Tag: НУО

  • Конференція «Два роки вимушеного переміщення. Плани на майбутнє»

    Конференція «Два роки вимушеного переміщення. Плани на майбутнє»

    Наприкінці квітня у Бухаресті відбулася конференція «Два роки вимушеного переміщення. Плани на майбутнє», присвячена підтримці українських громадян за кордоном в умовах широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Організаторами заходу виступили український благодійний фонд «Горєніє», Союз українців Румунії, чернівецький благодійний фонд «Суспільні ресурси та ініціативи», а також асоціація «Casa Mării Negre/Дім Чорного моря» з Констанци, Румунія, за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні.

    Ініціатори поставили собі за мету створити діалоговий майданчик для спільного обговорення поточної ситуації з допомогою українським переселенцям, які перебувають за кордоном та планують повернутися в Україну. Основним завданням конференції було здійснити оцінку готовності українських біженців залишатися довше та інтегруватися в суспільства, які вони обрали для життя після початку війни, а також їхньої готовності повернутися в Україну та визначити їхні очікування щодо послуг і програм з адаптації репатріантів до місць постійного проживання. Учасники конференції проаналізували результати роботи у сфері надання допомоги українцям з лютого 2022 року, визначили низку питань, які з об’єктивних причин не вдалося ефективно вирішити, намагалися ідентифікувати можливі спільні дії на найближче майбутнє. Особлива увага була приділена питанням освіти, зокрема, функціонування освітніх просторів (хабів) тощо.

    Серед учасників та спікерів конференції були представники української громади в Румунії, неурядові організації та державні агенції Румунії, представники міжнародних місій та дипломати. Президент Всеукраїнського благодійного фонду «Горєніє» Денис Гречко привітав присутніх і висловив велику вдячність всім румунським державним установам, які сприяють максимальному безболісному перебуванню українців у Румунії і створюють всі належні умови щодо працевлаштування, адаптації і все те, що дозволяє українцям відчувати себе тут в безпеці.

    «Я вірю в те, що весь сектор неурядових організацій підтримає мої слова стосовно того, що ми будемо робити все, що в наших можливостях, все, що від нас залежить задля досягнення нашої мети, задля повернення українців в Україну і створення максимально безпечних, належних умов для адаптації тих, хто зараз приймає або прийняв рішення щодо повернення в Україну. Ми чекаємо вас вдома, а поки ви тут, ми будемо намагатись створити найбільш комфортні умови задля вашого безпечного та комфортного перебування. Я вважаю, що такі діалогові заходи максимально важливі, вони дозволяють почути один одного, вони дозволяють українцям почути про наявні сервіси, можливості, інструменти підтримки їх з боку румунського суспільства. Представники державних інституцій можуть побачити, що саме потребують українці, які знаходяться за кордоном і я впевнений, що спільними зусиллями ми зможемо посприяти безпечному та комфортному перебуванню українців тут і вкотре зауважую, що вдома чекають на вас.»

    Надзвичайний та Повноважний Посол України в Румунії Ігор Прокопчук, у своєму виступі відмітив важливість консолідації суспільства та створення діалогових майданчиків для підтримки українських громадян закордоном та наголосив на тому, що Українська держава очікує на повернення вимушених переселенців і працюватиме над створенням необхідних умов та стимулів.

    «Протягом вже понад 2 років з часу початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну українці, які опинилися на території Румунії, отримали підтримку з боку уряду, вони отримали підтримку з боку громадян Румунії, недержавних організацій. І спочатку цього року я брав участь неодноразово у заходах конференціях, де проводилася оцінка того, що було зроблено за останні два роки і того, що фактично зараз потребує особливого реагування. І саме в цьому контексті я вважаю, що конференція, яка відбувається сьогодні, вона дозволить так само з точки зору безпосередньо громадян України оцінити питання, які потребують вирішення і дозволять сформувати певний план дій, який дозволятиме нам рухатися вперед, реагувати на потреби і вирішувати проблеми. Хочу наголосити, що інтерес української держави полягає в тому, щоби відновити справедливий мир і щоби громадяни України, які зараз знаходяться поза межами нашої держави повернулися в Україну. Ми всіх чекаємо назад в Україні і це є базова позиція української держави. Тому ми підтримуємо, звичайно, максимально те, щоби проблеми, з якими зараз там можуть стикатися українці за кордоном, щоб вони вирішувалися, але по великому рахунку ми всіх чекаємо назад. Ми знаємо про те, що відбудова української держави, відновлення після всіх тих руйнувань, яких зараз завдали російські агресори, це потребуватиме зусиль всієї української нації. Нещодавно, під час проведення в Бухаресті зібрання Світового Конгресу Українців була участь з боку міністерства закордонних справ України, де було представлено проєкт стратегії МЗС України по роботі з глобальними українцями і власне він так само ставить за мету розширення практичної взаємодії центру всіх установ, центральних органів влади України, із закордонним українством з тим, щоби зберігати зв’язок зберігати підтримку для внутрішнього розвитку нашої держави І, звичайно, створювати умови для того, щоби українці повертались.»

    Союз українців Румунії на  конференції представив голова столичної філії СУР Михайло Трайста, який нагадав, що етнічні українці Румунії з самих перших хвилин війни були душею та серцем поруч з переселенцями, які тікали в російських окупантів.

    «Починаючи з 24 лютого, коли російська федерація розпочала несправедливо і негідно для демократичної держави, агресію проти мирної держави України, Союз українців Румунії через усі свої філії розпочав дії на підтримку сусідньої держави, а також громадян України, які перетнули кордони Румунії, рятуючись від російської агресії. У всіх своїх заходах Союз українців Румунії тісно співпрацював з румунською державою, яка також діяла оперативно ще раз підтвердивши свій статус надійного партнера України. Союзу українців Румунії вдалося негайно мобілізувати всіх своїх членів для закупівлі або збору продуктів харчування для відправки в Україну, для забезпечення центрів для біженців, які прихистили переселенців із зон бойових дій. Водночас СУР централізував наявні житлові приміщення, оснастивши їх усім необхідним для розміщення максимальної кількості українських біженців, а також мобілізувався для їх транспортування. Десятки тисяч біженців були розміщені в оселях приватних осіб, у більшості випадків членів Союзу українців Румунії, в різних пансіонатах, готелях, гуртожитках тощо. Ще з початкової фази агресії російської федерації, Союз українців Румунії мобілізував та координував роботу близько 2100 волонтерів, які постійно перебували на всіх митних пунктах у три зміни, надаючи гуманітарну допомогу, пакети з продуктами харчування та водою, а також забезпечували переклад для українських біженців. Завдяки контактам, які Союз українців Румунії має в Україні, він постійно підтримував зв’язок з представниками влади сусідньої держави, які були добре обізнані щодо потреб як українських воїнів, які захищають рідні землі, так і з тими, хто координував центр внутрішніх біженців. Таким чином, процес транспортування гуманітарної допомоги був надзвичайно ефективним, оскільки СУР точно знав про потреби чи нестачі в сусідній державі, та міг відповідним чином діяти при зборі та транспортуванні гуманітарної допомоги Україні.»

    Під час конференції в онлайн та офлайн форматі було презентовано наявні програми підтримки українських переселенців в регіонах України, роль урядових та міжнародних організацій у процесах захисту прав українських біженців, економічні перспективи та можливості для українських переселенців, які повертаються додому, а також можливості міжнародних та українських неурядових організацій щодо сприяння реінтеграції переселенців після повернення в Україну.

    Представник Уповноваженого Верховної ради України з прав людини у Дніпропетровської області Михайло Карпенко представив інструменти захисту порушених прав переселенців, які знаходяться за кордоном чи повертаються в Україну.

    «Тільки об’єднавши наші зусилля, всього цивілізованого світу, завдяки підтримці небайдужих людей, благодійних фондів і урядів країн, які виступають за мир, за права людини, за те, щоби світ розвивався в мирі і безпеці, тільки разом, об’єднавшись, ми зможемо зупинити агресора і захистити права людей, не тільки українців, а й інших країн, тому що ми розуміємо, що Україна прийняла на себе перший удар і відстоює право світу бути вільним і з увагою ставитись до людей. На душі спокійно, що ви знаходитесь в безпечних умовах і, що Румунія надала, я впевнений, гідні умови для вашого тимчасового перебування в цій країні. Тому я вітаю всіх учасників сьогоднішньої конференції, прошу всіх бути щирими, не по протоколу, а говорити справді про те що болить, про ті обставини, з якими ви стикаєтесь, тому що ця конференція для того, щоб був позитивний результат і позитивні рішення.»

    Президент румунської асоціації «Дім Чорного моря» Дорін Попеску висловив готовність підтримати українські організації у роботі, націленій на підтримці переселенців.

    «24 лютого 2022 року громадяни України, багато українців, втратили країну, з якої були змушені тікати до інших країн. Україна, їхня країна, стала для них втраченим раєм. За кілька годин Румунія, моя країна, стала для них казковою країною. Тисячі людей мобілізувалися, за кілька годин вони прийшли з гарячим чаєм, бутербродами, вони прийшли з добротою, з любов’ю, з щедрістю. Центральна влада мобілізувалася повільніше, місцева влада мобілізувалася важче, але вони це зробили. Моя країна, яку я люблю, Румунія стала за кілька годин країною обітованою. Коли Денис з України запропонував мені зробити очолювану мною асоціацію «Дім Чорного моря» співорганізатором цього заходу, я погодився без застережень, тому що хочу, щоб зображення моєї Румунії з перших днів – відкритого дому, гостинного, теплого дому для українських біженців, продовжувала розвиватися. Давайте не втомлюватися і зберігати цю фотографію живою. Ми всі втомилися – і національна влада, і громадянське суспільство, наша реальна підтримка українських біженців зменшується, тоді як їхні потреби та кількість зростають. Ми не маємо права втомлюватись.»

    Анна Сушко, представниця українських переселенців, які знайшли прихисток у Румунії та співзасновниця Асоціації українських вчителів в Румунії розповіла про румунську модель інтеграції українських дітей в систему освіти і наголосила на важливості забезпечення можливості продовжувати навчання за українською навчальною програмою.

    «Наша асоціація в минулому році мала змогу розпочати системний діалог з урядом Румунії за допомогою ЮНІСЕФ, за допомогою інших організацій, ми мали декілька зустрічей з представниками уряду і пропонували їм свою систему бачення м’якої інтеграції українських дітей до освітньої системи в Румунії. Цього року на базі мого хабу вдалося реалізувати цей підхід, діти мали змогу навчатися частково в румунській школі, відвідувати уроки разом з румунськими дітьми і румунськими вчителями, була допомога зі сторони українських вчителів і таким чином діти розпочали не тільки вивчати румунську мову, вони розпочали хоча б активно її використовувати і розуміти навіщо вони вивчають румунську мову. Цей рік дозволив українським батькам трохи м’якіше відноситися до тих змін, які чекають нас в майбутньому. Я відвідала цього року і минулого року ООН і презентувала унікальність нашої співпраці України та Румунії на сесії щодо статусу жінок. Я є членкинею незалежної делегації українських жінок в ООН і два роки поспіль маю нагоду виступати в стінах ООН і говорити і на державних зустрічах, і на зустрічах з NGO про ту колосальну роботу, яку робить саме сектор NGO в Румунії, наскільки ви впливаєте на рішення вашого уряду і вас чують. І це є прикладом і для нашого уряду насправді. Українці дуже люблять незалежність тому зараз ми маємо за це розплачуватися і виборювати цю незалежність і для нас українська школа це є зв’язок з Україною. Якщо ми будемо шукати дуже прості рішення і максимально дивитися на ті рішення, які приймаються сусідніми країнами, ви знаєте, Румунія, ще раз повторюсь, є дійсно унікальною країною, яка має право зараз показати, наскільки ви людяні, ну тобто це є прикладом зараз для кожної країни Європи, яка максимально інтегрує наших дітей, при цьому, не дивлячись на те, що діти тягнуть дві освітні програми. Те, в якому стані дитина буде повертатися, з якими емоціями і з якою пам’яттю про її роки тут в Румунії, це має дуже велику силу для майбутніх відносин наших країн. Я дуже вдячна уряду Румунії я дуже вдячна людям Румунії, які дійсно показали, що таке дружба, що таке підтримка, що таке розуміння і емпатія. Я дуже сподіваюся що Румунія і Україна надалі будуть партнерами і це унікальний досвід дійсно можна імплементувати до інших ситуацій.»

    І віце-президент благодійного фонду «Суспільні ресурси та ініціативи» Сергій Гакман подякував румунам за прихисток українських жінок і дітей та наголосив на важливості подальшого зближення двох сусідніх народів.

    «9 лютого 1996 року я був начальником Міграційної служби Чернівецької області і першим в Україні надав статус біженця. Я тоді ще не знав що пройде певна кількість років і потребу в захисті матимуть мої співгромадяни, які будуть також шукати притулку в інших країнах. І тому для мене ця тема є надзвичайно рідною і надзвичайно болючою. Я надзвичайно вдячний уряду Румунії, парламенту Румунії, всім громадянам Румунії, які з перших днів надали дуже серйозну допомогу нашим громадянам. Український і румунський народи ніколи не були такими близькими і ми маємо зараз докласти всіх зусиль для того, щоби ось ця теплота, яка зараз з’явилася між нашими державами, щоб ми їх перетворили на проєкти розвитку – економічні, політичні, культурні і так далі, і тому подібне. Користуючись нагодою, я ще раз хочу подякувати всім румунам за те, що вони допомагають нашим жінкам і дітям, допомагають їм знайти тут затишок, де вони можуть перебувати в безпеці, де вони зможуть зараз не турбуючись за своє життя думати про своє майбутнє.»

    Дискусія під час заходу торкалась найбільш важливих тем, які стосуються громадян України закордоном, зокрема питання щодо продовження статусу тимчасового захисту та пов’язані з цим правові, гуманітарні питання та питання планування безпеки, питання соціальної підтримки українських переселенців у Румунії, виникаючі перешкоди на шляху інтеграції українців в європейські громади та безліч інших питань.

    За результатами конференції будуть розроблені та запущені нові програми підтримки для українців, які вирішили залишитися в країнах ЄС на довший період часу, а також нові програми підтримки для українців, які вирішили повернутися додому.

  • Via Transilvanica або про румунську ідентичність

    Via Transilvanica або про румунську ідентичність




    Для «Tășuleasa
    Social» (Тешуляса соціал) турбота про
    довкілля та культуру, з одного боку, та соціальне залучення, з іншого, не
    можуть бути розділені. Ось чому з моменту своєї появи,
    протягом понад 20 років, ця румунська неурядова організація, що базується на
    вершині гори, на перевалі Тіхуца у Східних Карпатах, зосередилася на
    волонтерських програмах, присвячених збереженню природи чи просуванню багатства та різноманітності національної культури.




    «Tășuleasa
    Social» допомогла молодим людям зрозуміти, що волонтерство -
    це нормальна річ, що менталітет можна змінити через освіту
    або що громадянський дух важливий для громади. Дії, які зробили організацію
    відомою, були лісопосадки в країні, де вирубка лісів часто проводилася
    хаотично, з порушенням закону. Молоді люди дізналися як насаджувати
    саджанці, яка роль дерев і лісу, а також чому необхідно, щоб русла річок
    залишалися чистими або які є рішення для вибіркового збору відходів. Серед заходів організованих НУО були також соціальні заходи на
    підтримку нестабільних сільських громад.




    Але піком заходів НУО «Tășuleasa Social» був їх останній проєкт, на додаток
    до наймасштабнішого – Via Transilvanica, маршруту, якого можна подолати лише
    пішки, на велосипеді або верхи. Маршрут починається з Буковини, мальовничого
    північного сходу Румунії, перетинає країну по діагоналі через Трансільванію і
    закінчується на південному заході, на березі Дунаю, у Дробета Турну-Северін.
    Одним словом, Via Transilvanica – це сміливий маршрут довжиною 1400 кілометрів,
    позначений маркерами та вказівниками, маршрут, який, за словами організаторів,
    змусить тих, хто спробує відкрити або заново відкрити Румунію такою, якою вона
    є насправді.






    Гість Радіо Румунія Алін Ушеріу,
    голова організації «Tășuleasa Social», розповів, як
    виникла ідея створення маршруту Via Transilvanica: «Тешуляса соціал також містить слово «соціальний» у
    складі назви, і ми довгий час шукали рішення питанню як можна оживити ті села,
    які були на межі зникнення. Це була наша початкова думка! Потім, коли ми зрозуміли,
    що у нас такий хороший проєкт, то ми запримітили, що кількість людей, які пересуваються
    довгими маршрутами, зросла… Тихоокеанська стежка, Аппалачська стежка, Каміно
    де Сантьяго… Ця форма туризму – це велике шоу, до якого Румунія тепер може долучитися,
    це шоу сталого туризму, що, з моєї точки зору, є неймовірно цікавою та здоровою
    тенденцією. А Румунія – країна, яка до цього дуже добре підготовлена! Сільська
    спадщина, природна спадщина неймовірно добре розвинена і конкурентоспроможна з
    будь-якою іншою країною світу, не намагаючись робити те, чого ми не вміємо
    робити. Я думаю, що наразі ми маємо національну інфраструктуру завдовжки в 1.400
    кілометрів, яка може бути еталонним проєктом зокрема у Східній Європі».




    Протягом
    чотирьох з половиною років Алін Ушеріу та його брат
    Тібі, бігун на витривалість і ультрамарафонець, зібрали
    понад 10 тисяч волонтерів у їх великій пригоді під
    назвою Via Transilvanica. Французьке інформаційне агентство AFP нещодавно
    зазначило, що ця дорога, яка виникла з-під землі, дає нове життя обезлюдненим
    румунським селам, ставши безпрецедентною ініціативою в східноєвропейській
    Румунії, яка, незважаючи на швидке економічне зростання, постійно стикається з
    масовим відтоком молодих поколінь
    та вакуумом, який вони залишають, особливо в сільських
    місцевостях з винятковими ландшафтами. Але теж
    молоді люди Румунії, додаємо ми, також є тими, хто через волонтерство присвятили
    себе відродженню цього особливого сільського простору. Знову, Алін Ушеріу: «У нас 22 роки діяльності, у нас скільки завгодно
    волонтерів, тому що суспільство вже було приваблене цією формою прояву, цим
    способом життя, а «Tășuleasa Social», постійно працюючи в багатьох сферах і
    роблячи хороші речі звичайно, отримало багато підписників і шанувальників, з
    якими ми більше не вагаємося пропонувати абсолютно жодний проєкт. Тож я думаю,
    що наш спосіб життя, наш спосіб роботи привів до нас, мабуть, понад 150.000
    людей, які взяли участь у наших акціях. Але у нас є відданий волонтерський
    корпус із кілько
    х сотень людей, які готові йти з нами куди завгодно та робити
    все як слід».






    Коли крокуєш
    країною, включно маршрутом Via Transilvanica, десь випікають хліб, десь
    ще напівзруйнований будинок може отримати нове призначення, десь можна
    врятувати об’єкт спадщини або дерево можна зрубати законно та екологічно… каже
    Алін Ушеріу, який зізнається, що потрібно
    ще багато зробити, перш ніж Румунія остаточно увійде на світову карту держав із
    дальніми маршрутами: «У наступні роки ми будемо йти цим шляхом – якість, безпека, технічне
    обслуговування. Внутрішнє просування, міжнародне просування дуже і дуже важливі.
    Ми повинні зробити цей крок разом, йти цим шляхом, щоб побачити, про що
    йдеться, можливо, створити цю нову форму туризму, активного туризму, який має
    величезний потенціал у Румунії. Отже, ми все ще працюємо над цим проєктом, але
    не хвилюйтеся, у нас є багато нових проєктних ідей. Ми завжди намагалися бути
    на крок попереду всіх інших організацій, і до тепер якось нам це вдалося».

    Туристи
    можуть подолати всю Via Transilvanica за кілька тижнів або лише частково,
    залежно від сил і бажання. І не виключено, що для багатьох, у тому числі для
    румунів, це буде маршрут для ознайомлення з природою,
    культурою, історією,
    етнічними громадами, традиціями
    та гастрономію Румунії, словом, її ідентичністю.

  • В одному човні: Якої думки молодь про міграцію?

    В одному човні: Якої думки молодь про міграцію?

    Міграційну процеси дедалі більше
    привертають увагу не лише через відтік людського
    капіталу, а й з точки зору необхідності пошуку порозуміння між людьми різних
    національностей, різних культур, чи навіть цивілізацій, які опиняються в одній
    країні. Проте, мультикультуризм, що поширюється Європою та й світом за рахунок
    людської мобільності може мати реальний зиск в кожному суспільстві, за
    умови відповідального підходу в модеруванні процесів міграції та дотримання прав
    людини.


    У кінці грудня, в румунському місті
    Медіаш пройшов захід в рамках програми Erasmus+ на тему міграції «The Same boat/Один човен». Учасниками проекту були представники
    молодіжних організацій із 9 країн: Румунії, Угорщини, України, Італії,
    Македонії, Естонії, Латвії, Вірменії та Азербайджану. Організатором проекту
    була румунська організація, що опікується угорською нацменшиною в Румунії
    «Медіаш». За задумом проекту, учасники із різних куточків Європи обмінювалися
    досвідом щодо ситуації з міграцією у своїй країні.




    Представник НУО «Медіаш» Роберт
    Грюман відзначив, що попри потенційні економічні наслідки через виїзд людей за
    кордон, громадський сектор має зосередитися на покращенні взаємопорозуміння між
    людьми, які представляють різні культури. «Ми хотіли показати, що міграція дуже
    різнопланова й ці процеси надзвичайно різні у всіх країнах. Наприклад для Румунії, як для приймаючої країни в цьому проекті, явище міграції означає, що
    сотні тисяч людей їдуть до різних країн Європи з економічних причин та задля
    кращого майбутнього. Тут також були присутні, представники з країн, які
    зіштовхуються із потоком біженців та мігрантів з Сирії через Туреччину, як от
    Італія чи Угорщина. Але ми відзначаємо, що є й випадки внутрішньої
    міграції всередині своєї країни через конфлікти, як це відбувається в Україні
    чи в Азербайджані. Важливо, щоб молоді люди усвідомлювали причини міграції й
    намагалися раціонально вирішувати це питання на своєму рівні.»




    Роберт Грюман підкреслив, що роль політики в
    підходах, щодо питань міграції є ключовою, а з боку громадянського сектору мають
    бути направлені всі зусилля, щоб голос молоді був почутий і люди, які мають
    ширший погляд на ці речі та досвід, в тому числі завдяки таким проектам як Erasmus+, були залучені у процеси регулювання міграції. Він додав, що організація «Медіаш» співпрацює в
    реалізації проектів, щодо майбутнього Європи, в тому числі і з колегами з
    України. У проекті «The Same boat» партнерською організацією із України була НУО «Європейський рух для
    України».




    Представниця української
    партнерської організації Уляна Челюскіна розповіла, що це не перший досвід
    співпраці з румунськими колегами. «З румунською організацією співпрацюємо кілька
    років, організовуючи проекти пов’язані з міграцією, толерантністю та
    міжкультурною комунікацією. Декілька разів ми мали змогу відправляти учасників
    з України на міжнародні тренінгові курси в м.Сфинту-Георге, а цього разу і в Медіаш.
    Участь в такому проекті корисна для українців, в першу чергу через те, що в цій
    місцевості проживають одразу декілька етнічних груп, які мають проблеми,
    миряться, співіснують, дружать. Після цього наше українське мовне питання
    здається просто дрібницею. Дуже приємно чути від молодих учасників, що вони
    переосмислюють своє відношення до багатьох питань пов’язаних з іншими
    культурами і стають більш терпимими.»


    У 2007 році 3,4 млн молодих людей покинуло
    Румунію і це становить 17% населення. Зараз Румунія переживає найбільшу кризу
    робочої сили, на тлі відтоку кваліфікованих кадрів за кордон, тоді як
    продуктивність праці в країні залишається низькою і досить мало компаній
    інвестують в підвищення кваліфікації своїх працівників. За словами міністра
    освіти за останні два роки Румунію покинули понад 10 тисяч лікарів.




    Ситуація з міграційними процесами в
    Україні ускладнюється військовим конфліктом на Сході, що є причиною
    великої кількості внутрішніх переселенців. За оцінками гуманітарних місій, що
    працюють в Україні та, зокрема, Міжнародної організації з питань міграції
    внутрішніми переселенцями є 3,5 млн українців. Залишається високим і число
    українців, що виїжджають за кордон. Міністр соціальної політики України Андрій
    Рева повідомив, що близько 3,2 млн українців працюють за кордоном, проте за
    підрахунками експертів ця цифра може сягати 5 млн.




    У свою чергу, ряд європейських
    країн, таких як Польща, Словаччина, Німеччина, Хорватія та Румунія говорять про
    наміри залучити більшу кількість мігрантів у зв’язку із розширенням свого
    виробничого потенціалу, в тому числі через нестачу висококваліфікованих
    працівників. Наприкінці січня уряд Румунії збільшив квоти для іноземних
    працівників до 20 тис. осіб, що на 5 тис. більше порівняно з минулим роком.




    Проте можливості, які надає Європа,
    як з точки зору фінансування, так і досвіду правового регулювання та
    адміністрування, щодо створення умов циркулюючої міграції, а не просто відтоку
    молоді з країн з перехідною економікою не знімає з влади відповідальності за
    створення належних трудових та соціальних умов. Залишається відкритим і питання неналежної оцінки міграційних процесів та створення привабливого середовища для експатів, бо, як зазначають активісти «ми всі в одному човні».



  • Жінки в громадському житті

    Жінки в громадському житті




    У той час як, особливо
    в останні кілька років, зростає в
    Румунії громадський дух, активізм жінок не може залишитися позаду. Останнім часом
    посилюється участь жінок у громадській діяльності, так як
    розвинувся
    жіночий підприємницький дух, а також їхня присутність на політичній сцені.
    Книжковий ринок не міг не помітити цього прогресу – редакторський проект у
    цьому напрямку дебютуючи в 2011 році. Йдеться про три
    книги, координовані економістом і
    політиком
    Андреєю
    Паул-Вош
    та опубліковані видавництвом Поліром, в яких жінки
    розповідають про свої історії
    успіху
    у політиці, економіці та громадській діяльності.






    Найсвіжіша книга, що має назву
    Громадянська сила жінок, вийшла друком цього року та
    демонструє той факт, що жінки є мажоритарними у недержавному
    секторі, як дізнаємося
    ми про це від самої Андреї Паул-Вош: «У 2011 році з’явилася моя книга Політична сила жінок з
    акторками зі всіх політичних партій. У 2016 з’явився другий том, «Економічна
    сила жінок», в якій йшлося про виняткових жінок-підприємців, а у 2018 році, постала
    необхідність розповісти про громадянський дух жінок. Щоразу, коли один з томів
    з’являвся в публічному просторі, я була активною у тих галузях. Ось чому я була
    рада вислухати історії інших жінок, які мали прекрасне божевілля активізувати
    свій громадянський дух. Ми, жінки, маємо вроджений рефлекс збалансовувати речі,
    прикрашати суспільство, виправляти несправедливість… У громадському суспільстві
    жінки домінують. На карті соціальних новаторів, жінки вносять 53% щодо започаткування
    та керування неурядовими організаціями. У підприємництві, речі не такі хороші,
    але не дуже погані. Що стосується економічної могутності жінок, то сьогодні в
    Румунії один з трьох підприємців є жінкою. У політиці, ситуація далека від
    економічної та громадської сфер. Коли з’явилася книга Політична сила
    жінок, в Парламенті Румунії нас було близько 10-11% жінок. Однак, менш
    ніж за десятиріччя, кількість жінок у Парламенті Румунії подвоїлася.»






    Загальне
    співчуття жінок може бути поясненням того, що вони беруть участь у багатьох
    соціальних програмах, проектах спільної коагуляції громад та усвідомлення медичних і екологічних проблем. Але, що стосується Румунії, є ще одно пояснення, про яке зараз детально
    розповість журналістка Даніела Паладе Теодореску, головний редактор журналу Кар’єра: «Ці жінки в основному доводять, що громадянська сила існує. І ми маємо
    такі приклади жінок – особливо матерів – які перестали скаржитися про те, що у
    них хвора дитина, і що держава нічого не робить, щоб допомогти їм, що у них хворі
    батьки або діти з вадами. Вони просто сказали: «Я можу бути зміною. Немає
    ніякого сенсу чекати чогось від системи, чекати змін від влади. Я буду
    виступати за права моїх дітей або моїх батьків.» Насправді, ця книга розповідає
    про силу уразливості». Йдеться про жінок, які, у певний момент, стикнулися
    із проблемою, здолали її, і в результаті, вирішили зробити щось для інших людей
    в тій же ситуації. (…) Є багато анонімних героїнь, жінок, які працювали в
    незаслуженій анонімності і вони не розуміють, чому ми розповідаємо про них. Вони
    вважають, що так повинні поступати, бо так розпорядилася доля.»





    Історії тих 100 жінок, опубліковані в книзі Громадська сила
    жінок, також показують жіночу солідарність. Роль жінки також визначається кількістю інших жінок, яким вона допомагає піднятися, – каже одна із головних героїнь книги. Даніела Паладе Теодореску пояснює: «Коли у вас є дитина з аутизмом, і вас відправляють від одного офісу до іншого, від
    однієї лікарні до іншої, коли дитина недостатньо діагностується, ви кажете, що
    не можете продовжувати далі таким чином, вам потрібно щось зробити для дитини: Я, в якийсь
    момент зникну з цього світу, але в якому
    світі буде жити моя дитина? Хто нею піклуватиметься? Як вона буде жити
    автономно? Так,за допомогою соціальних мереж, їм вдається зібрати громади людей з подібними потребами, які, також, можуть стати силою.»






    В цілому,
    неурядовий сектор добре розвинений в Румунії, що, на думку деяких експертів, не тільки демонструє неефективність держави у певних галузях. Держава не втручається занадто багато в галузях, які викликають найбільший інтерес суспільства і не
    фінансує їх достатньо, вважає феміністка Мірела Мірою, професор в Національному університеті політичних досліджень і
    державного управління: «Інший процес, який відбувається в Румунії і про який говориться в цій книзі є той, що неурядова організація стає більш професійною упродовж часу. Це означає, що люди, які працюють там, стають дедалі кращими фахівцями у своїх сферах діяльності. У той час як у політичній сфері, суттєво зростають дилетантизм і шахрайство, в неполітичній сфері або неурядовій суттєво збільшується досвід. Отже, у нас є перелом у суспільстві. Хороша новина полягає в тому, що принаймні
    частина цього перелому добре працює: громадянське підприємництво.»







    У 2017 році дослідження про неурядовий сектор в Румунії, проведене Фондом заради розвитку громадянського суспільства, показало, що з тих 88.000 НУО, лише 42.000 були активними.

  • Робота з молоддю в Румунії

    Робота з молоддю в Румунії

    Нам потрібні молодіжні працівники, щоб допомогти молодим людям у громадах використовувати свій потенціал, інтегруватися в суспільство, взаємодіяти з іншими молодими людьми та краще пізнати себе. Я помітив, що часто молоді люди насправді не розуміють, що вони можуть робити в суспільстві, до яких установ вони можуть звернутися, до яких неурядових організацій, які можуть їм допомогти, щоб вони могли робити для себе значущі речі та використовувати їх потенціал– каже Міхай Драгош, голова Молодіжної ради Румунії.

    Дуже мало молодих людей чули про молодіжних працівників, професію, яка була врегульована лише у 2012 році в Румунії, коли її було включено до офіційного списку професій, кажу Маріус Донцу, фахівець у галузі та менеджер компанії Schultz Consulting Romania, компанії, яка фактично ініціювала проект. Мотивація полягала у прагненні професіоналізувати цю професію, оскільки надто багато людей мають справу з молоддю, і будь-хто працює з молодими вважається фахівцем у цій галузі. Маріус Донцу: Спочатку ми зробили дуже довгий перелік компетенцій цієї професії, після чого вирішили не перетворити молодіжного працівника на супергероя, і вибрали лише чотири конкретні компетенції: перша – це вміння інформувати молодь, а це означає інформування їх щодо різних видів діяльності, переваг та прав, які вони мають, і можливостей розробляти міжнародні обмінні проекти, які можуть допомогти в їхній кар’єрі. Друга – це проектування стандарту для особистого та професійного розвитку, що означає спілкуватися з ними та допомагати їм знаходити власний професійний шлях. Інша компетенція полягає в підтримці процесу неформального навчання серед молоді, що припускає заходи, які повинні навчити їх, як вони можуть самостійно приймати рішення, вирішувати проблеми, мати ініціативи, брати участь і бути активними. І не востаннє розвиток співробітництва в громаді, а це означає, що молодіжні працівники, на основі проблем, які вони ідентифікують в групах молодих людей, пропонують види послуг або втручання на рівні громад.

    Молодіжні працівники можуть працювати у НУО, що розгортають діяльність на благо молоді. Однією з таких організацій є Асоціація Курба-де-Культура, створена в селі Івоареле, у Праховському повіті, яка звертається лише до молодих людей у сільських місцевостях. Серед працівників асоціації є два молодіжні працівники. Коли мова йде про основні труднощі, з якими вони стикаються з точки зору правової бази, Космін Катана, голова асоціації, вважає за краще називати їх своєчасностями: Ми маємо можливість включити професію молодіжного працівника до закону Про молодь. Існує новий законопроект, який визначає поняття молодіжної діяльності, молодіжного працівника та молодіжного центру, бо, на даний момент, закон, наприклад, не містить поняття молодіжного центру. Ми маємо можливість прояснити трохи контекст праці з молодими людьми в Румунії і, таким чином, наблизити його до стандартів інших європейських держав, де існує давня традиція у сфері молодіжної роботи.

    Незважаючи на те, що сектор роботи з молоддю в Румунії є досить розвинутим щодо якості роботи з молодими людьми, каже Космін Катана, мало хто знає як можна працювати з молодими людьми. Забезпечення правової основи для цих понять змінило би ситуацію. Більше того, більшість акредитованих до тепер молодіжних працівників, навіть ті, хто працює в Міністерстві молоді та спорту, працюють як волонтери, зазначає Міхай Драгош, голова Молодіжної ради в Румунії. Тому шляхом нового законопроекту, який буде відправлений на розгляд Парламенту, ми прагнемо зобов’язати місцеву владу, особливо у великих містах, забезпечити при кожному новоствореному Молодіжному центрі молодіжних працівників. Цей крок, ймовірно, притягне більше людей до цієї професії. Міхай Драгош: На жаль, навіть якщо це відбувається в деяких населених пунктах, в більшості містах і селищах, мерії не наймають молодіжних працівників та не проводять регулярних заходів з питань молоді. Одним з винятків є місто Бая-Маре, що стане Молодіжною столицею Румунії, починаючи з 2 травня поточного року. На рівні мерії працюють десять молодіжних працівників. Це буде цікавим експериментом і ми сподіваємося, що матиме важливі результати для громад, де ці молодіжні працівники будуть виконувати свою діяльність. Це приклад, що інші міста можуть слідувати.

    Молодіжні працівники дуже потрібні в Румунії, особливо в сільському середовищі, де проживає ще 47% населення країни, застерігає Космін Катана: Школи знаходяться на деякій відстані від дому, а більшість молодіжних заходів у сільських місцевостях стосуються домогосподарств та сільськогосподарських робіт і заходів, що проводяться місцевими культурними центрами. Молоді люди не мають можливості зустрічатися, працювати разом і планувати разом проекти, які вони могли б реалізувати під керівництвом та за підтримки молодіжних працівників.

    Хоча поняття молодіжного працівника була врегульована у 2012 році, воно багато в чому розвинулося в Румунії, особливо в сфері НУО, каже експерт Маріус Донцу: Люди звертаються до НУО для порад. Почали звертатися до нас працівники системи освіти, які хочуть збагатити свої знання у цій галузі. Але ми запримітили щось, на що не сподівалися: до нас звертаються батьки. Зверталися до нас багато адвокатів, нотаріусів, тобто людей з високооплачуваними професіями, які хотіли навчитися створювати більш ефективні способи спілкування з дітьми-підлітками.

  • Відносини між Україною та Румунією: старі й нові сприйняття.

    Відносини між Україною та Румунією: старі й нові сприйняття.

    В останні роки спостерігається посилення активного діалогу між Румунією та
    Україною і, попри наявність ряду невирішених проблем між двома країнами,
    двосторонні відносини можна вважати налаштованими на конструктивну співпрацю, спрямовану
    на пошук рішень чутливих проблем, подолання стану взаємної недовіри і
    продовження всебічного співробітництва на взаємовигідних основах в різних сферах.





    Це випливає і з дослідження «Відносини між Україною та Румунією: старі й
    нові сприйняття. Перспективи співпраці», проведеного нещодавно двома
    неурядовими організаціями: румунською Асоціацією «Про Демократія» та
    українською Групою стратегічних та безпекових студій за фінансової підтримки
    Фонду Ганса Зайделя.




    Докладніше про це розповів український дослідник Сергій Герасимчук:
    «Задумом роботи було провести серію інтерв’ю з українськими та румунськими
    експертами на тематику двосторонніх відносин. З цією метою я був у Бухаресті,
    протягом тижня мені організовували зустріч з експертами з різних галузей, а у
    свою чергу Вівіана приїздила до Києва і так само зустрічалася з українськими
    експертами. Потім їхні експертні враження, їхні експертні оцінки були
    синтетизовані у суцільний текст і потім, на основі того, чого ми навчились у
    колег та інформації, яку ми зібрали у колег, ми розробили низку рекомендацій
    для двосторонніх відносин.»





    Це дослідження є збіркою корисної інформації для всіх, хто зацікавлений
    відносинами між Румунією та Україною і спрямоване на зміцнення співробітництва
    між двома країнами із наголосом на вирішенні всіх чутливих питань шляхом діалогу.
    Про це говорить менеджер проектів Асоціації «Про Демократія» Вівіана Ангел:
    «Наші відносини упродовж часу коливалися між цілою низкою чутливих питань, але
    було приємно констатувати, що вони були подолані. І наведу вам один приклад:
    проблема довкола острова Зміїного. Експертні кола з обох
    країн прийшли до висновку, що ця суперечка є добрим прикладом, успішним
    прикладом того, як можна вирішити проблему за допомогою інструментів
    міжнародного права і без негативних наслідків для відносини між двома державами.
    Отже ми констатували, що сторони подолали конфліктну ситуацію і перейшли до
    стадії розбудови співробітництва по іншим пунктам двостороннього порядку
    денного, що представляють взаємний інтерес. Ми побачили, що маємо спільні
    інтереси, особливо в Чорному морі, які, на жаль, обговорюються особливо в
    громадянському суспільстві, в експертних групах і переважно в Бухаресті.»





    Дослідження англійською мовою, що має в основі опитування експертів,
    проведене Вівіаною Ангел у Києві та Сергієм Герасимчуком в Бухаресті, має на
    меті заохочення та зміцнення відносин довіри між експертами та представниками
    громадянського суспільства, зацікавленими в розвитку демократії і посиленні
    безпеки в двох сусідніх країнах. Говорить Серігй Герасимчук: «Цією тематикою ми
    займаємося уже довший час. З 2008 року у нас були проекти які, стосувалися
    двосторонніх відносин і, безумовно, починаючи з 2014 року ми бачимо суттєве
    покращення у
    двосторонніх відносинах. Це було значною мірою пов’язано з тим, що в
    Україні відбулась Революція гідності і те, що помітно по оцінках наших
    румунських колег, у них виникла значна емпатія до України, були експерти, які
    говорили навіть про те, що Майдан дуже нагадував їм ’89-ий рік у Румунії, коли
    вони повалили свого диктатора Чаушеску. Є певний прогрес і по тематиці
    європейської та євроатлантичної інтеграції, Румунія була першою, хто
    ратифікував Угоду про асоціацію між Україною та Європейським союзом, Румунія
    активно підтримує нас на натівському напрямку, Румунія активно підтримує
    політику санкцій ЄС, таким чином Румунія, фактично, доєдналася повною мірою до
    Балтійських держав, до Польщі, які завжди стояли на нашому боці.»





    Автори цієї роботи після розмови з
    румунськими та українськими експертами прийшли до висновку, що немає
    суперечливих питань, які б могли негативно вплинути на раціональний і
    прагматичний підхід до їх вирішення, у більш широкому контексті безпеки в
    Чорноморському регіоні. І хоча в Україні ще спостерігаються побоювання можливої
    зміни позиції офіційного Бухареста до України після нещодавніх парламентських
    виборів, вони безпідставні, з огляду на те, що закордонна політика Румунії в
    останні понад 20 років була майже незмінною, а в парламенті більшість складають
    ті самі політичні сили, що й до виборів. Сергій Герасимчук: «Були певні
    застереження з боку українських експертів, які побоювалися, що зміна уряду в
    Румунії може призвести до кардинальних змін політики, але наші румунські колеги
    заспокоювали нас з цього приводу і казали, що незалежно від того який би уряд
    не був у Бухаресті при владі і, яка політична сила не була б в Бухаресті при
    владі, ми можемо говорити про те, що вона наврядчи буде проросійською, а відтак
    ми можемо сподіватися, що вона буде проукраїнською.»





    Цей факт підтвердила й Вівіана Ангел, яка додала, що Румунія та Україна
    мають багато спільних інтересів в регіоні, а також – цінний досвід в різних
    сферах, яким можуть поділитися між собою. «Немає підстав для занепокоєння тим,
    що зміна влади в Бухаресті, зміна парламентської більшості призведе до зміни
    нинішньої орієнтації. У цьому в мене немає жодного сумніву. Але подальша
    розбудова співпраці залежить і від
    наявних засобів, від фондів, які будуть виділені для багатьох проектів, які на
    наш погляд можуть бути потенційно цікавими для обох сторін. Починаючи,
    наприклад ідеєю спільного патрулювання в акваторії Чорного моря і завершуючи
    різними культурними проектами, зосередженими на національних меншинах, на
    інтеграції нацменшин. В Україні є кримськотатарська громада, у нас також є
    етнічні татари. Як відомо, нещодавно представниця татарської громади стала
    кандидатом на пост прем’єр-міністра Румунії. Отже, крім можливостей, які нам
    надає наявність української меншини в Румунії та румунської меншини в Україні,
    нас об’єднує й присутність татарської громади в наших країнах. Ми можемо багато
    чому навчитися один в одного.»





    Особливе
    місце на двосторонньому порядку денному є ситуація в Республіці Молдова та
    придністровська проблема. Обидві країни зацікавлені в подальшому зближенні
    Кишинева з ЄС, але після перемоги Ігора Додона на президентських виборах, зараз
    важко передбачити, який саме геополітичний вектор обере Республіка Молдова. У
    цьому питанні на думку Сергія Герасимчука в цьому питанні Румунію та Україну
    зв’язує спільність інтересів: «Безумовно полем для спільного інтересу
    залишається Республіка Молдова. І Україна, і Румунія зацікавлені в тому, щоби
    Молдова лишалася на європейському шляху; і Україна, і Румунія зацікавлені в
    тому, щоби на території Молдови було врегульовано Придністровський конфлікт з
    повною повагою до суверенітету і територіальної цілісності Республіки Молдова; І
    Румунія, і Україна занепокоєні політикою президента Молдови Додона. Але, так
    чи інакше, ми сподіваємося, що, оскільки є суголосність експертного поля, а
    експерти мають певний вплив і на формування політики, то в даному випадку і
    Україна, і Румунія виступають союзниками, виступають державами, які перебувають
    в одному човні, мають спільний інтерес і, відповідно, будуть докладати спільних
    зусиль для його досягнення.»




    Отож на прикладі спільної роботи експертів та зміни позиції лідерів двох
    сусідніх країн українці та румуни мають продовжувати змінювати упередження,
    демонструвати готовність ламати стереотипи та сміливо разом діяти на благо двох
    націй. Говорить Вівіана Ангел: «Ми не проводили національного репрезентативного
    опитування, хоча було б дуже цікаве це зробити. Дійсно, ще є певні історичні
    стереотипи, але на мою думку, далеко не весь широкий загал поділяє їх. На жаль,
    ці стереотипи та упередження використовуються в своїх цілях радикальні сили або
    зацікавлені треті сторони, яким на руку наявність прихованого конфлікту, якого
    в дійсності не існує, він скоріше уявний. І ми добре знаємо, що погані
    відносини між Румунією і Україною йдуть тільки на користь Росії.»





    Дослідження «Відносини між Україною та Румунією: старі й нові сприйняття.
    Перспективи співпраці», англійською мовою можна завантажити ТУТ.

  • Подаруй свій день народження

    Подаруй свій день народження






    Уявіть собі, що замість
    того, аби отримувати подарунки на день народження, ви попросите
    друзів підтримати якусь благородну справу? Безперечно це було б чимось зовсім
    незвичайним, а почуття втрати ще одного року життя вже не буде заповнене сумом,
    оскільки ви будете знати, що кожен рік, що минає може стати нагодою зробити щось
    корисне і благодійне. У цьому полягає суть кампанії, ініційованої членами Galantom.ro,
    онлайн платформи зі збору коштів, про яку ми вже розповідали.




    Габріель Соломон, один з
    ініціаторів проекту, надає більш докладну інформацію: «Подаруй свій день народження є проектом зі збору коштів, в рамках якого люди вважають за краще подарувати свій
    день народження. Таким чином, на свій день народження вони не отримують
    подарунки від рідних і друзів, а просять їх пожертвувати кошти на певну
    благодійну справу. Цей проект виник з ініціативи одного з наших співробітників,
    який вирішив подарувати свій день народження, і здійснюється вже протягом майже
    трьох років. У цьому році ми вирішили докласти більше зусиль для просування
    ідеї і залучення більшої кількості людей.»


    Початок цієї діяльності зі збору коштів, однак, був трохи інакшим, – дізналися
    ми від
    нашого співрозмовника, який розповів, як стався перехід від спортивних до іншого виду подій: «Коли ми запустили платформу, більшість зібраних коштів для фінансування проектів
    НУО були отримані переважно на спортивних
    заходах. Люди брали участь у марафоні,
    триатлоні, або в інших змаганнях, і це була
    нагода спробувати зібрати кошти для проектів, які вони підтримували. Але мало-помалу
    ми спробували зорієнтувати платформу в іншу сторону з тим, щоб вона стала доступною кожному, оскільки не кожен хоче бігти, але всі мають день народження. Так ми
    зуміли залучити до збору коштів більше людей, незалежно від того чи займаються
    вони спортом або ні. Вирішили активізувати свою роботу в цьому році і тому
    що помітили зменшення кількості охочих подарувати свій день народження. Ми зрозуміли,
    що без додаткової кампанії буде важче зібрати кошти та перейшли до
    рішучих дій. Вже є відчутні результати. Кілька днів тому я побачив, що в минулому
    році ми зібрали десь близько 50 тисяч леїв цим методом збору коштів, а від початку
    цього року вже маємо 170 тисяч лей, що робить нас дуже щасливими. Люди
    зрозуміли наш заклик і відмовляються від подарунків.»





    Цього року до кампанії,
    організованої Galantom.ro приєдналися зірки радіо і телебачення та відомі співаки,
    які не тільки допомогли в утвердженні кампанії, а й подарували свій день
    народження, ставши прикладом для інших. Ми запитали Габріеля Соломона як можуть
    бажаючі приєднатися до в цієї кампанії: «Ми спробували зробити речі якомога простішим. Кожен
    бажаючий має зайти на galantom.ro/daruiesteziuata і зможуть отримати всю необхідну інформацію про
    кампанію, про те, як може зробити свою сторінку, які проекти може підтримати,
    тому що не всі мають конкретний проект. Там є проекти згруповані за
    категоріями: освіта, охорона здоров’я, охорона навколишнього середовища. Вони
    можуть вибрати проект, який вже існує на платформі або можуть запропонувати інший.
    Після створення власної сторінки, з ними зв’яжуться представники організації, яку
    вони вирішили підтримати і нададуть всю інформацію про проект і про спосіб
    збору коштів: як поширити інформацію про свою сторінку, як відправити друзям
    повідомлення про те, що в цьому році вони не хочуть подарунків заради благодійної справи, в тому числі аудіоролик для просування своєї сторінки.»




    Урок Galantom може бути освоєний будь-ким, – розповів наш
    співрозмовник, який 9 вересня подарував свій день народження. Габріель Соломон:
    «Я підтримав упродовж часу чимало проектів в галузі охорони здоров’я або захисту
    дітей, освіти і навколишнього середовища, але протягом останніх двох років я вирішив
    подарувати свій день народження на користь спортивних проектів, тому що ця
    сфера мені до душі і, я думаю, що вона потребує більшої підтримки. А підтримка
    може прийти від кожного з нас, не треба чекати допомоги мерії або міністерства.
    І ми можемо допомогти. У цьому році я вирішив подарувати свій день народження юному
    спортсмену, а зібрані кошти підуть на його тренування в Португалії навесні. Це
    дуже важливо, тому що іноді не можна змінити світ чи цілу систему, але можна змінити
    чиєсь життя на краще.»




    І повірте, що є більше
    людей, охочих допомогти, ніж можна собі уявити. Це демонструє досвід Galantom, а на платформі можна знайти всі проекти, які
    були підтримані упродовж часу.

  • Статус неформальних громадських ініціативних груп

    Статус неформальних громадських ініціативних груп






    В останні два-три роки громадянський дух румунів почав
    бути все більш помітним, особливо з появою ініціативних груп. Малі неформальні
    організації, створені пересічними людьми, коагулюють для вирішення конкретних
    проблем. Наприклад група «Ясси люблять липу» була сформована в знак протесту
    проти рішення мерії про вирубування кількох десятків столітніх лип в колишній
    столиці Молдовського князівства і навіть зуміла розробити і почати впровадження
    проекту пересадження цих дерев.




    У Бухаресті, різні райони мають по одному, а то і більше неформальних груп:
    «Ініціатива Фаворит», «Рятуйте Парк Друмул Таберей», «Рятуйте Парк ІОР». Загалом
    на сьогодні в Румунії діють 513 неформальних груп, з яких 48 виникли спонтанно,
    з ініціативи їх членів, а 465 були створені в рамках різних програм з державних
    коштів або з приватних коштів різних організацій. Відповідні дані були
    представлені в доповіді, складеній в рамках проекту «Розвиток потенціалу НУО та
    неформальних груп», проведеному Фондом відкритого суспільства.




    Після того як прокинувся до життя останнім часом, громадянський дух потребує
    подальшого стимулювання, стверджує координатор проекту Марінела Андрей. «Співвідношення
    підтримуваних неформальних груп і спонтанних складає 10 до 1. Головним висновком,
    до якого ми прийшли є те, що спонтанна активація громадян або цивільного духу є
    досить обмеженою, навіть якщо вона вже почала проявлятися і помітна в громадському
    просторі. Більшість із підтримуваних неформальних груп пов’язана з вирішенням
    певної проблеми, як правило, окремої невеликої громади, пов’язаної з інфраструктурою,
    незалежно від того чи йдеться про дороги, мости чи якісь будівлі (дитячі
    садки, школи).»






    Організовуючи різні акції, збираючи підписи для клопотань або вимагаючи
    аудієнцій, деякі з цих груп стають видимими і навіть добиваються зустрічей з
    представниками місцевої влади. Але статус партнера по діалогу органів місцевого
    самоврядування здобувається дуже важко, частково тому, що ці неформальні групи часто
    не мають чітко врегульованого юридичного статусу. Тим не менш, їхні члени не вважають,
    що вирішення цього питання є пріоритетом. Розповідає соціолог Валентин Бурада, один з
    авторів доповіді про «неформальні громадські групи в Румунії». «Основною
    проблемою є не правова або офіційна реєстрація цих груп, а потреба в їх визнанні,
    у тому числі органами державної влади. Думки,
    що були висловлені членами цих неформальних груп підкреслюють те, що наголос
    має бути поставлений на роботі з органами державної влади, а оформлення свого статусу може бути важким процесом,
    який, часто, означає більше проблем, ніж знайдення рішень. Крім того, їх
    визнання владою здійснюється зараз в основному на основі довготривалої історії
    спільних дій членів, їх участі у засіданнях місцевих рад, проведених
    ними різних громадських або вуличних акцій, заходів, завдяки яким групи
    отримують визнання.»





    Ресурсний центр заради громадської участі, одна
    з асоціацій, які підтримують утворення якомога більшої кількості груп
    громадянської ініціативи, не бачить необхідності в подальшому регулюванні, як,
    наприклад, їх внесення мерами або місцевими радами до якихось офіційних списків.
    Чому? Відповідає Синзіана Добре, координатор програм зазначеного центру. «Один
    з висновків доповіді, з яким ми не згодні, є ідея створення процедури
    реєстрації неформальних груп відповідними державними установами. Ця процедура
    буде чимось на кшталт акредитації даною установою. Це означало б необхідність
    реєстрації перед тим як йти в аудієнцію чи вимагати зустрічі з представниками
    місцевої влади. Ми не вважаємо це необхідним. Ми вважаємо, що це буде
    придушувати акції цих груп, тому що їх досвід починається з перших аудієнцій. Зобов’язання
    до реєстрації перш, ніж робити ще один крок, їм не допоможе. Крім того, це може призвести до надмірної бюрократизації процесу переговорів з представниками
    влади з самого початку, процес, що має проходити органічно якомога легше.»





    Водночас були внесені інші пропозиції,
    спрямовані на підвищення ефективності дій неформальних груп. Синзіана Добре
    розповідає. «Вкрай корисними виявилися інші висновки, що припускають надання
    групам можливості вимагати проведення громадських дискусій в рамках закону про прозорість
    в прийнятті рішень. Цим законом передбачено зобов’язання органів місцевої влади
    консультуватися з НУО, перш ніж приймати певні рішення. Було б добре, якби на
    таких консультаціях були присутні й неформальні групи. Іншою проблемою є створення
    приміщень для зустрічей, тому що великою
    проблемою, з якою стикаються члени таких груп є: «а де ми можемо зібратися
    разом?». Вони не можуть зустрічатися лише в кав’ярнях, це може бути надто дорого
    для певних осіб. Крім того, у кав’ярнях завжди багатолюдно і це не найкраще
    місце для планування та обговорення певних дій. Таким чином потрібно створити
    приміщення для зустрічей або спеціальні громадські простори.»





    Одним із головних висновків цього дослідження стало те, що стимулювання
    громадських ініціатив має здійснюватися головним чином за рахунок підвищення
    рівня громадянської обізнаності: люди не будуть боятися говорити з
    представниками влади, коли знатимуть свої права. Валентин Бурада. «Проблеми випливають,
    скоріше, з низького рівня громадської обізнаності та традиції участі в Румунії
    і менше з відсутності законодавства чи правових інструментів, які б могли підтримати
    цю громадянську активність. Є недоліки у застосуванні законодавства про доступ
    громадськості до публічної інформації та про участь громадян у процесі прийняття
    рішень суспільного значення. Неформальні групи відіграють важливу роль в цьому
    відношенні. Були запропоновані такі механізми стимулювання як підвищення рівня
    громадянської обізнаності та збільшення тиску на представників влади, з тим, щоб вони дотримувалися
    чинного законодавства та створювали механізми для реальної участі громадян у
    процесі прийняття рішень.»





    Незважаючи на всі ці недоліки, громадянські ініціативи швидко
    збільшуються за кількістю та інтенсивністю,
    а в подальшому ситуація не може розвиватися інакше ніж по висхідній.

  • Запрошення до «живої» бібліотеки

    Запрошення до «живої» бібліотеки

    Спочатку в бібліотеці було вісім живих «книг», які «читачі» могли прочитати від палітурки до палітурки. Мова йде про «Живу бібліотеку» — журналістський захід, проведений організацією «Я вирішую за себе сам!», першою в Румунії групою громадянської ініціативи осіб із психосоціальними розладами.



    Як у справжній бібліотеці ми взяли по черзі кожну книгу із «Живої бібліотеки», аби дізнатися її історію. Однак на відміну від звичайної бібліотеки, тут, запитання, які виникають під час читання, можна поставити безпосередньо головному герою.



    Кетеліну 37 років. Три роки тому в нього стався перший психотичний епізод, коли він, замкнена людина, став кричати і йому поставили діагноз «параноїдна шизофренія». Раніше він закінчив Національну школу політичних та адміністративних наук, Факультет громадської адміністрації і встиг попрацювати в декількох місцях. Мотто книги, яку він представив у «Живій бібліотеці» звучить так: «Кожен має знайти в собі силу робити те, що вирішив зробити». Чому? «Я такий змалечку: мені вдалося досягнути кожну мету, яку я поставив перед собою, навіть якщо для цього знадобилося докласти значних зусиль. Я був більш замкненим і мав у розпорядженні дуже багато часу. І коли ти один, ти можеш зробити різні речі, наприклад, сплітати пальці рук, як це роблять усі діти. Я можу використовувати й ноги, щоб захопити щось, можу викручувати руки… Щоб навести приклад, коли я мав психотичний приступ, мене зв’язали, але їм не вдалося тримати мене зв’язаним, я сам розв’язувався, як Гудіні.»



    Після психотичного епізоду йому вдалося найнятися тільки охоронцем і він подав сигнал тривоги: «Це ми й робимо: працюємо, працюємо з усіх сил і кажемо, що ми в порядку, п’ємо каву, приймаємо гарячий душ, кожен має свої секрети, моїм є гарячий душ. Найкраще бути розслабленим…»



    Потім ми обрали з бібліотеки Філіпа. Йому 41 рік, він закінчив Юридичний факультет Бухарестського університету, на даний час є співробітником «Active Watch»; працював у пресі, захоплюється літературою, історією й горами. Але лікарі виявили у нього біполярний розлад і з того часу все його життя змінилося: «Я не можу мріяти досягнути те, чого хотів у 19-20 років, це однозначно. Але зараз я більш врівноважений, більш спокійний, я все-таки можу дійти до середини дороги чи навіть далі, це залежить від обставин та від моєї сили волі. Я відчув себе на межі двох світів. Знаходжуся на лінії кордону і можу потрапити в інше місце хіба що через таку роботу як кур’єр, і це мене пригнічує.»



    І тому що вирішив стати однією з «книг», призначених переконати нас зменшити свої упередження по відношенню до людей із прихосоціальними проблемами, Філіп має декілька пропозицій: «На заході роботодавці, які приймають на роботу людей із вадами отримують певні податкові пільги, які існують і тут, але наших роботодавців це не цікавить. Що стосується пропозицій: я б запропонував зробити передачу у центрі «Сходинки», що діє при психічній лікарні ім. Александра Обреджі. Там набагато більше «книг», так можна змінити менталітети. Їх достатньо, я не знаю точно, скільки, тому що декому вдається знайти роботу, вони приходять певний час, потім виписуються, а коли знову зазнають невдачі у суспільстві, повертаються.»



    Андреї 28 років. 4 роки тому, коли вона закінчувала магістратуру з теорії мистецтва, в неї стався серйозний напад депресії. Вона вирішила стати «живою книгою», тому що хоче посприяти кращому розумінню людей з психосоціальними проблемами. Ось її історія: «Зненацька мій розум відмовився зі мною співпрацювати. Я вирішила повністю відійти, самоізолюватися, почекати, поки пройде той період, яким я не могла керувати жодним чином сама, я була госпіталізована. Все повернулося до нормального стану речей після досить тривалого періоду і я спробувала продовжити своє життя, звідки його залишила. Це було дещо обманливим. Я почала залучатися до досить великих проектів, які, на жаль, провалилися, і які знову привели мене в той чорний період мого життя, до якого я вже знала, як треба підходити. Я вже не так панікувала, почекала, поки він пройде і знову повернулася до нормального життя. Зараз намагаюся зробити якомога краще те, що роблю. Окрім цього проекту з «Active Watch» я працюю зі своєю сестрою в її керамічній майстерні.»



    Кармен 24 роки, вона випускниця Факультету звязків з громадськістю та комунікацій. Зараз вона управляє артистичними проектами в одній неурядовій організації, але рік тому її діагностували уніполярною депресією. Першими ознаками були труднощі в здійсненні абсолютно звичайних і легких для всіх нас речей: «Мені надзвичайно важко піднятися з ліжка, взути капці, тож мені лекше не вставати зовсім. З часом я змогла говорити про свою проблему, змогла сказати своїм батькам та колегам по роботі, що маю проблеми. Вони були відкритими і прийняли мене такою, але були й люди, які запитали мене, чи дійсно мені це потрібне, чи не турбуюсь я більше, ніж потрібно.»



    Кармен є «живою книгою» і хоче передати своїм «читачам» наступне: «Не я зараз вперше говорю про депресію, про це йшлося в багатьох книгах. Це твори мистецтва, на цю тему були написані надзвичайні книги. Я вирішила відкритися, спробувати розбити існуючі табу і в цей момент саме це роблю. Мені дуже допомогла одна книга, яку я нещодавно знайшла — «Демон полуденний. Анатомія депресії» Ендрю Соломона. Ця книга справді відкрила мені очі.»



    Час нашого читання у «живій бібліотеці» добінає кіця, проте ми й надалі повинні бути уважними до змісту інших непрочитаних «живих книг».