Людство вийшло
з першої половини ХХ століття сильно травмованим
Другою світовою війною. Між 1939 та 1945 роками спостерігалися різні прояви занепаду людяності, численні трагічні випадки на фронті та за лінією фронту, військові та цивільні люди ставали жертвами колективного божевілля, ідеології ненависті та нав’язливості.
Кульмінацією геноциду став Голокост,
який забрав життя 6
мільйонів євреїв. 9 травня 1945 року, після капітуляції нацистської Німеччини, Європа нарешті знайшла спокій після майже шести
років мук і страждань. Як і в будь-якій історії зі щасливим кінцем, у Другій світовій війні перемогло Добро.
Але наслідки війни не були
однаково щасливими для всіх. У той час, як Західна Європа повернулися до
нормального життя, Центральна та Східна Європа, включаючи Румунію, були
окуповані Радянським Союзом і майже півстоліття були змушені експериментувати
комуністичну модель, котра виявилася утопією з усіх точок зору. Разом з Владіміром
Тісменяну, відомим румунським професором політології та історії комунізму в Мерілендському
університеті, ми спробували прояснити зрозуміти, хто був Добром і хто був Злом у
Другій світовій війні. «У моїх судженнях про Другу світову війну, її причини, розвиток
подій та наслідки, як і в будь-якому іншому явищі, мене надихають баченням
таких відомих теоретиків як Ганна Арендт, Артур Кестлер та Джордж Орвелл. Це не
було битвою між Абсолютним Добром, бо на боці демократичних держав в
антифашистській коаліції був і сталінський Радянський Союз, тоталітарна
імперія, яка мала тісні стосунки з нацистською Німеччиною. Тобто з одного боку
було Відносне Добро, бо не можна говорити, що це було Абсолютне Добро і, в
дійсності, в історії немає Абсолютного Добра. З іншого боку була Антикомінтернівська вісь, й у певний момент, під час візиту Молотова до Берліна в листопаді 1940
року, Гітлер або хтось із його близького оточення запропонував Молотову
приєднатися до Антикомінтернового пакту. Але штаб Комінтерну був у Москві. У той
час було чітке, повне, безсумнівне уособлення того, що я назвав у своїй книзі «Дияволом
в історії», згідно з концепцією польського філософа Лешека Колаковського. Це
був Диявол, який на той момент був менш готовим до експансіонізму, потрібний Заходу
Диявол.»
Кожна війна має переможців
та переможених. Ми запитали Владіміра Тісменяну, хто переміг, а хто програв? «У
Другій світовій війні програли партії, уряди, фашистські партійні рухи. Фашизм
був однозначно переможений. Переписування розповіді про Другу світову війну в
деяких місцях, у тому числі в Румунії, реабілітація різних фашистських рухів,
новий колективістський, трибалістський, примордіалістичний, расистський фундаменталізм,
безсумнівно, означає, що дехто насправді не зрозумів, політичну, моральну,
військову розв’язку Другої світової війни. З іншого боку, безсумнівно, була
створена ситуація, яку нам слід назвати «постялтинським синдромом». Це була
ситуація, коли половина Європи, Центрально-Східна Європа була практично
окупована Радянським Союзом. Чи міг Захід протистояти цим радянським атакам у
1947-48 роках? Важко побудувати альтернативний сценарій. Радянська військова
присутність у Східній та Центральній Європі не була наслідком зради Заходу. Це
було результатом боїв під час світової війни.»
Румунія воювала під час війни і
в таборі Німеччини, і в таборі
Об’єднаних Націй. Але наприкінці
війни вона опинилася як у таборі переможених, так і в таборі
комунізованих країн. Як Румунія опинилася в цій ситуації? Владімір Тісменяну. «Частина перетворення Румунії на радикальну праву
тоталітарну державу, яка функціонувала в період з 6 вересня 1940 року до 23 серпня 1944 року, була породжена кризою ліберальної демократії. Завжди потрібно підкреслювати, що Румунія має
зручне минуле, в Румунії була конституційна та функціональна демократія. На
жаль, з обох крайнощів, як правої, так і лівої, постійно здійснювалися напади на румунську унітарну державу, а також проти конституційної
демократії. Кілька прем’єр-міністрів були вбиті фундаменталістськими угрупованнями гітлерівського типу, вбивства стали частиною політичного клімату. До цього слід додати нездатність політичного класу вжити заходів та
чинити опір. Падіння Румунії в тоталітаризм не було смертельним фактором. Була
низка помилок у позиції Румунії в гітлерівському таборі.»
Прийдешнім поколінням
потрібно засвоїти уроки минулого. У чому полягає суть цих уроків на думку Владіміра
Тісменяну? «Будь-яка ілюзія стосовно ідеократичної системи, з диктатурою,
заснованою на ідеології, погана в короткостроковій, середньостроковій та особливо в довгостроковій перспективах. Ми відчуваємо це на даний момент.
Я не думаю, що в КНР був план поширити коронавірус у світі. Але тиша,
таємничість, секретність – основні елементи тоталітарної системи. Те, що
сталося зараз, це щось на кшталт того, що ми бачили в Чорнобилі, це планетарний
Чорнобиль. Є багато інших уроків Другої світової війни, але один із цих уроків,
найважливіший, – це те, що ми не можемо йти на компроміс, коли мова йде про напади
і приниження свободи, довіри та правди.»
Через 75 років від закінчення
Другої світової війни не можна стверджувати, що світ став кращим. Але,
безумовно, він став більш пильним до радикальних рішень.