Tag: Міхай Емінеску

Делегація
Педагогічного
коледжу Чернівецького
Національного університету імені Юрія Федьковича відвідала, 15-16 січня цього
року, своїх партнерів Сучавського Національного коледжу імені Міхая Емінеску, в
рамках освітнього міжнародного проекту на обмін кращими досвідами у галузі
педагогічної освіти «Сьогодні – учні/студенти, завтра – викладачі». Проект був
ініційований Сучавським Національним коледжем імені Міхая Емінеску в
партнерстві з Педагогічним коледжем Чернівецького Національного університету
імені Юрія Федьковича. Партнерами виступили також Сучавський Повітовий Шкільний Інспекторат та Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації.

15
січня члени делегації з Чернівців були присутніми на заходах, присвячених Дню Сучавського Національного коледжу імені Міхая
Емінеску, організованих саме в
День народження
румунського національного поета Міхая Емінеску та в День національної культури Румунії. Святкову
програму відкрила учениця
Деніса Мігок, яка грала на арфі, потім виступив хор
«Панта рей» Сучавського Національного коледжу імені Міхая Емінеску, керівник Маріан Паладе. Учениця Марія Петрашук декламувала українською мовою
уривки з поеми Лучаферул та поезії Біля тополь самотніх Міхая Емінеску, гурт Вишивка виступив з українським танцем, керівник
Лучія
Мігок, а
фольклорний ансамбль Гура Ізворулуй з Ватра-Молдовіцей представив різдвяно-новорічні звичаї, керівник Іларія Пушке. Згодом, відбулася урочиста викладацька рада. Координатор Родіка Козачук та учні
10-F та 12-H класів презентували ситуацію педагогічної освіти в Буковині упродовж часу,
а вчителька Лумініца Штефенел коротко представила етап проекту, який
проходив у листопаді 2018 року в Чернівцях. 16 січня українські педагоги відвідали
початкову школу «Валя Стиней», яка належить до Гімназійної школи з
Ватра-Молдовіцей, де ознайомилися з роботою вчителів та учнів, а потім
відвідали Монастир Молдовіца. Після-обіду, в приміщенні бібліотеки Сучавського
національного коледжу імені Міхая Емінеску, була організована тематична виставка «Традиційне мистецтво писанкарства на Буковині», координатор Лекреміоара Андрей.
Завершився візит українських викладачів до Сучави підведенням підсумків проекту Сьогодні -
учні/студенти, завтра – викладачі.

Ми
запросили директора Сучавського Національного коледжу Ренато Трончу представити освітній проект, який розгортається спільно з Педагогічним коледжем
Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича на підставі
підписаної угоди про співпрацю: Проект містить 3 розділи: есе, проекти
позакласних заходів, міні-проекти психо-педагогічних досліджень. З метою
підвищення ефективності та якості навчально-виховного процесу, проект
передбачає також розвиток психо-педагогічних компетенцій та
вивчення умов та педагогічних навичок учнів/студентів. Цей проект адресується учням/студентам навчальних закладів педагогічного профілю й він дуже милий нам. Перша частина проекту розпочалася саме в День народження поета Міхая Емінеску, в День
нашого коледжу та в День національної культури, коли до нас прибули наші
партнери з Чернівців. До складу делегації входили:
директор Педагогічного коледжу Чернівецького Національного університету Олег
Чернюх, заступник директора Мирослава Сичова, заступник директора з
виховної роботи Василь Процюк, викладачі-методисти:
Наталія Палій, Лідія Коптюк, Дмитро Бачинський, Ольга Остафій. Проект був ініційований
Сучавським Національним коледжем імені Міхая Емінеску, його координаторами
будучи викладачі-методисти: Анка Трончу, Габрієла Казак, Ана-Марія
Катарджіу, Лучія Міхок та Лумініца Штефанел. Він розгортається у партнерстві з Педагогічним коледжем
Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича. Іншими партнерами виступають Сучавський Повітовий Шкільний Інспекторат й Департамент освіти
і науки Чернівецької обласної державної адміністрації. Згідно з традицією, у святкуванні Дня нашого коледжу взяли участь
викладачі-пенсіонери, які зробили свій внесок у розвиток нашого коледжу. Були
присутні також представники
органів місцевої влади, культурні діячі,учні, вчителі, викладачі, батьки. Ми встановили з нашими колегами з України, щоб наступним етапом
проекту була педагогічна практика. Групи, до складу яких входитимуть два
викладачі-методисти та 10 учнівстудентів, протягом двох тижнів проходитимуть
педагогічну практику у початкових класах нашого коледжу та у інших
школах-партнерах в Сучаві, а також у Педагогічному коледжі Чернівецького
Національного університету імені Юрія Федьковича. З цієї нагоди, хочу висловити щиру подяку за
гостинність, з якою Педагогічний коледж Чернівецького Національного
університету імені Юрія Федьковича та інші навчальні заклади прийняли делегацію
нашого коледжу, у ході етапу проекту, який проходив у листопаді 2018 року в
Чернівцях.

Заступник
директора Педагогічного коледжу Чернівецького Національного університету імені
Юрія Федьковича Мирослава Сичова сказала, що з 2015 від коли розгортається
співпраця між Педагогічним коледжем Чернівецького Національного університету
імені Юрія Федьковича та Національним коледжем імені Міхая Емінеску Сучава,
були встановлені дружні стосунки між педагогами: Нам завжди
приємно працювати і співпрацювати, не тільки з педагогами в нашій країні, але й з педагогами зарубіжжя, в Європі,
тому що дізнаємось щось нового, з чим ми ділимось із своїх здобутків і це
завжди приносить позитивні результати. як для педагогічних колективів, так для
студентів. Наша делегація відвідала Коледж Емінеску в місті Сучава в день
народження Міхая Емінеску і в День коледжу. Ми сьогодні надзвичайно раді, що побували тут, розділили
радість людей. Був 4-річний хлопчик на святі, були діти
різного віку і були пенсіонери, в яких були сльози на очах. Не треба багато
говорити для того щоб зрозуміти, що люди, які віддали своє життя, свою працю
вихованню майбутньому покоління, їм приємно було бачити і чути сьогодні,
кого вчили, вони були раді від того, що справді росте їм гідна зміна. Хочу уточнити, що дуже багато наших випускників є викладачами коледжу, вони вже захистили наукові дисертації, мають наукові ступені, окремі
з них є депутатами у Верховні Раді України. Ці викладачі, звичайно, долучаються
до участі у нашому проекті. Я хочу сказати, що не важно, яка
відстань розділяє людей, нас педагогів об’єднує ця творча співпраця, бажання підготувати та виховувати, якщо не собі подібних педагогів, то ще кращих, підготовляти тих
дітей, тих людей, які будуть творити майбутнє, які будуть вивчати інших. Ми раді, що познайомилися з такими чудовими
людьми. Ми раді, що впродовж фактично чотирьох років, ми з ними співпрацюємо і
думаю, що така співпраця буде на благо нашим студентам, тим хто буде навчати
інших й виховувати майбутніх педагогів.

Викладач Педагогічного коледжу Чернівецького Національного університету імені
Юрія Федьковича Наталія Палій, у свою чергу, розповіла про перебування у
Сучавському повіті: Ми мали нагоду впродовж двох днів, 15-16 січня, відвідати Сучавський національний коледж імені Міхая Емінеску і взяти участь у заходах, які були проведені у рамках нашого українсько-румунського
спільного проекту. Це була надзвичайно плідна зустріч. 15 січня ми мали нагоду
бути на поминальній службі на честь поета Міхая Емінеску та колишніх педагогів,
які працювали у коледжі раніше. Після цього, ми оглядали виставку історичних
документів, яка була представлена у голі коледжу, потім був представлений
концерт учнів педагогічного коледжу, а також колективів, координаторами яких
були випускники ліцею. У рамках цього проекту, 16 січня, ми відвідали початкову
школу «Валя Стиней» та монастир Молдовіца і мали також можливість ознайомитися
з роботою початкової школи, відвідали заняття, відвідали уроки, які проводилися
у початкових класах. Я хотіла б відзначити, що це надзвичайно активна та
продуктивна діяльність, яка сприятиме тому щоби поповнювати наш досвід й досвід
наших румунських колег, адже й ми, й вони працюємо у саме одному напрямку,
напрямку виховання підростаючого покоління. Хочу сказати, що в школах у вас
працюють надзвичайно творчі, талановиті вчителі, віддані своїй справі.
Надзвичайно приємно було споглядати ось таку любов в очах, іскорку творчості,
іскорку натхнення і плід їхньої праці, який показували саме їхні учні.

Кожен рік у День румунської культури, що відзначається в день народження видатного національного поета Міхая Емінеску,
якого критика вважає найбільшим творцем
історії нашої літератури, на багатьох сценах
Румунії відбуваються різні урочисті заходи.

Захід, організований Румунським Атенеумом у Бухаресті, зібрав провідних культурних та політичних діячів, які обговорили роль культури поза національним виміром. Президент Румунської Академії Йоан-Аурел Поп заявив, що румунська культура, передусім, є складовою великої європейської
культури. «Національну культуру можна уявити лише в її універсальних рамках. У нашому випадку це європейські рамки, європейський вимір, в якому наша культура завжди
пульсувала, на який посилалася і в чиї течії вона постійно вписувалася, принаймні з часів епохи Відродження.
По-друге, національна культура має й важливий історичний вимір, без якого вона не може функціонувати, без якого втрачає свій статус і розчиняється в інших культурах, або просто помирає разом з народом, який її створив.»

У своєму вступі Йоан-Аурел Поп згадав
і про великі культурні установи в Румунії, без яких місія передачі культурних
творів публіці була б нездійсненню. «З часів Романтизму і до наших днів європейські
тенденції ставали все більш інтенсивними, а деякі з них – все більш
ексцентричними, але всі вони знайшли, в цілому, без часу хронологічного розриву,
місце в румунській культурі. Синхронізація румунської цивілізації із західною
цивілізацією, поза межами великого питання про форми без змісту, яку так гарно
теоретизував Тіту Майореску, була здійснена спочатку через культуру. Європейська
культурна творчість супроводжувалося створенням культурних закладів, необхідних
для модернізації, від бібліотек та музеїв до середніх шкіл та вищих навчальних
закладів, від Трансильванської асоціації літератури та культури румунського
народу до Румунської Академії. Але усі ці установи могли діяти лише завдяки
великому пам’ятнику, яким є наша мова. Мова відіграє роль каталізатора,
коагулянтного елементу, як це відбувається й сьогодні.»

Президент Румунії Клаус Йоханніс
піднявся на сцену Румунського Атенеуму, щоб наголосити на культурних цінностях
румунського народу і згадати видатних культурних діячів та їх твори, які були
визнані на європейському рівні. «Коли ми говоримо про румунську культуру, не
можемо не згадати про її суттєву роль в модернізації нашої країни. Цей процес
призвів до утвердження великих цінностей румунської літератури, музики та
мистецтва в універсальній культурі. Твори Джордже Енеску, Константіна Бринкуша,
Єуджена Йонеско, Еміля Чорана або Трістана Тцари продемонстрували сумісність
між традицією і сучасністю та демонструють спорідненість нашої культури з
європейським духом і міжнародними художніми цінностями. Похвально, що нові
покоління творців у літературі, кіно, образотворчому або виконавському мистецтві
здатні надалі та з винятковими результатами використовувати цей діалог між національним
та універсальним вимірами.»

Звичайно, національний вимір
румунської культури проявляється, як і в будь-якому іншому прикладі в історії,
головним чином через мову, яка не раз була найпотужнішим інструментом
національних прагнень як у минулому, так і сьогодні. Клаус Йоханніс: «2019-ий рік є
роком Культурного сезону Румунія-Франція, фестивалю ім. Джордже Енеску та
фестивалю «Європалія» – великих міжнародних культурних проектів, які
відбудуться під моїм високим патронатом, неперевершеною можливістю знову
показати, що Румунія є простором
художнього прояву. Ми святкуємо культуру в день народження Міхая Емінеску і тому,
що румунська мова стала, починаючи з віку світла, аргументом і фундаментом
наших прагнень до національної єдності та соціального прогресу. До реалізації
як результат політичного бачення і народного зобов’язання, національна єдність
здійснювалася через румунську мову.»

Літературний критик Єуджен Сіміон,
президент відділу філології та літератури Румунської Академії в своєму виступі
спробував дати відповідь на запитання «Якою за рахунком владою є культура?» «Справжня
сила культури, на мій погляд, полягає в тому, що вона є зброєю, яка дає людям
силу вижити в історії. Це тиха зброя, що проявляється у великій історичній
серії, для забезпечення майбутнього нації, в історії з численними невідомими.
Культура, однак, є маргіналізованою владою, яка завжди була змушена долати
постійні випробовування, іноді заперечена в її ідентичності та в її символах.
Нарешті, це явище, що мусить боротися із законами ринкової економіки. Чи встоїть,
виживе, переможе румунська культура, яка пережила багато складних ситуацій? Доти,
доки в румунській мові будуть та виникатимуть або читатимуться поети, як
Емінеску, Аргезі, Блага і, з вашого дозволу, Нікіта Стенеску, доти, доки читатимуться
твори істориків, як Ніколає Йорга, літературних та історичних критиків Еуджена
Ловінеску та Джордже Келінеску, румунська культура надалі буде великою мовчазною,
таємною силою, буде, на моє тверде переконання, нашою найвитонченішою та найбільш
проникливою дипломатією. Залишиться нашою найкращою в історії оборонною силою.»

У фойє Румунського Атенеуму
відбулася фотодокументальна виставка, організована Бібліотекою Румунської
Академії у партнерстві з Національним літературним музеєм Румунії. Глядачі
змогли побачити один з найцінніших рукописів Емінеску, наявний у колекції Бібліотеки
Румунської Академії – Рукопис №2261, що
містить «Легенду про Лучафера (Вечірню зірку)», а також 30-томне факсимільне
видання «Рукописів Міхая Емінеску». Проект був здійснений під керівництвом
академіка Єуджена Сіміона.

Театр мовою ідиш пов’язаний з ім’ям Аврама Гольдфадена, який почав створювати його як літературний жанр та установу в Яссах. Автор 40 театральних творів, Гольдфаден був тією людиною, яка повністю ототожнювалася з художньою сферою, до якої відносилися наступні покоління авторів драматичних творів. Неконформіст, прибічник виховання, культури, а також суворості, Гольдфаден був особистістю, яку важко можна вписати в шаблони.

Він народився 1840 року в Україні, що належала Російській імперії, як син єврейського годинникаря. Отримав традиційне єврейське виховання в рабинській школі та вивчив кілька іноземних мов. Прибув Аврам Гольдфаден до Румунії, до міста Ясси, колишньої столиці Молдови, на 26 році життя. До доті він опублікував декілька театральних творів, віршів та статей літературної критики в культурній пресі мовою ідиш в Росії та Габсбурзькій імперії.

Камелія Кречун викладає культуру ідиш в Бухарестському університеті і є літературним радником у Єврейському державному театрі в Бухаресті. За її словами, театральна пригода Аврама Гольдфадена відповідала умовам повного прояву, коли він прибув до Румунії. У Яссах, в останній чверті ХІХ-го століття були сприятливі умови для створення першого театру і першої професійної театральної трупи мовою ідиш. Звідси явище отримало міжнародного розмаху, оскільки продовжує розширюватися. Кінець-кінцем це явище дійшло в США, де публіка є надзвичайною. В єврейській культурі, в період до Голокосту, існувала різниця між мовою еліти, єврейською мовою, яка використовувалася в управлінні, у релігійній та юридичній сферах, і якою розмовляли особливо чоловіки, та мовою ідиш, яка завжди сприймалася другою єврейською мовою, з нижчим престижем. Перші письменники мовою ідиш обрали псевдоніми, щоб уникнути компрометування сім’ї. Гольдфаден завжди був переконаний, що він повинен виховувати єврейські маси. Він був прихильником Гаскали, єврейського просвітництва, людиною, відкритою до модернізації, який зрозумів, що йому припадає досить складне завдання, а саме створити установу з нуля, без жодної підтримки.

Пристрасний любитель культури та його місії виховувати єврейські маси мовою ідиш, Гольдфаден присвячує себе новаторському театральному проекту. Камелія Кречун: Запитання має відкриту відповідь: як приходить йому ідея створення театру, професійної трупи мовою ідиш? Є три пояснення: причетні до цього актори маючи право сказати, що це була їхньої ідеєю. Перш за все, Іцок Лібреску, покупець абонентів, розповідає, як у розмові з Гольдфаденом, його дружина мала ідею відвернути його проект зробити публікацію в Яссах. У той час в Яссах проживало понад 40% євреїв, які розмовляли мовою ідиш. Дружина Лібреску сказала йому, що було б добре, щоб і євреї мали свій театр, як румуни. Румунський театр мав вже кілька десятилітню історію і багато ясських євреїв ходили до румунського театру. Сам Гольдфаден має іншу думку: ознайомлюючись із культурним життям ясських євреїв, розпізнав багато з опублікованих його віршів мовою ідиш у виконанні деяких мандрівних співаків. Бачачи що стало вже традицією, щоб співаки, які ходили індивідуально до корчм веселити людей, використовували його вірші, йому приходить на думку ідея поєднати свої вірші, перетворені на успішні пісні, з іншими творами у більшій програм. По-третє, один із мандрівних співаків з якими Гольдфаден входить у контакт в Яссах, а саме Ізраїль Гроднер, каже, що це була його ідея. Він вже виконував кілька віршів Гольдфадена і це була його ідея запропонувати Гольдфадену створити масштабніший проект.

Амбіція Голдфадена та мотивація оточувальних людей стануть результативними. У Яссах буде зіграна перша вистава мовою ідиш в історії європейських євреїв, яка стане заохочувальним успіхом. Камелія Кречун: Перша вистава була представлена ніким іншим як Міхаєм Емінеску, який став відомим в історіографії як підписант свідоцтва про народження театру мовою ідиш. Емінеску опублікував у газеті «Ясський кур’єр» 20 серпня 1876 року театральну хроніку про це. Володіючи німецькою мовою та будучи за походженням із зони, де проживала численна єврейська громада, що розмовляла мовою ідиш, для нього були доступними ці вистави мовою ідиш. Емінеску є автором першої театральної хроніки цієї театральної трупи мовою ідиш. Це позитивна театральна хроніка, за винятком зауваження про літературний текст. Емінеску здається дуже приємно вражений самою виставою, але особливо враженням публіки.

Театр Аврама Гольдфадена став успішним і почав організовувати турніри до всіх великих єврейських громад Центральної та Східної Європи. Гольдфаден зрозумів, що його проект повинен виходити за межі регіону, щоб стати скарбом всіх євреїв. Він покинув Румунію в 1896 році і оселився в Нью-Йорку, де продовжував ставити театральні вистави та працювати у пресі мовою ідиш до його смерті 1908 року.

Щорічно, 15 січня, ми святкуємо День національної культури, наголошуючи на
тому, що в цей день народився національний поет Міхай Емінеску. Крім заходів, організованих з цієї нагоди, ми прагнемо довідатись, у
якій мірі існує потяг румунів до серйозного пізнання творчості Міхая Емінеску,
маючи на увазі, що шкільні підручники й надалі змальовують поета згідно з
кількома відомими шаблонами, в той час як на протязі останнього півстоліття
критичне звернення до творчості поета майже не сягнуло розвитку.

Історик Лумініца Корняну, спираючись на досвід професора літератури, як в
ліцеї, так і на факультеті, наголошує на необхідності усвідомлення періоду коли
жив Міхай Емінеску, якщо бажаємо зрозуміти творчість поета. Біографічний шлях Емінеску, пристрасної та захоплюючої людини,вірулентного журналіста, людини, якій
долею судилося велике кохання до Вероніки Мікле, – це, на думку Лумуніци
Корняну, найліпший метод наближення молодого покоління до літератури, написаної
150 років тому: Незважаючи
на безмірне захоплення поезією Міхая Емінеску, і вона мені дуже подобається, слід
відмітити, що йдеться про поезію, створену поетичними засобами XIX століття, які відтворюють чутливість,
специфічну епосі. Засоби поетичного виразу є визначені, зміст є специфічний даній
епосі. Якщо, наприклад, ми звернемось до вірша Озеро, який учні вивчають у восьмому класі, бачимо бажання зустрічі двох юних
осіб на лісному озері у сприятливих умовах. Уявіть собі, у який спосіб
усвідомлює це сучасна молодь, яка знайомиться шляхом соцмереж та зустрічається
в клубах. Отже,
поезія Міхая Емінеску малодоступна сучасним дітям, оскільки нерідко, вони не
розуміють про що власне йде мова.

До і після Міхая Емінеску – так можна резюмувати вплив
Емінеску на розвиток румунської літератури. Літературний критик Лумініца
Корняну відмічає: Звертання
до ідей, до філософії, інтеграція романтизму, синхронізм румунської поезії зі західною та з європейською літературою, – всі ці заходи завдячуються Міхаю
Емінеску. Крім цього, Емінеску залишив нащадкам літературну, поетичну мову,
надзвичайної сили й краси. Творчість Емінеску становить вирішальний момент
розвитку румунської літератури. Як я вже відмічала, й наголошую на цій ідеї,
вважаю, що серйозне ознайомлення з життям поета, сприятиме ліпшому розумінню
його поезії. Однак, я вважаю, що в його творчості існують поеми, художню та естетичну вартість яких сучасна молодь як і читачі взагалі розуміють навіть не знаючи на його біографії. Йде мова про поезію, яка окреслює частину його творчості з
нахилом до плутонізму, як визначив у 1968 році у своєму етюді критик Йон
Негріцеску, аналізуючи творчість поета, опубліковану після його смерті.

Головний редактор журналу «Культурний спостережник Кармен Мушат вважає, що національний поет Міхай Емінеску
перш за все є надзвичайно важливим поетом. Отже, перш за все слід прочитати
заново творчість Емінеску: Я вважаю, що без творчості Міхая Емінеску румунська література не сягнула б
рівня сучасної літератури й процес змін, що мав місце в літературній мові,
мабуть запізнився б. Заслуга Міхая
Емінеску полягає в тому, що він сприяв розвитку
й удосконаленню структури румунської літературної мови й сприяв своїм
творчим хистом урізноманітності її образних засобів. Читаючи уважно твори Міхая
Емінеску, ми здаємо собі справи, що він не лише поет-романтик. Дійсно, проза
Емінеску є романтична, однак його поезія випереджає романтизм й наголошує
на численних можливостях та напрямах румунської літератури пізнішого періоду. У разі поезії Емінеску, попри мелодики, темпу,
рими, попри романтичної риторики знаходимо модернізм кінця XIX та початку XX-го століть.

Внаслідок надмірної міфізації та ідеологічного наголошення, письменниця Сімона Попеску в шкільні роки не
вважала за необхідне глибоко вивчати поетичну творчість Міхая Емінеску.
Справжня зустріч з творчим доробком поета, мала місце пізніше з її власної ініціативи: Мого гуманного Емінеску,
надзвичайного Емінеску я виявила у студентські роки, коли читала й перечитувала
включно всі варіанти його поем у критичному огляді історика літератури Думітру
Мурерашу. У студентські роки я сягнула власного розуміння поезії Емінеску. Я
знайшла іронічного, пародійного, самокритичного
Емінеску. У той час я відвідувала курси
в Яссах, присвячені Емінеску, пригадую, що я здивувала аудиторію моїм
дослідженням невідомої мені в школі
поеми Емінеску. Навіть нині ця
поема маловідома оскільки вважається проблематичною. Йдеться про Антропоморфізм, що є своєрідною пародією на поему Лучафер. Ця поема, створена напередодні написання поеми Лучафер. Ця поема про кохання,
але не між людиною та Лучафером, а про кохання півня й курки. В цій поемі
Емінеску пародіює власні поеми. Це було надзвичайним спектаклем, який міг
дозволити собі лише великий поет, тим більше, що йдеться про пародію за
підписом Мінунеску. Знахідка цього Мінунеску була для мене великим
задоволенням. Ще більше посилила мою любов до Емінеску.

Народ без культури – це легко маніпульований народ, – писав видатний німецький філософ Іммануїл Кант, який значною мірою вплинув на творчість румунського поета Міхая Емінеску, від народження якого 15 січня сповнилося 168 років. Поет, прозаїк, драматург, журналіст, Емінеску вважається літературною критикою найважливішим поетичним голосом в румунській літературі.

Ми повинні бути культурною державою в цьому куточку світу; це єдина місія румунської держави, і кожен, хто хоче розвіяти наші сили для іншої мети, грається із майбутнім наших нащадків та принижує плоди праці наших предків, – так писав Міхай Емінеску. День його народження було оголошено вісім років тому Національним днем культури за ініціативою Румунської академії, на пропозицію колишнього президента установи Еуджена Сіміона: Вони поставлять собі запитання, яке я собі ставлю: чому наш політичний клас не піклується про культуру? Чому не маємо національний проект культури? Це серйозно. Вони не розуміють, що ідентичність народу виражається культурою і все одно залежить в історії від культури. У процесі глобалізації, якщо ми втратимо нашу культуру, ми втратимо себе як нація, зрештою зникнемо з карти історії, і тому я запропонував, щоб цей день був днем Емінеску, тому що румуни відчувають його своїм представницьким поетом, символом, міфом їх існування. Німецька культура мала величезний вплив на розвиток Емінеску, а румунська культура має два орієнтири: французьку та німецьку культури.

Вистави, симпозіуми, презентації книг і виставки були включені до програми цього дня, в Румунії і у великих містах по всьому світу. Заходи були запрограмовані Румунським культурним інститутом, чия місія полягає в експорті румунської культури в усіх її формах, як заявив заступник голови цієї установи Мірель Талош: Наприклад, Румунський культурний інститут організує в Лондоні захід під назвою «Imago Mundi 100», концерт румунської старої музики в сучасному аранжуванні, це концерт як симфонічної музики, так і традиційного румунського фольклору з усіх історичних районів Румунії. У Римі філія нашої установи організовує в Музичній консерваторії «Санта-Чечілія» захід під назвою «100 років румунської музики». Лісабонська філія Румунського культурного інституту, наприклад, організовує захід за участі румунської культурної особистості, актора Іона Карамітру, який декламуватиме вірші Міхая Емінеску не тільки в Лісабоні, але й в Берліні.

Культурні заходи також відбулися і в громадах румунів з діаспори. Варто зазначити, що цього року сповняються 100 років з часів Великого возз’єднання 1918 року, а ідентичність та національна єдність були важливими ідеями публіцистичної творчості національного поета Міхая Емінеску.

Місяць січень є таким важливим для румунів, яким є для українців місяць березень. У січні народився видатний румунський поет, романтик Міхай Емінеску (справжнє ім’я Емінович). Сьогоді, 15 січня сповнилося 167 років з дня народження румунського поета, публіциста та громадсько-культурного діяча. Відомо, що його юні роки пов’язані з Україною, а особливо з чарівним містом Чернівцями. У цьому барвистому й різномовному місті він навчався у гімназії, і теж тут знявся на крило його перший вірш. Однак, сьогодні я розповім вам про будинок дитинства видатного поета у селі Іпотешти, Ботошанського повіту, де він народився, і який сьогодні є Меморіальним будинком.

Саме у рік коли прийшов на світ поет Міхай Емінеску (1850-1889), тобто у 1850 році, дрібний поміщик Георге Емінович, батько поета, купив маєток в селі Іпотешти, де збудував будинок з усіма прибудовами. Він складався з трьох кімнат: салону, спальної для батька Емінеску, а іншої для мати і сестер поета. Сім’я Емінович жила в цьому будинку до 1878 року. Мати, Ралука Емінович, купила за 250 дукатів сімейну церкву, яка датується 60-х років ХIХ століття. Церква невелика, але зберігаються в ній цінні релігійні предмети. Позаду маленької церкви знаходяться могила батьків Емінеску, Ралуки та Георге Емінович та двох його братів, Йоргу та Ніку.

Після смерті батька поета у 1884 році, будинок був залишений напризволяще. На фотографії, що збереглася з 1916 року, можна запримітити поганий стан, в якому знаходився цей будинок. У 1924 році будинок, де виріс Міхай Емінеску, був вже руїною. Як дерев’яна церква, так і могили батьків поета були покинуті всіма і покриті бур’янами…, як про це свідчить стаття написана у 1926 році в Ботошанському журналі Молдова.

І тому що будинок був у такому жалюгідному стані, власники маєтку знесли його влітку 1924 року, що викликало протести з боку румунських та єврейських студентів в місті Ботошань. В результаті цих протестів, власниця маєтку Марія Пападопол подарувала місцевій владі місце, на якому знаходився сімейний будинок Еміновичів в Іпотештах. 3 серпня 1924 року вона написала лист префекту Ботошаньського повіту, в якому зазначила наступне: Я, Марія Д. Пападопол, власник нерухомості в населеному пункті Іпотешти, погоджуюся добровільно пожертвувати будинок з Іпотештів, або, вірніше, місце, де був розташований цей будинок, при умові, щоб на цьому місці був побудований інший будинок, ідентичний, і який не зможе мати інше призначення, ніж бути національним музеєм під назвою Міхай Емінеску, подарований Марією Пападопол, який може мати і читальний зал, і в ніякому разі не може служити в якості місцевої школи.

У 1934 році, будинок був споруджений на тому ж самому місці, там і був відкритий в 1940 році перший меморіальний музей, присвячений видатному поетові. Цей будинок не мав структуру ідентичну з оригіналом, так що його було знесено, і піднято інший в 1979 році за оригінальними планами, на старому фундаменті сімейного будинку Еміновичів. У будинку зберігаються меблі – частково оригінальні, частково ні, з другої половини ХIХ століття.

З 2000 року зовнішня обробка і інтер’єр будинку, а також виставлені там меблі відтворюють атмосферу тих 30 років (1848-1878), коли сім’я поета жила в Іпотештах. У вітринах виставлені рукописи (рукописи письменників Міхаїла Садовяну та Александра Влахуце про поета), листи Вероніки Мікле поету з 1881 року, лист Міхая Емінеску яському письменнику Василю Бурлі (1885 р.), факсимілі віршів, перекладів, відмітки астрології, математики, граматики), а також панель із генеалогічним деревом поета. З-поміж оригінальних предметів фігурують шафа з рожевого дерева, венеціанське дзеркало, скриня приданого мати поета, кілька срібних предметів та одна ложка з монограмою матері.

На дворі Меморіального будинку Емінеску розташований Будинок Пападопол, тобто селянська хата у молдовському стилі, яка належала останньому власнику, лікарю Пападополу. Він подарував цю батьківську хату державі. У 4 км від Меморіального будинку Іпотешть розташоване озеро та ліс Баїса, що були джерелами натхнення для багатьох віршів Міхая Емінеску. Меморіальний будинок можна відвідати щодня, з понеділка до неділі, з 9 по 17 годину.

Січень займає особливе місце в румунському календарі знаменних і пам’ятних дат, так само як березень займає особливе місце у відповідному календарі українського народу. І це тому, що кожен рік 15 січня румуни зі всього світу відзначають день народження видатного поета і класика світової літератури Міхая Емінеску, так само як щороку 9 березня по всій Україні та за її межами відбуваються численні заходи, присвячені дню народження видатного поета-пророка української нації Тараса Шевченка.

Саме в цьому контексті 27 лютого в Чернівцях відбувся круглий стіл на тему Твори Емінеску різними мовами світу: переклади, критичний та академічний підходи. На цьому заході чернівецький літературознавець і педагог, Почесний доктор Сучавського університету ім. Штефана Великого Володимр Антофійчук представив надзвичайно цікаву порівняльну доповідь на тему Молитва і Псалом у творчостях Тараса Шевченка і Міхая Емінеску.

Володиммир Антофійчук розповів чому він обрав цю тему в творчості румунського поета і чому зробив паралель із творчістю Тараса Шевченка: Справа в тому, що проблема Християнство і література, почасти Біблія і література – це моя основна тема, тема над якою я працюю вже багато років. Звісно, що я був знайомий із творчістю Міхая Емнеску ще зі студентських років, але ті видання, які ми мали в радянський час не подавали мені Емінеску, як того автора, хто звертався до релігійних тем. Буваючи в Сучаві у службових справах, я намагаюся постійно заходити до монастиря Івана Нового Сучавського і от там серед релігійної літератури я побачив маленьку книжечку, її автор Пр. професор Думітру Іріна і має вона таку назву Poezia crestina romaneasca/Румунська християнська поезія. Ця книжечка була з профілем Емінеску, що мене одразу зацікавило. Уже потім я знайшов книжку перекладів Емінеску українською мовою і там було дві Молитви перекладено Емінеску українською мовою. Міхай Емінеску це великий поет-романтик, а я намагався побачити його Молитву, його Псалом крізь призму українських романтиків, а на перспективу – хотів би побачити це явище і крізь призму інших світових поетів-романтиків.

Але чому літературознавець обрав саме Емінеску і Шевченка? В. Антофійчук: Тут є кілька моментів. По-перше, позначена яскравою індивідуальною і національною своєрідністю поезія Шевченка та Емінеску органічно виростали з життя та історії рідних народів, їх ментальності і духовності, фольклору і міфології. По-друге, унікальність духовного світу і творчості обох поетів виявляється в їхній незвичайній зосередженості навколо центру, яким для них є Вітчизна: Україна для першого і Румунія для другого. У літературі романтизму як ніколи багато поетів, які були палкими патріотами своєї землі, її співцями, захисниками, борцями за свободу і пророками. Проте, небагато знайдеться таких, в яких зосередженість на ідеообразі Вітчизни сягала б такої всепроникності, такої духовної, емоційної напруги,як у Шевченка та Емінеску. І по-третє, обидва поети належали до націй, які на тривалий час, або на короткий період повністю, або часткового втрачали незалежність. Тому любов до рідної землі, сповнена глибокої ніжності і непохитної вірності, є безперечною домінантою їхніх ментально-емоційних світів.

Дуже цікавим є порівняльний аналіз професора Володимира Антофійчука своєрідних інтерпретації біблійних мотивів Шевченком та Емінеску: У циклі Давидові псалми Шевченка, а тут найяскравіше виявилося звернення поета до Псалтиря поряд із релігійно-особистісними виразно відчуваються патріотичні і національно-визвольні інтонації. З цього погляду на особливу увагу заслуговує трансформація 136-го псалма, який має підзаголовок На ріках круг Вавилона. Поетові нестерпно боліло колоніальне становище України в умовах Російської імперії. Зміст біблійного псалма, що дуже точно накладається на історію України, вражає своїми промовистими аналогіями, а в переробці Шевченка актуалізує гострі проблеми суспільно-політичного буття українського народу. У вірші Шевченка уловлюється точна еквіваленція: Україна – Єрусалим, Вавилон – Царська Росія. У поезії Емінеску Дойна уловлюється відгомін кількох псалмів: 82-го. 108-го, 73-го, а особливо – 136-го, на що вказували дослідники творчості румунського поета, а найбільш аргументовано – професор Ясського університету Александру Андреєску у своїй монографії Псалми в румунській літературі, яка вийшла 2004 року. У вірші Емінеску помітний синтез біблійної стилістики і поетики, популярної народної пісні з її щимким ліризмом і жалібними інтонаціями. Винятково-важливу смислотворчу роль у Дойні Емінеску, як на мене, відіграє поняття чужинець, чужий, тобто відвертий перегук із біблійним джерелом, що підкреслює, у спосіб прямого називання, становище Румунії в умовах російської експансії. А у вірші Шевченка долю України як російської колонії передано в завуальованій формі, через семантику символів біблійного псалму. Очевидно, Дойна Емінеску засвідчує новий етап в інтерпретації світовою романтичною літературою псалтирної лірики, свідомий відхід від прямої передачі тексту першоджерела і його актуалізації, коли проблеми національного буття постають на тлі біблійної історії і розглядаються крізь призму загальновідомих подій.

Наостанок Володимир Антофійчук наголосив на важливості проведення подібних круглих столів для літературознавців, фольклористів і, загалом, для усіх дослідників гуманітарних наук двох сусідніх країн: Я думаю, що такі діалоги, такі круглі столи, те що ми скажемо, що вони зближують науковців, це зрозуміло, бо кожен науковець якраз і бачить перспективу своїх досліджень у спілкуванні із іншими науковцями. Дуже добре, що під час таких круглих столів виникає наукова дискусія, де є запитання до доповідачів і є з боку тих, хто запитує певні свої міркування з приводу почутого. Тобто, що найважливіше для таких наукових форумів, це взаємозбагачення, ми обмінюємося науковою інформацією. З іншого боку, це дуже важливо для пізнання культур двох сусідніх народів крізь призму творчості окремих поетів, це надзвичайно важлива є справа. Є в нас такі задуми, щоб організувати, наприклад, такий круглий стіл, або це буде в іншій формі, на якому буде обговорена проблема розвитку, проблема історії і теперішнього стану української літератури на теренах Румунії. Словом, тут тем є дуже і дуже багато. Я думаю, що це добра перспектива для спілкування науковців, в даному разі тут спілкувалися літературознавці, а відтак можуть спілкуватися і мовознавці, і культурологи, і фольклористи, тобто усі ті учені, які займаються проблемами гуманітарної науки.

Численні літературні, виставкові або музичні заходи проходять в
Бухаресті та в інших великих містах Румунії і за кордоном з нагоди Дня румунської
культури.

Національна Академія Румунії, установа, яка цього року святкує
150-річчя від свого заснування, та з ініціативи, якої день народження видатного
румунського поета Міхая Емінеску був оголошений Днем національної культури,
провела урочисту сесію, в якій взяли участь провідні культурні діячі, а також президент
Клаус Йоханніс. До речі, напередодні, глава держави нагородив низку діячів, які мали особливий внесок в утвердження і розвиток румунського культурного простору.

Центральною подією дня є, однак, концерт традиційної музики та поезії «У
Небесних воріт», організований в Бухаресті Румунським Атенеумом за підтримки відомого
виконавця румунської народної музики Григорія Леше та його друзів. Концерт є
частиною проекту «Сезон Європа» і
транслюватиметься в прямому ефірі в осередках Інституту румунської культури
в ряді європейських столиць.

Розповідає директор інституту Раду Борояну: «Цей
бухарестський концерт транслюватиметься у п’ятьох наших філіях в Європі і, вперше,
в трьох містах, де зосереджена румунська громада за кордоном, тобто в Косладі та
Мадриді, а також в Афінах, завдяки надзвичайній підтримці муніципалітету
столиці Греції.»

Урочисті заходи,
присвячені 166-й річниці з Дня народження національного румунського поета Міхая
Емінеску відбуваються також в Кишиневі, Республіці Молдова, а також в
Чернівецькій області України, де компактно проживають більше 200 тисяч етнічних
румунів. Слід сказати, що з 2010 року День національної культури відзначається
одночасно як в Бухаресті, так і в Кишиневі, з огляду на спільну етнічну
ідентичність і мову більшості населення двох сусідніх держав, розділених
довільно після Другої світової війни.

Румунські громади по всьому світу відзначають День румунської культури проведенням різноманітних культурних заходів, від художніх виставок і творчих вечорів до наукових конференцій і лекцій, кінопоказів та концертів народної музики. І Радіо Румунія присвятило цій події численні заходи: фотовиставку, радіовистави, спеціальні програми румунської музики, дебати з основних актуальних питань розвитку культури, а також прямі трансляції з місць проведення урочистих подій з нагоди Дня румунської культури.