З 1 січня у Румунії зросла мінімальна
заробітна плата. Таким чином у цьому році зарплата румунів підскочила від 1900
леїв на місяць, (еквіваленту близько 405 євро), до 2080 леїв, тобто приблизно 442
євро. А мінімальна зарплатня осіб з вищою освітою стала ще більшою – 2,350 леїв
на місяць, тобто близько 500 євро. Західноєвропейцю ця сума може здатися незначною,
адже наприклад мінімальна заробітна плата у Франції становить близько 1500
євро.
Але для румунів, це зовсім немало, з огляду на те,
що Румунія багато часу вважалася однією з найбідніших країн в Європейському
Союзі. У 2016 році мінімальна заробітна плата румунів становила всього близько
250 євро, і за два роки майже подвоїлася. Особливий статус у 2019 році отримали
будівельної галузі, яка стикається з серйозним дефіцитом персоналу. У
порівнянні з минулим роком їх мінімальна зарплата подвоїлася.
Ось, що заявив з
цього приводу радник прем’єр-міністра Румунії Даріус Вилков: «Відповідно до угоди, підписаної з представниками роботодавців будівельної
галузі мінімальна заробітна
плата в будівельному секторі зросла до 3000 леїв. У той же час були
скорочені податки на працю в
цьому секторі: податок на прибуток, що становив 10% був скасований, так само й внесок в систему медичного
соціального страхування, страховий внесок в Фонд соціального страхування
скорочено з 25% до 21,25%, а внесок роботодавця – від 2,25% буде 0,337%. Інакше кажучи чиста мінімальна заробітна плата в будівельному
секторі складе 500 євро, як уряд зобов’язався 1 грудня, коли була підписана угода з роботодавцями будівельної галузі.»
Одні вітають рішення уряду, оскільки вони
приносять більше грошей в кишені працівників, а це означає краще оплачувана
робоча сила, збільшення можливостей для набору персоналу, та, врешті-решт,
зростання продуктивності праці. Інші, однак, виступають проти. Підвищення
мінімальної заробітної плати, – кажуть вони, – руйнує бізнес-плани більшості
румунських компаній. Малі приватні підприємства, які не можуть платити своїм
працівникам більше мінімальної заробітної плати, тепер змушені збільшити
витрати на оплату праці, що призведе до збільшення загальних витрат. А це для
багатьох з них означає імовірність виникнення непередбачуваних втрат.
З іншого боку, зростання витрат на робочу силу може
відобразитися у цінах на продукти та послуги, що стане новим поштовхом до
збільшення споживання та означатиме збільшення імпорту, відповідно,
зростання дефіциту торговельного балансу. Тому є голоси, які виступають за
алгоритм зростання мінімальної заробітної плати на основі декількох економічних
параметрів, таких як: продуктивність праці, зростання середньої заробітної
плати, або рівень інфляції. Не має значення який з них, головне, аби темпи зростання мінімальної
зарплатні були не результатом політичних рішень, а мали якусь логіку та
передбачуваність.