На зламі років Президент Румунії Клаус Йоханніс звернувся з традиційним новорічним зверненням до румунського народу, заявивши, що 2017 рік був роком випробувань, упродовж якого суспільство продемонструвало свою зрілість і прихильність до цінностей демократії. Майбутнє принесе нові виклики, і уроки минулого дають нам упевненість в тому, що разом, об’єднані й солідарні, ми зможемо побудувати кращу Румунію як для нас, так і для майбутніх поколінь, зазначив глава держави. Це момент підсумків для кожного з нас, чудова можливість подумати про наші досягнення та про те, що ми пропонуємо собі зробити в майбутньому, наголосив Клаус Йоханніс, який нагадав, що в 2018 році румуни святкують сторіччя Великого возз’єднання.
Першим етапом у створенні сучасної румунської унітарної держави було Мале об’єднання, здійснене під керівництвом Александра Іоана Кузи, акт політичної волі двох румунських князівств, Молдови та Волощини. 24 січня 1859 р. Александру Іоан Куза, – який тиждень перед тим був обраний правителем Молдови, був одноголосно обраний Виборним зібранням в Бухаресті, правителем Волощини і проголошений правителем Об’єднаних князівств. Таким чином, фактично, було підписано об’єднання обох країн, населених румунами. Три роки по тому, це об’єднання було визнане на міжнародному рівні, і держава отримала назву Румунія. Князювання Александра Йоана Кузи (1859 – 1866 рр.) шляхом радикальних реформ, заклало інституційні засади сучасної Румунії.
Послідувала згодом участь Румунії у Першій світовій війні, а потім, у 1918 році, процес створення національної держави закінчився Великим возз’єднанням. Історичні румунські провінції з переважно румунським населенням, які до того часу знаходилися під управлінням сусідніх багатонаціональних імперій, об’єдналися з Королівством Румунії, в дуже сприятливому геополітичному європейському контексті. Після Другої світової війни Румунія втратила, однак, Бессарабію та Північну Буковину.
