Tag: мерцішор

  • Майстер-клас до свята Мерцішор у Вишівській долині

    Майстер-клас до свята Мерцішор у Вишівській долині

    У Румунії 1 Березня відзначається одна з найбільш улюблених традицій, а саме «Мерцішор» – символ весни, надії та любові. Цього дня люди дарують один одному мерцішор – дві переплетені нитки червоного та білого кольорів з прикрасою. Мерцішори носяться на одязі впродовж місяця березня. З 2017 року традиція “Мерціщора” була внесена до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО на запит Румунії, Болгарії, Македонії та Республіки Молдова – країн, де ще зберігається ця традиція.

    До свята “Мерцішора”завчасно готуються і етнічні українці. Таким чином діти села Вишівська долина Марамороського повіту, під керівництвом представників СУРу директорки Восьмирічної школи Марії Папарига та Марічіки Шорбан, ще спочатку лютого почали виробляти мерцішори на місцевому приміщенні Союзу українців Румунії, щоб вони мали часу творити улюблені мерцішори, яких даруватимуть близьким особам.

    Марія Папарига, директорка Восьмирічної школи села Вишівської долини Марамороського повіту розповідає про те як виникла ідея відкрити майстер-клас з виготовлення мерцішорів та як він проходить: «Доброго дня всім слухачам! Надворі досить холодна погода в цей період, але у нашому селі, у Вишаіській долині, діти вже готуються до наступної пори роки, тобто до весни і беруть участь у дуже цікавому майстер-класі з виготовлення мерцішорів. Ідея створення такого роду майстер-класу виникла у нас тому що команда СУРу нашого села хочемо урізноманітнити діяльність дітей, заохочувати їх більше спілкуватися між собою і забути трохи про спілкування через телефони як то відбувається сьогодні. Водночас, за відсутності шкільних програм, які б стимулювали ручну творчість учнів, ми хочемо щоб така ініціатива відродила або стала початком повторного відкриття традиційних ремесел таких як: в’язання гачком, виготовлення намиста. Діти дуже добре сприймають нові види діяльності. Окремі з них вперше навчилися користуватися голкою чи гачком. Для них будь-яке мале досягнення є успіхом, а нас дорослих, це дуже радіє. Оскільки на нашому приміщенні ми організували різні ремісничі майстерні з іншими нагодами, для створення мерцішорів ми наголошуємо на шиті нитками або бісером, вязані гачком, а також та вироблені невеликих предметів, для яких ми використовуємо пірографію. Щоб краще діти пізнавали українську гуцульську культуру ми використовуємо багато традиційних візерунків вишивання а також специфічні мотиви, тобто різні квіти та інші весняні символи. Під час зимових канікул, які будуть наприкінці лютого ми будемо говорити більше про символіку мерцішора та пов’язані з ним легенди та про інші весняні традиції. Після завершення цієї діяльність ми хочемо зробити виставку виробів у школі для учнів, які не змогли взяти участь у заходах, організованих на приміщенні СУРу. Ми навіть подумали зробити невеликий ярмарок і продавати мерцішори, якщо будуть їх багато, а із заробленими грошима діти зможуть щось купити або піти разом на прогулянку і таким чином насолоджуватися всім тим, що вони досягли. Зрозуміло, що найкращі мерцішори отримають мами, діти також даруватимуть їх близьким і кому вони бажають. Ми всі чекаємо весни бо нам є з чим її зустрічати. Бажаємо всім слухачам, щоб прихід весни став причиною радості.»

    Марічіка Шорбан працює адміністратором місцевого приміщення Союзу українців Румунії у селі Вишівська долина. Вона акомпанує на акордеоні гуртам «Молоді гуцули» та «Гуцульський плай», які діють у цьому селі. Пані Марічіка також допомагає дітям працювати на різних майстер-класах: «Добрий день всім слухача! Разом з цілою командою місцевої організації СУРу ми подумали організувати для дітей майстер-клас з нагоди приходу весни. Кожного дня після уроків, діти приходять на приміщенні, щоб творити мерцішори. Вони дуже люблять робити мерцішори. Діти весело проводять тут час, раді дізнаватись про щось нове, робити ручні вироби. Тим часом, вони і розважаються, слухають українську музику, співають, а також граються на подвір’ї. Їм дуже гарно все виходить і тому плануємо зробити і виставку мерцішорів. Ми більше працюватимемо наприкінці лютого, коли діти матимуть канікули і у них буде більше вільного часу.»

    Діти з люблю створюють свої маленькі шедеври, вкладаючи у них тепло своїх сердець. Таким чином вони розширюють та уточнюють свої знання про весняні традиції, розвивають свої творчі здібності та ручні навички і гарно спілкуються. У дітей формується почуття доброти, любові до навколишніх людей і традицій. Марія Матящук, учениця п’ятого класу Восьмирічної школи Вишівська долина дуже рада, що має нагоду відвідувати майстер-клас з вироблення мерцішорів: «Я й мої колеги беремо участь на майстер-класі з готування мерцішорів. Від початку мастер-класу ми навчились вишивати та плести різні квіти, шити узори із пацьорками та ще будемо вчитися робити силянки із пацьорок. Я дуже люблю цю роботу, тому що ми вчимося чомусь новому, ми разом перебуваємо час, слухаємо українську музику та розказуємо різне. Ми також навчимось вишивати сорочки і плисти. А що є найважливішим я зроблю мамі велику радість коли її подарую зроблений мною мерцішор. Крім матерів, ми будемо дарувати мерцішори й бабусям, вчителям та колегам. А ще думаємо їх продавати, якщо зробимо багато.»   

    Від коли СУР відкрив приміщення у селі Вишівська долина, тамтешні мешканці мають можливість робити репетиції та краще підготуватися для різних конкурсів та фестивалів. Діточки, у свою чергу, беруть участь у різних майстер-класах, таких як: виготовлення мерцішорів, браслетів з бісеру, малювання пазлами та зображення типових українських казок, пірографічні роботи, малювання на склі та на полотні. Ці майстер-класи заохочують дітей пізнавати й різні заняття і гарно проводити свій вільний час.

  • Огляд найцікавіших життєвих історій 2024 року

    Огляд найцікавіших життєвих історій 2024 року

    Як завжди, починаємо рік з огляду найцікавіших тем 2024 року. Ми відвідали майстерні хранителів традицій, представили громадські акції, а також культурні події з громадянським та екологічним впливом, людей, які не бояться слідувати своїм пристрастям та багато інших проявів румунської креативності та спонтанності, якими так славиться наша країна.

    У березні ми дізналися, як мерцішори стають гарним приводом для хранителів традицій. З 2017 року традиція “Мерціщора” була внесена до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО на запит Румунії, Болгарії, Македонії та Республіки Молдова – країн, де зберігається вона. Про це розповів Теодор Адріан Негойца з міста Барлогені, Мехедінці, з яким ми познайомилися на столичному ярмарку і який розповів нам про свої роботи: «Мерцішори у формі мініатурної ложки, з румунськими народними мотивами і надписом румунською мовою, тому що дуже приємно пам’ятати нашу мову перед іншими мовами, якими ми розмовляємо, приємно розмовляти румунською, і я подумав, що це має бути сувенір з нагоди свята Мерцішора: і традиційні мотиви, і надпис румунською мовою. Друга модель – це мініатюрні постоли, також із надписом румунською мовою і кількома способами прикріплення. Вони зроблені від руки, все прикріплено вручну, а потім загорнуті в конверт для подарунка. І третя модель, третій мій проєкт – це хрестик з посланням, на якому є назва хрестика, пояснення про нього, в основному це ознайомлення з традиційним румунським мистецтвом і сільською культурою. Традиція, її збереження залежить від нас, тому кожен з нас повинен робити те, що від нього залежить, це правильний жест повернення до витоків. Наприклад, у моєму мерцішорі немає ніякої системи кріплення, так робили раніше. Навіть літні наші клієнти кажуть: “Моя бабуся так робила! Їх не пришивали або приколювали до одягу.»

    У травні ми представили подробиці про форми винних пляшок, про те, що форма і колір пляшок мають особливе значення, про що ми дізналися від Джордже Ігната, відомого у світі фахівців як Джордж Вайн, викладача румунської філії Вищої школи сомельє, члена Асоціації любителів вина Румунії: «Коли ми опиняємося в ресторані або, ще краще, у винному відділі магазину, нас оточує безліч пляшок, різних кольорів, форм, з етикетками, які візуально нас захоплюють. За кольором пляшки охоплюють широкий спектр, найпоширенішими є білі, прозорі пляшки, які найчастіше використовуються для білих і рожевих вин, коричневі пляшки, які використовуються переважно для червоних вин, і зелені пляшки, які використовуються як для білих, так і для червоних вин. Останнім часом, з маркетингових міркувань, для вина також використовують сині або інші нетрадиційні відтінки. Що стосується розміру пляшки, то тут все ще цікавіше. Вона буває стандартного розміру 750 мл. Я спробую перерахувати основні типи пляшок дещо нетипового об’єму і трохи розповісти про кожну з них. У нас є менша пляшка. Насправді їх декілька, але я хочу згадати лише про 375 мл, тобто вдвічі меншу від стандартного розміру, яка використовується для солодких десертних вин у регіоні Сотер. Чому? Якщо вихід нормального вина становить 65%, то в цих солодких винах, через методи виробництва, вихід становить 12%, це дуже низький вихід, тому був прийнятий саме такий тип пляшки. Стандартна пляшка, як я вже казав, 750 мл, але зазвичай вона має вміст 770 мл. Чому? Через корок і кисневий простір між рідиною та корком». Слід уточнити що Румунія посідає 13 місце у світі за споживанням вина на душу населення, трохи більше 23 літрів на рік, 30 пляшок на рік, 2,5 пляшки на місяць, а Португалія очолює рейтинг, за нею йдуть Франція та Італія.

    Ми переходимо до іншої теми: зробити спадщину доступною. З метою висвітлення культурної спадщини нашої країни Асоціація Designers, Thinkers, Makers (дизайнерів, мислителів, творців) створила програму “Culture and Cultures” (Культура і культури), яка спрямована на відродження культури, з наголосом на популяризацію об’єктів ЮНЕСКО та місцевих цінностей, часто невідомих широкому загалу. Александра Міхайлчук, архітекторка та координаторка культурних програм Асоціації, розповідає про етапи реалізації програми: «Ця програма “Культура і культури” була задумана як своєрідна програма культурного відновлення, яку ми створили для того, щоб захистити і максимально використати спадщину Румунії. Вона говорить про культуру, про різні етнічні культури, але також про культуру в первинному розумінні, пов’язану з землею, тобто територіями навколо будинку, садиби, села. Це означає, що йдеться як про турботу про близьке, так і про далеке, адже вони нерозривно пов’язані між собою. Метою цієї програми є, власне, використання якомога більшої кількості засобів для створення доброго клімату, сприятливого для культури, але, зрештою, і для якості життя. І одним із важливих компонентів цієї програми є освіта у сфері спадщини. Ми зрозуміли, що вона важлива для всіх соціальних груп і всіх вікових категорій. І я без вагань можу сказати, що, на нашу думку, це одна з нагальних потреб суспільства в Румунії. Ми дуже часто бачимо навколо себе, як багато руйнується, як мало спадщини беруть на себе громади, як мало її люблять і розуміють, як мало її використовують. Ця програма містить кілька культурних проєктів. Проєкт, який ми робили цього року, «Heritage Lab. Connecting the Dots»  (Лабораторія спадщини. Поєднуючи точки) – це лише один з проєктів цієї програми, яка також має три напрямки: освіта, дослідження та дизайн».

    Ми пропонуємо вам залишитися з нами і в цьому році, щоб почути ще більше захоплюючих історій!

  • Мерцішор. Традиція, мистецтво чи комерція

    Мерцішор. Традиція, мистецтво чи комерція

    Багато часу минуло з того моменту, коли молоді люди вперше зав’язали на зап’ясті біло-червону плетену нитку на знак кохання. За цей час до плетеної нитки додалися всілякі підвіски, і звичай урізноманітнився. З 2017 року традиція “Мерціщора” була внесена до Списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО на запит Румунії, Болгарії, Македонії та Республіки Молдова – країн, де зберігається вона. Наприкінці лютого і в перші дні березня у великих містах Румунії в місцях, які вважаються комерційно популярними, виробники мерцішорів отримують можливість продавати свою продукцію, яку на початку весни пропонують дамам і молодим дівчатам.

    Цього року столичний Музей румунського селянина знову організував Ярмарок Мерцішора. Ми поспілкувалися на тему “мерцішора” з кількома творцями та продавцями таких прикрас, намагаючись зрозуміти, наскільки це традиція, наскільки спосіб життя і наскільки комерційний об’єкт. Теодор Адріан Негоїце з н.п. Бирлоджень повіту Мехедінць (південь) приїхав на столичний ярмарок і розповів нам:

    “Я продаю мерцішори у формі мініатурної ложки, з румунськими народними мотивами і надписомрумунською мовою, тому що дуже приємно пам’ятати нашу мову перед іншими мовами, якими ми розмовляємо, приємно розмовляти румунською, і я подумав, що це має бути сувенір з нагоди свята Мерцішора: і традиційні мотиви, і надписрумунською мовою. Друга модель – це мініатюрні постоли, також із надписомрумунською мовою і кількома способами прикріплення. Вони зроблені від руки, все прикріплено вручну, а потім загорнуті в конверт для подарунка. І третя модель, третій мійпроєкт – це хрестики з посланням, на якому є назва хрестика, пояснення про нього, в основному це ознайомлення з традиційним румунським мистецтвом і сільською культурою”.

    Теодор Адріан Негоїце розповів про те, як він бере на себе роль хранителя традицій: 

    “Традиція, її збереження залежить від нас, тому кожен з нас повинен робити те, що від нього залежить, це правильний жест повернення до витоків. Наприклад, у моєму мерцішорі немає ніякої системи кріплення, так робили раніше. Навіть літні наші клієнти кажуть: “Моя бабуся так робила! Їх не пришивали або приколювали до одягу”.

    Панаїтеску Іоана, представник бренду «Pasărea Măiastră Design», розповіла про диверсифікацію моделей:

    “Я прибула на ярмарок, щоб показати свої роботи, свою нову колекцію. Нова колекція здебільшого натхненна японською культурою, у нас є брошки, натхненні традиційними японськими ляльками, які називаються кокеші. Вони зроблені з дерева, але ці мої зроблені з порцеляни, щоб надати їм особистого дотику. Вони порцелянові, розписані при температурі 1220 градусів, розписані вручну, мають золоті та платинові деталі. Процес складний, займає близько двох тижнів. Це японська традиція, поєднана з румунською. Це також джерело доходу”.

    Руксандра Берде розповіла:

    “Протягом року ми також виготовляємо мерцішори та брошки, які продаємо в книгарнях і квіткових магазинах. Це період, коли люди дійсно шукають гарні речі, які можна подарувати. Люди носять їх на гаманцях, на одязі, і вони зазвичай представляють цю людину, тому що є символами, з якими вони себе ідентифікують. Наприклад, вони представляють хобі, пристрасть чи улюблену тварину. Це правда, що ми урізноманітнили нашу тематику, можливо, через бажання зробити щось більш універсальне і щось, що залишиться й після 1 березня, тобто ми хочемо зробити щось, що має більш корисну мету. Вони дуже добре продаються, особливо на цьому ярмарку, тому що це вже традиційний ярмарок”.

    Резван Супуряну з alelieruldecarte.ro розповів нам, що його переосмислені мерціщори породили багато прекрасних проєктів:

    “Це, власне, “Книжкова майстерня”, ми робимо папір ручної роботи, ручний друк, палітурку, а навесні, вже багато років поспіль, ми створюємо мерціщор, який можна висаджувати, це папір ручної переробки, в чию паперову масу ми вставляємо насіння рослин, не зверху, а всередині, і їх можна висаджувати. Їх кладуть на землю, засипають дуже тонким шаром ґрунту і доглядають, як за будь-яким насінням”.

    Нематеріальна спадщина включає в себе традиції, усне мовлення, соціальні практики та ритуали, і в даний час Румунія має 7 елементів у Репрезентативному списку нематеріальної культурної спадщини людства: “Ритуал калюши”, “Дойна”, “Традиційна кераміка Хорезу”, “Колядування чоловічими групами”, “Румунський парубковий танець”, “Традиційні техніки виготовлення кори” і “Мерцішор”. Наразі оціночний комітет ЮНЕСКО розглядає питання про включення ще двох елементів: “Традиції ліпіцанського конярства” та “Мистецтво сорочки з алтицею”.

  • 1 березня 2024 року

    ВИБОРИ – Згідно з проєктом термінової постанови про проведення місцевих виборів одночасно з виборами до Європаламенту, винесеним на громадське обговорення Міністерством внутрішніх справ, кандидати можуть одночасно реєструватися на ті та інші перегони. Вибори пройдуть 9 червня з 7:00 до 22:00. Щоб уникнути одночасного перебування на посаді двох мерів, пропонується, що мандати нових місцевих обранців вступлять в силу 27 вересня, коли закінчуються повноваження нинішніх мерів, місцевих обранців і голів повітових рад. Водночас чинним мерам та головам повітових рад буде дозволено балотуватися від імені іншої політичної партії, ніж та, за списком якої вони були обрані чотири роки тому, до закінчення їхніх поточних повноважень. Уряд стверджує, що одночасне проведення двох виборів – місцевих і до Європарламенту, принесе багато переваг, включаючи більшу явку на голосуванні до Європейського парламенту і скорочення витрат. Вибори президента Румунії відбудуться у вересні, а до двопалатного парламенту Румунії – у грудні.

    ВІЗИТ – Голова Сенату Румунії, колишній прем’єр-міністр Ніколає Чуке надіслав потужний сигнал солідарності та підтримки Республіці Молдова. Перебуваючи з візитом у Кишиневі, він висловив упевненість, що одного дня Румунія і Республіка Молдова будуть разом у великій європейській родині. Він підкреслив, що Республіка Молдова є незалежною і суверенною країною, яка «повинна і може вирішувати свою власну долю». Спікер Сенату Румунії під час зустрічі з гловою молдовського парламенту Ігорем Гросу наголосив, що Бухарест і надалі підтримуватиме Кишинів і надасть йому всю необхідну допомогу в процесі вступу до Європейського Союзу. Ніколає Чуке також був прийнятий президенткою Р.Молдова Майєю Санду. Напередодні свого візиту до Кишинева Ніколає Чуке привітав керівництво Молдови «з відповідальним і збалансованим підходом до вирішення питань безпеки в складний для регіону час» – маючи на увазі війну в сусідній Україні, розв’язаній Росією.

    З’ЇЗД – Прем’єр-міністр і лідер Соціал-демократичної партії Румунії Марчел Чолаку у п’ятницю та суботу бере участь у з’їзді Партії європейських соціалістів у Римі. У столиці Італії буде прийнята спільна програма соціал-демократів на виборах до Європейського парламенту та висунутий кандидат від партії до поcаду голови Європейської комісії. У квітні в Бухаресті також має відбутися зустріч лідерів європейських соціал-демократів, а наступного тижня Націонал-ліберальна партія, яка перебуває при  владі у коаліції з соціал-демократами, проведе в Румунії з’їзд Європейської народної партії, в якому, як очікується, візьмуть участь понад 2 000 осіб.

    ПЛАТФОРМА – Сьогодні була запущена нова версія національної платформи готовності до надзвичайних ситуацій Румунії (fiipregatit.ro), а також новий веб-сайт Національної платформи зі зниження ризиків катастроф. На додаток до інформації про рятувальні дії в ситуаціях, що загрожують життю, вона також містить віртуального помічника з використанням штучного інтелекту, – заявив голова Департаменту з надзвичайних ситуацій Раєд Арафат. За його словами, остаточна версія буде включати анімовані путівники спеціально для дітей, а додаток буде перекладений на кілька десятків мов, в тому числі на мови національних меншин Румунії. Арафат пояснив, що віртуальний асистент веб-сайту був створений за допомогою технології OpenAI і готовий відповідати на питання, пов’язані з надзвичайними ситуаціями. Також сьогодні військові частини відкрили свої двері для всіх бажаючих ознайомитися зі специфікою роботи Генерального інспекторату з надзвичайних ситуацій та подати заявку на початок військової кар’єри. Ці заходи відбуваються в рамках Тижня цивільного захисту.

    РОБОТА – Румунія досягла рекордної кількості працівників – 5,75 млн. осіб. Про це повідомив депутат від Соціал-демократичної партії, колишній міністр праці Маріус Будей. Він стверджує, що «державні інвестиції та державна допомога створили нові робочі місця і гарантували гідну заробітну плату». Політик також стверджує, що середня чиста заробітна плата в Румунії перевищила 1000 євро.

    СВЯТО – 1 березня, у перший день весни, румуни святкують День Мерцішора. Давній звичай «мерцішорів» зафіксований етнологами на початку 20-го століття як у  румунів, так і у болгар та албанців на Балканах. У Румунії в сільській місцевості мерцішор вважався оберегом від хвороб і нещасть, а з часом він став модним у міському середовищі та може бути виготовлений також зі срібла або золота. Його носять весь березень як нагрудну прикрасу або як намисто. Мерцішор був внесений ЮНЕСКО до списку нематеріальної культурної спадщини людства у 2017 році за спільним поданням Румунії, Республіки Молдова, Болгарії та Північної Македонії.

  • Віртуальний ярмарок, справжній ярмарок

    Віртуальний ярмарок, справжній ярмарок


    Пандемія змусила нас більше часу проводити у
    помешканні, найчастіше бо нема куди піти. Проте в умовах коли одні заходи були
    скасовані, а інші відкладені на певний час,
    традиційні ярмарки знайшли спосіб вижити. Отже, є ярмарки, які перейшли у
    віртуальне середовище, наприклад, Національний ярмарок туризму, тоді як інші, як
    наприклад Ярмарок «Мерцішор», надалі спокушають своїх шанувальників як і в попередні роки, з дотриманням, однак, низки санітарно-гігієнічних та протиепідемічних вимог.




    Консультант з питань туризму Траян Бедулеску,
    розповів нам про цьогорічний онлайн-ярмарок туризму, наголосивши, що пандемія
    змусила нас усвідомити, наскільки важливим є онлайн-сегмент. «Цьогорічний туристичний
    ярмарок Румунії, який щойно закінчився, є абсолютною прем’єрою. Це перший туристичний
    ярмарок, організований у Румунії на віртуальній платформі, тобто виключно в
    Інтернеті. Це було великим викликом для туристичної сфери. Організатори
    намагалися зробити цей захід успішним, навіть якщо в ньому брало участь небагато
    туристичних агентств. Однак програмне забезпечення платформи було якісним, воно
    справді дуже добре відтворювало типову для туристичного ярмарку атмосферу. У
    ньому взяли участь як румунські, так і іноземні компанії, брали участь також населені
    пункти, туристичні регіони, асоціації, туристичні організації. Я вважаю, що
    хоча ми всі сподіваємось, що якнайшвидше зможемо знову зустрітися фізично,
    віч-на-віч, а не віртуально, на жаль, пандемія змусила нас провести цей ярмарок
    в онлайн режимі. Так само як майже всі ярмарки у світі протягом останнього року,
    включаючи Всесвітній туристичний ярмарок у Лондоні, Ярмарок ділового туризму в
    Барселоні тощо. Я кажу, що варто було б зберегти певні віртуальні компоненти в
    майбутньому, навіть якщо ярмарок проводитиметься в очному форматі. Я би
    продовжив інкамінг, популяризацію Румунії. І думаю, що важче запросити всі найбільші
    туристичні агенції до Румунії, залучити багато туристичних організацій, але
    завдяки онлайн-конференціям та онлайн-заходам це можна вирішити. І крім інкамінгу,
    я б також організував більше онлайн-бізнес зустрічей. Я вважаю, що цей
    компонент варто зберігати меншою мірою. Я сподіваюся, що Туристичний ярмарок Румунії повернеться до Ромекспо, в приміщення, до якого ми звикли, але,
    в той же час, завдяки онлайн-компоненту, я вважаю, що ярмарок можна набагато
    краще просувати за кордоном.»




    І найдавніший та найулюбленіший в Румунії книжковий
    ярмарок «Гаудеамус-Радіо Румунія» відбувається з 1 по 31 березня, вдруге в онлайн-форматі.




    А Ліла Пассіма, координатор відділу музейної освіти столичного
    Музею румунського селянина, розповіла про традицію, яку неможливо порушити: Ярмарок
    «Мерцішор»: «Є дві основні причини. Одне тому, що міські традиції набули тієї ж
    цінності, що і традиції селянського світу. Ось так протягом 15 років,
    перетворений та реконтекстуалізований міським всесвітом, на території Музею
    румунського селянина на початку весни відбувається цей ярмарок. Як відомо, цей звичай
    має глибоке коріння, він походить із селянського аграрного календаря, який насправді
    святкував настання нового року. Цей звичай відновлення, разом з Бабою Евдокією та
    Драгобете є весняними святами селянського світу, і, хоча етнологи з початку ХХ
    століття не давали йому шансів на тривале життя, цей звичай зберігається й
    сьогодні, реконтекстуалізований міською культурою. Наш ярмарок є, в дійсності, культурним
    актом, починаючи з цього предмету, який приносить здоров’я, удачу та багатство,
    яким селяни оберігали навіть свою худобу, прив’язуючи цю білу і червону
    нитку до рогів тварин. Цей предмет – біло-червону нить прив’язану до монети з діркою,
    містяни перетворили на чудовий сувенір.»




    Ліла Пассіма розповіла про міжвоєнну рекламу в
    Бухаресті, де продавали «вишуканий мерцішор для елегантних панянок»: «Цієї
    весни, ми зустріли пандемію з тим самим почуттям гумору, з традиційною
    креативністю та інноваційним духом, а також попросили наших постійних учасників
    запропонувати не менш багату пропозицію ніж
    в минулі роки. Цей милий предмет набув безлічі художніх форм і виразів -
    від срібної монети з біло-червоною ниткою та героїв селянської міфології, дідів,
    баб, героїв народних казок до героїв міської культури, від аніме або коміксів,
    героїв технологій до фантастичних істот з комп’ютерних клавіш. Є також елегантні
    керамічні та порцелянові мерцішори, наприклад, з позолотою. Ми раді, що і цього
    року, хоча протиепідемічні вимоги дуже суворі і нам довелося різко зменшити
    кількість учасників та забезпечити дистанцію, наші учасники не опустили рук і продовжують
    святкувати прихід весни, з великою фантазією, почуттям гумору і, звичайно,
    художньою якістю.»



    Це вже справжній бренд, значимість якого підтверджується щороку
    участю людей з різних сфер з унікальними експонатами, – сказала Ліла
    Пассіма: «Він вже увійшов у підсвідомість бухарестської публіки, адже щороку ми
    маємо понад 10 тисяч відвідувачів і для нас дуже важливо. Ми отримали пропозицію
    взяти участь у ярмарку від акторів, які є членами асоціації Griviţa 53,
    президенткою якої є Кріс Сіміон, котрі ініціювали кампанію «Мерцішор на
    будівництво театру». Це чудова ідея підтримати незалежний театр, який, як відомо,
    переживає дуже важкі часи. Ідея наскільки проста, настільки гарна та потужна.»


    Трохи сумніший, ніж всі ми його пам’ятаємо через набагато
    меншу кількість учасників, справжній ярмарок все ще дає нам відчуття, що іноді ми
    можемо собі дозволити пожити так, як до пандемії.





  • Подорож традиціями: Драгобете і Мерцішор

    Подорож традиціями: Драгобете і Мерцішор




    Як зазвичай,
    і цього року бухарестський Національний музей села ім. Дмитра Густі запросив дітей
    у «Подорож традиціями». Таким чином з середини лютого до середини березня щовихідних
    на «вулицях» музею сільської архітектури діють майстер-класи, на яких діти мають
    змогу дізнатися від народних майстрів таємниці виготовлення весняних символів,
    ляльок, прикрас, іграшок і, звичайно, Мерцішорів.




    Про це
    більш докладно розповіла дослідник та етнолог столичного Музею села Лія Косма: «Ми
    почали з Драгобете, 24 лютого, тому що це свято вважається початком весни, і
    кожен раз розповідаємо про те, що відбувається в цей день у традиційних громадах,
    в селі минулих років. Й оскільки в Музеї села ми намагаємося відновити колишню атмосферу,
    запрошуємо до себе людей, які все ще зберігають стародавні традиції, звичаї та обряди,
    пов’язані з цим періодом року. Свято Драгобете вже минуло, діти мали можливість
    ознайомитися зі звичаями, передусім південних регіонів країни, вони побували в творчих
    майстернях, в яких народні майстри поділилися з ними таємницями традиційних
    ремесел, наприклад як зробити з шерсті птахів, які щебечуть і сповіщають про
    наближення весни, або виготовлення ляльок для дітлахів. Ці майстер-класи
    працюватимуть і в березні, в декаду Баби Докії, поганої і потворної, котра
    протягом дев’яти днів намагається нас переконати, що весна ще не настала.»




    Від Лії
    Косми ми дізналися, що спочатку Мерцішор складався з двох плетених ниток, білого
    і червоного кольорів, а ще раніше чорного та білого кольорів, що представляли
    собою світло і темряву, силу та тендітність, добро і зло, а згодом до плетених
    ниток причіпляли монету, як символ сонця, котре завжди приносить світло і
    тепло: «У минулому традиційно дівчата дарували Мерцішор хлопцям, особливо в історичній
    румунський провінції Молдові, а на решті території сучасної Румунії – навпаки, хлопці
    дарували дівчатам. Ця традиція сповнена сенсом і символізмом. А також мала апотропеїчну
    (магічну, захисну) функцію, як оберіг. Тому Мерцішори носили на шиї чи руці, а
    через два тижні чи навіть через місяць у деяких регіонах їх прив’язували до гілок
    дерев, у Трансільванії – навіть на роги тварин чи до балки стайні, саме тому,
    що вважалося, що вони відганяють біду та нещастя та приносять добробут і удачу.
    Мерцішор зустрічається й в інших балканських країнах – Болгарії, Албанії, і в
    2017 році був внесений до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Таким
    чином була визнана його значимість, краса й особливо його стародавнє походження.»




    Науковий
    співробітник бухарестського Музею села Лія Косма розповіла про те, чому діти можуть
    навчилися від народних майстрів: «До тепер діти навчилися як робити мотузки, як
    в’язати круглі мотиви, які нагадують золоті чи срібні монети, що носили в
    минулому. Є майстерні, що вчать дітей робити різні квіти, наприклад підсніжники,
    народні прикраси, і вони приваблюють багатьох дітей. Іноді Музею села не
    вдається задовольнити всі вимоги дбайливих батьків, охочих зорієнтувати своїх
    дітей на речі, які завжди належали цій нації.»

    Крім
    майстер-класів для дітей або для дітей та батьків, Музей селамав й інші сюрпризи, – каже де Лія Косма: «У музеї,при дорозі був проведений Ярмарок Мерцішора, в якому взяли участь багато майстрів. Дехто з них зберігає традицію,
    інші мають інші джерела натхнення, але завжди зберігаючи тему Мерцішора. Всюди
    присутній підсніжник як
    символ весни, і в кераміці, і на тканині, і в плетінні, і навіть у невеликих
    дерев’яних предметах. Це радість для тих, хто їх виготовляє.»

    Лія Косма розповіла, що незважаючи на диверсифікацію Мерцішорів в останні роки, найбільш популярними є традиційні, завдяки їх елегантності, вишуканості та простоті. А з огляду на те, що Національний музей села ім. Дмитра Густі в Бухаресті проводить упродовж року різні події з відзначення знаменних дат Лія Косма оголосила, що вже триває підготовка до Великодня та Вербної неділі. Будуть організовані майстер-класи з писанкарства та малювання ікон.




  • Караван румунської культури в Чернівецькій області

    Караван румунської культури в Чернівецькій області


    Для Румунського інституту культури (РІК) вже стало традицією проводити так-звані «Каравани культури» для дітей румунів, які компактно проживають в різних областях України. Цьогорічний захід Департамент РІК з питань закордонних румунів проводить у співробітництві з чернівецькою громадською організацією “Буковинський незалежний центр актуальних досліджень”. У програмі Каравану культури передбачено чимало заходів для дітей із деяких населених пунктах Чернівеччини, де компактно проживають румуни.


    Більш докладно про специфіку роботи Каравану ми дізналися із розмови з керівником Департаменту РІК з питань закордонних румунів Адріаною Гає: «Мова йде про Караван культури, на цей раз для румунів із Чернівецької області. У попередні роки ми були на півдні України, в Одеській області, у понад десяти селах. Програма заходу є значною мірою схожою з попередніми. Цьогорічний Караван проводиться за підтримки і в партнерстві з Буковинським незалежним центром актуальних досліджень і припускає проведення майстер-класів з виготовлення мерцішорів, маленьких композицій із червоних і білих ниток, з використанням звичайних предметів. Так само пройдуть майстер-класи театрального мистецтва для дітей, покази театральних вистав, уроки інтерактивного читання класичних казок тощо. У попередні роки ми проводили лялькові вистави для дітей, а цього року ми намагаємося залучити дітей до того що ми робимо, роблячи їх головними героями. Невостаннє ми хочемо, щоб ці майстер-класи стали можливістю для дітей поглибити знання румунської мови, тому молоді учасники нашого проекту, які є студентами Бухарестського університету мистецтв, під час виготовлення мерцішорів розповідатимуть дітям легенду Мерцішору, розкажуть про різні березневі традиції румунського народу. Так само, в рамках театральних майстер-класів Лумініца Борта, актриса Пітештського театру ім. Александра Давіли спробує перетворити юних глядачів на героїв казок у виставах, які вона представить на сцені.»


    Від Адріани Гає ми дізналися, що Караван зупиниться в шістьох населених пунктах Чернівецької області, а також, що програма цієї культурної події передбачає і захід для дорослих. Зокрема, на другому етапі проекту, що пройде в травні, любителів театру запрошують переглянути виставу відомого румунського актора і режисера Раду Белігана. «На цей раз ми звертаємося до дітей із наступних сіл: Горбова, Волока, Карапчів, Верхні Патрівці та Красноїльськ. Дорослим ми присвятили другу частину нашої програми, яку плануємо провести 12 травня, відповідно Гала-вечір зірок румунського театру в Чернівцях із показом комедійної вистави «Незнайомці в ночі» режисера Раду Белігана, в якій гратимуть Флорін Пєрсік та Медея Марінеску.»





    Румунський інститут культури не має наміру зупинятися на цьому. Зараз керівництво установи працює над створенням філії в Києві і можливо в Чернівцях, для утвердження румунської культури в українському просторі. Румунські інститути культури вже діють в Лондоні, Нью-Йорку, Лісабоні, Стокгольмі, Берліні, Тель-Авіві, Брюсселі, Мадриді, Варшаві, Будапешті, Сегеді, Венеції, Парижі, Відні, Кишиневі, Празі, Стамбулі та Римі. А їх основною метою є популяризація культури, традицій та мистецтва сучасної Румунії.