Другий випуск Днів Мараморощини відбувся з 6
по 8 травня цього року в кількох установах Бая-Маре. Традиції, народна музика і
гастрономія запросили відвідувачів пізнати їх докладніше у них вдома. На цей
раз – в Мараморощині, де святкується народний костюм через парад презентації та
майстер-класи по шиттю й живопису на тканині, кулінарні традиції через
дегустацію традиційних виробів та фольклор зони через участь кількох народних
майстрів.
Таким
чином, у музеї мінералогії Віктор Гордуза були представлені роботи
про охоронювані природні території, біологічне й географічне різноманіття та
роботи про Мережу Природа 2000 в Трансільванії. У Адміністративному
палаці Бая-Маре викладачі з університету, дослідники, музеєзнавці й етнологи
говорили про традиційний одяг, про його символіку та характеристику
марамороського народного одягу.
Дана
Бузура Гагнюк, речник Повітової ради Мараморощина, розповіла нам, як пройшов випуск
у цьому році: В цьому році весь захід пройшов під знаком традиційного
костюму, тому що вперше в цьому році був прийнятий закон про святкування
національного костюму. Він почався з симпозіуму, присвяченому цьому дню. На
другий день заходу вся діяльність була зосереджена в Музеї села з Бая-Маре, де
відбувся фестиваль вільних даків та традицій і звичаїв з марамороських сіл.
Можна було побачити традиційне весілля із села Гроші Ціблешулуй, тут пройшли
кулінарні демонстрації, це було видовище з ранку й до ночі; ми мали і ярмарок
народних майстрів та ярмарок мінералів, адже відомо, що Мараморощина є гірською
зоною, з традиціями в цьому напрямку.
Організатори
заходу, Музей етнографії та фольклору Мараморощини та Повітова рада
Мараморощини задумали цю подію у два етапи: перша частина, яка проходила в
Повітовій раді Мараморощини, а друга частина – в Музеї села. Один з привабливих
моментів Днів Мараморощини, які пройшли в Музеї села, був фестиваль вільних
даків. З докладною інформацією – Дана Бузура Гагнюк, речник Повітової
ради: Фестиваль вільних даків є
заходом, де згадуються традиції, що існували 2000 років тому; гончарство,
ткацтво, виготовлення обладунків. У Бая-Маре й Клужі є група істориків, які
приходять одягнені в костюми, як у часи даків, вони й роблять демонстрації
ремесел, а для дітей розвагою є подивитися на боротьбу між даками й
римлянами.
Які ще
пункти були відзначені – дізнаємося все від Дани Бузура Гагнюк, речника
Повітової ради: Традиційне весілля! У Мараморощині, в архаїчних селах, весілля і досі
здійснюється з конкретними ритуалами. У суботу ми мали весілля мешканців села
Гроші Ціблешулуй, тобто із зони Лепушулуй, а в неділю пройшло традиційне
весілля, як у селі Петрова, отже, два різні звичаї, різні костюми. По-перше,
відрізняються костюми, по-друге, зона Гроші Ціблешулуй є зоною
з невеликим впливом Бістріци, відрізняється музика, весільні вигуки для
нареченого й нареченої. А із зони села Петрова представили звичай обігрування
курки, який був видовищним, з прикрашеними калачами, з прикрашеними по інакшому
прапорами, з нареченою, яка має іншу фату. Відрізняється й танець (хора): якщо
в Гроші Ціблешулуй є танець двох на весіллі, то в Петрова це й танець роата
(колесо), і хора.
Інший
культурний орієнтир місця пройшов через демонстрації традиційної кулінарії
господинь Мараморощини, і двори з Музею села були одухотворені художніми
моментами, як розповіла нам наша співрозмовниця: Тут готувалися голубці,
балмуш (основна їжа пастухів, що складається з мамалиги, яка подається з
молоком, різними видами сиру із солодкою чи кислою сироваткою), готувалися
пончики, як у Мараморощині. Крім того, у кожному господарстві нашого Музею було
по одній групі. Була група дітей з Дитячого палацу, які провели майстерні
ремесел, шиття, різьблення, розпису по склу, і той двір був надзвичайно
популярним. Ми мали двір із учнями зі школи народних мистецтв з Бая-Маре, які
мали виступи народної музики. Паралельно з цим, на сцені, встановленій у музеї,
всі групи й ансамблі показували художні моменти. У суботу ввечері пройшов парад
народних костюмів по вулицях міста Бая-Маре.
На
заходах, організованих з нагоди Днів Мараморощини, були присутні багато гостей
як з Мараморощини, так і з Бухареста,
Клуж-Напоки, Залеу й Сату Maрe, які або представляли наукові роботи, або лише насолоджувалися
представленими тут аспектами із життя місцевих жителів.