний будинок королеви Марії. Він
датується 1920 роком і розташований на березі озера. Він був улаштований з
ініціативи королеви Марії, яка любила тут щодня у літній період пити чай. Тепер
він був перетворений на кав’ярню і став туристичною атракцією для туристів.
Чайний будинок має й терасу під відкритим небом, розраховану на 150 місць.
Замок Бран є найбільш відвідуваною туристичною атракцією Румунії. У 2019 його
відвідало понад 1 мільйон туристів, з яких понад 60% були іноземцями. Туристи,
які приїжджають до Замку Бран, тепер можуть відвідати 23 зали, удвічі більше,
ніж у період коли Бран був частиною національного надбання. Більшість
виставлених меблів було придбано у італійських антикварних магазинах і
датуються тим же періодом, що і оригінальні меблі. На жаль, відвідувачі можуть
побачити дуже мало предметів, що належали королівській сім’ї. З-поміж них
улюблений народний костюм королеви Марії, одну з королівських корон та кинджал
королья Фердинанда, а також гостьову книгу королеви Марії та принцеси Іляни.

Чи знаєте ви, що в Бухаресті є музей парфумів? Це – приватна
колекція, унікальна в Румунії, яка об’єднує понад 6.000 парфумерних предметів
та аксесуарів, оригінальних експонатів світової актуальності, а також
автентичні румунські парфуми різних періодів. Постійні колекції Музею парфумів
можна відвідати як фізично, так і віртуально. Це фактично приміщення в парфумерії «Beautik Haute Parfumerie», в центрі
столиці Румунії.

Сама колекція набагато більша – понад 15.000 експонатів,
які, на жаль, не можуть бути виставлені в музеї. І це тому що багато з них були
врятовані від знищення з антикварних ярмарків, будучи кинуті іншими без довідок
про походження. Найстаріші парфуми в музеї датуються 1852 роком і є парфумами будинку Любіна. Виставлені тут і парфуми що мають історичне значення, як той що
використовувала дружина короля Фердинанда І, королева Марія, яка описувала ці
парфуми в журналі «National Geographic» у 1920-х роках. Парфуми Mon
Budoir здійснені паризьким будинком «Houbigant» містили улюблені аромати королеви
Марії, а саме аромати ірису, фіалки, лілії та чорної смородини. Після смерті королеви
ці парфуми були вилучені з виробництва. Пляшка парфумів «Mon Budoir» -
справжній музейний предмет, створений на початку минулого століття. Власник -колекціонер,
який придбав її від французького колекціонера, все ще зберігає пляшку парфумів
в оригінальній коробці. Невелика прямокутна пляшка з пожовтілою за стільки
десятиліть етикеткою, на якій написано Mon Budoir. Миттєво думкою потрапляєш
в салон королеви, нібито можеш почути шарудіння її шовкового плаття. Іншими «знаменитими» парфумами є тими, які парфумерний будинок Любін створив для
принцеси Монако Грейс Келлі в 1955 році. Назва була натхненна відомим
коктейлем того часу, Джин Фізз, і ще виробляється та продається у наші дні.

Музей цей
є справжнім уроком парфумованої історії. На початку ХХ століття пляшки парфумів
були невеликими та простими, а пізніше, у 1920-30-ті роки, вони стали
справжніми творами мистецтва, що були результатом співпраці парфумерів та
виробників скляних виробів. Найчастіше, пляшки ці виготовляли вручну. Найвідомішими
та цінними є пляшки «Lalique»та «Baccarat». Якщо хтось вважає
перебільшенням той факт, що пляшки парфумів є витворами мистецтва, то можу
сказати, що порожня пляшка парфумів від 1921 року, підписана дадаїстом Марселем
Дюшаном, була продана в 2009 році в аукціонному будинку «Christie’s» за 8,9 мільйонів євро.

Музей парфумів – це колекція історичних предметів, що мають велике значення
на міжнародному плані. Один з таких експонатів – улюблена пляшка парфумів
короля Румунії Кароля I. Король Румунії Карол I був одним
із королів, які цінували одеколон,
виготовлений на найстарішому парфумерному заводі у світі у місті Кельн. Винахідником одеколону – відомий італійський парфумер Йоганн
Марія Фаріна, перший постачальник парфумів Королівського дому Румунії. Його ім’я
міститься в документах, що підтверджують поставки до Королівського дому Румунії
з 1889 року. Починаючи з 1709 року, італієць Йоганн Марія Фаріна проводив
численні експерименти над тим, щоб зібрати різноманітні квіткові аромати і
створити неповторні парфуми. Першим його винаходом стала «Кельнська вода».
Згодом була відкрита парфумерна фабрика, де в 1723 році вже був налагоджений
масовий випуск парфумів.

Музей
парфумів є свідченням естетичної історії. Волатильні та ефемерні, парфуми – чи
не одне із найскладніших творінь для колекціонування. Якби не пляшка, яка
переносить те, що нюховій суті практично неможливо, а саме історію давніх
часів, колекція ароматів була б неможливою. Однією з найкрасивіших пляшок у
колекції музею належить до колекції «Єва» французького парфумерного будинку
Любін, яку розробив Джуліан Віар. Він був одним з перших майстрів скла, який перетворив
скляні вироби на справжні мистецькі твори. Дизайн пробки цієї склянки втілює
Єву, яка сидить на змії, згорнутій над пляшкою у формі яблука.

Милуючись пляшками колекції столичного
Музею парфумів можна спостерігати, що пляшки початку ХХ століття є невеликих розмірів, а ті з 20-х та 30-х років є справжніми творами мистецтва завдяки співпраці парфумерів та майстрами скляних виробів. Особливе місце
в колекції займають румунські парфуми. Йдеться про понад 500 румунських
парфумів, створених між 1952 та 1989 роками, на заводах, яких сьогодні більше
немає, таких як Miraj,
наприклад. Флакони парфумів «Роксана», «Бухарест» або «Ромарта» – це пережитки
минулої епохи, коли наша країна могла хвалитися своїм парфумерним виробництвом
і навіть експортом до дружніх держав, таких як Росія.

Замок Бран має понад шести столітню історію, але кожному відомий він як Замок Дракули. Протягом часу, легенди стали сильнішими за історію і сотні тисяч іноземців приїжджають щорічно до цього замку шукати Дракулу. Насправді замок ніколи не був місцем проживання Влада Цепеша, князя Волощини, більш відомого, як вампір Дракула. Тільки після виходу легендарного роману Брема Стокера, замок набув слави і став візитною карткою туризму нашої країни. Але не на порожньому ж місці виникають легенди й міфи. Насправді князь Влад Цепеш був тут тільки проїздом, і зупинився лише кілька разів. Але є й дослідники, які стверджують, що Влад Цепеш впав в немилість угорському королю і був кинутий у в’язницю замку.

Замок був побудований Орденом тевтонських лицарів, в 1212 році, коли називався Дітріхштайн. Пізніше в 1382 р. він належав саксонцям, які перетворили його на важливий стратегічний пункт. З його бійниць можна було контролювати торгові шляхи. Тут проходив неспокійний в ті часи кордон між Волощиною і Трансільванією. Коридори і зали замку утворюють лабіринт. Мабуть, для того, щоб в ньому заблукав непрошений гість. 1 грудня 1920 року Брашовська міська рада подарувала замок королеві Марії, в знак пошани за її внесок в Об’єднання румунських князівств 1 грудня 1918 року. З 1920 по 1927 роки Замок Бран був реставрований під керівництвом архітектора Королівського двору, Карола Лімана, який перетворив його на прекрасну літню королівську резиденцію. У 1938 році королева Марія залишає його у спадок своїй дочці, принцесі Іляні, якій належатиме він до 1948 року. Після вигнання королівської сімії з країни в 1948 році, замок увійшов у власність румунської держави, і певний час був покинутий. Будучи у деградованому стані, у 1987 році у замку проходить реставраційний процес. У 2009 році він був повернутий власнику, Домініку Габзбургу, сину принцеси Іляни. Зараз у замку зберігається колекція меблів, зброї і мисливських трофеїв.

Починаючи з 1 липня, туристи, які приїжджають до замку, можуть відвідати й Тунель часу, інвестицію на суму в 1 млн. євро. Це таємний тунель, який ніколи не був відкритий для туристів з моменту його будівництва, понад 80 років тому. Він був побудований в 1930 році на замовлення королеви Марії, щоб скоротити шлях хворої на артрит королеви між замком та парком, де вона любила відпочивати. Доступ здійснювався через старий колодязь у внутрішньому дворику замку, де був встановлений електричний елеватор, за допомогою якого королева Марія могла спускатися вниз 30 метрів. Звідти через тунель королева діставалася Королівського парку, де вона любила читати. Довжина тунелю становить 40 метрів. Рік тому, адміністратори замку вирішили відновити тунель і зробити його доступним для туристів. Таким чином, Секретний тунель має стати справжнім Тунелем часу. Туристи увійдуть в ліфт, спустяться 30 метрів через старий колодязь, а потім пройдуть через тунель довжиною 40 метрів, звідти дістануться до королівського парку. Тунель не є простим, і його перетин буде справжнім мультимедійним досвідом. Кілька голограм ознайомлять туристів із історією замку Бран, від його будівництва в 1377 до сьогодення.

У минулому році, на території парку замку Бран був відкритий і Чайний будинок королеви Марії. Він датується 1920 роком і розташований на березі озера. Він був улаштований з ініціативи королеви Марії, яка любила тут щодня у літній період пити чай. Тепер він був перетворений на кав’ярню і став туристичною атракцією для туристів. Чайний будинок має й терасу під відкритим небом, розраховану на 150 місць. Замок Бран є найбільш відвідуваною туристичною атракцією Румунії. У 2017 його відвідало понад 1 мільйон туристів, з яких понад 60% були іноземцями. Туристи, які приїжджають до Замку Бран, тепер можуть відвідати 23 зали, удвічі більше, ніж у період коли Бран був частиною національного надбання. Більшість виставлених меблів було придбано у італійських антикварних магазинах і датуються тим же періодом, що і оригінальні меблі. На жаль, відвідувачі можуть побачити дуже мало предметів, що належали королівській сім’ї. З-поміж них улюблений народний костюм королеви Марії, одну з королівських корон та кинджал короля Фердинанда, а також гостьову книгу королеви Марії та принцеси Іляни.

Першою королевою Румунії була принцеса
Єлизавета-Пауліна-Оттілія-Луїза цу Від, дружина короля Кароля I-го,
родоначальника конституційної монархії і ініціатора модернізації Румунії. Вона
завжди була поруч зі своїм чоловіком та народом у найважливіші моменти історії
другої половини ХІХ-го століття та стала першою великою жіночою фігурою з якою
ототожнювали себе всі румуни.

Народилася вона у 1843 році в Німеччині, звідки у
в 1869 році коли їй було 26 років Єлизавета разом з чоловіком Каролем Гогенцоллерном приходять до Румунії.
Вона взяла не себе місію покровительниці мистецтва і засновниці благодійних
організацій, а також була талановитою поетесою, есеїсткою і письменницею під
псевдонімом Кармен Сільва. Завдяки своїй відданості справі лікування та догляду
за бійцями під час Війни за незалежність Румунії в 1877-1878 роках, королеву
Єлизавету називали матір’ю поранених.

Дослідник історії ХІХ
сторіччя, викладач історії Бухарестського університету Алін Чупале розповів про
особливий внесок королеви Єлизавети до двох важливих складових модернізації
Румунії – культурної та соціальної. Королева Єлизавета відзначилася двома
особливими якостями. У першу чергу тим, що все своє життя, своєю наполегливою
літературною діяльністю, вона доклала значних зусиль щодо популяризації
румунської культури на Заході. З іншого боку вона ініціювала чимало соціальних
проектів, заснувала багато об’єднань і благодійних організацій, а також об’єднання, які виступали за соціальну та
культурну емансипацію жінок в Румунії аж до Першої світової війни. Королева
Єлизавета була відома не тільки в Європі, а й у всьому світі завдяки її
літературним творам, що були перекладені на чимало іноземних мов. Журналіст
Раду Росетті написав про свої враження від поїздки на північ Норвегії, де
зупинився в рибальському селі. Він був здивований, коли під час зустрічі з
місцевим вчителем, той запитав його звідки він приїхав. Коли журналіст розповів
звідки, той сказав: «Так?!, отже, Ви прийшли з країни письменниці Кармен Сільви».
Інший приклад приходить з південної півкулі… Молода румунка під час подорожі
на Вогняну Землю зустріла там американку, яка брала участь у міжнародній
конференції. Почувши про те, що молода жінка походить з Румунії, американка
почала розповідати їй про літературну творчість Кармен Сільви.

Низький рівень соціального й економічного розвитку Румунії спричинив молоду
королеву мобілізувати ресурси і людей для соціальної роботи, зокрема для
надання допомоги тим, хто особливо гостро її потребує. Їй завдячується
виникнення справжніх соціальних інститутів усередині ХІХ-го століття, які досі
продовжують свою роботу. Розповідає Алін Чупале. Стосовно соціальної
діяльності треба сказати, що королева Єлизавета сприяла створенню численних
об’єднань та благодійних установ ще в період Війни за незалежність. Вона стала
основоположницею приватної системи охорони здоров’я в Румунії, що долучилася до
військових зусиль в 1877-1878 рр. Королева
брала активну участь у розвитку системи охорони здоров’я й після
проголошення незалежності Румунії. Наведу лише два приклади Спілка Ватра
Луміноасе для незрячих та спілка Оболул..

Королева Єлизавета не брала участі в політиці, за одним винятком, стверджує
історик Алін Чупале. Але, як каже наш співрозмовник, королева не зробила це з дріб’язкових розрахунків, а тому, що мала особливий, романтичний погляд на
навколишній світ. Королева не брала участі в політичних іграх і навіть
намагалися триматися подалі від них. Можливо, за одним винятком, а саме в
момент планування шлюбу між наслідним принцом Фердинандом та однією із її
дружок Еленою Векереску. Королева Єлизавета не дивилася на цей шлюб з
політичної точки зору, зневажаючи політичні наслідки. Мабуть це її єдина
помилка. Для неї це було просто приватне питання сентиментального характеру.
Тоді Кароль був змушений втрутитися і зробив це досить рішуче.

Багато хто вважає
королеву Єлизавету надто сентиментальною і навіть замріяною людиною. Алін
Чупале не поділяє цю думку і пояснює чому. Цей образ в основному пов’язаний зі
спогадами колишнього особистого секретаря королеви Роберта Шаффера та з
мемуарами королеви Марії. Вони описують Єлизавету, як людину, яка жила в
паралельній реальності, яка була надто романтичною натурою і не розуміла світ
навколо себе. Це, на мій погляд, не так і є результатом суб’єктивних поглядів
зазначених осіб. Роберт Шаффер дійсно користувався повною довірою королеви, яка
зробила його особистим секретарем. Але він виїхав з Румунії привласнивши частину
грошей, які королева Єлизавета зібрала для фінансування притулку Ватра
Луміноасе. Своїм текстом він спробував очорнити не тільки королеву, а й всю
королівську сім’ю Румунії. А стосовно Марії я мушу сказати наступне: вона з
самого початку не дуже ладила ні з Каролем, ні з королевою Єлизаветою. Якщо
короля вона поважала, тому що вважала його гідним противником, на королеву вона
дивилася з презирством. У своїх спогадах Марія розповідає про королеву
Єлизавету як про надто впевнену в собі людину і романтичну натуру, яка живе в
паралельній реальності. До речі, після вступу на престол Фердинанда і Марії,
Єлизавета відійшла в тінь, про неї майже забули. Навіть її смерть, що сталася у
важкий для Румунії час, в 1916 році, пройшла непоміченою. На перший план вийшла
королева Марія.

Немає сумнівів в тому,
що Єлизавета була дуже любимою в Румунії королевою. Вона зуміла знайти підхід
до румунів значно краще, ніж це вдалося її чоловікові, королю Каролю. За це
вона зайняла належне місце в пам’яті румунського народу.