Tag: круглий стіл

  • Три роки повномасштабної війни: Румунія поруч з Україною

    Три роки повномасштабної війни: Румунія поруч з Україною

    24 лютого Румунія вкотре підтвердила свою непохитну підтримку України в умовах повномасштабної російської агресії, яка триває вже понад три роки.

     

    У третю річницю повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Києві відбувся саміт «Підтримуй Україну» під головуванням Президента Володимира Зеленського. Захід об’єднав понад 40 лідерів держав, урядів, представників ЄС та міжнародних організацій, безпосередньо або по відеозв’язку. Серед них і виконувач обов’язків Президента Румунії Іліє Боложан. Він підтвердив тверду прихильність Румунії до України, підкресливши, що Бухарест готовий координувати свої дії з Європою та США для досягнення справедливого і тривалого миру. Іліє Боложан підкреслив, що безпека України має важливе значення для Румунії і всієї Європи, наголосивши, що світ має підтримувати Київ і на етапах миру та відбудови.

    В.о. президента Іліє Боложан

    «Сьогодні виповнюється три роки від початку російського вторгнення в Україну, а незабаром виповниться 11 років відколи Україна мужньо захищає свою свободу, незалежність і територію. Користуючись нагодою, хочу підкреслити нашу повагу до хороброго українського народу, який героїчно і з величезними жертвами бореться проти російської агресії. Я подумки поруч з тими, хто постраждав внаслідок війни, з тими, хто втратив членів сім’ї, з пораненими, людьми, які втратили своє помешкання та переселенцями. Безпека України має важливе значення як для Румунії, так і для всього європейського континенту. У ці критичні часи, коли обговорюються мирні зусилля, ми повинні продовжувати нашу підтримку України не тільки зараз, але й на майбутніх етапах мирного процесу та відновлення», – сказав Іліє Боложан.

    Визнаючи, що «це буде складний шлях», румунський лідер підтвердив підтримку України з боку Румунії. «Румунія стояла поруч з Україною з самого початку, ми підтримували її та продовжуватимемо це робити в майбутньому. В інтересах усіх нас, як і Сполучених Штатів Америки, покласти край цій війні, яка триває надто довго і забрала надто багато життів».

    Іліє Боложан наголосив на необхідності залучення України та Європейського Союзу до мирних переговорів, попередивши, що тільки справедлива і потужна угода може гарантувати довгостроковий мир. «У той же час, Україна та Європейський Союз повинні бути залучені до мирних переговорів. Румунія готова підтримувати зв’язок з усіма партнерами – європейськими, американськими та союзниками – для того, щоб допомогти якнайшвидше знайти шлях до справедливого і тривалого миру».

    Глава румунської держави закликав до збільшення інвестицій в оборонний сектор і до кращої координації дій між союзниками. «Цілком очевидно, що нам потрібно збільшити інвестиції в оборонний сектор, щоб зміцнити нашу безпеку, мати план і координацію дій для оборони і стримування. Солідарність друзів України залишається важливою і підтримка всіх нас має значення зараз, коли на кону доля миру. Успіх цих зусиль буде продемонстрований лише тоді, коли Україна стане стабільною, процвітаючою і бенефіціаром угоди з надійними гарантіями безпеки.»

    * * *

    Раніше прем’єр-міністр Марчел Чолаку заявив, що “справедливий і тривалий мир в Україні може бути досягнутий лише за допомогою Сполучених Штатів, стратегічного партнера Румунії”. Глава румунського уряду висловив переконання, що, незважаючи на жорстку політичну риторику останніх днів, зусилля, спрямовані на припинення війни, увінчаються успіхом. «Для мене і, гадаю, для більшості румунів, важливими є не різкі заяви світових лідерів, а кінцева мета – справедливий і тривалий мир в Україні. А мир може бути досягнутий лише за допомогою стратегічного партнера Румунії – Сполучених Штатів Америки.» Марчел Чолаку підкреслив, що “румуни заплатили високу економічну ціну через наслідки цього конфлікту. Настав час подумати про повоєнну епоху, без обурливих цін на енергоносії та газ, в якій Румунія, разом з усією Європою, повернеться до економічного процвітання”, додавши, що румунські компанії повинні відігравати важливу роль у відбудові України.

    * * *

    Палата депутатів відзначила треті роковини з початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України підсвічуванням головного фасаду Палацу Парламенту кольорами українського прапора. Український прапор також був піднятий над головним входом до найбільшої адміністративної будівлі Європи та другої в світі після Пентагону. У понеділок, 24 лютого, члени Палати депутатів Румунії вшанували хвилиною мовчання пам’ять загиблих за три роки невиправданої війни Росії проти України. Це стало й символічним підтвердженням солідарності румунської держави з українським народом.

    Палац парламенту

    Того ж дня Міністерство закордонних справ Румунії, у поширеній заяві, зазначило, що «24 лютого 2025 року ми вшановуємо три роки з дня, коли Російська Федерація розпочала свою незаконну, нелегітимну та неспровоковану агресивну війну проти України. Це зазіхання на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України є найсерйознішою загрозою регіональній та європейській безпеці з часів Другої світової війни».
    Румунське зовнішньополітичне відомство нагадало, що «ця агресивна війна призвела до численних людських жертв, зруйнованих доль і величезних матеріальних збитків, а також супроводжується військовими злочинами, скоєними російськими військами на території України».
    «У ці сумні роковини Румунія висловлює своє повне співчуття і солідарність з Україною та українським народом, який вже 11 років веде законну оборонну війну проти агресії Російської Федерації, що почалися в 2014 році з незаконної анексії Кримського півострова”, – йдеться у заяві МЗС Румунії.

    * * *

    Союз українців Румунії (СУР) організував у вівторок, 25 лютого, в Бухаресті, круглий стіл на тему «Три роки війни в Україні: у пошуках шляхів досягнення тривалого миру».

    У заході взяли участь представники Парламенту Румунії, Верховної Ради України, Уряду Румунії, Міністерства закордонних справ, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства освіти, інших урядових органів, установ та структур, Світового Конгресу Українців, Європейського Конгресу Українців, низки міжнародних організацій, експерти-міжнародники з Румунії та України, представники органів місцевого самоврядування з Румунії та України, представники релігійних конфесій з Румунії, члени Ради СУР.

    Цим заходом СУР хотів відзначити три роки від початку повномасштабної агресії Росії проти України, найкривавішого і найбільш руйнівного конфлікту в Європі з часів Другої світової війни, що спричинив сотні тисяч загиблих і поранених, мільйони біженців і переміщених осіб, зруйновані будинки, лікарні, школи, дитячі садочки, стерті з лиця землі міста.

    Круглий стіл на тему «Три роки війни в Україні: у пошуках шляхів досягнення тривалого миру»

    У своєму виступі голова Союзу українців Румунії, депутат Микола-Мирослав Петрецький підкреслив, що «тривалий мир в Україні не може бути забезпечений без постійних і солідних гарантій територіальної цілісності та суверенітету України. Не може бути тривалого миру в Україні без гарантій безпеки з боку її трансатлантичних партнерів. Європа і США є тими стовпами, без яких не може бути побудована архітектура безпеки для України, інших країн регіону і всієї Європи».

    Микола-Мирослав Петрецький також зазначив, що для Румунії продовження багатовимірної підтримки України є стратегічною інвестицією у власну безпеку. «Ми бачимо і вітаємо тверді ознаки продовження підтримки України з боку всього відповідального політичного класу Румунії. Ізоляціоністські голоси залишаються периферійними в нашій країні, навіть якщо вони зростають у децибелах і ботах», – додав голова СУР.

    «Майбутнє стратегічне партнерство між Румунією та Україною базується також на готовності української меншини в Румунії та румунської меншини в Україні до розбудови, а не лише на добрій волі та політичних діях центральних та місцевих органів влади двох країн», – зазначив Микола-Мирослав Петрецький.

    Учасники круглого столу, організованого СУР, проаналізували події, які докорінно змінили хід новітньої історії, та підтвердили свою рішучу підтримку суверенітету, свободи та майбутнього України. Було наголошено, що ці три роки були роками страждань, але також і надзвичайної мужності. Український народ продемонстрував усьому світові, що означає бути стійким, гідним і рішуче налаштованим жити у свободі. Перед обличчям несправедливої і жорстокої агресії Україна встояла і водночас надихнула всю міжнародну спільноту об’єднатися на захист фундаментальних цінностей міжнародного права, демократії та миру.

    Союз українців Румунії запропонував для обговорення цілу низку актуальних тем сьогодення під час круглого столу з провідними політиками та експертами, які представили змістовні аналітичні оцінки, чіткі діагнози поточного геополітичного контексту, прогнози щодо нової геополітичної парадигми, пропозиції та рішення щодо запропонованих для аналізу тем.

    Організатори під час дискусій намагалися визначити найбільш ефективні шляхи підтримки України та спільної побудови майбутнього, заснованого на мирі, безпеці та взаємній повазі. Учасники підкреслили, що сьогодні, як ніколи раніше, ми повинні зміцнити нашу рішучість підтримувати Україну в пошуках справедливого і, перш за все, тривалого миру, який принесе спокій і процвітання на європейський континент.

    Захід завершився презентацією книги Михайла Гафії Трайсти «Герої не вмирають». У книзі представлено 155 історій письменників і журналістів, які загинули з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року.

    * * *

    Понад 600 представників політики, дипломатії, академічних кіл та громадянського суспільства підписали лист на підтримку України, в якому наголосили як має виглядати західна стратегія щодо війни та Російської Федерації. Від Румунії його підписали засновник Центру «Нова стратегія» Джордже Скутару, професор Арманд Гошу та генерал Жан Гавріле.

    Прапор України
    «Через три роки після 24 лютого 2022 року європейці все ще не усвідомили повною мірою глибинного значення російської агресії проти України та її наслідків за межами України. Американці, усвідомлюючи виклики глобальній безпеці на Далекому Сході, чіпляються за ілюзію балансуючого альянсу, ігноруючи серйозні наслідки будь-якого компромісу з путінським режимом, в тому числі і для самої Росії. Виходячи з цих реалій, понад 600 діячів вважають, що у США і Європи немає іншого вибору, окрім як надати Україні всі ресурси, необхідні їй для військової перемоги над Росією», – йдеться у документі.

    Підписанти наголошують, що «у цьому контексті будь-який сценарій замороженого конфлікту, особливо якщо він супроводжуватиметься розгортанням європейських військ уздовж лінії розмежування, формалізує поділ України. Окрім приречення мільйонів українців на рабство під владою Путіна і зради пам’яті десятків тисяч загиблих солдатів і цивільних осіб, такий сценарій створив би небезпечний прецедент, продемонструвавши, що держава може використовувати силу для анексії нових територій, включаючи вразливі регіони на російському Далекому Сході, такі як Зовнішня Маньчжурія, анексована Росією в 19 столітті».

    «Аргумент про те, що тільки українці повинні вирішувати умови можливого миру з Росією, дедалі важче маскує бажання деяких західних держав ухилитися від своїх обов’язків. Однак цінності та інтереси, які захищають українці, повністю збігаються з тими, які повинен захищати Захід в цілому. Безпека, стабільність і виживання Заходу безпосередньо залежать від безпеки, стабільності і виживання України. Так само безпека Сполучених Штатів невіддільна від безпеки Європи. Настав час для Заходу відповісти на тотальну агресію Росії глобальною стратегією. Для цього йому необхідно чітко визначити політичні та військові цілі, що дозволять усунути загрозу, яку становить сьогодні Росія і, водночас, надіслати чіткий сигнал тим представникам російської олігархії, котрі усвідомлюють катастрофу, яку готує очолювана Путіним партія війни», – зазначається у листі-зверненні.

  • Круглий стіл «Україна-Румунія: історія та сучасність»

    Круглий стіл «Україна-Румунія: історія та сучасність»

    25 червня 2018 року у Бухаресті відбувся круглий стіл
    «Україна-Румунія: історія та сучасність», присвячений 100-річчю встановлення українсько-румунських
    дипломатичних відносин. Захід пройшов у межах
    проекту «День України в Європі», що включає
    програми наукових заходів, присвячених встановленню в 1918 році дипломатичних відносин України
    з Болгарією, Румунією, Грецією та століттю Української дипломатичної служби. Ініціатором цього проекту виступило Наукове товариство з
    історії дипломатії та міжнародних відносин, за сприяння і партнерства з боку
    Міністерства закордонних справ України.




    З вітальним словом до присутніх звернувся Посол України в Румунії Олександр
    Баньков, який наголосив, що історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й
    майбутнє. «Ми маємо сьогодні таку приємну можливість зустрітися і обговорити
    дуже символічно, в рік Сторіччя Великої Румунії, згадати з перспективи
    історичної, наші відносини, яким вже сто років, мається на увазі дипломатичним
    відносинами, тому що відносинам між нашими народами набагато більше років і це
    той факт, про який сьогодні ми теж будемо загадувати. І, що можливо найважливіше
    – поговорити сьогодні про перспективи подальших Сторіч наших відносин, тому
    що ми не будемо обмежуватись тільки
    історичною перспективою, я хочу, щоби ми сьогодні поговорили і про те, що нас
    чекає, те, що ми маємо на сьогодні і, відповідно, які перспективи розвитку двосторонніх відносин
    між Україною та Румунією у нас є.»




    У свою чергу Проректор Бухарестського університету, доктор наук Сорін
    Кострейє висловив сподівання, що цей круглий стіл у подальшому стане початком
    довготривалої плідної співпраці між румунськими та українськими науковцями. «Ми
    раді і для нас велика честь бути ґаздою цієї зустрічі. Для нас це особливий
    момент, тому що цього року ми відзначаємо Сторіччя Великого Об’єднання і з цієї
    нагоди у нашому університеті проводяться багато заходів. З початку року вже було
    проведено двадцять з чимось заходів і ми раді відзначити й сторіччя чудового
    співробітництва між двома країнами. Я радий всім присутнім, радий, що тут є
    представники як Факультету політичних наук, так і Історичного факультету, які матимуть
    доклади та візьмуть участь у дебатах. Такі прикладні тематичні дискусії є дуже
    важливими і ми сподіваємося, що вони стануть початком плідної співпраці,
    початком циклу зустрічей.»





    Урочисто привітала учасників і голова Наукового товариства історії
    дипломатії та міжнародних відносин України Ірина Матяш, яка презентувала і виставку, присвячену дипломатичним відносинам між Україною та численними країнами,
    в тому числі Румунією. Відкриття
    виставки супроводжувалося показом унікального архівного фільму про підписання
    Брест-Литовського мирного договору. «У складі Наукового товариства дипломатії
    та міжнародних відносин є представники уже 13 країн. Воно перебуває під
    патронатом Міністерства закордонних справ і співорганізатором її є Посольство
    України в Румунії. Перебуваючи в Софії ми створили українсько-болгарську
    комісію істориків, важливість якої поза сумнівом існує і можливо за результатами
    сьогоднішньої зустрічі, першої, але не
    останньої, я сподіваюсь, варто створити таку комісію і між українськими та
    румунськими істориками.»





    Під час дискусії учасники круглого столу обговорили маловідомі аспекти
    відносин між Румунією та Україною в 1917 – 1924 роках, також актуальні питання
    румунсько-українських відносин та їх подальшу перспективу. Захід
    викликав неабиякий інтерес, а також бурхливі панельні дискусії.





    —————–




    2 лютого 2018 року виповнилося 26 років з дня
    офіційного встановлення дипломатичних відносин між Румунією та Україною, проте перші
    офіційні дипломатичні контакти між Бухарестом і Києвом датують в дійсності 1918
    роком, коли молода українська держава, щойно проголосивши свою незалежність від
    Царської Росії, розпочала налагодження дипломатичних відносин з державами
    світу.


    Уже в грудні 1917 року Румунський королівський уряд
    призначив генерала Константина Коанде своїм військово-дипломатичним
    уповноваженим у Києві, який одночасно з представниками Франції й Англії вів
    переговори з українським урядом. Рішенням призначити свого уповноваженого при
    уряді УНР королівський кабінет міністрів Румунії de facto визнав українську
    державу, але, за дипломатичними нормами, чекав на визнання інших держав
    Антанти, зокрема Франції та Англії, щоб визнати de jure незалежну Українську
    державу.




    Протягом 1918 – 1923 років з обох боків робилися
    численні спроби врегулювати дипломатичні взаємини між державами. У січні 1918
    р. до Румунії була направлена українська делегація в складі Т. Галіпа і Є. Голіцинського,
    а пізніше офіційним представником у Румунії став Микола Ґалаґан, місія якого,
    однак, виявилася нетривалою. Після перевороту 29 квітня 1918 р. його викликали
    до Києва і вже в травні він покинув Ясси. Відносини між Україною з Румунією у
    травні-листопаді 1918 року підтримувалися на рівні Генерального консульства,
    яке займалося поточною роботою з виведення військового майна, повернення
    військовополонених тощо, а очолював
    консульство військовий комісар шт.-кап. Корнелій Чеботаренко.




    На початку вересня 1918 року Уряд Румунії направив в
    Україну тимчасову дипломатичну місію, яка мала передусім економічний характер,
    а очолив її професор Константин Концеску. З огляду на те, що до осені того року
    Україна не зуміла встановити офіційні дипломатичні відносини з Румунією, приїзд
    до Києва румунської дипломатичної місії був зустрінутий українським урядом з
    великим інтересом. 28 вересня 1918 року К.Концеску був прийнятий Гетьманом
    України Павлом Скоропадським, а за підсумками переговорів 26 жовтня між двома
    сторонами була укладена важлива економічна угода. ЇЇ підписання сало кроком
    вперед у дипломатичних відносинах між двома країнами.

    У Києві Гетьман України
    П.Скоропадський, український міністр закордонних справ Дмитро Дорошенко і глава
    румунської економічної місії К.Концеску домовились про прихід до Румунії
    української дипломатичної місії, яка прибула до Ясс наприкінці жовтня 1918
    року. Основним завданням українських дипломатів була розробка попередньої
    домовленості між Королівським урядом Румунії та Урядом України про встановлення
    дипломатичних відносин. 26 жовтня українська місія була прийнята генералом
    Константином Коанде (колишнім представником румунського уряду при уряді України
    /грудень 1917 р./), а за кілька днів, 3 листопада, надзвичайна українська
    дипломатична місія була прийнята королем Фердинандом, який пообіцяв вжити всіх
    необхідних заходів для встановлення дипломатичних відносин між Румунією та
    Україною.


    З 21 липня 1919 року уряд УНР у Румунії представляло
    повноцінне диппредставництво – Надзвичайна дипломатична місія УНР на чолі з
    професором Костянтином Мацієвичем. Основними напрямками її діяльності були:
    представлення інтересів УНР, встановлення дипломатичних і торговельних
    відносин, матеріальна допомога цивільним і військовим громадянам України,
    біженцям, подолання інформаційного вакууму УНР. Дипломатична місія УНР у
    Румунії завершила свою роботу фактично в 1923 році, а Кость Мацієвич, маючи
    нансевській паспорт, переїхав до Чехословаччини. Після її ліквідації, у вересні 1923 року було
    утворено Громадський комітет, який опікувався українцями-емігрантами, що став
    своєрідним продовжувачем діяльності уряду УНР за кордоном.




    Офіційно дипломатичну місію УНР було ліквідовано
    лише після визнання СРСР Румунією. Встановленню офіційних дипломатичних
    стосунків між Румунією та Україною завадила загальна ситуація в Україні і
    Румунії та в Європі загалом, а також неспроможність обох сторін подолати ряд
    проблем у двосторонніх відносинах. Проте, Румунія однією з перших у 1918 році
    визнала Українську державу де-факто, виявила зацікавленість у розвитку
    торговельно-господарських зв’язків з Києвом і навіть була готова поставляти
    зброю в обмін на промислові товари.

  • Молитва і  Псалом у творчостях Тараса Шевченка і Міхая Емінеску

    Молитва і Псалом у творчостях Тараса Шевченка і Міхая Емінеску

    Січень займає особливе місце в румунському календарі знаменних і пам’ятних дат, так само як березень займає особливе місце у відповідному календарі українського народу. І це тому, що кожен рік 15 січня румуни зі всього світу відзначають день народження видатного поета і класика світової літератури Міхая Емінеску, так само як щороку 9 березня по всій Україні та за її межами відбуваються численні заходи, присвячені дню народження видатного поета-пророка української нації Тараса Шевченка.

    Саме в цьому контексті 27 лютого в Чернівцях відбувся круглий стіл на тему Твори Емінеску різними мовами світу: переклади, критичний та академічний підходи. На цьому заході чернівецький літературознавець і педагог, Почесний доктор Сучавського університету ім. Штефана Великого Володимр Антофійчук представив надзвичайно цікаву порівняльну доповідь на тему Молитва і Псалом у творчостях Тараса Шевченка і Міхая Емінеску.

    Володиммир Антофійчук розповів чому він обрав цю тему в творчості румунського поета і чому зробив паралель із творчістю Тараса Шевченка: Справа в тому, що проблема Християнство і література, почасти Біблія і література – це моя основна тема, тема над якою я працюю вже багато років. Звісно, що я був знайомий із творчістю Міхая Емнеску ще зі студентських років, але ті видання, які ми мали в радянський час не подавали мені Емінеску, як того автора, хто звертався до релігійних тем. Буваючи в Сучаві у службових справах, я намагаюся постійно заходити до монастиря Івана Нового Сучавського і от там серед релігійної літератури я побачив маленьку книжечку, її автор Пр. професор Думітру Іріна і має вона таку назву Poezia crestina romaneasca/Румунська християнська поезія. Ця книжечка була з профілем Емінеску, що мене одразу зацікавило. Уже потім я знайшов книжку перекладів Емінеску українською мовою і там було дві Молитви перекладено Емінеску українською мовою. Міхай Емінеску це великий поет-романтик, а я намагався побачити його Молитву, його Псалом крізь призму українських романтиків, а на перспективу – хотів би побачити це явище і крізь призму інших світових поетів-романтиків.

    Але чому літературознавець обрав саме Емінеску і Шевченка? В. Антофійчук: Тут є кілька моментів. По-перше, позначена яскравою індивідуальною і національною своєрідністю поезія Шевченка та Емінеску органічно виростали з життя та історії рідних народів, їх ментальності і духовності, фольклору і міфології. По-друге, унікальність духовного світу і творчості обох поетів виявляється в їхній незвичайній зосередженості навколо центру, яким для них є Вітчизна: Україна для першого і Румунія для другого. У літературі романтизму як ніколи багато поетів, які були палкими патріотами своєї землі, її співцями, захисниками, борцями за свободу і пророками. Проте, небагато знайдеться таких, в яких зосередженість на ідеообразі Вітчизни сягала б такої всепроникності, такої духовної, емоційної напруги,як у Шевченка та Емінеску. І по-третє, обидва поети належали до націй, які на тривалий час, або на короткий період повністю, або часткового втрачали незалежність. Тому любов до рідної землі, сповнена глибокої ніжності і непохитної вірності, є безперечною домінантою їхніх ментально-емоційних світів.

    Дуже цікавим є порівняльний аналіз професора Володимира Антофійчука своєрідних інтерпретації біблійних мотивів Шевченком та Емінеску: У циклі Давидові псалми Шевченка, а тут найяскравіше виявилося звернення поета до Псалтиря поряд із релігійно-особистісними виразно відчуваються патріотичні і національно-визвольні інтонації. З цього погляду на особливу увагу заслуговує трансформація 136-го псалма, який має підзаголовок На ріках круг Вавилона. Поетові нестерпно боліло колоніальне становище України в умовах Російської імперії. Зміст біблійного псалма, що дуже точно накладається на історію України, вражає своїми промовистими аналогіями, а в переробці Шевченка актуалізує гострі проблеми суспільно-політичного буття українського народу. У вірші Шевченка уловлюється точна еквіваленція: Україна – Єрусалим, Вавилон – Царська Росія. У поезії Емінеску Дойна уловлюється відгомін кількох псалмів: 82-го. 108-го, 73-го, а особливо – 136-го, на що вказували дослідники творчості румунського поета, а найбільш аргументовано – професор Ясського університету Александру Андреєску у своїй монографії Псалми в румунській літературі, яка вийшла 2004 року. У вірші Емінеску помітний синтез біблійної стилістики і поетики, популярної народної пісні з її щимким ліризмом і жалібними інтонаціями. Винятково-важливу смислотворчу роль у Дойні Емінеску, як на мене, відіграє поняття чужинець, чужий, тобто відвертий перегук із біблійним джерелом, що підкреслює, у спосіб прямого називання, становище Румунії в умовах російської експансії. А у вірші Шевченка долю України як російської колонії передано в завуальованій формі, через семантику символів біблійного псалму. Очевидно, Дойна Емінеску засвідчує новий етап в інтерпретації світовою романтичною літературою псалтирної лірики, свідомий відхід від прямої передачі тексту першоджерела і його актуалізації, коли проблеми національного буття постають на тлі біблійної історії і розглядаються крізь призму загальновідомих подій.

    Наостанок Володимир Антофійчук наголосив на важливості проведення подібних круглих столів для літературознавців, фольклористів і, загалом, для усіх дослідників гуманітарних наук двох сусідніх країн: Я думаю, що такі діалоги, такі круглі столи, те що ми скажемо, що вони зближують науковців, це зрозуміло, бо кожен науковець якраз і бачить перспективу своїх досліджень у спілкуванні із іншими науковцями. Дуже добре, що під час таких круглих столів виникає наукова дискусія, де є запитання до доповідачів і є з боку тих, хто запитує певні свої міркування з приводу почутого. Тобто, що найважливіше для таких наукових форумів, це взаємозбагачення, ми обмінюємося науковою інформацією. З іншого боку, це дуже важливо для пізнання культур двох сусідніх народів крізь призму творчості окремих поетів, це надзвичайно важлива є справа. Є в нас такі задуми, щоб організувати, наприклад, такий круглий стіл, або це буде в іншій формі, на якому буде обговорена проблема розвитку, проблема історії і теперішнього стану української літератури на теренах Румунії. Словом, тут тем є дуже і дуже багато. Я думаю, що це добра перспектива для спілкування науковців, в даному разі тут спілкувалися літературознавці, а відтак можуть спілкуватися і мовознавці, і культурологи, і фольклористи, тобто усі ті учені, які займаються проблемами гуманітарної науки.