Tag: незрячі

  • Відвідай темну кімнату !

    Відвідай темну кімнату !

    Нова міська подія чекає на нас, а саме відкривати всесвіт з іншої перспективи. Йде мова про ініціативу Відвідай темну кімнату!, метою якої є зрозуміти проблеми людей з вадами зору та пошук шляхів для поліпшення їхнього життя.



    Дан Пацельт, голова Асоціації з питань міського розвитку, ініціатор проекту
    Рівні технології, розповів детальніше про цей проект: Ідея виникла в результаті констатування того, що переважна більшість осіб не знають,
    що незрячі можуть розуміти картини та можуть уявляти собі форми певних речей, хоча не дотикають їх пальцями. Також,
    чимало людей не знають, що незрячі та слабозорі
    люди можуть використовувати
    смартфон, який є дуже важливим для їхнього повсякденного життя. За допомогою мобільного додатку можна перетворювати текст на голос та голос на текст.




    Від нашого співрозмовника ми дізналися, що 97% людей з вадами зору в Румунії живуть з грошової допомоги наданої державою, так що для них придбання смартфона майже неможливо. Але смартфон може допомогти молодим особам влаштуватися на роботу і таким чином задовольняти й потреби суспільства. Саме тому, Асоціація міського розвитку ініціювала петицію, в якій закликала Національний будинок медичного страхування повернути бодай частину грошей або навіть повністю за придбання смартфону для незрячих. Крім соціальної сторони вищезгаданого проекту, Асоціація міського розвитку разом з художником Лауренціу Дімішки запрошує людей до унікального візуального досвіду в Бухаресті, Клужі, Тімішоарі та Араді.

    Голова Асоціації з питань міського розвитку Дан Пацельт подає деталі: Цим проектом ми намагалися пояснити людям без проблем зі зором, що саме означає відсутність візуальної інформації. Вони мають змогу пережити досвід незрячих, отримувати візуальну інформацію на дотик та на слух, зрозуміти, що означає залежати від іншої людини і в той же час зрозуміти як може допомогти їм відповідна технологія. У темній кімнаті вони будуть використовувати смартфони, будуть грати з футбольним м’ячем для незрячих, та будуть орієнтуватися за допомогою палиці. Практично, ми розгортаємо цей проект у двох просторах. У одному ми популяризуємо інші наші проекти такі як imaginitactile.ro, тобто мистецтво на дотик. Однією з ініціатив imaginitactile.ro є бібліотека, в якій незрячі мають доступу до понад 400 картин. І теж тут ми презентуємо мобільні додатки для покращення життя незрячих та слабозорих людей. І таким чином люди можуть зрозуміти, як працює ця технологія. Цей простір дуже барвистий. Ми влаштували його за допомогою художника Лауренціу Дімішки. У цьому барвистому просторі люди мають можливість експерементувати та бути радими за, що вони можуть бачити відповідні кольори. Вони мають можливість грати з футбольним м’ячем і зрозуміти, як можна орієнтуватися за допомогою палиці. Ті, хто не хочуть відвідати темну кімнату, мають можливість провести час у цьому просторі, де мають можливість побачити шість картин Лауренцію Дімішки, які були зроблені за допомогою людей, які прогулювалися парком. Вони розписали фон цих картин. Це спільний проект, це своєрідна спільна подорожуюча виставка. У Бухаресті ми, побували у парк Херестрау, в Клужі – на бульварі Ероілор, в Тімішоарі – в Дитячому парку та в Араді – на площі імені Аврама Янку.

    Учасники цих заходів можуть скористатися перевагами безплатних майстер-класів з малювання та відкрити для себе тактильні методи та образи, за допомогою яких незрячі відкривають світ для себе. Від Дана Пацельта, голови Асоціації міського розвитку та ініціатора проекту Tehnologia equal (Рівні технології), ми дізналися, що відвідувачі дивуються тим, що коли входять в темну кімнату їм вимагають закрити очі, потім вони можуть відкрити очі, але вже нічого не бачать: Це досить сильне почуття. Один з відвідувачів сказав, що відтепер по-інакшому сприйматиме незрячих людей. Люди, які виходять з цієї кімнати, відразу усвідомлюють різницю між безпосереднім доступом до інформації та опосередкованим доступом людей з недоліками зору до інформації. Вони мають доступу до тактильної інформації за допомогою палиці, мобільного додатку або дотику.

    У Румунії проживає близько 100 тисяч людей з вадами зору, з яких майже 3000 – діти. Але для кращого розуміння їхнього світу, ми можемо відвідувати темну кімнату на кожні вихідні в одному із вищезгаданих міст.

  • Перший Національний кінофестиваль для незрячих

    Перший Національний кінофестиваль для незрячих








    Десять
    старих і нових румунських фільмів були представлені на І-му Національному
    кінофестивалі для незрячих. Захід, проведений у Бухаресті з 15 по 19 травня,
    дав можливість незрячим та бажаючим отримати інший досвід побачити цілу низку
    гарних фільмів.

    Вони змогли подивитися кінострічки Аферім! румунського
    режисера Раду Жуде, У вівторок, після Різдва – Раду Мунтяну, Білі ворота – Ніколая Марджіняну, Роксанн – Валі Хоті, Орден за честь та Позиція дитини,
    обидва Келіна Петера Нетцера, За пагорбами – Крістіана Мунджіу, Про людей і
    равликів – Тудора Джурджу, LoveBuilding – Юлії Руджіни та Америка, ми йдемо – Резвана Севеску.




    Впродовж
    п’яти днів фестивалю його газдами були кінематограф ім. Ельвіри Попеску та
    кінематограф музею румунського селянина, де фільми були представлені зі
    звуковим описом, який лунав із навушників, схожими з навушниками для
    одночасного перекладу, вручених при вході до зали.




    Фестиваль
    був організований Фондом Подорожуюча
    книга в партнерстві з Асоціацією для просування
    румунського кіно. Ми запросили до мікрофона Габрієлу Діму, менеджера проекту й
    представника Фонду Подорожуюча книга, як розповіла як виникла ця ідея:
    Фільми із закадровим описом відеоряду або тифлокоментарем були створені в
    Румунії у 2007 році й були дуже добре прийняті незрячою публікою і не тільки
    нею. Починаючи з 2009 року, щороку на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія
    проводяться й покази фільмів з тифлокоментарем. Але фестиваль проводиться один
    раз на рік і цього не достатньою. Саме тому що вони були дуже добре сприйняті, ми вирішили, що
    потрібно краще популяризувати й просувати цю можливість, як серед громадської
    думки, тому що дуже важливо, щоб прості люди знали, що є фільми й для людей із
    вадами зору, і особливо для кінематографічної галузі: продюсерів, режисерів,
    кінодистрибюторів, кінематографів. І це таким чином, щоб, коли створювався
    фільм, було взято до уваги можливість зробити його відразу ж адаптованим. Не
    працювати над його доступністю пізніше, а із самого початку його появи на ринку
    мати кінострічку у всіх доступних формах. Тому ми вирішили, що кінофестиваль
    для незрячих, організований у Бухаресті, скористався б кращим просуванням, мав
    би більше впливу на національному рівні, тож ми вирішили організувати його.




    Румунські
    кінопродюсери прийшли у захват, почувши про цей проект, оснований на ідеї, що
    життя не закінчується лише тому, що ти втратив зір, і що й надалі ти можеш
    насолоджуватися всіма видами мистецтва. З подробицями Габрієла Діма: Цей
    випуск фестивалю ми присвятили румунському кіно з двох причин: зараз є потяг до
    кінематографії, а з іншого боку – люди цієї галузі дуже добре відгукнулися на
    наше прохання робити фільми доступними. Було достатньо подзвонити чи надіслати
    електронного листа і відповідь була: так, і не було потрібно укладати багато контрактів. Ми
    знаходимося на початку, і для показу іноземних фільмів потрібно було докласти
    додаткових зусиль, щоб отримати дозвіл на авторські права. Ми вирішили, що на
    першому фестивалі поширюватимемо тільки румунські фільми, для яких набагато
    легше отримати дозвіл, а іншою причиною є те, що нашою метою є працювати, в
    першу чергу, з румунською
    кіноіндустрією.




    Тифлокоментар
    робить фільми доступними як для незрячих, так і для людей, які погано бачать.
    До саундтреку фільму додана стрічка, яка містить дуже важливі додаткові
    пояснення для справжнього розуміння дії фільму. Габрієла Діма розповідає: Це означає, що в перервах між репліками акторів вставляють елементи як міміка,
    жести, декорації, костюми, відносини між героями, будь-яку інформацію, яка
    допомагає зрозуміти фільм. Тому що в певний момент за допомогою декорацій,
    тіней, світла, певних емоцій режисер намагається передати щось всією цією
    конструкцією, а ми за допомогою закадрового опису відеоряду повинні підкреслити
    і це. Зізнаюсь, що кадри, які є комплексними і не містять діалогу, а лише
    зображення, найтяжче описувати. Наведу приклад: остання хвилина з Білих воріт потребувала 45 хвилин перегляду, щоб її можна було
    описати. 45 хвилин ми дивилися той уривок, щоб передати те, що хотів сказати
    режисер: зробити зв’язок із початком фільму, пов’язати історію до кінця. Це
    означає опис, і цей опис з’являється лише в перервах між репліками акторів,
    саме тому відповідні фільми адресуються усім.




    Окрім
    цього, наша співрозмовниця розповіла, що люди, які вже бачили фільм, сказали,
    що першого разу вони пропустили дуже багато цікавих і важливих речей, про які
    почули в тифлокоментарі. Чому так стається – пояснює Габрієла Діма: Ми зробили доступним фільм Аферім!, тому
    що він був представлений пізніше, а ми дуже хотіли мати його на фестивалі. Над
    ним працювало багато членів нашої команди. Там є уривок, де головного героя
    катують. І через звук у момент, який ти описуєш, ти маєш тенденцію припускати,
    що ті, хто дивиться на це мають ті ж самі емоції, що й ти. Ми
    усвідомили, що нам дуже заважає шум, крики катованого, через що ми вимкнули
    звук і подивилися тільки на верхню плівку. Ми побачили лише обличчя: на тих
    1835 людей, які дивилися на катування як на звичайну виставу, на їхніх обличчях
    не було й краплі співчуття. Якби не було того звукового опису, ти б припустив,
    що вони відчувають те ж саме, що й ти зараз, і це є помилковим. Знову ж, це ще
    одна перевага, яку дає тобі закадровий опис відеоряду.





    Якщо перший випуск
    фестивалю не мав премій, то наступного року організатори планують започаткувати
    змагання між продюсерами адаптованих короткометражних фільмів.