Трансільванський повіт
Алба багатий на історичні пам’ятки, легенди і традиції. Він відомий особливо завдяки повітовому
центру Алба – Юлія, де збереглось багато історичних пам’ятників, ознаки
багатовікового минулого. Але, сьогодні
розповім про два унікальні в Румунії заповідники, що розташовані в цьому повіті:
Рипа Рошіє (Червоний яр) та Детунателе.
Рипа Рошіє (Червоний яр) є дивовищним геологічним та флористичним
заповідником, єдиним такого роду в Румунії. Розташований в 3 км від міста Себеш заповідник можна бачити навіть із супутника.
Він має мільйони червоних зморшок, є захопленням любителів парапланеризму,
пропонує найхимерніші туристичні маршрути по повіту Алба і приховує багато
цікавих історій. Я маю на увазі дивний природний ландшафт, мікрорел’єф, створений
регресивною ерозією потоку, що спровокував масивний зсув землі, і який у наші
дні вражає нас декором статуй і кам’яних рожевих фронтонів. Унікальний профіль
заповідника дається чергуванням сірого пісковика та червоної глини, створених
із слабо зцементованих утворень. Не бракують з пейзажу рослини, що охороняються
законом, ані фауна. Цей геологічний заповідник, заввишки від 80 до 100 м,
простягається на 10-ти гектарній території. Вода вирила собі місце в пагорбі протягом
близько 60 мільйонів років, створивши дивні форми: колони, вежі, піраміди, всі
червонуватого кольору. Глибокі діри відкриваються вліво і направо, і дощова
вода створює червоні струмки, що шумно падають вниз. Птахи видзьобали в глині
собі десятки й десятки гніздів.
У підніжжі заповідника Рипа Рошіє був виявлено скелет фосилізованого хижого
динозавра. Дослідники дійшли висновку, що він є родичем двоногих хижих
динозаврів – велоцерапторів, зріст яких складав всього лише 60 сантиметрів.
Вчені назвали динозавра Balaur bondoc, що в перекладі з румунської
означає кремезний дракон. Довжина тіла дракона становила від 1,8 до
2 метрів, а на двох перших пальцях нижніх кінцівок розташовувалися великі
кігті, за допомогою яких динозавр, ймовірно, розривав тіло жертви. І передні, і
задні кінцівки динозавра були відносно
короткими, причому частина кісток зростаються одна з одною. За словами
дослідників, така анатомія тіла надавала динозаврам велику силу, і вони були
здатні вбивати тварин, розміри яких набагато перевершували їх власні розміри.
На думку вчених динозавр жив 68-74 мільйони років тому. Крім того, теж на околиці міста Себеш був виявлений
ще один динозавр довжиною 10 метрів, так званий Dacus
Maghiarosaurus.
Серед атракцій заповідника «Рипа Рошіє» фігурують
Черевик, велике плато вирізане у формі черевика, де доступ є
небезпечним, але з вершини якого відкривається прекрасний вигляд, та Діра
злодіїв, печера вирита в піщаній скелі, яка приховує всякі легенди про
злодіїв, злочинців і авантюристів. Найбільш цікавою серед легенд є та про
Діру злодіїв. В неї розповідається про одного хлопця Ліке, чиїм
єдиним талантом було пробиратися до важкодоступних місць, як кішка. Він
працював пастухом в Рипа Рошіє, зону яку він дуже добре знав. Одного ранку,
однак, був зламаний один себешський банк. Злодій, за словами поліції, проник
через вікно, через яке тільки дитина могла дістатися. Звичайно, влада ув’язнила
Ліке, хоча грошей не було знайдено в ході слідства. У народі кажуть, що Ліке
приховав ці гроші у Дірі злодіїв. Було проведено розслідування і
там на місці, але ніхто нічого не знайшов… Після звільнення, Ліке разом із
коханою дівчиною виїхав до Америки, звідки, незабаром почав переказувати великі
суми грошей додому. Як саме вдалося Ліке заробити так багато грошей за короткий
час, не відомо.
З-поміж унікальних ландшафтів повіту Алба числиться заповідник Детунателе в
Західних Карпатах, неподалік села Бучум. Розташований в 70 кілометрах від міста Алба-Юлія і всього в 3 км від міста Абруд, Детунателе є унікальним
геологічним заповідником у країні, завдяки своїм базальтовим пікам у формі
шестикутних колон, подібно гігантським церковним органам. Вони займають площу
24 га. Назва Детунателе походить від сильного гуркоту, що можна почути у момент
коли величезні кам’яні брили падають вниз зі схил. Цей оглушливий шум, що
посилений відлунням, нагадує про грім.
Оголошена заповідником в 1936 році, Детуната Голаше пропонує,
мабуть, найпривабливіший пейзаж у Західних Карпатах. Вона піднімається до 1258
м над рівнем моря. Має у підніжжі хвойні ліси і гігантську площу вражаючих
базальтових скель. Туристи, яким вдається дістатися найвищих скель цього піку,
не жаліють зусиль. Над ними видніється тільки небо, а внизу прірва над хмарами,
позаду дерева, попереду прекрасна панорама… Приємні сюрпризи подорожі починаються задовго до того, як ви
досягаєте піку, тобто у хвойному лісі. Крім того, що стежка є мальовничою, із
природними сходинами, створеними з коріння дерев, і гілками дерев, що
спускаються до плечей, ліс приховує багато секретів. У підніжжі скелі, серед
дерев, можна побачити льодовик зі зворотним явищем. Це струмок, що як це не
парадоксально, замерзає у квітні, залишаючись таким до кінця теплого сезону.
Поруч з Детуната Голаше простягається інший заповідник, під назвою
Детуната Флокоасе, більш ізольований ніж перший, однак через
ялиновий ліс, дослідникам не вдалося до
тепер дослідити його з геологічної точки зору.
Навколо цих конгломератів, люди виткали легенди про велетнів та
фей. Кажуть, що жили у Трансільванії велетні та феї. Лідер велетнів був
страшним ворогом фей. Однак у нього був сміливий і красивий син, який закохався
в красиву діву, яку він знайшов у лісі. Він дізнався, що вона фея і між ними
двома народилася красива історія кохання, яка в кінцевому підсумку
перетворилася на трагедію, кульмінуючи вбивством феї батьком велетня. В
результаті цього, син вбив свого батька з кинджалом. Земля відкрилася і
проковтнула велетнів та трупи закоханих, і кажуть, що із землі вийшли полум’я,
що перетворилися на скам’янілості.
