Tag: культурна спадщина

Північно-східна частина Румунії – історична провінція Буковина – є одним з
найбільш популярних місць відпочинку як для іноземних, так і румунських
туристів. Їх вабить сюди не лише природа, а й значна кількість
монастирів, церков та виняткова якість внутрішніх і зовнішніх фресок, що
зберіглися з часів середньовіччя. Унікальні румунські монастирі Гумор, Сучевіца, Молдовіца, Воронец,
внесені до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, добре відомі у світі. Зовнішні фрески кожного монастиря,
виконані на незвичайному тлі домінантного кольору: Воронець – на синьому, Гумор
– на червоному, досі вражають своєю красою.

Не менш гарним є й монастир Драгомірна, розташований в 12 кілометрах від
міста Сучава, монастир із колекції казкових укріплених розписаних буковинських монастирів. Монастирська церква носить ім’я Святої
Трійці і з 2004 року була внесена до Переліку історичних пам’яток Сучавського
повіту. Монастирський комплекс складається з п’яти об’єктів: церкви «Святої
Трійці» – зведеної у 1609 році, каплиці
«Св. Миколая», побудованої у XVII ст., абатства, що датується XVII ст., трапезної
з 1609 року та внутрішнього муру, побудованого у XVII ст. Теж, до переліку включена
Церква «Святий Єнохія, Іллі та Іоана Богослова», зведена у 1602
році. Вона знаходиться за монастирським комплексом, але належить монастирю,
будучи церквою чернечого кладовища.

Історія монастиря бере початки в 1602 році за часів князя Єремії Могили.
Тоді була зведена мала церква на цвинтарі, під покровительством митрополита Анастасія
Крімки, а також родини Строїчів. Дуже
точного датування в документах початку будівництва монастиря немає, тому що
церква не має надпису на камені, як це мають інші церкви. Але з документів
відомо, що митрополит Анастасій Крімка, наказав почати розпис її стін до 1629
року, дати його смерті. Отже, настінний розпис церкви був
здійснений на початку ХУІІ століття, і покриває він також неф і вівтар. Відомо також, що в ті часи було
дуже важко роздобути таку велику кількість фарб, так само було важко роздобути
різьбленого каменню, якого художники покрили тонким шаром фрески і оздобили
квітковими елементами. В цьому й полягає відмінність настінних малюнків
монастиря Драгомірна в порівнянні з іншими. Малюнки дещо змінені, новіші, мають
щось із західного впливу розпису церков.

Митрополит Анастасіє Крімка заснував у монастирі школу мініатюристів, що
вплинуло і на інші види художньої діяльності, як наприклад вишивки, виготовлення
срібних виробів. За часів князя Мірона-Барновського Могили (1627 р.), через численні
навали турецьких, татарських і польських військ, оточив цю культову споруду
високими та масивними оборонними стінами, надаючи йому вигляд фортеці. Не
пройшло й півстоліття від його будівництва, і у 1653 році монастир зазнав
козачої навали під командуванням Тиміша Хмельницького, який пограбував монастир,
позбавивши його цінних предметів. В наступні століття пройшли чергові роботи по
відновленню монастирського комплексу. Після окупації Буковини австро-угорцями,
Драгомірна зберіг монастирський статус, що врятувало архітектурний комплекс від
руйнування. З 1763 по 1775 рік настоятелем монастиря був Паїсій Величковський, випускник
Києво-Могилянської академії, який привів сюди з Афонської гори 63 ченців. Цей
період вважається одним з найкращих для монастиря Драгомірна. Реставраційні
роботи у монастирі проходять у 1843, 1918, 1923, 1961 та 1972 рр.

Монастирський комплекс Драгомірна займає площу, схожу на прямокутну кам’яну
трапецію. В чотирьох кутах піднімаються вузькі вежі квадратної форми, збудовані
ще за часів Мірона Барновського-Могили. Вхід до монастирського комплексу здійснюється
з-під «ворітної вежі». У західній і східній вежах стіни знаходяться келії,
облаштовані у 1843-1846 рр. Посередині комплексу підноситься церква – шедевр
всього архітектурного ансамблю. Вона має прямокутну вузьку форму, із абсидою у
формі півкола на сході і притвором на заході і складається з вівтарю, нефу,
пронаосу і притвору. Вражають надзвичайні розміри споруди та кам’яні мережива
іконостасу.

Завдяки відмінному стану фресок у нефі і на вівтарній стіні, що датуються XVII-им століттям, у 2014 році монастир
Драгомірна був внесений до списку лауреатів премії ЄС у сфері культурної
спадщини. За 400 років стан фресок у церкві монастиря серйозно погіршився, тому
перед командою реставраторів, що складалася з 50 студентів і професіоналів з
різних країн, стояло непросте завдання. Але вони блискуче з ним впоралися. Журі
було вражене їх високим рівнем професіоналізму, а також тим фактом, що реставраційні
роботи були виконані за дуже короткий час. Тоді з 160 представлених проєктів
було відібрано тільки 27. З них шість отримали головний приз і грошову нагороду
в розмірі 10.000 євро. А проєкт монастиря Драгомірна отримав як головний приз, так
і приз глядацьких симпатій після інтернет-голосування, що було організоване
асоціацією Europa Nostra.

У спадщині монастиря є декілька об’єктів виняткової документальної та
художньої цінності, які представлені в Готичному залі. Серед них хрест з
чорного дерева від 1542 р., Євангеліє від 1557 р. за походженням з Воронецького
монастиря, шовкова епітафія, вишита золотою та срібною нитками, на тему
«Поховання Спасителя», що датується 1588 роком та Четвероєвангеліє, написане на
пергаменті, прикрашене іконами, мініатюрами та ініціалами Анастасія Кримки 1609
року.

Відправимося
сьогодні на захід Румунії і зупинимося в повіті Арад. Відвідаємо перш за все адміністративний центр повіту, що носить ту саму назву і має багату культурну та історичну спадщину. Він є справжнім музеєм просто неба архітектурних стилів,
характернихXVIII, XIX та XX ст., пам’ятників мистецтва та історії. Але не менш цікавими для туристів є й околиці міста Арад.

Заступник міського голови міста Арад Левенте Богнар каже, що наш сьогоднішній пункт призначення має багату і цікаву історію: Арад – це, власне, західні ворота до Румунії, місто, відкрите до Західної Європи, багатоетнічне, багатоконфесійне місто з
традицією співіснування між етнічними громадами. Це багатокультурне місто і, водночас, місто створене етнічними та конфесійними громадами протягом століть. У нас багата спадщина, красиві та імпозантні будівлі, які
відзеркалюють багатство та 200-річну історію міста Арад. Але це також динамічне місто, з промисловою традицією. У місті Арад був побудований перший в нашому регіоні автомобіль – Марта. Я можу порекомендувати
нашим гостям відвідати історичний центр. Там розташована імпозантна будівля Мерії, а також недавно відновлений Палац культури, де Арадська
філармонія виступає з концертами. Також ми сподіваємося якнайшвидше завершити реставраційні
роботи у Арадській фортеці, побудованій в 1760-1780
роках.

Отже, якщо ви прибудете до міста Арад, радимо вам відвідати Адміністративний палац, одну із найбільш імпозантних будівель міста. Це, без сумніву, найкрасивіша
будівля Мерії на території Румунії, – каже прес-секретар Мерії Ралу Котреу: Теж у центрі міста ви можете відвідати Класичний театр імені «Йоана Славіча»,
нещодавно відреставрований Палац культури, із захоплювальним інтер’єром.
Водонапірна башта є іншим цікавим туристичним призначенням міста, особливо
тому, що це ідеальне місце звідки можна милуватися красою певної частини міста
з висоти 35 метрів. Тут ви, також, знайдете великий виставковий простір на
п’яти поверхах.Не пропустіть старі будівлі та
палаци міста, особливо ті, що знаходяться на бульварі Революції: Палац Нойман,
Палац Правосуддя або Палац Національного банку є вишуканими прикладами
еклектичної та неокласичної архітектури. Арадська фортеця в стилі Вобана, або
Замоковий будинок, якого також називають Будинком з гарматними ядрами, тому що
в його стінах видніються 17 гарматних ядер, всі залишки минулого цього міста.

«У Араді, також, є барочні церкви, такі як монастир cв. Сімеона Старнікула та
Сербська православна церква cв. Петра і Павла, або Собор св. Антонія з Падуї,
побудований в 1904 р. у стилі ренесансу» – розповідає
далі Ралу Котреу, прес-секретар Мерії м. Арад: Ми також рекомендуємо відвідати
Червону Церкву, Парк примирення, Музей мистецтв та етнографії імені Євгена
Попи, Будинок Препарандії, де функціонувала перша румунська педагогічна школа в
Трансільванії, Музей кондитерських виробів.Ви можете відвідати старий собор в Араді, Арадський вокзал, який також був недавно реставрований. Місто Арад може бути цікавою
пропозицією що стосується культурних заходів. Понад 100 заходів проводяться протягом року в цьому місті. Міжнародний
фестиваль літератури, Фестиваль гуманітарних наук, Кінофестиваль
документального фільму, Дитячий кінофестиваль KINOdiseea або Фестиваль
Старт румунських театральних шкіл є лише кілька з них.

Один з таких
довгоочікуваних заходів буде організовано в наступний період. Йдеться про Різдвяний ярмарок, для якого прикрашається та оживає центр міста, запрошуючи до ознайомлення з народними майстрами регіону. І тому, що в цьому
регіоні країни практикуються ще традиційні ремесла, народній майстри стають під час ярмарків справжніми зірками. Іншим важливим святом є День міста Арад, який згадує про період, коли Арад став вільним королівським містом, так що свято в середині серпня триває десять днів.

Але не менш
цікавими є туристичні призначення, що оточують місто Арад. Таким призначенням може бути Музей вина і виноградарства в селі Гьорок, в якому зберігаються понад
50.000 пляшок вина різних вікових груп Рислінгу, Фетяске, Червоного
бургундського, Каберне і Мерло. Зірками колекції є кілька пляшок італійського
Рислінгу від 1926 року. І теж в селі Гьорок знайдете Музей електричного
трамваю, і це не випадково, а тому що тут була побудована перша електрифікована
трамвайна лінія в Східній Європі і восьма у світі. Тут ще курсує старий
електричний трамвай у винограднику, відомий серед літніх мешканців села під
назвою Зелена Стріла. Левенте Богнар, заступник міського голови: Важливим є Арадський
виноградник. Тут виробляється вино під назвою «Кадарка де Мініш». Є якісні вина, які заслуговують на те, щоб бути відомими. Там любителі вина можуть скуштувати їх. З іншого боку, відомими у регіоні є церква нещодавно відновлена Марія Радна, головне місце римо-католицького паломництва на заході країни, середньовічні фортеці, а в південній частині повіту маємо монастирі Ходош-Бодрог та Гай.

Національний
центр туристичної інформації та просування м.Арад пропонує туристам рекламні
матеріали та карти румунською, англійською, угорською та німецькою мовами.

Нас було запрошено провести одну ніч в районі Гредіна Ікоаней в Бухаресті. Це був першим кроком, здійсненим багатьма культурними діячами та жителями кварталу, щоб дізнатись, як можна використати культурний потенціал цього історичного кварталу. Це був проектом ARCEN (Румунської Асоціації з питань культури, освіти та нормальності), в рамках якого п’ять мешканців дистрикту відкривають свої двері з 20:00 до 02:00 години за допомогою спільної програми зорового та слухового досвіду, семінарів, виставок та дебатів.

Ми дізналися про що йде мова від Едмунда Нікулушке, засновника ARCEN: Румунська Асоціація з питань культури, освіти та нормальності запустила проект, присвячений історичному кварталу Бухареста – Ікоаней. Він називається Дистрит №40, і особливо ця цифра – 40 походить від охоронюваної території 40, як це випливає з правил охорони природи. Ми запустили цей проект в спробі пожвавити, відновити любов бухарестських мешканців до кварталу Ікоаней. Він має величезний культурний потенціал, тут є багато театрів, культурних установ, культурних інститутів, архітектурних бюро, університетів, ліцеїв. Це унікальний квартал, на нашу думку, і в тому, як він виглядає з архітектурного погляду. Це колишні міські нетрі, які в якомусь моменті розвинулися видовищно і стали одним з найбільш аристократичних районів Бухареста. У цьому районі мешкав засновник Національного банку Євгеній Карада, колишній прем’єр-міністр Александру Маргіломан, а також ліберальний прем’єр-міністр Дімітріє Стурдза. Теж тут знаходиться Центральна школа, одна з найважливіших дівчатських шкіл столиці.

Дистрикт 40 – це відкрита платформа, яка сприятиме активному діалогу та співпраці між усіма організаціями, громадами та установами культури в кварталі Ікоаней і його околицях. Ця платформа звертається як до культурних акторів, так і мешканців кварталу. Які саме установи були відкриті для відвідувачів, ми дізналися від Едмунда Нікулушки: 19 травня ми запустили цей проект з нагоди Ночі музеїв. Ми відкрили п’ять культурних просторів у кварталі Ікоаней, з 20.00 по 02.00 години, у спільній програмі, темою якої є пам’ять. Це Центральна школа (вулиця Ікоаней), Residence (вул. І. Л. Караджале, № 32), Французький інститут (на бульварі Дачія, № 77), Книжковий магазин Кертурешть, що була відкрита до півночі (з бульвару Магеру на розі з вулицею Артур Верона) та CINETіс (з вулиці Тудора Аргезі). Ці простори були об’єднані спільною програмою 19 травня.

Відвідувачам було запропоновано тему Пам’яті у різних формах: пам’ять про архітектуру та місто, недавню пам’ять, пам’ять про звуки та голоси, пам’ять про ідеї, розповів Едмунд Нікулушке: Ми пропонували аудиторії унікальний маршрут історичним кварталом, маршрут з візуальним досвідом, змістовним голосовим досвідом. Тема пам’яті була добре виставлена багатьма способами. Мова йде не про велику героїчну пам’ять, про яку навчають у школі, а про малу пам’ять. Наприклад, це виклик для публіки. У Центральній школі ми запросили аудиторію зізнатися про що саме вони б виставили у музеї свого життя, якщо б вони мали цю можливість. У Residence відбулася виставка рукописів сучасної румунської літератури, тому що пам’ять накопичується щодня, спадщина зростає щодня шляхом внесків людей, які пишуть і створюють. В CINETic пройшов найсучасніший досвід, відео картографування і віртуальні огляди, це будучи скоріше філософськими дебатами між пам’яттю, що залишається, і пам’яттю, що не залишається, і залишається тільки у вигляді досвіду. У Французькому інституті були відзначені 50 років з травня 1968 року, коли відбулися акції протесту студентів у Франції.

Дистрикт №40 був ініційований Світланою Кирстян та Едмундом Нікулушке, розвинутий компанією ARCEN, яка створила традицію збереження та використання культурної спадщини у кварталі Ікоаней та коагуляції громади. Едмунд Нікулушке зізнався, що це тільки перший крок: Квартал Ікоаней є частиною тих 98 охоронюваних територій. Бухарест ділиться на 98 історичних районів, з їх специфікою, правилами захисту, якостями. Охоронюваний квартал Ікоаней – це колишні міські нетрі, що залишився добре збереженими донині і є частиною ідентичності Бухареста. Якщо ми пройдемося кварталом Ікоаней, то ми, безумовно, матимемо враження, що ми насправді знаходимося на острові міської ідентичності.

2018 – це Європейський рік культурної спадщини, оголошений рішенням Європейського Парламенту та Європейської Ради. Тисячі заходів, що відбудуться і в нашій країні, ознайомлять краще румунів із європейською культурною спадщиною. Метою заходів, на які було виділено близько 8 мільйонів євро, є виховання та інформування громадськості.

Голова Представництва Європейської Комісії в Бухаресті, Анджела Крістя заявила: Ми організуємо цей європейський рік, тому що ми вважаємо, що спадщина не є розкішним предметом у відповідальності державних органів, і що до музеїв, до оперних театрів або на концерти йдуть тільки багаті люди. Ми хочемо переконати всіх, що культурне надбання належить всім нам, і що ми маємо доступ до нього. Будуть проведені багато безкоштовних заходів, в яких люди можуть брати участь, ми хочемо, водночас, утверджувати дуже демократичне, дуже широке визначення Європейської спадщини.

У квітні 2017 року, Єврокомісія затвердила доповідь з цього питання, складену румунським депутатом Мірчею Диякону, віце-президентом Комітету з питань культури та освіти Європейського парламенту. Він дав більш детальну інформацію про розгортання заходів в рамках Європейського року культурної спадщини: Протягом 2018 року відбудуться численні виставки, фестивалі та представлення того, що кожна держава-член вважає найкращим з огляду своєї історико-культурної спадщини, що використовуватиметься, як національна ідентичність, і в цьому європейському культурному розмаїтті буде заохочуватися кожна держава-член просувати свою спадщину. Цей рік є особливим для Румунії, яка має багато чого сказати про себе, про свою культурну спадщину. Я думаю, що для нас це дуже важливий момент. Можливо нарешті ми зробимо необхідний крок і покажемо іншим державам членами, що означає спадщина, тобто нашу історію та культуру, а в цій галузі ми маємо, що показати іншим державам, і хоча б цій галузі ми могли сприйматися як велика нація, серед наймогутніших культурних народів Європи.

Програма проходить під гаслом Наша спадщина, на злитті минулого та майбутнього і є прекрасною можливістю ознайомитись та зрозуміти роль культурної спадщини Європи у популяризації почуття приналежності до спільного простору. Протягом року будуть організовані заходи, інформаційні та просвітницькі кампанії, спрямовані на залучення громадян до заходів із захисту культурної спадщини. Мета полягає в сприянні проведення реальних змін в способі захисту та утвердження спадщини таким чином, щоб цей рік приніс довгострокові вигоди європейським громадянам.