Плин часу ніяк не можна зупинити. Він без вагань крокує вперед, подекуди знищуючи все на своєму шляху та залишаючи за собою руїни. Фортецям, яким вдається вціліти в божевільному вирі історії, стають справжніми легендами. Старовинна фортеця Дева, без жодного сумніву, одна із таких. Багато легенд і повір’їв пов’язано з фортецею, а чарівна атмосфера змушує відчути дух того часу. Місто, що простягається у підніжжі фортеці оточене також таємницею.
Легенди і казки про золотоволосі дівчата, обов’язково сестри, які панували над найкрасивішими місцями повіту Хунедоара не оминули ані фортецю Дева. Одна з легенд приписує зведення фортець Дева, Урой та Кольц феям, золотоволосим дочкам велетня. У легенді розповідають, що фортеці були зв’язані між ними мостом і сестри-феї проживали в гармонії одна з одною. Але фея, що проживала у фортеці Кольц, починає ворожнечу зі своїми сестрами. Фея, яка проживала у фортеці Урой, будучи більш заздрісною і бажаючи знищити фортецю Кольц, викинула величезну кельню, з якою вона побудувала свою фортецю, на фортецю її противниці. Через люту ненависть вона кинула кельню сильніше і відрізала пагорб навпроти фортеці. Звідси походить, згідно легенді, назва гори Ретезат (укр. відрізаний).
Згідно з іншою легендою, фортеця Дева є твором працьовитих гномів. Вони проживали в інших краях, але раз у сім років приходили сюди, щоб переконатися чи фортецю не було зруйновано. За період коли вони бракували, фортецю зайняв дракон з сімома головами, якого гноми змогли вигнати з фортеці тільки за допомогою сильного Йоргована. Дракон знайшов притулок в печері неподалік Залізних Воріт, на Дунаї, але Йоргован пішов за ним туди і вбив його. Дивно, як в історії фортеці з’являється і міф про «Майстра Маноле» угорською версією, яка майже ідентична з румунською версією балади. Центральна тема та сама: все, що майстри піднімають вдень, вночі руйнується, і робітники майстра Келемена вирішують, принести в жертву першу дружину, яка досягне вершини пагорба. Першою на пагорб піднялася дружина голови будівельників. Її спалили, а попіл, змішаний з глиною та водою, вони використали у зведені фортеці.
Після кількох років реставраційних робіт, фортеця була відкрита для туристів близько 6 років тому. Майже 40 мільйонів леїв з європейських фондів було витрачено на ремонт внутрішніх і підпірних стін фортеці. Після реставрації основних приміщень, повний тур по фортеці Дева займає близько двох годин. Практично, фортеця простягається всього на 0,9 га, але усередині було улаштовано кілька оглядових пунктів, які пропонують туристам захоплюючі панорами, а такожі райони, де організуються виставки. Відвідувачі фортеці можуть побачити відновлені мури, а також частини будівлі, зведені на основі археологічних знахідок, в тому числі печі колишньої гарнізонної кухні. Доступ до фортеці можна здійснити пішки або по канатній дорозі з підніжжя споруди.
Фортецю вважають одну з найбільш важливих укріплень середньовічної Трансільванії. Упродовж часу її власниками були воєводи, князі, графи та графині. Її дарували, продавали чи бомбили. Кожен залишив позаду щось, чи то оборонну стіну, кімнату, танцювальний зал або навіть цілий поверх. Сьогодні її руїни видніються здалеку завдяки стратегічному розташуванню на вершині пагорба, який домінує над долиною ріки Муреш і головною артерією, що зв’язує Румунію з Центральною та Західною Європою. Фортеця була побудована в кінці тринадцятого століття, але сліди поселення набагато давніші: є знахідки, які датуються з неоліту або бронзової доби. На пагорбі були виявлені бронзові вази і намиста, а також шматки сирої міді з первісних часів. У тому ж районі були виявлені посудини даків. Перша документальна згадка датується 1269 роком.
Фортеця Дева згадується в дарчому документі молодого короля Штефана, сина Бели IV, який робить пожертвування волоському графу за його хоробрість у битві, яку вів він під стінами фортеці. Потім в 1444 році, Янку Хунедоарський володіє фортецею та належними 56 селами а також золотими копальнями. Теж за часів Янку Хунедоарського датується документ, в якому згадується про поселення Дева, розташоване біля підніжжя пагорба. У другій половині сімнадцятого століття, принц Габрієль Бетлен будує у фортеці башту, яка служила в’язницею і місцем тортур.
У підніжжі фортеці, у її південній частині, розташований найцікавіший і найстаріший пам’ятник міста Дева – Магна Курія. Будівля виділяється своїми архітектурними та стилістичними елементами періоду ренесансу і бароко. Будівля, в якій діє на даний момент Музей цивілізації даків та римлян, була побудована в епоху Відродження, однак перебудована у XVIII столітті. Виявлені документи свідчать про те, що перший етап будівництва мав місце десь в кінці XVI століття і має певного зв’язку з головним капітаном трансільванського війська у період в 1594-1595 рр. Франциском Гесті. Першу документальну згадку про цю будівлю знаходимо на надгробній дошці могили матері капітана Гесті, Софії, яка померла в 1590 році. Таким чином, перша згадка про комплекс будівель, розташованих у фортеці, належить тому ж Франциську Гесті. На початку XVII століття припускається, що Магна Курія постраждала після пограбування і спалення сусідньої її церкви. У 1934 році будівля ця стала Музеєм цивілізації. Він є другим в Трансільванії музеєм, в якому знаходиться лапідаріум. Будівля зі скла і заліза займає площу 180 квадратних метрів. Лапідаріум складається з п’яти приміщень де зберігаються предмети великих розмірів, що були виявлені археологами протягом часу на території повіту Хунедоара.
