Tag: Куртя де Арджеш

Сьогодні розповімо про декілька туристичних атракцій Арджеського
повіту, що розташований в
центрально-південній частині Румунії.

Першою нашою зупинкою буде у Музеї виноградарства
та садівництва у н.п. Голешть, місця, пронизаного духом історії, де ви знайдете також етнографічний
музей під відкритим небом. Про це
розповість куратор музею Дан Арсене: «Музей, що минулого року сповнив 80 років існування, був побудований
на фундаменті середньовічного комплексу, спорудженого у XVII
столітті. Середньовічний комплекс був відомий у ті часи як укріплений
особняк, що належав боярам. Поруч є етнографічна виставка під відкритим небом,
яка містить понад 30 домогосподарств з усієї країни. Їх було привезено з
районів, де виноградарство та садівництво
є основними видами діяльності. Кожне домогосподарство
включає житловий будинок, прибудови
та
знаряддя, які нагадують про власників будинків,
до коли вони стали експонатами музею. Середньовічний комплекс тісно пов’язаний із
боярською родиною Голеску. Це важлива
сім’я для середньовічного та
сучасного періодів історії
Румунії. Вони зіграли вагому роль під час важливих політичних моментів середньовічного
періоду, але особливо у ХІХ столітті, щодо об’єднання Румунських князівств та появи нового
румунського села.»

Боярська резиденція в н.п. Голешть поєднує румунську архітектурну традицію з елементами
східного впливу та характеристиками західної цивілізації. У будинку є великий
льох, з арками та масивними стінами, над якими був піднятий житловий цокольний
поверх. На цей поверх, що був
побудований з легкої дерев’яної структури, можна
дістатися за допомогою дубових елегантних сходинок, які рушають з центрального холу будівлі. Куратор
Дан Арсене: «Окрім виставок, присвячених сім’ї Голеску, у нас також є
виставка присвячена Королівському
дому Румунії. 19 травня 1866 р. принц Кароль підписав перший
офіційний акт тут, в Голеському особняку. Відвідувачі
музею можуть побачити оригінальний престол, який
використовували всі королі Румунії між 1885 та 1947 роками, а також бюро, що
належало, королю Каролю I.»

У Музеї виноградарства та садівництва
в н.п. Голешть організовуються різні заходи, присвячені відвідувачам.
Поруч із особняком є парк, який є частиною середньовічного комплексу. Відвідувачі дізнаються про те,
як проводила вільний час еліта XIX століття. Музей також підтримує зв’язок з народними майстрами, розповідає куратор Дан
Арсене: «У музейному сувенір-магазині
ми продаємо вироблені народними майстрами предмети.Це гарантія якості. Окрім народних ремісників, які
ми намагаємося просувати, ми також співпрацюємо з місцевим виробником
знаменитого Тополовенського
повидла. Ми намагаємося встановити зв’язок
із місцевими виробниками екопродукції».

У Арджеському повіті є
кілька дуже цікавих туристичних атракцій, які ви не повинні пропустити, – продовжує куратор Дан
Арсене: «Деякі
туристичні атракції датуються добою античності, як
наприклад римське поселення Жідова, поблизу міста
Кемпулунг, інші – із середньовічного періоду, наприклад,
фортеця Поєнарь (Влада Цепеша, розташована на півночі від монастиря Куртя-де-Арджеш). Теж тут маємо найдавніші
релігійні
споруди на півдні від Карпат, як
наприклад монастир Корбій де П’ятре,
монастир Куртя де Арджеш. Звичайно, існує також ряд туристичних об’єктів з посиланням на сучасну історію, наприклад, «Мавзолей
Матеяш», зведений
у пам’ять про румунських солдатів,
які воювали в цьому регіоні у Першій світовій війні, або «Вілла
Флоріка», де мешкали найважливіші родини румунського політичного життя, Бретяну та Росетті, але також
перша жінка-доктор юридичних наук у світі. Враховуючи, що наш
повіт розташований у підніжжі гір Фегераш, радимо вам рушити у походи гірськими стежками. З них я рекомендую той, що веде до гірського піку Молдов’яну. Минувши
Куртя де Арджеш, ми піднімимося на Трансфегерешан, а звідти, слідуючи лісовими дорогами, ми
можемо легко дістатися, по чотирьом добре визначеним маршрутам, на вершину гори, де
знаходимо захоплювальний пейзаж, що
просто тамує туристові подих і демонструє красу дикої природи в Румунії».

У повіті Арджеш щороку організовується низка цікавих заходів. Таким чином,
ви можете поєднати відвідування туристичних пам’яток із участю в одному із тутешніх
культурних заходів. Дан Арсене, куратор Музею виноградарства та садівництва
Голешть: «Симфонія тюльпанів – це виставка,
присвячена красі квітів та весни, і проходить у місті Пітешть, у квітні. Теж у
квітні у нас проходить фестиваль
Ордессос, фестиваль реконструкції, організований у н.п. Міовень. Він
представляє громадськості частину історії румунського народу в античній добі.
Доступ безкоштовний. Деталі можна знайти на вебсторінці асоціації, яка
організовує цей фестиваль, та Ратуші Міовень, основного спонсора заходу. Також
ми організуємо ряд традиційних музичних фестивалів, такі як Фестиваль фолк-музики
Будяса, з 26 по 28 червня. Потім, Фестиваль Посада Рок в місті Кемпулунг-Мусчел,
наприкінці серпня та новіший Фестиваль «Stonebird» у селі Корбій де П’ятре.
Останній, як правило, набуває всесвітньо відомого рівня і проходить на початку
серпня».

Арджеський повіт – це надзвичайно цікаве для туристів призначення,
де вони можуть скуштувати продукт, який отримав престижні міжнародні нагороди за якість та був зареєстрований
як продукт із захищеною географічною ознакою на європейському рівні: Тополовенське
повидло.

Неподалік Тиргу Фрумос знаходиться Руджіноаса – красива будівля, що чарує очі. Подорожник,
якого зустрічають так гостинно, забуває про всі його неприємні спогади…
Ніби-то помахом чарівної палички, він несподівано опиняється в замку, описаному
Вальтером Скоттом… писав у 1837-му році письменник Константін Негруці про
одного з найкрасивіших замків історичного румунського регіону Молдова.
Білокам’яний замок в місцевості Руджіноаса, що у повіті Ясси (на сході
Румунії), з вікнами та лініями в готичному стилі справляє надзвичайне враження
на відвідувача.

Побудований у першому десятилітті ХІХ століття скарбником
Сандулаке Стурза замок був придбаний в 1862 році Александром Іоаном Кузою,
господарем Об’єднаних румунських князівств. Будівельні роботи завершились 1855
року. Будинок і зараз зберігає елементи неоготичного стилю, під впливом
німецького романтизму. Теж родина Стурза побудувала й церкву поблизу цього
замку. Згідно західній моді, до Руджіноаси був привезений німецький городар,
Меллер, який зайнявся улаштуванням красивого парку із широкими алеями та
екзотичними рослинами. У 1862 році його купив на аукціоні господар
Об’єднаних румунських князівств Алескандру Іоан Куза, котрий у 1864-му році
уперше провів у замку Руджіноаса разом із членами його родини Великдень.

Знищений під час Другої світової війни, замок повернув собі специфічні
архітектурну славу та чарівність лише після 1978 року, коли його було
реставровано. З 1982 року він став меморіальним музеєм Александру Іоана Кузи.
На першому поверсі знаходиться документальний відділ, в якому ілюстровані
моменти з життя та діяльності господаря.
На другому поверсі, за допомогою збережених оригінальних предметів,
відтворена атмосфера життя на маєтку Руджіноаса, сімейна бібліотека з книгами,
привезеними з Парижа; робочий кабінет Александра Іоана Кузи з дубовими меблями,
їдальня в готичному стилі з фарфором та кришталем з Баккари, прикрашені гербом
Об’єднаних Князівств, спальня дружини правителя Елени Куза, з меблями в стилі
Луї-Філіппа, прикрашена багатим мереживом та синім бархатом, та дитяча кімната.
Для приймальні, було придбано прямо з
Парижа 24 меблеві п’єси в стилі Людовіка ХV, з яких, на жаль, залишилося дуже
мало частин. Поряд з ними піаніно марки Германа Гейсера, дві голландські
картини та бронзова статуетка, опера скульптора Бараса.

Маєток з місцевості Руджіноаса зазнав як часи величності й слави, так й
моменти смутку, відчаю та забуття. Стіни старого замку були свідками
пристрасних і трагічних історій кохання. Трагедії, що відбулись в Руджіноасі
позначили пам’ять цих місць, що ще несуть, кажуть люди, тягар давнього
прокляття,тому що протягом
ночі кімнатами палацу блукають привиди людей, які покінчили собою між його
стінами. Перша трагедія відбулася тоді, коли на сходах замку був убитий син
скарбника Костаке Сурдзи, власника будівлі. Він був одружений з Маргіоліцою Гіка-Команешть,
жінкою рідкісної краси. Через цю її красу, молодий дворянин Ніколає Розновану, найняв
хлопців викрасти її. Син Костаке, молодий Сандулаке Стурза, бажаючи захистити
честь свого батька помирає на сходах палацу, будучи вбитий одним із цих
хлопців. Це перша трагічна смерть в Руджіноасі. Настільки трагічна, що сам
скарбник Костаке покидає палац. Багато років по тому, у 1862 році, власником
палацу став князь Александру Йоан Куза. Елена Куза, дружина князя, жила тут
коли її чоловік був зайнятий в Яссах чи Бухаресті з державними справами. До
речі, вона займалася влаштуванням палацу та доглядом за маєтком, що належав йому.
Історики кажуть, однак, що Елена Куза не була щасливою в Руджіноасі. Вона знана
про трагічний кінець родини Стурза і вважала це фатальністю, особливо й тому,
що у першу ніч, коли вона переїхала сюди жити, почула спів сови.

Самотня, Елена
Куза займалася вихованням двох синів князя, Дімітрія і Олександра, які
народилися в результаті позашлюбного зв’язку князя з Марією Обренович. Князь Куза
рідко відвідував палац в Руджіноасі. Повернувся сюди лише у вересні 1864 року,
коли запровадив Аграрну реформу. У 1866 році він був змушений відректися від
престолу, покинув країну, оселився в Гейдельберзі, Німеччині, жив там у готелі Європа, де й помер, у травні
1873 року. Кажуть, що останнім його бажанням було бути похованим в
Руджіноасі. Через два тижні, Елена Куза привезла останки свого чоловіка до
Руджіноаси, і поховала його у дворі церкви, розташованій поза палацом. Легенда
свідчить про те, що з моменту смерті князя і до моменту поховання, церковний
дзвін не перестав бити, в знак поваги і любові до нього. Прокляття замку збереглося
й після смерті князя. Молодший син Кузи, Дімітрій, закохується в одну зі
служниць і вбиває себе в своїй кімнаті після того як Елена Куза виганяє дівчину.
Це друга трагічна смерть в Руджіноасі. Після смерті чоловіка А. І. Кузи та двох
його синів, Елена Куза покинула Руджіноасу. У 1907-му році залишки господаря були
перезахороненні в каплиці замку. Тут вони знаходились до початку другої світової
війни, коли могилу перемістили спочатку в Куртя де Арджеш, а поспіль у Церкву
Трьох святих в місті Ясси.

З новим роком! Ласкаво просимо вас на першу туристичну передачу цього року, в якій представимо основні туристичні атракції, про які ми говорили упродовж 2017 року. Ми розповіли вам про вже відомі, але й про менш відомі туристичні місця, ідеальні для проведення незабутньої відпустки.

Минулий рік ми почали запрошенням до Оашського краю, одного з найбільш привабливих туристичних районів Румунії. Ви дізналися тоді, що чарівність цього краю, розташованого на півночі Румунії дається народним костюмом, музикою і специфічним танцем. Столицею і найбільшим містом Оашського краю є Негрешть Оаш. Це один з найгарніших куточків Трансільванії, що вражає традиціями, культурою і мальовничими краєвидами. Туристи, які відвідують цей регіон мають обов’язково зупинитися в Музеї Оашського краю, заснованому в 1966 році, зі старими будинками, яким більше 200 років, з майстернями і сільськогосподарськими знаряддями. Потім, після короткої зупинки в центральній частині Румунії, в Брашові, ми відвідали південний захід країни, точніше Горжанський повіт. На додаток до пригодницького туризму в горах, монастирі, історичні та архітектурні пам’ятники є визначними принадами цього повіту. І багато туристів починають свою екскурсію в Румунію саме з міста Тиргу Жіу, де зупиняються, щоб побачити скульптури Константіна Бринкуша, румунського скульптора, яскравого представника кубізму, одного із засновників абстрактної скульптури. У 2017 році ми розповіли вам і про природоохоронні території Румунії, про одну з найцінніших екосистем в Європі, площею не менше 1,6 млн га: це наукові заповідники, природні заповідники, національні парки, природні парки, природні пам’ятки, а також біосферний заповідник Дельта Дунаю. Ви дізналися, що Румунія є однією з найбагатших європейських країн з точки зору біорізноманіття.

На території Румунії зберігаються на сьогодні близько тисяча колишніх позаміських резиденцій місцевих еліт, що датуються з XVI до першої половини XX століття. Деякі з них були відновлені, деякі з них ще перебувають у занедбаному стані, а деякі є ще предметом судових спорів між спадкоємцями. Румунія також багата на замки й фортеці. У 2017 році ви ознайомилися з найбільш представницькими пам’ятками культури. Любителям замків та фортець ми порадили відвідати Хунедоару, де знаходиться Замок Хуньядів – пам’ятка готичної, цивільної і військової архітектури, що найкраще збереглася в Центральній і Південно-Східній Європі. Роповідали ми й про монастирі та інші історичні атракції Бузеуського повіту. Ми рекомендували вам у 2017 році відвідати Музей бурштину в н.п. Колць, де ви можете побачити найкращі породи бурштину, їх близько 300, від відтінків напівпрозорого жовтого до непрозорого чорного кольору. Крім того, у музеї бурштину зберігається другий за величиною в світі бурштин, що важить трохи менше 2 кг. Потім, з настанням весни, з’явилися й перші пропозиції про знижки на літні канікули. Про це ви дізналися від учасників XXXVII-го Туристичного ярмарку, що пройшов у Бухаресті.

Бузіаш є єдиним курортом національного значення в західній Румунії, куди туристи приїжджають для відновлювального лікування серцево-судинних захворювань. З іншого боку, розташований між горами Черней і Мехедінць, курорт Беїле Херкулане пестить вже приблизно дві тисячі років своїх відвідувачів. Тут можна пройти відновлювальне лікування після гострих і хронічних захворювань, а також хвороб травної системи. У 2017 році ми запросили вас на курорти Бузіаш та Херкулане, а також провести відпустку в сільському середовищі. В останнє десятиліття сільський туризм стрімко розвинувся у Румунії. У кожному куточку країни з’явилися пансіонати з традиційною архітектурою, а звичаї й ремесла утверджуються на різноманітних традиційних фестивалях і культурних заходах. Улітку ми розповіли вам про майже 245 км румунського пляжу, від Суліни до Вама Веке, на кордоні з Болгарією, представили дев’ять чорноморських курортів, які пропонували відпочинки кожному по кишені та на всі смаки.

Теж в 2017 році ми запросили вас спробувати традиційні та альтернативні види туризму в Трансільванії за допомогою спеціально розроблених програм для любителів гастрономії. Ви ознайомилися з новими рецептами, зібраними ще до часів індустріалізації, тобто до Першої світової війни. Так само, зважаючи на те, що Румунія є одним з основних світових виробників вина, займаючи 13-е місце у світі та шосте місце в Європейському Союзі за кількістю виготовлених вин, ми розповіли вам про румунський винний туризм. Осінь прийшла з пропозиціями нового туристичного ярмарку, організованого в Бухаресті, але й з новим конкурсом з призами Мараморощина – культура і традиції в самому серці Європи. Він був присвячений одному з найгарніших і популярних серед туристів – Марамуреському повіту, розташованому в північній частині країни. Ми завершили рік розповіддю про місто Куртя де Арджеш, де знаходиться некрополь королів Румунії.

2017 рік був багатим на туристичні пропозиції в Румунії, а поточний рік буде щонайменше по мірі минулого. Тому слухайте далі програми ВСРР аби ознайомитися із новими туристичними принадами, новими пропозиціями й тенденціями. З новим роком!