Tag: маршрути

Ми попрямували до центру Румунії, в край легенд. Трансільванський сільський пейзаж завжди радував румунських та іноземних туристів. Сьогодні в Трансільванії ми відвідаємо найстаріші та найкрасивіші укріплені церкви. Розташовані в особливій природній обстановці, у деяких з них також відправляються богослужіння та проводяться різноманітні культурні заходи.

Було б добре на початку згадати деякі інструменти для окреслення маршруту з відвідування укріплених церков, каже Рамона Лацко, культурний референт Фонду «Укріплені церкви»: «Перш за все, веб-сайт нашого фонду, kirchenburgen.org, пропонує інтерактивну карту з усіма укріпленими церквами. Потім є карта пам’ятників, також доступна у цифровій версії, яку можна завантажити теж з веб-сайту фонду. У нас також є брошура з церквами, доступна румунською, німецькою та англійською мовами. Вона містить опис тих понад 150 пам’ятників із контактними даними кожного куратора та домогосподарств, де знаходяться ключі від цих церков. Це декілька важливих інструментів які варто запам’ятати, оскільки важливо спланувати маршрут відвідування. У цьому сезоні люди, які живуть в селах, часто зайняті, тому, дуже важливо заздалегідь повідомити їх, що ви хочете відвідати церкву».

Також важливо визначити, де починається і закінчується подорож. Рамона Лацко: «Ми можемо вирішити рушити в маршрут містами, у тому сенсі, що ми можемо з’єднати міста: Медіаш, Сігішоара, Сібіу, Брашов. Це маршрут, який ознайомлює нас з архітектурою укріплених фортець у цих містах, що справді є дивовижною. Навіть їх розташування знаходиться в середньовічному містечку. Натомість, в рамках сільського маршруту – головне місце буде приділено надзвичайному ландшафту. І тут нам потрібне планування, оскільки на деяких повітових дорогах проходять ремонтні роботи, наприклад, між н.п. Агніта та Сігішоара. Також усі церкви знаходяться в самому серці сіл, їх не видно з околиці села».

Рамона Лацко, культурний референт Фонду «Укріплені церкви», рекомендує нам дві укріплені фортеці, які не користуються великою популярністю серед румунських або іноземних туристів: «Однією з них є укріплена церква в н.п. Брадень. Це в сібіуському повіті. Вона дуже цікава, оскільки в ній знаходяться 300 саксонських скринь, розміщених на горищі церкви. Студенти Університету прикладних наук та будівництва в Хільдесгаймі, Німеччина, провели дослідження та оприлюднили детальну інформацію про ці скрині. Вони супроводжені інформаційними панелями, на яких описані цікаві аспекти про скрині. Церква має також невеликий музей, на який туристи часто не звертають увагу, оскільки він розташований у невеликій сільській громаді. А дорога, наприклад, із Сібіу до Брадень і проходить через долину річки Хиртібачулуй, будучи надзвичайно мальовничою дорогою. Другою церквою, яку я хотіла би представити, – це укріплена церква в н.п. Хосман. Дійсно, останнім часом вона частіше з’являється у проведених нами заходах. У цьому населеному пункті сталося дуже цікаве явище, адже сюди повернулися багато саксів, які є дуже активними, особливо влітку. Там є також місцева молодіжна організація CEPIT, яка організовує щороку, окрім 2020 року пандемії, музичний фестиваль для молоді Holzstock. З цієї точки зору цей пам’ятник є прикладом повторного використання простору укріпленої фортеці».

Звичайно, відвідування укріплених церков можна здійснити на автомобілі чи велосипеді. Таким чином, ви відвідаєте культурні об’єкти і та займитесь активним туризмом. Рамона Лацко: «Я хотіла би наголосити на «Terra Saxonia». Це частина «Via Transilvanica». Вона має довжину 125 км і включає укріплені церкви Б’єртан, Саскіз, Медіаш, Кріш та Сігішоара. До всіх них можна дістатися як на автомобілі, так і на велосипеді. Обравши велосипед, подорож проходить через ліси, через пагорби Трансільванії. Це дуже особливий маршрут, і ми раді цій можливості, яку нам пропонує проєкт «Via Transilvanica», зокрема включити до карти туристичних об’єктів саксонські укріплені фортеці».

Зараз діяльність Фонду «Укріплені церкви» зосереджена на програмі реставрації та збереження. Натомість, окрім цих програм, існує проєкт щодо зміни предмету діяльності трьох укріплених церков, каже Рамона Лацко: «Проєкт зосереджений на можливості розміщення туристів усередині укріпленої церкви. Є кілька таких прикладів у нашій країні, але завдяки цьому проєкту ми забезпечуємо рівновагу між збереженням та використанням. Це мінімальне втручання в історичний матеріал та архітектуру пам’яток. Метою є наголосити на досвіді, який отримує турист у цій фортеці, а не стільки на самій концепції розміщення. Ми також організовуємо серію літніх шкіл разом із волонтерами Європейської спадщини (European Heritage Volunteers) у Мовіле та Брадень, зосереджених знову на процедурах реставрації та збереження пам’ятників. Картка «Transilvania» була інструментом для заохочення культурного туризму в регіоні, але ми думаємо перейти на цифрову версію цієї картки, створити додаток, який можна буде завантажити та який пропонує можливість створити маршрут відповідно до уподобань кожного туриста. Ми сподіваємось розпочати цей проєкт восени цього року».

Ми дізналися, що найбільшою атракцією для туристів є архітектурна цінність кожної укріпленої церкви, кожна з яких пропонує щось своє. Рамона Лачко, культурний референт Фонду: «Ви не нудьгуватимете під час відвідування десятьох укріплених церков поспіль, бо вони розташовані у іншому природному середовищі. Думаю, це найбільше зачаровує туристів. Крім того, панорама, яка відкривається з башти фортеці на околиці, неймовірна. Цікавим є також те, що ви можете відправитися до укріпленої фортеці в середині грудня і отримати такий же приємний і цінний досвід, як у середині літа. Пандемія вплинула на графік культурних заходів, але вони все таки організовуються».

Якщо нам вдалося вас переконати відвідати укріплені церкви Трансільванії, ви завжди можете зайти на сайт kirchenburgen.org, щоб скласти маршрут

Сьогодні ми вирушаємо до одного з найвидовищніших гірських масивів Румунії: П’ятра Краюлуй. З адміністративної точки зору Національний парк П’ятра Краюлуй простягається на території двох повітів: Брашов та Арджеш. Перший крок до захисту цієї території був зроблений в 1938 році, коли тут були закладені основи природного заповідника. Сьогодні ми розповімо вам про безліч туристичних маршрутів та природних пам’яток, улаштованих управлінням цього національного парку.

Це гірський район у центрі Румунії, лише за 25 км від міста Брашов, отже легко доступний туристам, каже Мірча Вергелец, директор управління Національного парку П’ятра Краюлуй: «Основні ворота до парку – це північна частина, місто Зернешть. У південній частині половина парку знаходиться на території повіту Арджеш, головними вхідними воротами є два населених пункти: Рукир і Димбовічоара. Перш за все, ландшафт особливий, адже це єдина в нашій країні територія, на які знаходиться родовища вапняків, які сягають альпійського піку. Отже, тутешні гірські піки перевищують 2000 метрів. Західний схил німецькі туристи назвали Вествандом. В основному це вертикальна стіна, яка може сягати місцями до 500-600 метрів висоти. Це характеристика вапнякового рельєфу. Однак особливим аспектом П’ятри Краюлуй є те, що шари вапняку, які зазвичай утворюються на морському дні і мають горизонтальне положення, завдяки тектонічним рухам стоять тут майже у вертикальному положенні. Отже, рельєф тут є набагато видовищнішим, ніж в інших районах країни».

У Національному парку П’ятра Краюлуй є 44 позначені та затверджені маршрути. Також є 11 гірських велотрас, спроєктованих управлінням парку. Директор управління Мірча Вергелец: «В результаті цього проєкту, нам вдалося розмістити інформаційні панелі, а також багато стовпів та стрілок, щоб допомогти тим, хто подорожує цими маршрутами. Насправді маршрути також можна знайти на нашому веб-сайті. На території Національного парку є , звичайно, важливі види та місця проживання. Ми маємо численну популяцію великих хижих тварин, так як вовк, ведмідь та рись. Особливо в парку П’ятра Краюлуй, туристи можуть насолоджуватися спостеріганням за чисельною популяцією чорних кіз. У П’ятра Краюлуй, на відміну від інших районів країни, де після майже 20 років, коли полювання було заборонено для всіх видів диких тварин, чорні кози звикли до туристів, які фотографують їх за допомогою мобільних телефонів, не потребуючи для цього спеціальних фотоапаратів. Іноді відстань між ними і туристами становить лише 4-5 метрів. Для тих, хто дістається гірського хребта, особливо влітку, зустріч з цими тваринами може бути великою радістю, і фотографії стають спогадами, з якими вони повертаються додому».

Туристи повинні знати, що П’ятра Краюлуй – одні з найскладніших гір. Схили дуже круті, а певні ділянки характеризуються осипами. Для цього туристам потрібно підготувати обладнання: черевики, плащ, а також, це будучи вапняковим районом, їм також знадобиться вода. У альпійських та субальпійських районах джерел води немає. Остання важлива інформація – завжди залишатися на позначених маршрутах. За словами гірських рятувальників та представників управління парку, більшість нещасних випадків трапляється, коли туристи покидають ці маршрути. Мірча Вергелец, директор Управління Національного парку П’ятра Краюлуй: «У нас є вісім туристичних притулків, три з яких знаходяться прямо в районі хребта: Вирфул Аскуціт, Шауа Гріндулуй та Шауа Фундурь, в південній частині. Крім того, інші притулки розташовані в нижчих районах, в деяких ключових точках, дуже важливих для виживання туристів у разі небезпеки. Ми маємо на увазі виживання взимку, у випадку хуртовини, та влітку для тих, хто погано розраховує довжину маршруту і не співвідносить його з необхідними зусиллями. У районі хребта туристів може здивувати поява грози, і ці притулки дуже важливі для їх безпеки. Ми дбаємо про утримання цих притулків. Ми особливо співпрацюємо з командою рятувальників із Салвамонт Зернешть щодо ремонтування притулків, улаштування місць відпочинку, для чергового маркування маршрутів за допомогою наших колег рейнджерів.»

Зазвичай будь-який візит до Національного парку П’ятра Краюлуй повинен розпочатися в Центрі для відвідувачів. На даний момент він закритий для громадськості через пандемію, але можливо доступ буде дозволений у літній сезон. Мірча Вергелец: «Будівля центру розташована на виїзді із Зернешть, у напрямку до Плайул-Фої, приблизно в 1 км від Зернешть. У центрі туристів практично ознайомлюють віртуально із маршрутом, за допомогою сенсорного досвіду, зображень, звуків. У нас також є макет гори, на якому проєктуються різні зображення, які користувачі можуть змінювати. На даний момент центр закритий через протипандемічні обмеження. Ми сподіваємось, що після цієї хвилі інфікувань Covid-19 та настання літнього сезону, кількість інфікованих зменшиться, і ми зможемо його знову відкрити. Програма центру розміщена на веб-сайті www.pcrai.ro, і ми просимо відвідувачів, які хочуть прийти до центру, заздалегідь інформуватися у зв’язку із пандемічною ситуацією. П’ятра Краюлуй – ідеальне місце для проведення дня або кількох днів, де Ви можете насолодитися особливими пейзажами, незайманою природою і, особливо тепер, коли визначні пам’ятки Румунії користуються більшою популярністю, П’ятра Краюлуй є ідеальним місцем для проведення вільного часу серед природи.»

Щоб насолодитися досвідом, ідеально було б улаштуватися в одному з численних пансіонатів у цьому районі. Вони пропонують традиційне меню і можуть допомогти вам порадами, картами та ідеями маршрутів.

Комуністичний режим використовував усі засоби для замовчування своїх опонентів. А пасивних, які роздратовані намагалися втекти до західного вільного світу, знеохочував різними способами: від розстрілу на місці та засудження до позбавлення волі до методів маніпуляцій та шантажу. Комуністичний кордон, символізований Берлінською стіною, буквально вбивав людей холоднокровно. Але кордон також повністю використовував непропагандистську брехню, більш витончену, ніж фізичне насильство. Однією з форм тонкої брехні була фальшива карта.

У вересні 1965 р. на консультативній конференції соціалістичних держав, що відбулася в Москві, було вирішено, що карти соціалістичних країн слід фальсифікувати, спотворювати та друкувати неточно. Режим вважав, що обдурення тих, хто хоче втекти, шляхом розповсюдження фальшивих карт, які вабили їх до лап репресивного апарату, замість того щоб показувати їм шлях до свободи, було кращим методом ніж фізична ліквідація. У Східній Німеччині була найбільша потреба в цих картах – потреба, якою зайнялася страшна спецслужба Штазі. Але румунська колишня політична поліція Секурітатя теж не поступилася і навчилася цій практиці.

Німецький культурний центр у Бухаресті організував виставку Фальшиві карти з картографічними документами з архівів Штазі та Секурітатя. Факсимілі фальшивих карт з колишньої Німецької Демократичної Республіки та колишньої Соціалістичної Республіки Румунія були виставлені, щоб показати методи зриву планів тих, хто намагався позбавитися гніту комуністичного режиму. Куратор цієї виставки Адріан Буга зазначив, що фальшива карта до 1989 року мала головну функцію придушення свободи пересування: «Я поставив би знак рівності між картою та знаннями. Коли прибуваєш на нову територію, незалежно від того, йдеться про цю планету чи про позаземний простір, ці знання можна використовувати. І тоді, хто має ці знання, хто має такий план, хто має цю карту, може керувати. Водночас, якщо знаємо, як керувати цією інформацією, і не хочемо, щоб вона потрапила до рук ворогів, то підробляємо її. Інший аспект підроблених карт полягає в тому, що вони вводять в оману, коли ви хочете втекти з певного простору і потребуєте вказівок. Карта дорівнює орієнтації, інформація повинна надходити з джерела, яке ми вважаємо достовірним. Це дуже надійне джерело фальсифікується і використовується нам на шкоду».

Фейкова карта режиму повинна була змінити внутрішню карту особистості. Вона фальсифікувала не лише топографію, але й уявлення та вірування про зовнішній світ. Адріан Буга: «З певних точок зору можна сказати, що сфальсифікована карта властива закритим тоталітарним режимам. Після того, як режим контролює і хоче гнобити та тиснути на громадян у певному місці, він повинен фальсифікувати кордони та фальсифікувати спосіб сприйняття людьми місця та інших місць зовні. Потрібно сфальсифікувати інформацію про те, наскільки погано живеться поза матрицею, в якій режим хоче утримувати людей, і наскільки добре живеться їм всередині цієї матриці».

Яким був механізм підроблення карти? Адріан Буга каже, що фальшива карта – це навмисне зіпсування точно складеної карти: «Були стандартні карти, топографічні карти, з яких можна було дізнатися більше інформації про міста, будівлі, вулиці, про тип ґрунту, про ріки. Стандартні карти були секретними, ніхто не мав до них доступу, їх було досить важко отримати. У публічному просторі були лише туристичні карти з певними місцями, видаленими або підробленими. Отже, ви підходили до місця з картою в руках і виявляли, що місце було зовсім іншим: або там був нерівний ґрунт, який не з’являвся на карті, або річки були переміщені через те, що на територію могла вторгнутися чужа армія, або в прикордонній зоні, щоб люди не дуже добре знали терен, і спроба втекти була б якомога складнішою».

Колишня румунська політична поліція Секурітатя не складала фальшивих карт у справжньому розумінні цього слова, а вдалася до чогось набагато простішого: допиту перехоплених людей. Адріан Буга: «У нас не має підроблених карт, а лише карт з маршрутами, якими люди нелегально втікали з Румунії. Упіймані повинні були намалювати саме ті місця, через які вони намагалися втекти. Секурітаті довелося дуже добре знати топографію, вводити в оману та стримувати спроби втечі. Мова йде про західний кордон, прикордонну зону з Угорщиною та югославський кордон на Дунаї. Було багато місць, через які можна було врятуватися. Є багато свідчень про це, і я маю на увазі особливу книгу про гімнастку Надію Команеч та Секурітатю. Дуже цікаво Надя описує цей маршрут та її провідника, місцевого пастуха, який не знав відбитка на землі. Вони діставалися до усіляких сільськогосподарських угідь, ярів та річок, яких вони не знали».

Дослідження архівів виявило, крім помилкових топографічних карт, ще інший тип карт: особисту карту індивідууму та його приватного простору. Десятки тисяч опонентів були відстеженні за допомогою карти-робота, карти, яка знала будинок переслідуваного, його сім’ю та їх розпорядок дня.

У цьому році Румунія з’єдналась з європейськими туристичними стежками. Асоціація Туристів Карпатська Трансільванія (SKV) разом з кількома волонтерами відновили маркування 180 км туристичних маршрутів в горах Банату, відремонтували під’їзні шляхи до гір Фегераш, і відновили понад 50 км стежок у Масиві Постеварул. І планів багато!

Марчель Шофаріу, президент Асоціації Туристів Карпатська Трансільванія розповів, як намагається вивести нашу країну на рівень у понад сто років тому, коли гірська асоціація заснована в Румунії мала більш ніж сто конвенцій, укладених з аналогічними клубами Європи. Ми запитали Марчела Шофаріу, як повинна виглядати стежка європейського стандарту: «По-перше стежка повинна бути позначена на деяких картах, ідеально і на GPS, та на терені. Ця стежка повинна пролягати місцями з найкрасивішою природою, природно, по твердому грунту, а не по асфальту, і з’єднати місця, що є інтересними в цій країні. Такими були критерії вибору маршруту. І для цього ми пройшли тисячі кілометрів стежок, з яких ми обрали ті, які відповідають умовам, про які ми говоримо, і які можуть бути втягнуті до мережі. Оскільки розвиток нашого туризму був переважно розкиданого типу, нам довелося створити зв’язок між туристичними об’єктами.

Демарш розпочався після того, як спостерігли, що на європейській карті довгих туристичних маршрутів Румунія була білою плямою. Якими були кроки повернення Румунії до міжнародній мережі ми дізнаємося від Марчела Шофаріу: «Нам вдалося позначити і перепозначити близько 500 км стежок. Довжина двох маршрутів E3 і E8 становить 2000 км на території Румунії. E3 починається від кордону Іспанії з Португалією, до головне місто є Сантьяго-де-Компостела, і перетинає багато європейських країн, в тому числі Румунію, досягаючи Чорного моря в Болгарії. І маршрут E8 виходить з Ірландії і перетинає багато країн, досягає моря також в Болгарії біля Туреччини. E3 входить в Румунію в місті Орадя, перетинає Західні Карпати, спускається в гори Пояна Руска, до гір Семенік і перетинає Дунай в Сербію, у Залізних воротах, де перекривається з маршрутом E8 на ділянці кілька сотень кілометрів до Болгарії, а маршрут E8 входить до Румунії з України, у Сігету-Мармацієї, пролягає до Східних Карпат, продовжує Карпатською дугою та Південними Карпатами і потрапляє також до Гір Банату, теж у Залізних воротах. Окремо ми позначили частину маршруту E8 в Європі, щоб його назвати Via Carpatica. У цьому напрямку ми співпрацюємо з асоціаціями в інших карпатських країнах, як Австрії, Словаччини, Польщі, України та Сербії, з якими ми позначили кожну частину своєї країни і, більш того, я навіть направив експедицію з двох членів нашої асоціації, дуже добре тренованої, які пройшли пішки цей маршрут з Сербії в Австрію, який став відомим як Via Karpatiкa. Вони, по дорозі, сконтактувались з відповідними асоціаціями, і вони пішки долають ці дистанції, в основному використовуючи намет і турбази. Ми не мали наміру бути продуктивними, але збирали інформацію та дізнались, де ми знаходимось щодо якості інфраструктури порівняно з нашими сусідами, і що ми повинні робити додатково».

Проект співфінансувався за рахунок гранту Швейцарії через швейцарський внесок до розширеного Європейського Союзу. Марчель Шофаріу розповів нам про теперішній стан цих доріг: Всіма цими маршрутами тепер ходять туристи. Справа не в тому, що багато людей ходять ними, тому що існує певна стриманість щодо областей на краю Європи, які тепер залучені до мережі, але це люди блоги, яких дуже часто читають, які вони щоденно заповнюють, тисячі шанувальників дізнаються наскільки гарна наша країна, наскільки гостинні люди, і, сподіваємось, наскільки хороша наша інфраструктура. Існують також недоліки, але добре тренована, і відповідною екіпіровкою, людина може впоратись з цими недоліками, а з іншого боку, ми працюємо разом з владою, щоб покращити якість інфраструктури.

Місяць або півтора ми повинні виділити на такий похід і туристи, які насмілюються піти у таку подорож численні, розповідає наш співрозмовник: «Є люди, які мають намір раз у житті подолати великі відстані. Наприклад, в минулому році американець вирушив з Туреччини до Португалії, перетнув Румунію, і я весь час був в контакті з ним, і він збирається написати книгу про цю подорож. В цьому році німецька жінка, яка об’їздила близько 45 000 км міжміських маршрутів, на чотирьох континентах, і для неї було цікаво прибути в Румунію, про яку напише путівник. Насправді це її робота щодо кожної менш відомої області, після її відвідання вона складає путівник, щоб надати інформацію, а також позитивні враження. Тепер на маршруті E3, в ущелині Нера, південно-західна Румунія, знаходиться бельгієць, і між часом там випав сніг, але для нього це не проблема, він має відповідну екіпіровку, і завжди знаходиться в контакті з нами, рятувальниками Salvamont та гірською жандармерією.

Ми також дізналися, що біля румунського кордону є ще два маршрути, E4 і E7, якими може зацікавитись Європейська асоціація подорожей, з огляду на те, що «стежку» відкрито.