Першою королевою Румунії була принцеса
Єлизавета-Пауліна-Оттілія-Луїза цу Від, дружина короля Кароля I-го,
родоначальника конституційної монархії і ініціатора модернізації Румунії. Вона
завжди була поруч зі своїм чоловіком та народом у найважливіші моменти історії
другої половини ХІХ-го століття та стала першою великою жіночою фігурою з якою
ототожнювали себе всі румуни.
Народилася вона у 1843 році в Німеччині, звідки у
в 1869 році коли їй було 26 років Єлизавета разом з чоловіком Каролем Гогенцоллерном приходять до Румунії.
Вона взяла не себе місію покровительниці мистецтва і засновниці благодійних
організацій, а також була талановитою поетесою, есеїсткою і письменницею під
псевдонімом Кармен Сільва. Завдяки своїй відданості справі лікування та догляду
за бійцями під час Війни за незалежність Румунії в 1877-1878 роках, королеву
Єлизавету називали матір’ю поранених.
Дослідник історії ХІХ
сторіччя, викладач історії Бухарестського університету Алін Чупале розповів про
особливий внесок королеви Єлизавети до двох важливих складових модернізації
Румунії – культурної та соціальної. Королева Єлизавета відзначилася двома
особливими якостями. У першу чергу тим, що все своє життя, своєю наполегливою
літературною діяльністю, вона доклала значних зусиль щодо популяризації
румунської культури на Заході. З іншого боку вона ініціювала чимало соціальних
проектів, заснувала багато об’єднань і благодійних організацій, а також об’єднання, які виступали за соціальну та
культурну емансипацію жінок в Румунії аж до Першої світової війни. Королева
Єлизавета була відома не тільки в Європі, а й у всьому світі завдяки її
літературним творам, що були перекладені на чимало іноземних мов. Журналіст
Раду Росетті написав про свої враження від поїздки на північ Норвегії, де
зупинився в рибальському селі. Він був здивований, коли під час зустрічі з
місцевим вчителем, той запитав його звідки він приїхав. Коли журналіст розповів
звідки, той сказав: «Так?!, отже, Ви прийшли з країни письменниці Кармен Сільви».
Інший приклад приходить з південної півкулі… Молода румунка під час подорожі
на Вогняну Землю зустріла там американку, яка брала участь у міжнародній
конференції. Почувши про те, що молода жінка походить з Румунії, американка
почала розповідати їй про літературну творчість Кармен Сільви.
Низький рівень соціального й економічного розвитку Румунії спричинив молоду
королеву мобілізувати ресурси і людей для соціальної роботи, зокрема для
надання допомоги тим, хто особливо гостро її потребує. Їй завдячується
виникнення справжніх соціальних інститутів усередині ХІХ-го століття, які досі
продовжують свою роботу. Розповідає Алін Чупале. Стосовно соціальної
діяльності треба сказати, що королева Єлизавета сприяла створенню численних
об’єднань та благодійних установ ще в період Війни за незалежність. Вона стала
основоположницею приватної системи охорони здоров’я в Румунії, що долучилася до
військових зусиль в 1877-1878 рр. Королева
брала активну участь у розвитку системи охорони здоров’я й після
проголошення незалежності Румунії. Наведу лише два приклади Спілка Ватра
Луміноасе для незрячих та спілка Оболул..
Королева Єлизавета не брала участі в політиці, за одним винятком, стверджує
історик Алін Чупале. Але, як каже наш співрозмовник, королева не зробила це з дріб’язкових розрахунків, а тому, що мала особливий, романтичний погляд на
навколишній світ. Королева не брала участі в політичних іграх і навіть
намагалися триматися подалі від них. Можливо, за одним винятком, а саме в
момент планування шлюбу між наслідним принцом Фердинандом та однією із її
дружок Еленою Векереску. Королева Єлизавета не дивилася на цей шлюб з
політичної точки зору, зневажаючи політичні наслідки. Мабуть це її єдина
помилка. Для неї це було просто приватне питання сентиментального характеру.
Тоді Кароль був змушений втрутитися і зробив це досить рішуче.
Багато хто вважає
королеву Єлизавету надто сентиментальною і навіть замріяною людиною. Алін
Чупале не поділяє цю думку і пояснює чому. Цей образ в основному пов’язаний зі
спогадами колишнього особистого секретаря королеви Роберта Шаффера та з
мемуарами королеви Марії. Вони описують Єлизавету, як людину, яка жила в
паралельній реальності, яка була надто романтичною натурою і не розуміла світ
навколо себе. Це, на мій погляд, не так і є результатом суб’єктивних поглядів
зазначених осіб. Роберт Шаффер дійсно користувався повною довірою королеви, яка
зробила його особистим секретарем. Але він виїхав з Румунії привласнивши частину
грошей, які королева Єлизавета зібрала для фінансування притулку Ватра
Луміноасе. Своїм текстом він спробував очорнити не тільки королеву, а й всю
королівську сім’ю Румунії. А стосовно Марії я мушу сказати наступне: вона з
самого початку не дуже ладила ні з Каролем, ні з королевою Єлизаветою. Якщо
короля вона поважала, тому що вважала його гідним противником, на королеву вона
дивилася з презирством. У своїх спогадах Марія розповідає про королеву
Єлизавету як про надто впевнену в собі людину і романтичну натуру, яка живе в
паралельній реальності. До речі, після вступу на престол Фердинанда і Марії,
Єлизавета відійшла в тінь, про неї майже забули. Навіть її смерть, що сталася у
важкий для Румунії час, в 1916 році, пройшла непоміченою. На перший план вийшла
королева Марія.
Немає сумнівів в тому,
що Єлизавета була дуже любимою в Румунії королевою. Вона зуміла знайти підхід
до румунів значно краще, ніж це вдалося її чоловікові, королю Каролю. За це
вона зайняла належне місце в пам’яті румунського народу.