На березі озера Херестреу, у серці румунської столиці, відвідувач має можливість побачити справжнє «село», з пам’ятниками та артефактами XVII-XX століття; представницькі споруди з важливих етнографічних районів, що отримали друге життя в Національному музеї села Дімітріє Густі.
Ідея
музею під відкритим небом в Румунії зароджується у другій половині ХІХ ст. У
1867 році, відомий культурний діяч Александру Одобеску пропонує представити на Всесвітній
виставці в Парижі в спеціально облаштованому павільйоні, кілька пам’яток народної
архітектури. Трохи пізніше вченому Александру Самуркашу довелося перемістити на територію створеного
ним у 1909 році Бухарестського етнографічного музею національного,
декоративного та промислового мистецтва, кілька автентичних «селянських господарств
з найважливіших регіонів, населених румунами».
Однією
з прогресивних тенденцій сучасної музейної справи на терені збереження об’єктів
культурної спадщини є створення музеїв під
відкритим небом.Першим музеєм, який почав збирати та
експонувати нерухомі пам’ятки на спеціально відведеній для цього території, був
Скансен, створений у 1891 р. на околиці Стокгольма у Швеції. У 1930-х роках ХХ
століття, у Європі були лише два музеї під відкритим небом: музей Скансен у
Стокгольмі (Швеція) та музей Бігде в Ліллехамері (Норвегія). У нашій країні, у
ті роки (1929 році), клузький професор Ромул Вуя відкрив для публіки ворота Етнографічного
музею Трансільванії з регіональною специфікою, а в 1936 році Дімітріє Густі
поклав основи Музею румунського села (нині Національний музей села Дімітріє
Густі в Бухаресті. Нині у різних країнах існують тисячі таких музеїв, колекції яких
формуються з перевезених з різних місць побутування пам’яток. Ці музеї можуть
поєднувати різні види пам’яток: археологічні, пам’ятки дерев’яної архітектури, побутові,
виробничі, етнографічні тощо. Досвід створення та функціонування музеїв під відкритим небом свідчить про їх значну роль у збереженні та популяризації
історико-культурної спадщини, розвитку туризму. З ’60-их років минулого століття, у Румунії існує важлива мережа музеїв просто неба.Національний
музей села став складовою столичного пейсажу особливо тому що він є частиною
душі бухарестських жителів, котрі віднаходять тут свої коріння, всесвіт
дитинства та місце гарних казок. У Музеї села світ змінюється, а час
набуває іншого значення. Там не має
техніки для вимірювання часу.
Створення
Музею села є результатом інтенсивних і постійних досліджень, теоретичних та польових, експериментів, координованих професором Дімітрієм Густі,
засновником Бухарестської соціологічної школи. Як керівник відділу соціології
Бухарестського університету, з 1925-го по 1935-ий рр. Дімітріє Густі разом із спеціалістами
з різних галузей (соціологами, краєзнавцями, фольклористами, географами, лікарями)
та зі своїми студентами, організував монографічні дослідницькі кампанії з
міждисциплінарним характером у відносно великій кількості сіл (понад 60) у
різних регіонах Румунії. Роботи з улаштування музею розпочато в березні 1936
року, а офіційне відкриття для публіки відбулось 9 травня того ж року.
Територія його займає 4,5 га. Проект був підтриманий як морально, так і
матеріально Королівським культурним фондом Принц Кароль.
Дослідницькі
кампанії останніх років збільшили спадок виставки та колекцій просто неба. На
даний момент, постійна виставка складається з понад 120 різних комплексів, що
налічують 363 пам’ятники, а фондова
колекція музею налічує понад 50 тисяч творів народного мистецтва. Це означало не лише збільшення спадщини, а й її диверсифікацію. Серед
пам’ятників, нещодавно подарованих музею, відповідно на початку 2003 року, була
церква з Тімішень (Горжанський повіт) від 1773 року.
Щоб на
власні очі побачити, як жили попередні покоління на території Румунії, неодмінно
треба завітати до цього музею. У ньому зображується побут, основні ремесла румунів у різні епохи
та у всіх етнічних регіонах Румунії. У музеї представлені унікальні пам’ятки народної архітектури, перевезені із основних історико-етнографічних
регіонів Румунії: Молдови, Волощини, Трансільванії,
Банату, Буковини, Мараморощини та Добруджі.В інтер’єрах
представлені безцінні пам’ятки народної творчості – вітряки та водяні млини,
ціпи для молотьби, веретена, ткацькі верстати. Всі ці музейні експонати організовані в колекціях за принципами сучасного музеєзнавства.
Багатий матеріальний та нематеріальний скарб стає яскравішим під час культурних
заходів, які організовує музей з нагоди релігійних свят (Драгобете, Вербна
неділя, Різдво тощо), коли відбуваються ярмарки народних майстрів та
вечорниці.
Щороку
Національний музей села в Бухаресті відвідують понад 500 тисяч відвідувачів.
Музей села став школою, де велике число учнів приємно вивчають історію, а
виховна пропозиція є широкою, від майстерень до творчих таборів. Бухарестський
музей села став, також, визнаною в
країні та закордоном школою музеєзнавства, це місце де турист може ознайомитися з
Румунією за кілька годин, може зустрітися з традицією, може радіти прогулянкою
по світу румунського села.
