Tag: ландшафти

Сьогоднішній
пункт призначення розташований
в Трансільванії і наповнений
історією, легендами та традиціями. Повіт
Алба приваблює більшість туристів особливо через місто Алба-Юлія, поселення
з важливими та добре збереженими
історичними пам’ятниками, залишками
тисячолітнього минулого. З цього
міста ми можемо вирушити до гір
Апусень. Тут ми можемо
потренуватися в альпінізмі,
відвідати красиві печери
і, нарешті, але не менш важливо, відвідати
традиційні села.

Віолета
Ніка, прес-секретар Повітової
ради
Алба, каже що, безумовно, цей
повіт є одним з найпривабливіших
в
Румунії: З
особливим
туристичним потенціалом, повіт
Алба
виділяється як з точки зору ландшафту,
особливої ​​краси, так і з точки зору
історії, культури, традицій та звичаїв.
Тому тут практикуються різні види
туризму, такі як культурно-історичний
туризм, зелений туризм, релігійний
туризм і, звичайно, гірський туризм.
Якщо говорити про культурно-історичний
туризм, то нам
слід
рушити
з міста Алба-Юлія. Фортеця Алба-Кароліна,
найбільш репрезентативне укріплення
типу Вобан в Румунії та одне з найважливіших
у Європі, є головною визначною пам’яткою
міста та повіту.
Щороку фортецю відвідують десятки тисяч
туристів, їх присутність чисельна у
будь-який сезон. Тур
фортечними укріпленнями, статуї,
обеліск Хорії, Клошки
та Крішана
– це лише деякі визначні пам’ятки, до
яких додаються римські фестивалі або
вистави під відкритим небом. Основний
туристичний об’єкт
– Коронаційний собор, поруч з яким
знаходиться римо-католицький собор
Святого Михаїла.
Також у фортеці
туристи
можуть відвідати нещодавно відреставрований
Національний музей Об’єднання та
Зал
об’єднання,
будівлю, що має особливе
історичне
значення для румунів, а також Музейкон,
єдиний музей ікон в Румунії або бібліотеку
Батьянеум.

Культурні
визначні пам’ятки повіту
Алба розпорошені по всьому повіту,
продовжує Віолета Ніка:
Ми
добираємось до міста
Блаж,
де нам слід відкрити список із Рівниною
Свободи, особливим
місцем
для всіх румунів, і продовжити з
Архієпископським палацом, будівлею
XIII
століття, Палацом культури або Ботанічним
садом, відкритим у 1881
році,
найстарішим
ботанічним
садом
у світі, що
влаштований
поруч із Середньою
школою. Місто
Аюд
також є важливим культурним центром.
Повіт
Алба
має
значну
концентрацію
історичних
пам’яток, що мають національну цінність,
їх список, опублікований у 2015 році,
включає 686 об’єктів.
Два з них, дакська
фортеця
н.п.Кепелна,
східніша
з дакських фортець
в
горах Орештії
та археологічні розкопки
Келнік,
внесені до категорії Сільські
археологічні розкопки з
укріпленими церквами в Трансільванії,
є історичними пам’ятками, внесеними
до Всесвітньої
спадщини ЮНЕСКО.
Докладаються
зусилля щодо включення до цього списку
археологічних розкопок Риметея та Рошія
Монтана. У сільських населених пунктах нашого
повіту знаходимо цінну спадщину завдяки
оригінальності архітектури в таких
комунах, як Арієшень, Гирда, Відра, Аврам
Янку, Албак, Могош, Понор, Римец, дуже
відомі та барвисті з цього погляду
села.

З
іншого боку, ландшафт
повіту Алба
виділяється,
перш за все, гармонією. Віолета Ніка,
прес-секретар Повітової
ради Алба: Мальовничі
природні ландшафти представляють багату
та різноманітну пропозицію.
Це печери,
скелі,
водоспади,
ущелини, гірські
масиви, і тут ми повинні згадати
про Рипа
Рошіє, Ущелину
Римец та Ущелину Аюд,
Детунателе.
Льодовик Скерішоара – це заповідник
європейського значення. Бальнеологічні ресурси Окна-Муреш також важливі – це
місцевість,
яку Повітова
рада
Алба хоче перетворити на популярний
в Румунії курорт.
Туристам
рекомендуємо також подорожувати Мокеніцою,
вулько-колійним потягом, у
долині річки
Арієш,
або відвідати
найбільше у країні
поле
для гольфу в
н.п.Піану.
Понад 25% території повіту
Алба
має статус
природно-заповідного фонду.
На цій основі розвинувся зелений туризм.

Одним
із чудових проєктів Повітової
ради
Алба з метою розвитку туризму є відновлення
повітової дороги, яка перетинає ізольовані
громади в горах Апусень, де
туристи можуть побачити справді
вражаючі ландшафти. Віолета Ніка:
Йдеться
про Апусенську Трансальпіну,
дорогу, яка рушає
з н.п. Аюд
і досягає села Бучум,
перетинаючи гори
висотою понад 1000 метрів. Дорога відновлює
маршрут
середньовічної
дороги в Краю
Моців
і являє собою дорогу з безліччю значень.
Це може
бути й дорогою
життя, що пов’язує автентичні традиційні
громади,
це дорога культури, що проходить місцями,
що є
свідченнями дитинства письменника
Агирбічану,
це водночас дорога історії, бо
частково
відновлює
стару римську дорогу
золота, а особливо дорога віри, піднімаючись
на піки
гір Траскеуаж
до
воріт монастиря Римец.
Картину можна доповнити енологічним
та гастрономічним туризмом, тут будучи
репрезентативним проєкт
під назвою Країна вин.

У повіті
Алба
можна
займатися релігійним
туризмом,
але також активним
туризмом.
Любителі зимових видів спорту знайдуть
тут ідеальне місце для активного
відпочинку. Віолета Ніка, прес-секретар
Повітової
ради
Алба: Маємо
вражаючий
список церков та монастирів у
нашому повіті,
які були
включені до туристичної мережі.
Можемо розпочати з Коронаційного собору
та римо-католицького собору Святого
Михаїла в Алба-Юлії,
а потім
продовжити з
Архієпископським палацом у м. Блаж,
монастирями Римец та
Понор і, звичайно, з дерев’яними церквами
повіту
Алба, що є
справжнім скарбом. З іншого боку, гори
є
дуже красивими у повіті
Алба.
Для зимових видів спорту ми маємо
гірськолижну зону Шуряну
та курорт Арієшень. Найновіший
проєкт
розвитку в районі гір Апусень
є
предметом угоди про асоціацію між
Повітовими
радами
Алба та Бігор,
угоди, в якій передбачається участь
Повітової
ради
Клуж, яка, серед іншого, має на меті
розвиток та сприяння туризму в районі.,
розташованому на кордоні між трьома
повітами.

За
останні десять років кількість одиниць
розміщення для туристів зросла майже
втричі, досягнувши сукупної цифри
понад
6000 місць.

Є десь у Румунії казковий край. Таким може бути початок нашої сьогоднішньої розповіді, яка веде
нас до дивовищного району Трансільванії, зокрема до Трансільванських пагорбів.
І є десь собі чоловік, який захоплюється фотографічним мистецтвом та була певна
кількість туристів, які приїхали відкрити для себе красу нашої країни та
увічнити її у фотографіях.

Сьогодні ми відвідаємо
уявно центр країни, трикутник Сібіу-Фегераш-Сігішоара, де простягається Долина річки Хертібачулуй, область, яку також називають Трансільванськими пагорбами,
другу за величиною захищену територію Румунії. Сюди можете приїхати як туристи
і залишитися на все життя, так звучить девіз документального фільму, здійсненого рушаючи навіть
з цих елементів: місце, фотограф та певна кількість туристів. Деякі з них приїжджали
так часто сюди, що вирішили залишитися тут і насолодитися новим «вдома».

Ми дізнаємося
більше про цей фільм від Міхая Мойчану, фотографа та відеооператора, режисера
цього фільму: «Мій фільм розповідає про пригоди сім’ї родом з Німеччини, члени
якої працювали в транснаціональних
компаніях і яка відвідувала Румунію протягом 15 років. Будучи пристрасними
фотографами, я супроводив їх по Румунії, в декількох фото-турах, і з усього, що
вони побачили, від дельти Дунаю до Марамурешу, вони були тієї думки, що
найбільше підходить їм Трансільванія, тому що це регіон де розмовляють
німецькою мовою. Йдеться про саксів, які оселилися в цій частині Румунії 800
років тому. Там їх дуже привабила місцева цивілізація, ландшафт, старі
традиції, громада саксів. Вони придбали старий будинок, побудували там дуже
красивий гостьовий будинок, залишилися там і живуть далі своїм повсякденним
життям у Трансільванії».

Проект, який
народився в рамках кампанії, проведеної минулого року спільно з Асоціацією
Екотурим Румунія та Фондом партнерства, мав на меті просувати екотуристичні
напрямки в Румунії, зізнався ще Міхай Мойчану.

Чому він обрав
Трансільванські пагорби темою для документального фільму, розповідає режисер Міхай
Мойчану: «Однією з переваг Трансільванії є той факт, що тут є сільське життя з
традицією в кілька сотень років, є дуже цікаві пам’ятники, маловідомі, але дуже
цінні та дивовищні з точки зору архітектури та розташування, є дуже цікаві
сільські громади, що зберегли традиції, та всередині яких можна провести
активний відпочинок, в тому сенсі, що крім відвідування деяких туристичних
пам’яток, туристи можуть побачити, як розгортається сільське життя, яким є темп
життя в сільському середовищі, можуть дізнатися про турботи людей, як виглядає домогосподарство,
і де вони можуть скуштувати традиційні страви, надзвичайно смачні, органічну їжу.»

Територія
пасовищ, лугів та листяних лісів, визнана своїм біорізноманіттям, традиційними
сільськогосподарськими звичаями та ремеслами, щомісячних бранчів, що підкреслюють
побудовану спадщину та незмінний культурний ландшафт середньовічного періоду,
Трансільванські пагорби чекають на туристів особливо навесні. Окрім імпозантних
укріплених церков, тут можна відвідати кам’яні церкви, побудовані на початку ХІХ
століття, настінні розписи яких належать членам родини Греку, відомої своїм
особистим, моралізуючим способом інтерпретації біблійних сцен та суспільства.

Міхай Мойчану розповів
про героїв знятого ним документального фільму: «Я багато років організовував
фото-тури по Румунії для фотографів-аматорів чи професіоналів. Ми разом відкриваємо
різні місця в країні, як з точки зору пейзажів, так і традицій, людей. Спочатку
вони взяли участь в одному з моїх турів, після чого постійно приїжджали на
тури, які ми робили по Румунії. І таким чином ми подружили. Ідея фільму надійшла із зовсім
іншого напрямку, від Румунської асоціації екотуризму, яка хотіла просувати райони
екотуризму в Румунії. Оскільки Трансільванські пагорби є екотуристичним напрямком,
я запропонував їм зняти фільм на тему історії цієї родини, яка стала дуже
цікавою історією для публіки.»

Документальний фільм
Пагорби Трансільванії, серце Трансільванії, здійснений Міхаєм Мойчану,
став успішним, оскільки переносить нас у зону, яка приваблює простотою, як сам
зізнався наш співрозмовник: «Взагалі, туристів, які приїжджають до Румунію не
приваблюють ландшафти, як, наприклад, Альпи, а зв’язок між людиною та природою,
тому що тут природа дуже добре поєднується з народною традицією, із життям
людей. І саме це їх дійсно приваблює. Інший аспект полягає в тому, що тут все
ще зустрічаються традиції, просте життя, дуже закріплене в земних ресурсах, і
це вражає їх: той факт, що вони можуть знайти цивілізацію, яка зникла в Західній
Європі 50-70 років тому.»