Tag: Край Бирсей

З березня цього року уряд Румунії надав статус туристичного курорту національного інтересу чотирьом населеним пунктам та туристичним районам: Борші у повіті Марамуреш, місту Неводарь у повіті Констанца, зоні Печера Падіна у селі Мороєнь, Димбовіцькому повіті та Димбовічоарі. Це означає, що відповідні райони будуть пріоритетними що стосується державних інвестицій в інфраструктуру та комунальні послуги.

Отже, сьогодні запрошую вас в уявну подорож в центральну частину Румунії, до вхідних воріт в Національний парк П’ятра Краюлуй. Зона рекомендується для всіх категорій туристів. Тут можна практикувати альпінізм, гірський велотуризм чи агротуризм. Район пропонує широкий вибір житлових одиниць, що складаються з готелів, гостьових будинків, котеджів. Ралука Бусьок турагент Центру туристичного інформування Димбовічоара. Цей статус, тобто статус туристичного курорту національного інтересу, відкриває нам нові можливості, які ми повинні використовувати, попри виняткові природні ресурси нашого району. Основною перевагою даної сертифікації буде легкий доступ до європейських фондів. Ми також хочемо залучити інвесторів у туризм. Будь-який район, коли розвивається, базується на інвестиціях.

Ралука Бусьок рекомендує туристам організувати туристичний відпочинок у районі Димбовічоара. Але що саме можна відвідати в Димбовічоарі? Насамперед, ущелину річки Димбовічоара, протяжністю близько 5 км і висотою 200 м, природний заповідник П’ятра Краюлуй та однойменний гірський масив. Також, печера Димбовічоара має понад 15.000 років. Теж в районі є руїни фортеці Оратія. Колись у цьому районі була митниця між двома князівствами Волощиною та Трансільванією. Рекомендую туристам і Ущелину ріки Димбовіца, але також багато інших туристичних пунктів. Минулого року ми відкрили два пригодницькі парки, а також традиційний селянський музей.

Туристичний напрямок, який ви не повинні пропустити в цьому районі – це печера Димбовічоара. Вона була виявлена майже 400 років тому, в 1579 році і електрифікована в 1980. Тут ви познайомитись з спеціальними гідами. Це діти, які вивчили історію печери, і чекають розповісти вам цікаві місцеві легенди. При вході до печери знаходиться ресторан з традиційними стравами. Печера Димбовічоара розташована в карстовій частині кулуару Рукер-Бран, один з найвідоміших в країні. Вона сформувалася у вапняках юрського віку Масиву П’ятра Краюлуй, через дію води струмка Димбовічоара, чия долина знаходиться в кілька метрів вниз по течії. Вона легкодоступна для туристів, і розташована в безпосередній близькості від дороги, яка перетинає ущелину. Довжиною 250 м, печера має вигляд розгалуженої галереї, її можна легко перетнути, маючи стелю трохи вищою ніж людський зріст (понад 2 м). Інтер’єр забезпечує оптимальні умови для відвідування. Температура складає близько 10 – 12 °C. Також у печері були знайдені скам’янілості печерного ведмедя (Ursus spelaeus).

Фортеця Оратя розташована на однойменному пагорбі, була побудована в 1212 році тевтонськими лицарями, за наполяганням короля Андрія II Угорщини. Він закликав тевтонів, які відступали із Західної Європи після боїв у святих місцях, брати участь в захисті кордонів Краю Бирсей від навал половців. З цією метою вони отримали право на будівництво в Трансільванії фортець та міст. Тевтони прагнули розширити своє панування і поза Карпатами, споруджуючи фортецю Оратя, потужний сторожовий пост Бранського перевалу.

Туристи, які прибувають в Інформаційно-туристичний центр, запитують, якими гірськими трасами вони можуть прямувати, і вони завжди отримують рекомендації не відбувати у походи без спеціалізованого гіда, якщо йдеться про довші маршрути, із підвищеною складністю. Існує також простіший варіант, коли туристи супроводжуються місцевим жителем, на коротких маршрутах. Так ось місце для всіх любителів природи, де ви можете відвідати атракції, які залишають незабутні враження, познайомитися з чудовими людьми і дуже добре відпочити.

На лівому березі ріки Олт розташоване село Фельдіоара, 17 км північніше міста Брашов. Згідно з археологічними дослідженнями, територія була заселена з доби неоліту, пройшовши через бронзовий вік та римське панування, що залишили важливі керамічні, скляні або золоті предмети, а також скарб, складений з 21 римських монет. Виявлення п’яти золотих злитків, які датуються 402-408 рр., призвело до гіпотези, що вони були використані як данина кочовим народам тих часів, найімовірніше гунам.

Угорська назва місцевості – Föld-Vár означає земельна фортеця, а німецька назва Маріенбург означає фортеця Марії. Діва Марія була покровителем Тевтонського ордена, Фельдіоара будучи найважливішою фортецею, побудованою ними в Краю Бирсей. Будівництво фортеці почалося після того як король Андрій II дав тевтонським лицарям право поселитися в цьому регіоні та оселити terra deserta et inhabitata, з метою захистити території угорської корони від частих вторгнень куманів. Суперечливе поняття inhabitata приводить до ідеї про пустельну та безлюдну територію, якій суперечать археологічні свідчення, що підтверджують наявність саксонського кладовища в населеному пункті з середини XII століття, періоду відомого як перша хвиля саксонської колонізації в Трансільванії. Одна з фортець, побудованих тевтонами, після їх від’їзду, отримала назву Санкта-Марія і була побудована на пагорбі у Фельдіоарі, будучи оточена з трьох боків рікою Гомодор. Досвід тевтонських будівельників, накопичений на Святій Землі та в Малій Азії, приніс в Трансільванію будівельну техніку, що зустрічається у великих замках Тир, Крак де Шевальє та Аскалон.

Фельдіоара – це найстаріша фортифікація в повіті Брашов, яка була вперше згадана в документах у 1225 році. На момент будівництва фортеця мала солідні стіни, вона будучи найважливішою укріпленою фортецею зведеною тевтонами у Трансільванії. Зведена на 150-метровій вапняковій скелі, вона була пізніше розширена за допомогою німців з населених пунктів Ришнов, Крістіан та Вулкан. Західна, північна та східна сторони були захищені безперервною галереєю та сімома баштами. На південній, більш крутій стороні, були тільки дві вежі. Фортеця була знищена в 1430 році турками та Владом Цепешом під час кампанії 1457 року, мешканці відновили її в тому ж році. Протягом комуністичних років її було залишено напризволяще і стала майже руїною. З неї залишилася тільки Північно-західна башта, фонтан посередині, кам’яна основа каплиці та велика частина підвалу. До 2013 року фортеця була руїною. Вона була повністю відновлена між 2013 і 2017 роками.

Реставраційні роботи були трудомісткими, вони полягали не тільки у відтворенні фортечних стін, але і в глибокому археологічному дослідженні всієї території під координацією археолога. Археологічні відкриття виявили, що пагорб фортеці був заселений тисячі років тому, будучи виведені на поверхню як не дивно добре збережені артефакти з неоліту (Кукутенської культури), гето-дакійського та середньовічного періодів. Паралельно були відновлені всі башти та оточувальні стіни (Північна, Південна, Східна, Західна башти, а також Цвінгерська захисна стіна), а оригінальні тевтонські укріплення були збережені. У середньому дворі були позначені, на рівні землі, залишки оригінальної каплиці і цистерціанського монастиря. Крім того, був відновлений фонтан і улаштована оглядова частина на вартовій стіні, звідки можна милуватися панорамою Краю Бирсей. З огляду на те, що початкова форма фортеці не була повністю відома, були реконструйовані лише башти та стіни, про які зберігалася чітка інформація щодо їх зовнішнього вигляду. Були проведені роботи консолідації та інші форми консервації стін, а потім почався процес реконструкції з використанням каменю, цегли та дерева. Було обрано періодом реставрації XVII століття, коли фортеця була оштукатурена.

Південна вежа є входом у внутрішній дворик фортеці. На початку реставраційних робіт у цій вежі зберігалися ще частини периметральних стін східного та західного боків і циліндричного кам’яного склепіння першого поверху. Археологічні дослідження в 2013-2014 роках показали, що ця вежа була проїзною частиною, через яку було зроблено доступ до фортеці. Немає документів, з яких би ми дізналися про кількість поверхів цієї вежі. У центрі фортеці знаходяться руїни каплиці, яка створена із прямокутного залу та витягнутою напівкруглою апсидою, дуже великих розмірів. З початкових стін були збережені лише фрагменти, на основі яких можна було відновити план каплиці, але іншу інформацію не можна було отримати. Ймовірно, каплиця датується тим періодом, коли там був і монастир, розташований поруч. Монастир займає східну половину фортеці і датується періодом, що послідував згодом періоду тевтонів. Фундаменти монастиря були збудовані з каменю, але було використане і дерево.