Tag: Мунджіу

  • Кінорежисери Крістіан Мунджіу та Богдан Міріке

    Кінорежисери Крістіан Мунджіу та Богдан Міріке

    І цього року румунський фільм був добре представлений на Каннському кінофестивалі. П’ять румунських фільмів було відібрано для участі в сімдесятому випуску фестивалю: художній фільм Сьєраневада режисера Крісті Пую, короткометражний фільм 4:15 P.M. Кінець світу, сценарій і режисура Кетеліна Ротару і Габі Вірджинії Шарга (обидва дебютанти), шкільний короткометражний фільм Всі річки пливуть до моря, продукція UNATC в режисурі Александру Бадя (учасник у відділі Cinefondation) та дві постановки-переможниці: Випускний (приз за кращу режисуру присвоєний режисеру Крістіану Мунджіу) та Собаки режисера Богдана Міріке, лауреата премії критики ФІПРЕССІ у відділі Особливий погляд.

    Крістіан Мунджіу має вже довгий список нагород в Каннах. Із чотирьох фільмів, зроблених ним дотепер, три були нагороджені на цьому фестивалі. 4 місяці, 3 тижні і два дні отримав у 2007 Золоту пальмову гілку, За пагорбами був удостоєний інших двох нагород у 2012 році: за сценарій та виконання, вручених актрисам Крістіні Флутур та Косміні Стратан. А в 2016 році Крістіан Мунджіу розділив премію Кращому режисеру з французом Олів’є Ассаясом, останній був нагороджений за фільм Персональний покупець. Це добре заслужене й почесне визнання, як вважає Крістіан Мунджіу, тим більше, що воно оцінене й публікою. Особливо закордонною публікою, навіть румунською діаспорою, оскільки Є багато ситуацій, коли насправді ми є більш популярними і шанованими в інших країнах, аніж в Румунії, додає румунський режисер, маючи на увазі і його колег.

    Крім того, переваги публіки відіграють певну роль і у відборі сюжетів для його фільмів, як розповів нам Крістіан Мунджіу: Це переплетення між речами, які цікавлять і хвилюють мене особисто, і тими, про які я думаю, що мають вплив на громадськість. З цієї суми турбот я намагаюся побудувати фільм, який би не був соціально-політичним повчанням чи соціальним коментарем, а лише кінематографічним, із дією, з подіями… Наприклад, фільмом 4 місяці, 3 тижні два дня я не мав наміру зробити фільм, що засуджує комунізм, і не пропонував собі повернутися в той період, щоб зробити хроніку пізніх років комунізму. Я представив лише особистий випадок, який я знав про той час. Найважливішим є те, щоб люди відчували, що вони дивляться фільм. Якщо, окрім емоції, викликаних будь-яким художнім продуктом, цей фільм задає вам і кілька запитань, тим краще.

    Останній фільм Крістіана Мунджіу Випускний не тільки ставить питання, але піднімає й одну з найболючіших дилем румунів і в той же час торкається однієї з найболючіших дилем суспільства: корупції. Більше того. Він робить зв’язок в часі з першою стрічкою Крістіана Мунджіу Захід з 2002 року – комедією про дилему тодішньої молоді: поїхати за кордон чи залишитися в країні. Останній фільм Випускний розповідає про тих, хто вирішив залишитися, але зіткнувся з тією ж дилемою, що стосується їхніх дітей.

    Можна говорити про цикл, відкритий стрічкою Захід і закритий Випускним ? Крістіан Мунджіу: Я був би радий, якби цей цикл закрився. На жаль, гадаю, що цей цикл залишатиметься відкритим, і що ми передамо його нашим дітям. Я не очікував, що після 15 років після появи Заходу ми будемо в тому ж пункті. Я не очікував повернутися до цієї теми, я сподівався, що справи розвинуться по-іншому. Але тепер я переглянув тему з іншої перспективи, з перспективи батька, у якого набагато більше клопотів, ніж їх було 15 років тому. Тоді ми думали, що можемо змінити тутешній світ, в тому числі й для тих, у кого є діти. Сьогодні, коли я думаю, які поради повинні дати батьки своїм дітям, я розумію, що прогрес не є таким, якого б мені хотілося. І складно дати будь-яку пораду чи прийняти якесь рішення. Тож я повернувся до цієї теми, яка турбує багатьох батьків, які знаходяться у віці, про який думаю і я.

    Богдан Міріке, чий перший художній фільм Собаки був номінований журі на кращий фільм у відділі Особливий погляд, дебютував як режисер короткометражного фільму Junkie в 2010 році. За його власним зізнанням, він відкрив для себе кіно в 30 років, коли почав писати сценарії. Тож постає природне запитання: що є найголовнішим у фільмі – розповідь, сюжет сценарію чи кінематографічна інновація? Богдан Міріке. У випадку мого фільму, я навмисно залишив розповідь на другому плані, тому що не дуже важко написати зв’язну історію від початку до кінця. Але я хотів поекспериментувати в тому, що стосується відчуттів. Тобто, я хотів запропонувати фільм, який би вдарив вас в сонячне сплетіння, але не обов’язково через історію, а через все, через атмосферу. Я хотів, щоб він мав вплив, який би не залежав лише від розповіді. Коли я говорю, що розповідь є на другому плані, це не означає, що вона недбала, а що має певні еліпси, певні частини, що не доведені до кінця, але можуть бути завершені глядачем, якщо він уважний.

    Будучи сценаристом своїх фільмів, Богдан Міріке визнає, що початок нового фільму починається з амальгами відчуттів перед тим, як отримати конкретну форму на папері. Так сталося і у випадку фільму Собаки. Я пишу, спираючись на відчуття, емоцію, яка є в мені ще нечіткою, і поступово-поступово речі відстоюються і я починаю створювати історію довкола цієї емоції. У цьому випадку мова йшла про деякі спогади з часів, коли я був дитиною. Я провів декілька років у моєї бабусі в селі. Там я бачив іноді деякі конфлікти між місцевими жителями, деякі з них досить агресивні. Пройшли роки і я зрозумів, що мене, будучи дитиною, дуже налякали не стільки прояви насильства, як довільний характер того насильства. Мій фільм починається з румунської дійсності, але я не переслідував відтворювати реальність. Мій фільм не є реалістичним, герої говорять майже притчами, часи фільму мають певну поетичність. Мені навіть здалося, що там майже чеховська атмосфера. Але це мене цікавило зробити зараз. Якщо колись я відчую, що ці артистичні феєрверки є лише баластом і що я повинен наблизитися ближче до реальності, можливо, я зроблю і це.

    Незалежно від того, який фільм обере Богдан Міріке створювати в майбутньому, його початки були багато обіцяючими.

  • Режисер Крістіан Мунджіу, лауреат у Каннах

    Режисер Крістіан Мунджіу, лауреат у Каннах

    Крістіан Мунджіу є вже відомим ім’ям в кінематографічному мистецтві, найбільш нагородженим режисером свого покоління, яке, в останнє десятиліття підняло румунське кіно на інший, вищий рівень. У неділю, Мунджіу розділив премію за кращу режисуру в Каннах, завдяки фільму Випускні іспити, разом із французом Олів’є Ассаясом, що був нагороджений за фільм Персональний покупець. Крістіан Мунджіу був удостоєний Золотою пальмовою гілкою в 2007 році за драму 4 місяці, 3 тижні, 2 дні, а в 2012 році він отримав премію за сценарій до фільму За пагорбами. У своєму новому фільмі, Мунджіу розповідає про компроміси і корупцію в румунському суспільстві, пише AFP.

    Завжди важко прийняти правильне рішення, зазначив румунський режисер вітаючи рішення журі. Інший лауреат призу за кращу режисуру, француз Олів’є Ассаяс, заявив, що це найкрасивіший його приз, якого він розділяє з кінорежисером, якого він глибоко шанує. Випускні іспити розповідає історію Ромео, лікаря в невеликому трансільванському селі і батька, який готовий зробити все для того, щоб його дочка могла навчатися у одному університеті Великобританії. Він знаходиться близько до своєї мети, Еліза (його дочка) тільки повинна була взяти хорошу оцінку на випускних іспитах.

    В інтерв’ю для Радіо Румунія, режисер назвав свій фільм сучасною історією нашого суспільства. Крістіан Мунджіу: Це перспектива батька, але у фільмі висвітлюю думки багатьох людей і тому, на мій погляд це як своєрідна особиста історія, а й свого роду фотографічне кліше нашого злободенного суспільства. Фільм розповідає історію провінційного лікаря, який повинен практично вирішити інцидент, що трапився з його дочкою перед випускними іспитами і який припускає взяття певних вельми важливих рішень для подальшого його життя.

    У головних ролях зіграли актори Адріан Тітієнь та Марія Дрегуш, а у другорядних – Лія Бугнар, Меліна Мановіч, Влад Іванов та Рареш Андріч. Сценарій належить теж Крістіану Мунджіу.

    Цьогорічний каннський кінофестиваль був добрим для румунського кінематографічного мистецтва, в цілому. Фільм Собаки режисера Богдана Міріке був удостоєний премією Міжнародної федерації кінокритиків. Трилер дебютанта Міріке мав світову прем’єру у розділі Особливий погляд. До Каннів повернувся цього року інший відомий румунський режисер Крісті Пую, переможець цього розділу у 2005 році з фільмом «Смерть пана Лезереску. Його новий фільм Сьєраневада був дуже добре прийнятий кінокритиками. Фільм в реальному часі і протягом трьох годин розповідає кілька годин з життя звичайних жителів Бухареста, присутніх у типовій пострадянській квартирі на 40-й день після смерті батька цього сімейства. Вони збираються повільно і весь час щось обговорюють – від недавнього «Шарлі Ебдо» і 11 вересня до готування планів на відпустку. Це історія про вшанування пам’яті, як сам режисер стверджував: «це коротка історія нашого незворотного безглуздя.