Кілька місяців тому було відкрите бістро, будучи використовуваний простір
колишнього ресторану, де були принесені столи
зі старих саксонських будинків. Бістро з простим та світлим аспектом ще з
самого відкриття запропонувало собі мати й соціальну складову. Крім того, девіз
одного з його кухарів зустрічає нас на вікнах: Їжте в нас, бо в іншому
разі ми обидва помремо від голоду. Це бістро, яке готує обідні меню для
безпритульних.
Мона Бретеску, ініціатор проекту Меню в очікуванні, розповіла
нам про походження проекту: Це проект, запозичений з-за кордону. Він
почався на вулицях Неаполя й полягає в придбанні нашими клієнтами меню з
бістро, які потім потраплять до соціально-вразливих категорій людей будь-якого
роду: до літніх людей з невеликою пенсією або сімей з великою кількістю дітей,
які не можуть утримати всіх, або безпритульних осіб. Ми не дискримінуємо ніяким
чином. Практично, кожен, хто прийде і просить порцію безкоштовної їжі, отримує
її.
Це ідея, яка захищає бідних, зроблена зі стриманістю та щедрістю,
специфічними автентичному способу робити добрі справи, так продовжила цю історію Мона Бретеску:
Звичайно, є й інші бістро, які роблять це. Хороша річ, що є більше колег,
які це роблять. Ми почули про цю ініціативу і все прийшло природно. Люди
приходили й просили одну порцію їжі, а ми вирішили зробити щось більше в цьому
сенсі. Єдина проблема, з якою ми зіткнулися, є законодавчою, в тому сенсі, що
жодна компанія не може приймати пожертвування. І тоді важко зробити і добру
справу, і законну. Варіант, який знайшли ми, – це продати меню із незначною
надбавкою, тому що незаконно продавати без надбавки, ми видаємо квитанцію,
платимо податки, і, практично, все є і законно, і добре. Просто треба бути
трішки проактивним, тобто готувати в день трохи більше, але це дуже просто,
особливо для ресторану.
Бістро, про яке ми вам розповідаємо, готує екологічну їжу з високоякісних
інгредієнтів, які використовуються в абсолютно особливих рецептах, і все це за
невелику ціну. Такою була філософія бізнесу ініціаторів цього проекту.
Подробиці про смак подає Мона Бретеску, яка розповіла нам, що, крім дозволів,
найважчим було знайти постачальників: В принципі, ми намагаємося
працювати, в основному, із місцевими виробниками, хоча це нам вдається менше щодо бакалії чи продуктів, які в нас не можна знайти. У нас завжди є три види м’яса і вегетаріанське меню. Вегетаріанське меню дуже бажане,
здається, що вегетаріанці з Бухареста не мають широкого асортименту продуктів.
Ми готуємо телятину, свинину, курку і два десерти. Завжди ми подаємо суп чи
борщ, три види м’яса, вегетаріанське меню та десерт з боку ресторану.
І так як сьогодні люди багато спілкуються по соцмережі Facebook, то й
популярність бістро, про яке ми розповідаємо вам сьогодні, дуже виросла: Ми почали з наміру забезпечувати обідом корпоратистів зони, які не мають як
часу, необхідного для обіду, так і після нього, щоб готувати для себе вдома.
Були люди, які прийшли до нас саме з іншого кінця Бухареста, спеціально для
того, щоб купити меню в очікуванні. Отже, якщо ти запропонуєш важелі людям, щоб
вони зробили добру справу, вони це зроблять. Якимось чином, нашим найкращим
каналом зв’язку є сторінка в соцмережі Facebook, і ми мали багато людей, які
підтримували все те, що означає меню в очікуванні, тому що ми
завжди публікуємо квитанції, скільки меню ми маємо, скільки порцій видали. Ми
дійшли до десяти меню на тиждень від індивідуальних донорів, а ще маємо
спонтанних донорів, які з’явилися з нізвідки, які пожертвували дуже багато меню.
Був хтось, хто на початку купив 100 меню, щоб заохотити цю ініціативу, а потім
15 та 25.
Мона Бретеску сказала нам, що в приготуванні їжі вони
коливалися між традицією і новизною, тому до Свята 40 Севастійських мучеників вони приготували на десерт молдавські мученики (маленькі
козонаки в формі вісімки, пропитані медом і посипані волоськими горіхами), а на
Великдень готуватимуть і баранину й фарбовані яйця, але й меню, які
відрізняється від домашнього.
Будучи проектом, який зростає, Мона Бретеску зазначила й інші особливості:
Проект має дуже важливий компонент, а саме усунення соціальних бар’єрів,
тобто за одним столом можуть дуже добре сидіти і студент, і корпоратист, і
літня людина, і мати з дітьми чи безпритульна особа. Ми хочемо зробити доставку
на велосипедах, чого більше не робиться в Бухаресті, ми збираємо використану
рослинну олію, стараємося стати хабом (центром діяльності) для гарних проектів довкола нас.
Проект зі смаком добра, у якому можемо брати участь всі ми будь-коли цього
захочемо.