Tag: монастирі

Буковина,
історичний регіон, розташований на півночі Румунії, залишається одним з
найцікавіших місць для відпочинку. Культурний туризм, активний туризм, рибальство, спортивне полювання, курортно-оздоровчий туризм, непереборна гастрономічна пропозиція і, не в
останнє, гостинність мешканців є основними
аргументами на користь проведення екскурсії чи відпочинку в цьому куточку Румунії. Про місто Сучаву та
найцікавіші туристичні визначні пам’ятки однойменного повіту розповість Кетелінп Вельничук, радник з питань туризму Повітової ради: «Кожний турист, який прибуває до Сучави, повинен відвідати Тронну фортецю Сучави, монастир Св. Іоана Нового, Музей історії, Музей Буковинського села. Це
лише кілька об’єктів, які розповідають як про історію місць, так і про людей, традиції та
звичаї, які й досі збереглися. Хочу уточнити, що у 2017 році місто
Сучава було визнано винятковим туристичним напрямком з точки зору культурного туризму. Сучавській тронній фортеці вдається викликати інтерес як румунських, так і іноземних туристів,
особливо після реабілітаційних та консолідаційних робіт, проведених у період
2010-2015 рр. Тут турист ознайомлюється з історією Молдови, генеалогію княжої родини Мушатинів та іншими історичними даними сучасною манерою, за допомогою письмових та аудіо-відео матеріалів. Також після настання
темряви на зовнішніх і внутрішніх стінах можна спостерігати спеціальне шоу,
через чорно-білі зображення, звуки, які представляють битви, життя у фортеці у Середньовіччі.»

Іншим важливим
об’єктом є церква Святого Юрія монастиря Св. Іоанна Нового, що входить до списку Всесвітньої спадщини
ЮНЕСКО. Ми продовжуємо нашу подорож і виїжджаємо з Сучави. Кетеліна Вельничук: «Ми йдемо в напрямок до гірської частини повіту, до міста Гура Гуморулуй, де знаходимо Воронецький і Гуморський монастирі. Також там є дуже цікавий музей народних звичаїв на Буковині. Туриста ознайомлюють із найважливішими святами в житті людини протягом календарного
року. Також у цій зоні знаходиться меморіальний будинок
румунського композитора Чіпріана Порумбеску, Римо-католицький собор
та соляна шахта у н.п. Качіка. У Гура Гуморулуй на туристів чекає
туристичний комплекс і парк пригод, де цієї осені були відкритті два парки: парк хоббітів і парк фонтанів. З наступної весни, ви зможете побачити там фонтан, струмінь якого досягає 35 метрів висоти».

Турист не повинен оминути Музей писанок у н.п. Вама, продовжує Кетеліна Вельничук, радник з питань туризму Сучавської
повітової ради. У ньому зберігається вражаюча колекція писанок, прикрашених як народними майстрами, які заснували музей, так і зібраних з усього світу. Інший музей писанок знаходимо у н.п. Молдовіца, в районі Кимпулунг Молдовенеск. Так само й Музей дерев’яного зодчества – це дуже гарний музей, нещодавно відкритий після реабілітації за
європейські кошти. Іншими туристичними атракціями
Буковини є заповідник П’ятреле Доамней в горах Рареу, а також туристична дорога
Трансрареу: «Продовжуємо нашу подорож у напрямку до
Ватра-Дорней, дуже гарного гірського регіону. На курорті Ватра Дорней турист може відвідати два музеї
мисливства та етнографії. Також рекомендую комуну-музейнеподалік курорту, Чоканешть, де на туристів чекають Національний музей писанок та Етнографічний музей. Також в районі Ватра Дорней ми маємо лісові заповідники Тіновул Маре, у Пояна Стампей, Національний парк Келімань, Кейле Зугренілор або Заповідник 12 Апостолів. Національний парк пропонує можливість зайнятися багатьма видами активного
відпочинку, такими як: піші прогулянки, верхова їзда, гірський велоспорт. Крім того, в цьому районі можна зайнятися легким рафтингом і каякингом по
річці Бістрица, на ділянці близько 30 км.»

У районі Редеуць-Сірет є багато монастирів, один з яких дерев’яний, який вважається
найстарішим у Румунії та в Південносхідній Європі. Радимо туристам зупинитися в
Керамічному центрі у н.п. Марджіня або в Художньому музеї
Іона Ірімеску в місті Фелтічень. У наступний період зимових канікул
Буковина є ідеальним місцем призначення, каже Кетеліна Вельничук, радник з питань туризму Сучавської повітової ради: «Буковина – це район з дедалі найкрасивішими та найвидовищнішими традиціями, починаючи від Св.Миколая до Різдвяних колядок. Ігри з масками дуже популярні. Залежно від етнографічного району, можемо сказати, що завдяки цим іграм та новорічним звичаям Буковина стає відкритою сценою, магічним простором. Особливо ефектними є костюми персонажів та їхні маски, які представляють усі види тварин: кіз,
ведмедів, оленів, вовків чи персонажів народної міфології та фольклору. Маски
виготовляють з дерева, дерев’яної кори, бісеру.»

Наш сьогоднішній
гід Кетеліна Вельничук з Сучавської повітової ради зізнається, що є нові проекти у
сфері туризму: «У нас є вісім
культурно-туристичних маршрутів, визнаних Міністерством туризму, які ми маємо
намір представити широкому загалу цього та наступного року. Вони призначені для
всіх вікових груп, розгортаються серед природи, отже, безпечніші. Серед
найважливіших: культурний маршрут «Дерев’яна цивілізація», «Писанок», «Маршрут дерев’яних церков на Буковині» або «Маршрут Via Mariae». Останній практично міжнародний. Цього року ми приєдналися до цього маршруту, який з’єднує Сучаву, Нямц, Гаргіту, Сату-Маре та Маріацель в Австрії».

Отож, буковинські пансіонати чекають на вас з відкритими дверми,
гарантуючи активний та неповторний відпочинок. Незважаючи на щедрі пропозиції для розміщення, бронювання необхідно робити
заздалегідь, особливо під час зимових канікул.

Буковина багата
на традиції та звичаї, середньовічні пам’ятники та специфічні ремесла, що
свідчать про духовну та історичну безперервність в цих краях. Зона перенасичена
церквами та монастирями знаменитими своїми зовнішніми та внутрішніми настінними
розписами. Це – пам’ятки єдині у світі, яким в 1975 році Міжнародна асоціація
журналістів та письменників у сфері туризму присвоїла премію Золоте яблуко.
Майже всі буковинські монастирі були побудовані в ХV-XVI ст. під час господарів
Штефана Великого та Петра Рареша. Сьогодні розповім вам про два монастирі з
когорти розписаних монастирів Південної Буковини, пам’ятки включені
до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Гумор та
Воронец.

Перший, тобто
монастир Гумор розташований він у 5 км на північ від міста Гура Гуморулуй. Назву
монастир отримав від села Гумор, неподалік якого він розташований. Найкраще з
усієї історії монастиря Гумор запам’ятовується те, що Успенську церкву обителі
було зведено в 1530 році на щедрі пожертви боярина Теодора Бубуйока (Teodor
Bubuioc) і його дружини Анастасії. Успенська церква не така молода, як здається
з вибитої над входом дати 1530 рік, бо споруда стоїть на фундаменті
своєї попередниці з XV сторіччя. У 1535 році стіни храму ззовні і всередині
були розписані Томою із Сучави. Він є, також, автором розписів церкви монастиря
Молдовіца. В Гуморі, на стіні церкви навіть зберігся автопортрет художника: він
змалював себе солдатом в молдовському одягу, який захищає Константинополь
(тобто християнство) від турків, що нападають на нього.

Ця тема – розписувати турків,
тобто ворогів Молдови, в релігійних сюжетах зустрічається й на фресках інших
буковинських храмів: Воронец, Сучевіца, Молдовіца, Арборе. На іншій стіні монастиря
можна милуватися притчею про блудного сина – одну з найбільш відомих притч
Ісуса Христа. Слід зазначити що, давно, тамтешні монахи створили школу, де
навчали бажаючих каліграфічного письма та графічної мініатюри. На жаль, в
Карпатах зими холодні і сніжні, а весна найчастіше дощова. Вітри переважно дмуть
з півночі. Тому з північного боку храму, настінні розписи зберіглися у дуже
поганому стані. А на південній сторони церкви біблійні сюжети розписані
яскравими фарбами, переважають червоний, синій і зелений кольори. Кам’яний мур навкруг
монастиря зведено 1641 року, пожертвування для цього зробив молдовський
господар Васіле Лупу, сват Богдана Хмельницького.

Оборонних башт
колись було більше, до наших днів зберіглися лише одна, проте дуже красива.
Використовується вона також в якості дзвіниці, з неї відкриваються гарні
краєвиди, село Гумор та гори покриті смерековим лісом. Під час австро-угорської
імперії монастир Гумор був закритий на довгі десятиліття, діяльність будучи
відновлена тільки після 1990 року.

Монастир Воронец
– ще називають Сікстинською каплицею Сходу, особливо через
унікальні настінні розписи, що вкривають його стіни не лише всередині, а й
зовні. Церква цього монастиря поєднує елементи візантійського, готичного та
римського стилів, а також раннього Ренесансу. Прекрасний Воронецький
блакитний колір залишається до цих пір загадкою, бо секрет його виробництва
до цього часу не був розгаданий. Однак, на жаль, через сніги, вітри і дощі,
деякі фрагменти стінопису не зберіглися або зберіглися у поганому стані.
Книжник Іон Некулче (1672-1746 рр.) писав, що монастир Воронец був побудований господарем
Штефаном Великим 1488-го року на прохання Даниїла Самітника на
місці дерев’яної келії цього святого. За легендою, якраз у той час на Молдову
знову нападало турецьке військо, а Штефан Великий їхав з Нямцу до Сучави
(столиці Молдови). По дорозі заїхав до Даниїла Самітника аби порадитися. Даниїл
не відчинив двері келії Штефану Великому, бо молився. Штефан почекав аж нарешті
Даниїл вирішив з ним поговорити. Святий порадив господарю сміливо йти у бій. З
невеликим військом він розгромив турецьке військо, а в пам’ять про перемогу
збудував за три з половиною місяці монастир Воронець.

До реформи
вжитої Австро-угорською імперією в 1785 році, Воронец залишався діючим
монастирем. У кінці XVIII ст. були зруйновані келії. Знову відродилося життя в
монастирі після 1991 р. За деякими документами, настінні розписи датуються з
часів побудови обителі. За іншими, стіни було розписано у 1534-1535 рр., під
час правління господаря Петра Рареша і митрополита Грігоре Рошки. Ім’я
майстрів, які розписали монастир невідомі – окрім одного, Марку, який залишив
свій підпис на лівому боці вхідних дверей. А у 1547 році митрополит Рошка
добудував до церкви красивий вхід.

Хоча
всі стіни церкви розписані, найбільш вражаючим є Страшний суд. Від
ніг Христа починається червоне полум’я пекла, в якому плавлять грішники -
королі і папи римські, які з останніх сил намагаються вирватися з пекучого
пекла. По бокам, крім Адама й Єви, пророків та інших біблійних персонажів,
зображені чвари демонів за те, що залишилося після грішників. Грішниками є
турки і татари. У монастирі Воронець, як і в інших церквах Південної Буковини,
можна часто бачити зображення звірів, які їдять людей. А перед раєм завжди
стоїть довга черга. На південній стіні зображено портрет Даниїла Самітника. Північна
стіна церкви найбільше постраждала від негоди, однак на ній все ще можна
побачити елементи настінного малюнку Сотворіння світу та популярної
в Молдові легенди Спокушення Адама (подібні малюнки розписані також
на монастирях Сучевіца та Молдовіца). Всередині, на стінах зберіглися портрети
самого князя Штефана Великого, його дружини Марії і сина Богдана – у розписах
на тему Остання вечеря.

Буковинський
край розташований на півночі одного з трьох історичних регіонів Румунії -
Молдова. Цей район став в 1775-му році складовою Австро-угорської імперії, до
якої належав аж до 1918 року. Назва краю датується теж з тих часів. Сучасна
південна Буковина співпадає з територією сучасного повіту Сучава і містить лише
південну частину історичної Буковини, у той час як північна частина краю
належить Україні. Пейзаж – мальовничий, а рельєф змінюється поступово із заходу
на схід і є різноманітним: на заході – гори, потім Прикарпаття, а ще нижче
молдовські горби.

Про буковинський
край написано багато сторінок, він багатий на традиції та давні звичаї,
унікальні середньовічні пам’ятники та специфічні ремесла, що свідчать про
духовну та історичну безперервність в цих краях. Зона перенасичена церквами та
монастирями знаменитими своїми зовнішніми та внутрішніми настінними розписами. Коли
говоримо про Буковину, ми маємо на увазі вісім об’єктів у переліку ЮНЕСКО, в
категорії релігійні пам’ятки, розписані монастирі і церкви. Це – пам’ятки єдині
у світі, яким в 1975 році Міжнародна асоціація журналістів та письменників у
сфері туризму присвоїла премію Золоте яблуко. Майже всі ці буковинські
монастирі були побудовані в ХV-XVI ст. під
час господарів Штефана Великого та Петра Рареша. У кожному з них домінує певний
колір (синій в монастирі Воронец, зелений у Сучевіці), а малюнки
представляють унікальні сцени, що описують важливі релігійні моменти або
важливі моменти історії Європи.

До тих 8 міст,
що розташовані в зоні додаються 396 сіл. Розташоване в центрі Сучавського
плоскогір’я на великому трансконтинентальному шляху, що пов’язує чорноморське
узбережжя з балтійським, місто Сучава було документально засвідчене 18 серпня
1388-му році і було столицею Молдови під час панування Петра Мушата І-го. У
2017 році місто Сучава, що є головною брамою до Буковини, стало «Європейським
напрямком досконалості» (EDEN) в плані реального культурного туризму. Це
означає, що інвестиції, здійснені місцевим муніципалітетом з метою збереження
та реставрації важливих туристичних об’єктів, дали результат.

Буковина завжди
гостинна і привітна. І влітку, і взимку вона щедро обдаровує притаманними лише
їй природними скарбами: дивосвітом лісу і гір, неповторністю краєвидів, у які
органічно вписуються сучасні міські обриси. Завітавши до будь-якого селища на
Буковині, потрапляємо в захисток непорушних гір, що підступили густими верхами
аж до будинків і уважно вартують зелену тишу. Довколишня краса, вікові
поєднання архітектурних стилів з познаками історії, негомінкий, визначений
самою природою, лад тутешнього життя роблять Буковину одним з найбільш
своєрідних регіонів Румунії.

Сюди охоче
приїжджають любителі гірського туризму та екзотики, дослідники фольклору, етнографії
та прикладного мистецтва. У ближніх лісах полюють любителі грибів, а на
бистрині гірських річок – рибалки. Майстри водного слалому з усієї країни
зустрічаються на буковинському курорті Ватра Дорней і гартують силу в щорічних
змаганнях серед бурхливих хвиль ріки Бістріца. Сільський туризм відіграє
важливу роль у цьому регіоні. Якість природного пейзажу та численні туристичні
об’єкти є головними мотивами туристів, які відвідують цей край. До цього
додається якість повітря та води, зокрема знаменитих джерел мінеральної води.
Іншим ключовим елементом буковинців є гостинність.

На Буковині є не
менше 20 природних заповідників. Природне середовище Буковини характеризується
складністю та великою різноманітністю ландшафтів. Гірські хребти Келімань,
Рареу, Джумалеу мають ідеальні умови для пішого туризму, зимових видів спорту
та спортивного рибальства. Бальнеологічний туризм поширений в долині річки
Дорна. А один з найбільших курортів Румунії – Ватра Дорней, пропонує
спеціалізовані послуги з лікування серцево-судинних захворювань, дихальних
розладів, неврологічних розладів, ендокринних захворювань та гінекологічних
розладів. І це лише кілька аргументів того, чому варто відвідати один з
найпопулярніших регіонів Румунії – Буковину.

У невеличкому
буковинському селищі Качіка, уже близько 3 століття функціонує соляна шахта -
певна частина якої це туристичний маршрут. Щодня кілька сотень туристів
спускаються у шахту і протягом двох-трьох годин мандрують. Чи не на кожному
кроці тут розмістилися соляні скульптури шахтарів, дерев’яні коні, чудернацькі
гномики… До речі, із гномами пов’язано чимало легенд. Споконвіку вважалося, що
вони допомагали шахтарям видобувати сіль. У давнину в соляній шахті будували
каплички. Там відбувалися богослужіння. Так, на глибині 21 метр досі діє
каплиця святої Варвари, захисниці шахтарів. У селищі Качіка, де проживає вагома
польська громада, але й українська, існує Музей нацменшин. Однак сюди
найцікавіше прибути 15 серпня коли святкується Свята Марія.

Бузеуський
повіт, розташований у південно-східній частині Румунії,
названо маленькою
Румунією, завдяки різноманітності рельєфних форм, які можна тут
зустріти. Тут ви знайдете ліси, грязові вулкани, старі монастирі, скельні поселення, а також
цікаві музеї. Бузеуський повіт також відвіданий любителями пригодницького туризму,
тут можна займатися альпінізмом, їздою на позашляховиках, рафтингом, парапланеризмом або каньйонінгом.

Зазвичай, коли ми кажемо Бузеу, ми думаємо про традиційні страви:
м’ясо, вино П’єтроаселе та ковбасу Плешкой, бабич-овечу ковбасу та сливову цуйку, але сам Бузеу – це більше цього. Він зберіг свою красу, затишність місць, але також має багато цікавих
історій, – каже Флоріна Флоря, координатор Національного центру з питань туристичної
інформації та просування в місті Негою: Я б розпочала з історією бузеуського
вокзалу. На вході до вокзалу
знаходиться унікальна
скульптура та мармурова плита, що посилається на орла Іліє. У період з 1924 по 1942 рік кажуть,
що корчмар на ім’я Адам
приніс орла, і він
любив перебувати біля вокзалу. У 1942 р. його розстріляв німецький солдат, а бузеуський поет Букур Кіріак також присвятив
йому томик віршів. Із залізничного вокзалу можна легко дістатися до центру, до Комунального
палацу, який, за словами історика Ніколає Йорги, є одним з найкрасивіших в країні, де працюють мерія та міська рада. Це велика прикраса міста Бузеу. Також в центрі міста знаходиться площа Дакія. Вона
застелена гранітними плитами, за моделлю румунської вишиванки. Місто Бузеу може похвалитися живим людським
скарбом. Також в центральній частині є невелика церква, присвячена Святим
Ангелам, оголошена історичною пам’яткою».

По всьому повіті організовується багато заходів.
Найважливіші з них – «Дрегайка» свого роду Івана -Купала, що організовується в Бузеу наприкінці червня, і Бузеу
Фест, який проходить на
початку червня, на курорті Серата-Монтеору, про який розповідає Флоріна Флоря: Він відомий своїми соляними
водами, і з 2016 року на
курорті розташований пригодницький
парк, прямо посеред
лісу. Також з 2016 року курорт має статус бальнеологічного курорту. Також я б
порадила іноземним
туристам відвідати грязьові вулкани. Вони
знаходяться в 35 км від міста Бузеу. Місце здається неживим, але коли ви наближаєтесь до
більших чи менших кратерів, ви можете бачити, як вони киплять, як грязь виштовхується на поверхню.
Вулкани занесені до списку пам’яток природи з 1924 року. Від грязових
вулканів можемо податися до населеного
пункту Бабеле, 45 км від Бузеу. Тут можна побачити живі камені. Є
кілька досить дивних геологічних утворень, про які кожен може уявити собі, що він хоче.

Звідси вирушаємо до району Нуку, Бузіору, де є багато печерних
поселень, які
використовувались як культові місця. Флоріна Флоря, координатор Національного центру з питань
туристичної інформації та просування в Негою розповідає: Ми дуже добре співпрацюємо з
професором географії Бухарестського
факультету Цезаром Бутересом, який займається дослідженнями в цій галузі вже
більше десяти років, і незабаром буде зроблена карта скельних поселень. Ці райони є менш відомими
громадськості, і вам потрібен путівник, але найвідомішою є Кам’яна церква в
населеному пункті Алуні. Її
вирили в скелі два вівчарі близько 1274 р. Крім того, є й інші
скельні поселення з назвами, що відповідають їх монастирському навантаженню ».

Флорін Бургуй, путівник, пропонує
унікальний гірський маршрут, починаючи від населеного пункту
Пояна Козанеї: Першою є
келія Діонісія Торкеторул. У цій келії, викопаній у скелі,
монах прожив 30 років. Кажуть, що він ходив один день на тиждень сповідатися в
церкві. Решта часу обробляв вовну, яку приносив йому близький друг. Недалеко
цієї келії знаходиться скит Фундул
Пештер, найважливіший у цьому районі, тому що в цій печері, яка тепер зачинена металевою сіткою, щоб не пошкодити
малюнки зсередини, ми знаходимо 137 креслень, що представляють різну зброю. Вони датуються близько
4 тис. років тому. Потім ми доходимо до церкви Йосифа. Весь цей маршрут займає
близько восьми-десяти годин, щоб піднятися на гору, а потім спуститися
лісом. Маршрут не дуже добре позначений, але з невеликою підготовкою ним
можна пройти».

Флоріна Флоря, координатор
Національного центру з питань туристичної інформації та просування в місті Негою, запрошує активно закінчити відпустку: Звідси вирушаємо до міста Негою, гірської місцевості з долиною Бузеу та річкою Бузеу, де можна займатися рафтингом. З березня по жовтень, листопад ви
можете щодня практикувати рафтинг з друзями. Цього року у березні відбувся другий випуск чемпіонату з рафтингу, в якому також
брали участь команди з Сербії, Болгарії та Великобританії. Тож ми
чекаємо на вас у Негою. Минулого року, 1 грудня, ми запустили з професором Цезаром Бутересом, Карту відвідувача. Таким чином, турист може відвідати
найважливіші та унікальні пам’ятки нашого регіону».

З мальовничими пейзажами, історичними пам’ятками національного інтересу та селами де твердо зберігаються традиції, Сучавський повіт вражає румунською простотою та оригінальністю. Будь-яка поїздка розпочинається з однойменного повітового центру, а Сучавську тронну фортецю, Музей Буковинського села, Етнографічний музей, курорт Ватра- Дорней та знамениті монастирі Буковини треба обов’язково відвідати.

Нашим сьогоднішнім гідом є Кетеліна Вельнічук, старший радник Сучавскього Центру туристичної інформації та просування: «Звичайно турист, який ніколи не побував у Сучаві буде вражений Сучавською тронною фортецею, унікальна в Румунії. Це також одна з перших фортець Румунії, де розміщується постійна експозиція, розташована на руїнах. Таким чином, відвідувач, у супроводі віртуальних гідів, входить в особливу атмосферу минулих століть. Разом з потемнінням зовнішні і внутрішні стіни цієї фонотеці оживають, йдеться про унікальне шоу звуку і світла та сцени про головні моменти з історії кріпості. Крім того, Сучавська тронна фортеця отримала в 2018 році нагороду від Trip Advisor, найбільший туристичний сайт. Ця нагорода є результатом дуже гарних відгуків від туристів, які вже відвідали наш повіт.

Ще один дуже важливий туроб’єкт нещодавно відновлений є Музей історії Сучави, дізнаємося від Кетеліни Вельнічук. І він є унікальним на національному рівні з огляду на спосіб презентації та інтерактивності. Найцікавіші виставлені об’єкти спадщини пояснюються в історичному контексті, за допомогою сучасних, привабливих технік. Кетенліна Вельнічук: Неподалік тронної фортеці розташований Музей Буковинського села. Це наймолодший музей під відкритим небом в Румунії, де ми знаходимо багато пам’яток народної архітектури, будинки, селянські господарства, ремісничі майстерні, школи, церкву, корчму, щоб відвідувач міг зрозуміти спосіб життя мешканців Буковини. Цікавим для музею просто неба є також уявлення про духовне життя селянина, пов’язане з ритуалом народження, весілля та похорону.

Найважливішим туроб’єктом Сучави можна вважати Церкву Святого Георгія, що в Монастирі св. Іоанна Нового: Це найбільша релігійна та історична споруда Сучави та пам’ятник ЮНЕСКО. Це був столичний кафедральний собор Молловм до кінця 17 століття. Тут головною атракцією для туристів є рака з мощами святого Іоанна Нового. Фактично, щороку, 24 червня, з нагоди Івана Купала тисячі паломників поклоняються святому Іоанну. Щодо інших туроб’єктів можемо коротко згадати про Музей природничих наук, Етнографічний музей або Княжий будинок, Планетарій та Астрономічну обсерваторію.

У гірській частині Сучавського повіту можна віддвідати курорт Ватра-Дорней, який сильно розвинувся в останні роки що стосується активного туризму. Кетеліна Вельнічук старший радник Сучавського Центру туристичної інформації та просування розповідає: «Для тих, хто хоче активного відпочинку на курорті Ватра-Дорний може зайняти свій час різними заходами: походами, риболовлею на річці Бистриця, парапланеризмом, рафтингом, верховою їздою або їздою на гірському велосипеді. І оскільки наближається холодний сезон то на курорті Ватра- Дорней є 3 гірськолижних схили довжиною 3 000 метрів, 850 метрів та 1500 метрів. Вони оснащені сніговими гарматами, нічним освітленням, підйомниками та дитячими лижами. Підйомник можна використовувати упродовж року, а не тільки взимку, для спеціальної прогулянки природою на висоті 1200 метрів. Підйом займає 25 хвилин.»

У Сучавському туристично-інформаційному центрі ви знайдете багато рекламних матеріалів, а також карт. Наприклад, карта надрукована румунською, англійською, німецькою та французькою мовами. Інші матеріали також є польською, іспанською, італійською та українською мовами. Від Кетеліни Вельнічук, старшого радника Сучавського Центру туристичної інформації та просування ми дізнались, що перш за все всі туристи питають про розписані монастирі Буковини, більшість з них включені до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: «Монастирі занесені до спадщини ЮНЕСКО це Арборе Петреуць, Клопота у Долгаска, Воронець, Гумор, Сучевіца та Молдовіца. Отже, у нас є вісім монастирів занесених до спадщини ЮНЕСКО, всі вони дуже красиві. Всі вони побудовані у другій половині ХV ст., початок XVI століття. Вони відрізняються внутрішнім і зовнішнім настінним розписом з різними біблійними сценами. Я пам’ятаю реакцію туриста з Японії. Він подорожував сам і особливо приїхав, щоб побачити розпис наших монастирів. Він був глибоко вражений. Він сказав, що про нашу віру і релігію не знав багато, але був вражений розписами і повернеться з задоволенням рекомендуючи всім відвідати такі чудові монастирі.»

Згідно з останніми даними, більшість туристів з-за кордону прибули з Європейського Союзу. Перше місце зайняли туристи з Іспанії. За ними йдуть туристи з Німеччини, Італії, Франції, Польщі, Австрії, Нідерландів та Великобританії.

Ми продовжуємо подорож краєм де народився знаменитий румунський скульптор Костянтин Бринкуш і відвідаємо монастир Тісмана. Розташований серед вікових лісів, монастир з тією ж назвою, побудований в 14 столітті. Ви будете вражені, звичайно, скарбами культової споруди та розписом на тлі червоного, специфічного монастирю Тісмана колоьру. В області ви можете насолодитися традиційними стравами, серед яких найвідомішою є гірська форель, що подається у всіх пансіонатах регіону.

Розташований в мальовничому гірському краї, монастир Тісмана, був побудований протягом одного року і отримав свою назву від дерев тіса, які колись покривали всю область. Поява цього монастиря пов’язана з ченцем на ім’я Никодим, який збудував і інші церкви у цьому регіоні, і був канонізований з його заслуги. Більше того, церква, якої домінуючий колір червоний, відомий як «червоний тісманський, приховує таємницю створення свого кольору. Монастир Тісмана захищений високими стінами, всередині яких знаходяться чернецькі келії і невеликий музей.

Монастир є найвідомішою пам’яткою регіону, але Тісмана це прекрасне місце, багате на традиції, історію і фольклор каже Овідіу Попеску, генеральний секретар Асоціації з розвитку і просування туризму «Вдома в Бринкуша»: «Ми говоримо про місце, яке отримало нагороду Еден у відділі туризм і гастрономія, в 2016 році. Йдеться про традиційні килими та інші символи традиційних ремесел. Тут є багато дичини і можна полювати, тому що область охоплює і частину Природного парку Домоглед- Долина Черни, і сусідствує з Національним парком Ретезат. Крім того, існують національні свята. Фестиваль горжанської пісні, танців та традиційних костюмів. Перший випуск цього фестивалю пройшов у 1966 році, і проводився майже щороку. 25 березня, на Благовіщення, пройшов традиційний фестиваль у монастирі Тісмана: Фестиваль форелі. Цей регіон багатий на форелеві господарства. Форель специфічна цій області. Ми запрошуємо слухачів приїхати восени на Фестиваль каштанів. Каштан, це дерево для порятунку якого було зроблено багато в останні роки. Фестиваль Холодця також традиційний у Tiсмані, який проовдиться також восени. Проходить він у знаменитій віллі, де румунський письменник Джордже Кошбук переклав Божественну комедію. Це місце, з багатою історією,багатьом особистостям румунської культури сподобалось. Фестиваль тісманського холодця є унікальним. Лише у Горжанському повіті холодець не подається як аперитив, а з теплими голубцями.

У Тімані відкритий для відвідування унікальний в Європі музей: Музей скарбів. Цей спеціальний музей був відкритий в печері недалеко від монастиря, де були сховані майже двісті тонн золотого запасу Румунії, щоб він не потрапив у руки радянцям. Також були збережені там і три тонни золотого запасу Польщі, який перевозили через Румунію. Представлені громадськості найбільш важливі моменти в період з 1944 по 1947 рр., як це представлено в документах з архіву Національного банку Румунії. Відвідувачі дізнаються ключові інформації про роль грошей і центрального банку, в тому числі за допомогою симпозіумів, семінарів та колоквіумів, які проходять у цьому виставковому просторі.

Ioaн Лесенчук співробітник Національного банку Румунії, працює екскурсоводом два або три дні на місяць: «Деякі видатні представники Національного банку, Міністерства фінансів, Уряду, займались транспортом, управлінням та безпекою золотого запасу, в період, коли був захований в печері. Запас відновлений відповідно до документів Національного банку але не весь. Бракує невелика частина, але мені здається, найголовніша.

Музей скарбу у Тісмані є унікальною інвестицією в Європі, робота над яким почалася в 2013 році. Відвідувачі дізнаються інформацію про роль грошей і центрального банку, в тому числі за допомогою симпозіумів, організованих тут. Іоан Лесенчук, співробітник Національного банку Румунії розповідає про скарб Румунії: У період з 1944 по 1947 рр, тут було сховано 191 тонну золота. Крім цього, ще 40,7 тонн золота Румунії зберігалося в банках Великобританії. Крім золота Румунії, тут було сховано 2,7 тонни польського золота, яке перевозилось до Греції, і було дано в 1939 році уряду Румунії для зберігання. Національний банк погодився, щоб невелика частина польського скарбу зберігалась в Тісмані.

Овідіу Попеску, генеральний секретар Асоціації з розвитку і просування туризму, стверджує, що багато туристів включають монастир Тісмана до більш широкого маршруту: «Там, в печері поблизу монастиря Тісмана є, що побачити. Район дуже популярний, тому що він є продовженням поїздок до Пештішань і Хобіце, місце народження скульптора Костянтина Бринкуша. Зазвичай туристичний маршрут такий: Тиргу-Жіу, Хобіца – Меморіальний будинок Бринкуша, Тісмана. Він продовжується до місцевості Бая де Арама і перетинає гори до курорту Беїле Херкулане.

Так ось місце де ви можете розслабитися, взяти участь в різних заходах протягом року, і здійснити уявну подорож у світ мистецтва, традиційного або сучасного. Також тут ви ознайомитись з частинкою недавньої історії Румунії.

У повіті Вилча можна займатися агротуризмом, релігійним, рекреаційним і лікувальним туризмом. Окрім вражаючої соляної шахти, тут ви знайдете відомі лікувально-оздоровчі курорти, центри верхової їзди, шосе, розташоване на найбільшій висоті в Румунії, але і пішохідні стежки в горах.

Моніка Георгіу, координатор Вилчанського центру інформування та туристичного просування, назвала причини, чому ви не повинні оминати цей повіт, коли плануєте ваші відпустки. Вилча займає перше місце у списку гірських маршрутів, з точки зору ареалу гірських туристичних атракцій. Так само, тут є кілька бальнеологічних курортів національного і міжнародного значення, чиїх ресурси наділяють їх автентичністю. Тут ви зможете користуватися найрізноманітнішими мінеральними водами, унікальними в світі. Так само, тут маємо національні парки Козія, Буїла Винтураріца з дуже різноманітною флорою та фауною і великою кількістю печер. Вилча займає друге місце у нашій країні щодо кількості церков і монастирів. Можу навести тут приклад Монастиря Хурезь, хурезьку кераміку, яка була внесена до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Крім того, Центр кераміки Оларь є найважливішим гончарним центром фаянсової кераміки. Хочу згадати про шосе Трансалпіна і, не в останнє, про лижний спуск з населеного пункту Відра. Вилча є туристичним атракціоном для всіх сезонів. Залежно від ваших уподобань, ви можете прибути сюди в будь-яку пору року.

Національний парк Буїла Винтураріца має понад 500 гектарів незайманих лісів, найбільш цінних з точки зору біорізноманіття: столітні дерева, галявини з рідкісними квітами і різними рідкісними видами тварин. Тут захоплюватимуть вас приголомшливі пейзажі березового та букового лісу, яких перетинають струмки, що утворили тут невеликі водоспади. Ви побачите гірські вершини, але й пологі пагорби, квітучі луги та отари овець. З іншого боку, у Національному парку Козія можна побачити чорну козулю або рися. Парк займає площу в 17.000 га і був названий Парком квітів. Райони навколо національних парків є ідеальними для сільського туризму. Моніка Георгіу, координатор Центру інформування й туристичного просування Вилча: Я хотіла би згадати про зону Вайдеєнь, що є важливим етнографічним центром через збереження традицій і старих ремесел. Це одна з найкрасивіших туристичних атракцій румунського регіону Олтенія. Основним заняттям місцевих жителів є вівчарство.

Вайдеєнь може бути відправним пунктом для багатьох гірських туристичних маршрутів. І якщо вам не подобаються гірські маршрути, ви можете відвідати тамтешні монастирі. Один з них, розташований на 30-кілометровій відстані є монастир Говора. Настінний живопис церкви був здійснений у знаменитому стилі Бринковяну між 1711-1712 роками. На дворі монастиря розміщений старий кам’яний дзвін, подарований в 1770 році, а всередині монастиря збереглася друкарня, що датується 1636 роком.

І теж неподалік розташовані бальнеологічні курорти. Моніка Георгіу, координатор Центру інформування і туристичного просування Вилча рекомендує вам курорт Келіменешть-Кечулата: Це перлина лікувально-оздоровчого туризму з привабливими пропозиціями для туристів та розвинутими лікувальними центрами і басейнами. Так само на ньому дуже розвинуте нове поняття велнес та спа-туризму. Я запримітила, що більшість молодих людей йдуть туди і проводять свій вільний час дуже приємним способом.

Клаудіу Тулуджа, директор Краєзнавчого музею Ауреліана Сачердоцяну Вилча, рекомендує вам відвідати старі боярські особняки: Зі списку тих 550 туристичних призначень Вилчанського повіту, відповідно до переліку чинних історичних пам’яток близько 60 є старими особняками, побудованими боярськими родинами або членами так-званої місцевої аристократії. Вони були побудовані в кінці сімнадцятого століття, майже до початку Першої світової війни. Вони належали боярським династіям або сім’ям політичних діячів, які мали великий вплив на національну та місцеву історію. Це насправді є фортифікаційними спорудами, в яких проживали бояри та їхні сім’ї. Вони барикадували себе в цих будинках, і коли вони були оточені турками, вони закривали перший поверх і піднімалися наверх. Особняки мають бринковянську архітектуру, специфічну цьому регіону, з цікавою сумішшю візантійських елементів та місцевих архітектурних і етнографічних мотивів. Коротше кажучи, це масивні будівлі з короткими арками та невеликими і товстими колонами.

Повернемося до повітового центру Римніку-Вилча, який в травні святкує 628-річчя першої документальної згадки, каже Моніка Георгіу, координатор Центру інформування і туристичного просування Вилча. Римніку-Вилча і Келіменешть-Кечулата відзначатимуть 628 років з часу документальної згадки, і в кожному місті відбудуться різні культурні заходи і концерти. У період 3 – 5 червня у Хурезь відбудеться важливий і вже традиційний фестиваль під назвою Хурезький півень. Це ярмарок румунської народної кераміки. Любителям культури і традицій ми пропонуємо відвідати Музей села під відкритим небом, дуже красивий і добре організований. Так само, якщо туристам подобаються прогулянки і природа, то ми запрошуємо їх милуватися пірамідами з Долини річки Стинчою. Вони дуже красиві і були створені однойменним струмком, що протікає біля підніжжя високої гори. Природний витвір виглядає як величезний орган, створений природою прямо в її серці.

Так ось місце призначення для всіх сезонів, для всіх віків і бюджетів: туристична Вилча.