Tag: нагороди

  • Церемонія вручення премій за чисте довкілля

    Церемонія вручення премій за чисте довкілля

    Провідна румунська організація виробників та імпортерів електричного та електронного обладнання ECOTIC відзначила досягнення в галузі захисту навколишнього середовища. Нещодавно відбулася 16-та церемонія вручення нагород «Чисте довкілля», яка є знаковою подією в галузі сталого розвитку. На церемонії, в якій взяли участь представники органів державної влади, компаній та неурядових організацій, були нагороджені переможці цьогорічного змагання.

    Загалом на конкурс було подано 107 проєктів у трьох категоріях, з яких було обрано шість переможців. Всі вони мають одну мету: чисте майбутнє. Престижне журі, до складу якого увійшли експерти з Міністерства навколишнього середовища, водних ресурсів та лісів, InfoCons, Посольства сталого розвитку в Румунії, Коаліції за циркулярну економіку та ECOTIC, мало нелегке завдання обрати переможців з-поміж понад 100 інноваційних проєктів.

    У категорії «Проєкти для довкілля» перемогу здобула асоціація Mai Mult Verde (урк. “Більше зелені”) з проєктом «Via Danubiana» – маршруту, який просуває екотуризм у громадах уздовж Дунаю, пропонуючи новий погляд на місцеву стійкість. Асоціація «Маленькі радощі» отримала нагороду за освітню програму «J.E.D.I. Climatic», яка готує майбутніх кліматичних лідерів через практичні дії, проєкти та розвиток настрою громади. Асоціація Eco Durabil отримала визнання за ініціативу «Рука допомоги» – перший в Румунії інтегрований центр циркулярної економіки, модель зменшення відходів та підтримки громад.

    Александра Даміан, директор з комунікацій Асоціації «Mai mult Verde», розповіла в інтерв’ю ВСРР, що проєкт-переможець «Via Danubiana» має на меті реалізацію широкого екотуристичного маршруту вздовж Дунаю. Було визначено ряд природоохоронних територій та об’єктів Natura 2000. Буде також нанесено на карту понад тисячу кілометрів, які Дунай протікає в Румунії: «Ми говоримо про картографування природних, культурних, історичних, місцевих гастрономічних об’єктів, всього, що знаходиться вздовж річки. На першому етапі ми позначили ділянку, яка перетинає повіт Джурджу на відстані близько 100 км, територію, багату на природоохоронні території, об’єкти Natura 2000, дуже важливі культурно-історичні об’єкти, які мало просуваються. Маршрут, який ми нанесли на карту, також проходить через прибережні ліси, острови та канали, які любителі природи неодмінно захочуть відкрити для себе. У вересні ми встановили перший кілометровий маркер у комуні Геужань, повіт Джурджу, біля Молодіжного освітнього центру. Це один з терміналів цього марштуру. Ми плануємо розмістити ще два термінали в двох інших стратегічних точках маршруту».

    Організація ECOTIC була заснована у 2006 році з метою підвищення екологічної відповідальності виробників та імпортерів електричного та електронного обладнання. Вона управляє відходами електричного та електронного обладнання від імені близько 700 афілійованих виробників та імпортерів. У 2007 році, вперше на румунському ринку, ECOTIC запровадила «Зелену марку» – символ, який з часом став для споживачів гарантією правильного поводження з електронними відходами.

  • Міжнародний фестиваль незалежного кіно “Anonimul”

    Міжнародний фестиваль незалежного кіно “Anonimul”

    Найкращим румунським короткометражним фільмом на Міжнародному фестивалі незалежного кіно Anonimul було оголошено фільм «(У) колі», режисерки Андреї Парфенов. Короткометражному фільму режисера Паула Раду «WTF Luci!?» Фонд Anonymous присудив нагороду «Ovidiu Bose Paştină». 21-ий Міжнародний фестиваль незалежного кіно ANONIMUL, який проходив у місті Сфинту Георге, включав два конкурси короткометражних фільмів румунських та міжнародних, конкурс повнометражних фільмів, а також позаконкурсні покази, які супроводжувалися зустрічами та діалогами між кіномитцями та публікою.

    Прем’єра комедії жахів «WTF Лучі», реалізованої як творча вправа команди 111 FILM & Entertainment, режисера Пауля Раду, відбулася на цьогорічному Міжнародному кінофестивалі Трансільванія TIFF. Фільм також був показаний на Фестивалі театру і кіно ім. Шербана Іонеску, в конкурсному розділі, та на Вечорах румунського кіно в Яссах. «WTF Лучі» розповідає похмуру гумористичну історію молодого чоловіка, якого грає актор Тео Костаке. Здавалося б, звичайної ночі Лучі отримує від родичів стару скриню, і після вживання галюциногенних грибів ніч набуває несподіваного повороту. Далі відбувається низка дивовижних подій, які перетворюють комедію на справжній фільм жахів. Окрім Тео Костаке, у фільмі також знялися Лавінія Пеле в ролі Деї та Костел Кашкавал в ролі Дядька.

    Ми поговорили з Паулем Раду про те, як сприйняли його фільм, його другий короткометражний фільм після «OPT/ укр. Вісім» (2022), і про намір зняти експериментальну кінострічку, використовуючи переважно жанри жахів і комедії: «Для мене, в першу чергу, це був тест, тому що мені було дуже цікаво, яка буде реакція публіки. Можу сказати, що я був задоволений результатом, але мені потрібно було, так би мовити, якесь підтвердження. І мене цікавила насамперед реакція глядачів, мене цікавили відгуки людей, які подивилися фільм, і я можу сказати, що я залишився задоволений. Людям сподобалося, і я отримав багато запитань від глядачів. Як я вже казав, коли я починав знімати цей фільм, хотів погратися з деякими кіножанрами, це було моїм наміром. Потім я написав історію, перший варіант сценарію, який на початку був приблизно на дві з половиною сторінки. Мені було більше цікаво експериментувати через зображення, ніж через діалог. До речі, у фільмі досить мало діалогів. Так, саме цього я й хотів – погратися з жанрами, спробувати різні стилі кіно! Мені, очевидно, пощастило з чудовою командою, яка підтримувала мене і вірила в це божевілля. І поряд зі мною в цьому прагненні були справжні професіонали, тому що це був виклик. Це був виклик, здебільшого через поєднання жанрів, які я вибрав для гри, і я міг би легко опинитися в дещо незручному становищі. І я, і команда хотіли розповісти історію Лучі мовою кіно».

    Короткометражний фільм «(У) колі» режисерки Андреї Парфенов здобув приз глядацьких симпатій як «Найкращий румунський короткометражний фільм» на Міжнародному фестивалі незалежного кіно „Anonimul”, а також був показаний на Вечорах румунського кіно в Яссах, Фестивалі театру і кіно ім. Шербана Іонеску та в Португалії на «FEST (New Directors New Films Festival)». У фільмі «(У) колі» у головних ролях знялися Ана Думітрашку, Йоана Флора, Ана Марія Поп, Екатерина-Елена Лупу. У головній ролі Лаура, яка в нічній подорожі незліченну кількість разів намагається втекти від своїх токсичних стосунків.

    Про те, як виникла історія «(У) колі», розповідає Андрея Парфенов: «Цей етап написання був дуже довгим, сценарій зазнав багато змін. Я пройшла через подібний досвід, і найважче було знайти формулу, за якою можна було б вигадати історію, адже не все, що відбувається в реальності, є кіношним і вартим того, щоб розповісти його в цих аудіо-візуальних термінах. Тож мені потрібно було знайти формулу, щоб вигадати всю цю історію, яка трапилася зі мною, і перенести її в мистецький акт. У цьому і був мій виклик. Я була на місці обох персонажів, я була на місці героїні, яку грає Ана Думітрашку, яка змушена піти, але також і на місці її друзів, які пропонують їй допомогу, яку вони можуть надати в той момент, продовжуючи займатися своїми справами. Я зрозуміла обидві точки зору і чомусь відчула, що важливо розповісти цю історію, тому що мені здається, що ми завжди повинні звертати увагу на людей, які нас оточують, вірити їм і підтримувати їх, наскільки це можливо. Потрібно мати багато терпіння і м’якості, коли люди проходять через подібні ситуації, тому що насправді дуже важко вирватися із замкненого кола. І я говорю не лише про стосунки в парі, в нашому житті можуть бути різні ситуації, з яких дуже важко вибратися з різних причин, тому я вважаю, що важливо якось бути більш присутнім і більш обізнаним про те, що відбувається з нашими близькими».

    В рамках ретроспективи 21-го Міжнародного фестивалю незалежного кіно ANONIMUL, що проходив у Бухаресті, глядачі мали можливість переглянути допрем’єрний показ фільму «Три кілометри до кінця світу» режисера Емануеля Пирву, відібраного цього року до офіційної конкурсної програми Каннського кінофестивалю, де він був удостоєний «Квір-пальми». Нещодавно стрічка була відзначена на кінофестивалі в Сараєво Великим трофеєм за найкращий фільм та нагородою Cineuropa.

  • Театр на першому плані

    Театр на першому плані

    У Сібіу (центр Румунії) завершився Міжнародний театральний фестиваль (МТФ). Темою 2022 року була «Краса». Протягом 10 днів глядачі насолоджувалися близько 800 виставами театру, музики, танцю, цирку, численними вуличними виступами, виставками, конференціями та іншими подіями за участі понад 3500 артистів із 75 країн. За оцінками організаторів, середньодобова кількість учасників заходів становила 85.000 осіб. Вистави, сотні хвилин оплесків і овацій, емоції та сльози радості були частиною магії цьогорічного заходу в різних просторах, від залів театрів до площ, вулиць, синагог та багатьох інших нетрадиційних місць.

    Пройшли також спеціальні заходи, конференції та презентації книг за участі найважливіших професіоналів у своїх галузях, архітекторами, художниками, менеджерами, творцями, культурними фасилітаторами, послами, письменниками, журналістами та театрознавцями. «Це було наймасштабніше видання до тепер, але воно також принесло нам – мені та всій команді – найбільшу радість і задоволення», – зізнався Костянтин Кіріак, голова Міжнародного театрального фестивалю.

    Захід також зафіксував вражаючі цифри щодо участі в онлайн-середовищі. В абсолютній прем’єрі завдяки партнерству з соціальною мережею Tik Tok Міжнародний театральний фестиваль перше транслював наживо виставу для користувачів цієї платформи, а також інші чотири події. Загалом за десять днів Фестивалю хештег #magiaFITS набрав понад мільйон переглядів у TikTok, а прямі трансляції дивилися 150 тисяч користувачів.

    Теж у галузі театру, у Бістриці (центр Румунії), під час 30-го випуску Гала-вечору Театральної спілки Румунії – UNITER, були нагороджені найкращі твори румунського театру у 2021 році. На заході були присутні найпопулярніші румунські артисти, професіонали культурного світу чи близькі до театрального явища особи. Приз за найкращу виставу отримала «Орач і смерть» Йоганнеса фон Тепла, драматизація та режисура Сільвіу Пуркерете, на сцені Ясського національного театру «Василя Александрі».

    Режисер Хорія Суру був нагороджений у категорії «найкраща режисура» за «Трилогію шахт» Чаби Шекей, поставлену на сцені Бухарестського театру румунських драматургів, а нагорода за найкращу сценографію дісталася Косміну Флорі за виставу «Три сумні п’єси», за сценарієм і режисуру Раду Афріма, на сцені Національного театру «Василя Александрі» в Яссах.

    Найкращою радіопостановкою було оголошено «Століття румунського театру в Кишиневі – Реванш забороненої пам’яті», сценарій Маріани Ончану, радіоадаптація Магди Дуцу, художнє керівництво Петру Хадирке, постановка Румунського товариства радіомовлення. Нагорода за досконалість була присуджена пам’яті Іона Карамітру, колишнього директора Бухарестського національного театру та засновника Театральної спілки Румунії UNITER. Захід також просували й онлайн, у ході трансляцій у прямому ефірі на сторінці UNITER у Facebook та Instagram.

  • Нагороди румунського кіно – Гала-вечір «Ґопо»

    Нагороди румунського кіно – Гала-вечір «Ґопо»

    Спочатку намічена на кінець
    березня, церемонія вручення премій «Ґопо», яка
    присвоюється найкращим продукціям румунського кіно за попередній рік, була
    перенесена через пандемію і відбулася два місяці по тому, в умовах надзвичайної
    ситуації. На заході, що проводився просто неба, було встановлено червону
    доріжку з дезінфекційним тунелем, розміщеним біля входу, та рекомендацію
    зберігати фізичну відстань у 1,5 метра, надруковану на плакатах з обличчям
    маленької людини, створеної Йоном Попеску-Ґопо, іменем якої була названа
    подія, присвячена румунському кіно.




    Ведучий,
    винесений на сцену в ізольованому пристрої чотирма людьми, одягненими в захисні
    костюми, також розповів про COVID-19: «вірус, який спричинив нинішній складний період є
    більш популярним, ніж будь-який фільм,
    представлений цього вечора». Головним переможцем Гала-вечора «Ґопо» став
    фільм «La Gomera» режисера Корнеліу Порумбою, який здобув
    дев’ять трофеїв, у тому числі «за найкращий художній
    фільм», «за найкращу режисуру» та «за найкращий
    сценарій». Після отримання нагороди «за найкращий сценарій» Порумбою торкнувся
    сюжету фільму, який розповідає про острів на якому свистять. «Я не
    навчився свистіти, але думаю, що написав досить хороший сценарій», – зізнався
    режисер.




    Премію «Ґопо»
    за найкращу чоловічу роль журі присудило Юліану Постельніку за роль
    у фільмі «Арешт» режисера Андрія Когна, а найкращою актрисою у
    головній ролі стала Юудіт Стате, героїня фільму «Монстри»
    Кетеліна Мітулеску. Переможці подякували своїм командам, колегам по номінації, а також розповіли про необхідність конкретної підтримки
    кіноіндустрії. З цього приводу продюсер Ада Соломон звернулася із закликом у
    цьому сенсі під час вручення премії
    за
    найкращий документальний фільм «Відстань між мною та мною» -режисери Дана Бунеску
    та Мона Нікоаре.




    «Румунське
    кіно говорить через анімацію, через документальні фільми, через художню
    літературу, і ці жанри переплітаються все сильніше. Я думаю, що ми залужили трохи більше інтересу до румунського документального фільму», – сказала
    Ада Соломон. Після урочистості ініціатор та головний організатор заходу,
    директор Тудор Джурджу, сказав Радіо Румунія: «Ми раді, що зуміли провести Гала-вечір «Ґопо» фізично, а не в Інтернеті, тому що люди думають, що їм
    потрібні такі зустрічі, с
    пілкування, навіть якщо на певній відстані. І я думаю, що це було диво, кіногромада була
    щасливою, тому що відчула, що
    може поступово повернутися до свого допандемічного життя.»





    Спеціальні
    премії в цьому році були присуджені письменнику Раду Косашу
    та редактору Крістіні Іонеску за виняткову кар’єру, а також акторам Аделі
    Меркулеску та Вірджілу Андріеску – за їхню професійну кар’єру.

  • Документальний фільм «Таймбокс» Нори Агапі номінований на Премії «Гопо»

    Документальний фільм «Таймбокс» Нори Агапі номінований на Премії «Гопо»

    Документальний фільм Таймбокс, Нори
    Агапі, виграв головний приз у розділі Між морями, присвяченому
    документальним фільмам з Центральної та Східної Європи, на Міжнародному
    фестивалі документального кіно Jihlava. Мотивація журі: Ми обрали фільм
    «Таймбокс», як переможний фільм, за глибину, з якою він досліджує силу та вагу
    пам’яті, а також завдяки інноваційному режисерському баченню та цікавій розповіді.
    Фільм є глибоко особистим, але філософські та політичні наслідки, висвітлені у
    фільмі, викликають питання, що виходять за межі реальної історії фільму.
    Timebox – один із п’яти документальних фільмів, номінованих на 14-му випуску
    Премій Гопо, який повинен був
    відбутися в кінці березня, і перенесений через пандемію коронавірусу.




    Іоан Матей Агапі, центральний персонаж документального фільму, – харизматичний реалізатор
    документальних фільмів у місті Яси, у віці 80 років. У нього є колекція фільмів,
    в яких зафіксовано майже 50-річну історію Румунії. Спочатку наміром Нори Агапі
    було зняти фільм про багатий архів батька. Але з того моменту, як влада інформує
    старого про те, що він повинен переїхати, або він буде евакуйований,
    документальний фільм Нори Агапі змінив напрямок.




    Ми розмовляли з Норою Агапі про те, як склалася історія фільму:«Почну
    з того, що ,перш за все, це фільм про мого батька. Тому що мій батько протягом
    багатьох років мав великий вплив на мене. Дуже сильна особистість, це не кажу тільки
    я, але й багато інших молодих людей, яких він вчив, він багато років викладав фотографію та кіно, але, по-особливому, думаю
    я. Тому що його завжди хвилювали, крім фотографії, філософії, кумедних частин
    життя, і інші теми, будучи людиною з великим гумором. У той же час мій батько -
    дуже сміливий, який ставився до життя, як до театру. Я почала з цієї ідеї, з
    того, щоб зняти фільм про мого батька, але це було нелегко втілити в життя і
    зробити його портрет. Оскільки я була настільки близькою до теми, мені не було
    важко від’єднатися. Я вирішила зняти фільм, особливо про простір, у якому я виросла,
    і про те, як мій батько ставиться до цього простору. Це фільм, в якому мій
    батько також виступає як педагог і кінорежисер, я боюся використовувати слово
    художник, тому що мій батько ніколи не любив слово художник, він ніколи не
    визначав себе як художника. Він як і раніше залишається дуже хорошим
    режисером-документалістом, людиною, яка дуже добре володіє композицією та
    технікою зйомок, але ніколи не хотіла визначати себе як художника. Спочатку я
    не хотіла зніматися у фільмі, це не про мене, або я не усвідомлювала, що це
    буде про мене, але коли ти говориш про когось, хто твій батько, ти не можеш не
    добратися і до тебе.




    Нора почала знімати у 2011 році, але незабаром після початку роботи у 2012
    році вона зрозуміла, що повинна змінити розповідь. Тому що фільм розповів не
    лише історію архіву її батька, але й історію простору, в якому вона жила, будинок,
    де вона провела дитинство, і який, за рішенням влади, Іоан Матей Агапі був
    змушений залишити, не маючи підходящого простору для зберігання свого архіву.
    Нора Агапі: Історія довга, але підсумовуючи, простір був націоналізованою
    будівлею, де мій батько тримав, крім архівів, курси фотографії та кіно. З часом
    мій батько перетворив цей простір на такий де можна жити. Після 1990 року він
    не мав права купувати будинок, оскільки вважалась будівлею спадщини, йдеться про
    Палац Браунштайна. Тож він продовжував платити оренду державі, не
    здогадуючись, в який напрямок все піде. У 2012 році без будь-якого попереднього
    застерігання він отримав поштою папір із повідомленням мерії про те, що він
    повинен залишити будівлю. Ось тоді ми пішли до суду. Це були чотири роки
    психологічних мук, тому що мій батько мав боротися з тупотою системи, стикнувся
    з неповагою влади, він був старим і водночас людиною, яка щось зробила для
    історії міста. Цей поєдинок дуже добре підтримує цю історію – я думаю – фільм
    зосереджений навколо цієї розповідної нитки. Звичайно, я не вирішила наполягати
    на цьому аспекті, бо не хотіла, щоб це був соціальний документальний фільм. Але
    я вважаю, що, зрештою, мій батько, центральний персонаж документального фільму,
    також є символом. Це символ боротьби, яку багато хто з нас має з тим, що ми не
    схвалюємо, з нечасто тупим менталітетом оточуючих нас. Мені дуже хотілося
    висвітлити творчість мого батька, знову відкрити його архів, вийняти з ящиків цю
    недавню історію, яку він зберігав з такою великою увагою та любов’ю».




    Окрім Jihlava, Timebox був
    нагороджений на кількох міжнародних фестивалях, включаючи Міжнародний
    кінофестиваль Трансільванія TIFF 2019, де він отримав відзнаку від журі, та
    Dokufest IDFF в Косові, де отримав нагороду найкращий фільм (у конкурсі
    Балкан Докс). У румунських кінотеатрах Timebox вийшов наприкінці
    2019 року в кінотеатрі імені Ельвіре Попеско в присутності режисера Нори Агапі
    та продюсера Моніки Лазурян Горган.

  • Освенцим-Біркенау – 75 років

    Освенцим-Біркенау – 75 років




    Хоча минуло 75 років з моменту звільнення
    радянськими силами найбільшого нацистського концтабору смерті в
    Освенцимі-Біркенау, ідентифікація понад мільйона жертв ще не завершена й досі. Найбільш жорстка фабрика смерті, яка була спеціально створена в 1940 році для страчення реальних або уявних ворогів режиму Адольфа
    Гітлера, була розширена, і
    влітку 1944 року
    табір займав близько 40 квадратних кілометрів. Загалом
    загинули шість мільйонів євреїв під час Другої світової війни, жертви Німеччини
    та її супутників. Кілька сотень тисяч походили з Румунії.




    Певну частину було депортовано до Придністров’я (схід) диктаторським режимом маршала Іона Антонеску,
    вірного союзника нацистської Німеччини. Інших було направлено безпосередньо до
    фашистських таборів винищення угорськими фашистами, які окупували частину
    Трансільванії (північний захід).Взявши участь, у
    понеділок, на церемоніях в Освенцимі, організованих з нагоди Міжнародного дня
    пам’яті жертв Голокосту, прем’єр-міністр Румунії Людовік Орбан заявив Румунія
    сама по собі, але також як країна-член Європейського Союзу, просуває
    толерантність між людьми, недискримінацію та мир, залишаючись активною в
    процесі збереження пам’яті про Голокост.




    У Бухаресті президент Клаус Йоханніс, після того як минулого тижня, взяв участь в
    Ізраїлі, на міжнародному форумі, присвяченому вшануванню пам’яті жертв Голокосту, нагородив кількох вцілілих від Голокосту євреїв та
    ромів. Про ромів, президент Румунії сказав, що страждання, яких зазнала їхня
    громада в нашій країні та
    в таборах
    Придністров’я, досі недостатньо відомі та висвітлені, і що настав час довести
    до відома громадськості ромський
    Голокост та віддати
    належне вцілілим, які представляють людський голос
    проти расизму та ксенофобії.




    Голова Федерації єврейських громад Румунії Аурел Вайнер зазначив, що нагорода
    присвоєна президентом Румунії доводить, що румунська держава має гостре ставлення до
    антисемітизму. Аурел Вайнер: «Ця нагорода має
    історичне значення, не лише емоційне. Це правда, що зараз в Румунії ми євреї
    користуємося всіма своїми правами та обов’язками. Я можу сказати, що Румунія є
    прикладом поведінки по відношенню до єврейської громади і має гостре ставлення
    до антисемітизму, расизму та ксенофобії.»





    Константин
    Бреїла, який пережив Голокост, депортований у Придністров’я в 1942 році, пригадує
    страждання, пережиті в ті часи. Константин Бреїла: «Ми спали на землі, на сухих
    кукурудзяних качанах, у нас не було простирадлів, ні під нами, ані зверху. Нам давали
    по 250 грамів їжі на день. Без овочів, тільки ячмінне борошно і ми змушені були
    працювати з ранку до вечора. Ми працювали невтомно в три зміни.»




    Президент
    Румунії Клаус Йоханніс нагородив, так само, інших вцілілих від Голокосту, цього
    сумного епізоду історії людства, а також інші установи за особливі заслуги у
    збереженні пам’яті про Голокост.

  • Румунські кінематографісти в конкурсах

    Румунські кінематографісти в конкурсах

    Румунський режисер Крісті Пую був удостоєний недавно премією Центрально-європейської ініціативи 2017 року за кінострічку Сьєраневада, на 28-му Міжнародному кінофестивалі в Трієсте, Італія. Нагорода була вручена автору здатному інтерпретувати сучасну європейську дійсність і діалог між культурами і, особливо, за іронію, з якою передає реалії сьогоднішньої Румунії, у всіх його фільмах, кажуть організатори. Крісті Пую був почесним гостем Кінофестивалю разом з російським режисером Віталієм Манським.

    Ще одну нагороду отримав у Трієсте інший румунський режисер Адріан Сіліштяну, який взяв участь в конкурсі з його короткометражним фільмом Написано / не написано. Знятий в цифровій формі, протягом 42 днів, з бюджетом в 1,4 мільйона євро, Сьєраневада є четвертим художнім фільмом Крісті Пую в якому розповідає про зустріч в сім’ї. Йдеться про 40- денне поминання батька, якого не дуже згадують. Режисер уточнив, що ідея фільму виникла з особистого досвіду, після участі в поминанні свого батька.

    Це не було перше поминання в якому я брав участь, померла бабуся, померли знайомі в моєму житті, але це було перший раз, коли я був вражений. Коли це відбувається іншим сприймаєш з більшим розумінням. Коли мені трапляється то не розумію, сказав Крісті Пую. Один з кращих румунських фільмів, Сьєраневада був знятий повністю в квартирі, за винятком двох сцен. Для більшої достовірності, була обрана квартира в бухарестському кварталі, де, по суті, раніше жив старик, який помер недавно, шанувальник кіно, як про це розповіли його спадкоємці.

    Якщо Сьєраневада користується великим успіхом у Європі, за океаном, в США, румунка вступила в гонку за Оскар, який присуджується в лютому. Йдеться про Аду Соломон – співпродюсер фільму Тоні Ердманн, повнометражний художній фільм німецького режисера Марен Аде, і номінований на премію Оскар за кращий іноземний фільм. Знятий майже повністю в Румунії, Тоні Ердманн розповідає історію ексцентричного батька, учителя музики, який вийшов на пенсію, жартівливий, котрий вирішує зробити несподіваний візит своїй дочці, жінка дуже серйозна, яка працює над важливим проектом,в компанії в Бухаресті.

  • Золоті ідеї в Женеві

    Золоті ідеї в Женеві

    44-а Міжнародна виставка в Женеві, що пройшла в середині квітня під патронажем федерального уряду Швейцарії та Всесвітньої організації інтелектуальної власності -OMPI, принесла і в цьому році визнання румунським дослідникам. Вони завоювали 20 золотих медалей, після того, як у минулому році румунські винаходи зазнали чудового успіху – 28 медалей (18 золотих, 7 срібних і 3 бронзових). У цьому році було більше 700 учасників, і багато з найоригінальніших представлених концепцій були пов’язані зі здоров’ям і моніторингом людського тіла – від програмного забезпечення для захисту лунатиків до пристрою, який визначає, скільки крові втратила поранена людина і автоматично починає переливання з типом необхідної крові.

    Маріоара Аврам, дослідник Національного науково-дослідного інституту мікротехнологій в Бухаресті, була в цьому році між золотими призерами. Разом з командою молодих дослідників, Маріоара Аврам розробила, рік тому, реагент на основі золотих наночастинок, що точно дозволяє визначити межі пухлини на поверхні і в глибині, винахід, що може допомогти лікарям бачити точно де поширилась пухлина і знати, що її слід видалити. Нагороджений в Женеві в 2015 році, реагент був відправною точкою для іншого винаходу також винагородженого в цьому році золотом.

    Гість Радіо Румунія, Маріоара Аврам пояснює: У цьому році ми продовжили працювати над тими ж пухлинами меланом, в тому сенсі, що слід реалізувати пристрій, який може вимірювати діелектричну проникність і показник заломлення пухлин, щоб відокремити пухлинні клітини від здорових клітин. Таким чином, пухлинна клітина може бути визначена за допомогою неінвазивних засобів, а це означає, що немає ніякої необхідності в біопсії пухлини, оскільки будуть виявляти ракові клітини безпосередньо з крові шляхом вимірювання діелектричної проникності або показника заломлення. Ідея прийшла до мене після винаходу в минулому році. Використовуючи реагент на основі колоїдного золота, я помітила під мікроскопом, що на цих меланом пухлинні клітини робили плазмонний резонанс з резонансом на іншій хвилі, ніж я очікувала. Загалом, біологічний матеріал робить резонанс, і тоді я повинна була пояснити, чому це трапилося з наночастинками золота, і повинна була працювати над цим пристроєм, щоб визначити точні властивості цих пухлинних клітин, властивості, які ще не були описані в літературі по спеціальності. Це проміжний крок до іншого пристрою над яким я працюю, в тому сенсі, що я хотіла би виявити циркулюючі пухлинні клітини в крові, що є революційним методом в даний час на світовому рівні.

    Професор Бухарестського університету Даніель Гікулеску був також нагороджений на Міжнародній виставці винаходів в Женеві Наголошується на об’єднанні технологій та нетрадиційних процесів. Тенденція тепер до мікро і навіть нанотехнологій, описує професор Гікулеску винаходи, які принесли Румунії медалі в цьому році: У нас були два винаходи і кожен отримав золоту медаль і деякі спеціальні призи від журі. Це є продовженням нашого дослідницького напрямку, а саме об’єднати нетрадиційні технології. Це процедури гібридної комбінації. У цьому році ми робили комбінації між електроерозією та ультразвуками, з одного боку, а також між електрохімією і ультразвуками. Таке поєднання створює багато переваг в тому сенсі, що існує деяка синергія, що підсилює переваги кожного процесу окремо. Це, по суті, головна тенденція для створення поверхні, все меншої, тобто ультрамініатюризація, що є викликом для всіх галузей. Я маю на увазі ІТ, телекомунікації, електроніку, оптоелектроніку, і взагалі багато сфер, і цей виклик отримує відповідь від цих нетрадиційних процесів обробки.

    Справжня проблема полягає в передачі технологій з лабораторії до різних сегментів ринку, які потім будуть продані, каже професор Даніель Гікулеску: Міжнародна виставка в Женеві є дуже хорошим просуванням і шансом для нас мати деяку відкритість по відношенню до зовнішньої сторони, у зонах де ці промисловості більш розвинені, і застосування цих продуктів вище. Я переконаний, що там, де результати є багатообіцяючими, потенційні інвестори з’являються дуже швидко. Але все-таки я думаю, що існує розрив між тим, що відбувається в Європі, яка, ймовірно, більш консервативна, або в США та Азії, де передача технології трохи швидша.

    Згідно офіційним даним Державне відомство з винаходів і товарних знаків у Бухаресті щорічно отримує 1000 – 1100 заявок на видачу патентів, і з них тільки близько 400 дістають.

  • Нагороди Спілки письменників Румунії

    Відомі імена,
    улюбленці читачів та особистості гідні поваги фігурують на списку нагород за
    2015 рік Спілки письменників Румунії. За даними офіційного сайту цієї установи,
    найпрестижніша з нагород – Національна премія в галузі літератури, – була присуджена письменнику Мірчі
    Кертереску. Сповнивши 60 років саме в день вручення йому нагороди, професор
    Філологічного факультету Бухарестського університету Мірча Кертереску, який
    вважається важливим теоретиком румунського постмодернізму, поет і есеїст є, на
    сьогоднішній день, найбільш популярним румунським прозаїком як вдома, так і за
    кордоном.




    Його книга
    Чому ми кохаємо жінок, чиї всі примірники вичерпано як тільки вона з’явилася
    на ринку і яка була призначена скоріше для широкої публіки, була просто на просто скопійована і знов продана у тиражі,
    що дорівнював законному тиражу. Його твори були перекладені на чимало іноземних
    мов – англійську, італійську, французьку, іспанську, польську, шведську,
    болгарську, угорську тощо – і його ім’я найчастіше згадується в дебатах про
    віртуального румунського кандидата на здобуття Нобелівської премії.




    Лауреатом
    Спеціальної премії Спілки письменників став есеїст Хорія-Роман Патап’євіч за
    книгу «Невидима сторона вирішує все». Фізик за освітою, Патап’євич є одним з
    найвпливовіших румунських інтелектуалів на так званому ринку ідей. Строгі та
    ідеальні для шанувальників, безплідні для супротивників, його есе носять
    відбиток професійної підготовки. Цінності, які він утверджує – від
    лібертаріанської економічної політики до моралі традиційного християнства -
    належать ідеологічному сімейству консерваторів, а це перетворило його на
    улюблену мішень лівих ідеологів.




    Премією за
    найкращу прозу 2015 року був удостоєний Дан Станка за роман Гефсиманія ’51.
    Журналіст протягом довгого часу впливового колись щоденника Романія Лібере,
    Дан Станка опублікував понад 20 романів, в яких засуджує помилки сучасності і не
    приховує ностальгії про країну і румунів з періоду дорадянської окупації і
    встановлення комунізму. Поет Васіле Дан, своєю книгою Контактна
    лінза, отримав приз за поезію, а Мірча Ангелеску був оголошений
    переможцем розділу Літературна критика та історія, за книгу «Золоте руно».





    Оголошення нагород за 2015 рік було одним з
    рідкісних моментів згоди в Спілці письменників Румунії, де результати голови
    цієї установи Ніколая Манолеску, який займає цю посаду вже понад два
    десятиліття, все частіше та найзапекліше оскаржуються деякими його колегами.

  • Гала премій Гопо

    Гала премій Гопо

    Скарби румунської кінематографії отримали нагороди в понеділок увечері в Національному театрі імені І. Л. Караджале в Бухаресті, в рамках десятої Гали Премій Гопо, наданих Асоціацією з просування румунського фільму. Захід носить ім’я кінорежисера Йона Попеску Гопо, який виграв в 1957 році Золоту пальмову гілку на Каннському кінофестивалі з його короткометражний фільм Коротка історія. 84 фільми, показані в кінематографах у минулому році були представлені для номінацій. Зіркою вечора був, без сумніву, фільм Аферім режисера Раду Жуде, в якому йдеться про атмосферу дев’ятнадцятого століття у Волощині.

    Нагороджений, до речі, в 2015 році призом за кращу режисуру на Берлінському кінофестивалі, фільм з найбільшим успіхом у публіки з-поміж минулорічних довгометражних фільмів в Румунії, виграв в понеділок увечері 12 нагород, в тому числі найбажаніший приз Гали – трофей за кращий фільм. Ще один важливий приз, здобутий за кращу режисерську роботу. Вийшла на сцену, щоб дістати статуетки Гопо, продюсер Ада Соломон, подякувала журналістам, кінокритикам, просувачам фестивалю з країни і з -за кордону, які пишуть про румунські фільми, і які доносять їх до громадськості.

    «Я бажаю, щоб через десять років Гала Премій Гопо проходила в реальному залі для показу фільму. Хоча я відчуваю себе дуже добре на театральній сцені, я дійсно хочу, щоб фільм мав свій зал адекватний для демонстрації фільму, зазначила Ада Соломон, під час вручення Премій Гопо. Кращий актор у головній ролі призначений Теодор Корбан за гру у фільмі Аферім. Крім того, приз за кращу роль другого плану отримала Міхаела Сирбу за те як вона зіграла персонажа в тому ж фільмі. Їх колег у фільмі Аферім Александру Дабіжа був удостоєний призу за кращу чоловічу роль у другому плані. Фільм також був нагороджений за кращий сценарій, кращу операторську роботу, кращий монтаж, кращі костюми, кращі декорації, кращий звук, кращий макіаж і найкращу зачіску.

    У категорії Найкраща актриса у головній ролі Премію Гопо отримала Йоана Флора за її роль у фільмі Будинок батька. З іншого боку, приз за кращий фантастичний короткометражний фільм дістався Андреї Крецулеску за кінокартину Рамона. У понеділок ввечері, відомий актор Флорін П’єрсік отримав нагороду за всю свою кар’єру, що простягається протягом декількох десятиліть, за зіграні ролі у фільмах, але і багату театральну діяльність

  • Вшанування пам’яті жертв Голокосту

    Вшанування пам’яті жертв Голокосту

    ​70 років тому, Радянська Армія визволила останніх вязнів найбільшого нацистського “табору смерті” Аушвіц-Біркенау, після важких боїв з німецькими військами. Аушвіц-Біркенау був одним із найбільших та найстрашніших нацистських концтаборів, що існував з кінця травня 1940 до січня 1945 року біля польського міста Освенцім, де згідно статистикам було знищено понад мільйон людей, значну частину з яких складали євреї, 95 тисяч з Румунії. Але ці цифри є приблизними, масштаби цього лиха значно більші. Як кожного року, вшанування памяті жертв Голокосту відбулося 27 січня у всьому світі, головна подія будучи організована у музеї табірного комплексу “Аушвіц-Біркенау” в польському Освенцимі у присутності близько 300 колишніх вязнів нацистських концтаборів та політичних європейських лідерів.



    Міжнародний день памяті жертв Голокосту та протидії злочинам проти людства був відзначений і в Румунії, де у великих містах пройшли меморіальні заходи. У Бухаресті, троє із семи румунів, які вижили були нагороджені Президентом Клаусом Йоханнісом. У рамках церемонії, глава румунської держави пообіцяв, що завжди захищатиме світлу память жертв Голокосту. На його думку, організуючи щороку впродовж останніх десять років меморіальні заходи, Румунія, як нація, навчилася з помилок минулого та зрозуміла, що має виступати проти дискримінації, расизму, антисемітизму та ксенофобії. Клаус Йоханніс: “Мовчання щодо жахів, байдужість до дискримінації, прийняття злочинів призвели до геноциду. Через всі мої демарші в цьому напрямку, змагатимуся як президент Румунії, виконати священну місію: захистити світлу память жертв Голокосту та шанувати історичну правду.”



    Сусана Діаманштайн, яка вижила концтабору з великим хвилюванням отримала від президент Клауса Йоханніса Національний орден “За вірність”. Ось, що вона заявила: “Ця нагорода є для всіх тих, хто потерпали та які повернулися додому з цього пекла. Ця нагорода є насправді втіха після пережитих нами страждань.”



    У свою чергу, премєр-міністр Віктор Понта заявив, що людство ніколи не повинно забути цю страшну історичну сторінку — Голокост, а повага до різноманіття, толерантності та свободи є цінності, які можуть попередити такого роду чорних епізодів. Відомі фільми, цінні документи і різні румунські постановки обєднуються в першому кінофестивалі, присвяченому Голокосту, який розгортається до четверга в Бухаресті. Захід організований Національним інститутом з вивчення Голокосту в Румунії “Елі Візель” за підтримки Посольства США.