Сьогодні ми запрошуємо вас на захід Румунії, точніше у Тімішоару,
мультикультурне та поліетнічне місто, з
надзвичайно багатою історією. Ми розкажемо про його
основні туристичні принади та дізнаємось про деякі меншини,
які живуть у ньому.
Щоб краще зрозуміти сьогодення, ми повинні знати
минуле. Таким чином, приблизно в 1700 році до Тімішоари та її околиць були
привезені переселенці, особливо з німецьких регіонів Європи, – розповідає представниця
місцевого туристично-інформаційного центру Лучія Соломон. «Вони жили переважно усередині
фортеці Тімішоара. Більшість румунського населення мешкала в селах та
передмістях. Перебуваючи в районі з сильним угорським та сербським впливами,
Тімішоара стало містом, в якому люди різних національностей завжди дуже добре
розуміли одне одного. Таким чином тут завжди панувала атмосфера толерантності,
взаєморозуміння та взаємоповаги. Крім румунів, німців, угорців, сербів, євреїв,
у той період, тобто у XVIII ст., тут оселилися
й чехи та
словаки, які досі живуть у Тімішоарі. Зокрема в католицьких церквах богослужіння
досі відправляються всіма цими мовами. Діти з різних сімей жили на одній вулиці
і часто граючись, вони говорили спільною мовою, поєднуючи слова різних мов. Гарний
настрій був всюдисущим.»
І ці етнічні групи принесли із собою традиції та
звичаї, які люди переймали одне від одного, – каже Лучія Соломон. «Це також
вплинуло на розвиток міста. Усе найкраще завжди передавалося з покоління в
покоління, це вплинуло на тутешню міжкультурність. У нас є кілька особливих тематичних
фестивалів: Фестиваль етносів, який проходить у червні кожного року в музеї банатського
села. Так само у центрі міста організовуються Дні тімішоарських меншин. Центральними
вулицями міста проходить марш-парад народних костюми, у спеціально облаштованих
павільйонах представляють традиційні страви, а на сценах колективи художньої
самодіяльності товариств національних меншин презентують свої пісні і танці.
Кожна етнічна група може представити все тільки найкраще.»
Огнян Крістіч, голова Союзу сербів Румунії, каже,
що Банат є поліетнічним, багатокультурним та багатоконфесійним географічним ареалом.
«Ми, серби, живемо у мирі і злагоді з іншими меншинами, а Банат славиться
гармонією співіснування. Я не кажу про толерантність, тому що ми не терпимо одне одного, а живемо разом. Більшість сербів у Румунії проживає в історичному
Банаті, у чотирьох повітах: Арад, Тіміш, Караш Северін і Мехедінць. За даними
останнього перепису населення сербська меншина налічує 18500 осіб. За 20 років
від створення наша організація веде боротьбу за збереження національної
самобутності за допомогою культурної, релігійної та освітньої діяльності. Під
егідою Союзу сербів Румунії діють 22 народні та мистецькі колективи. У нас є
три аматорські театри, а крім культурної діяльності ми створили
науково-дослідний центр сербської культури в Румунії. Це незалежна установа, що
проводить культурні, соціологічні та лінгвістичні дослідження. Усі наукові
праці публікуються у журналі, нещодавно вийшов його п’ятий номер і він вже
продемонстрував свою авторитетність і наукову цінність.»
У Тімішоарі діє й єдиний у Румунії загальноосвітній навчальний заклад з сербською мовою викладання – Теоретичний ліцей ім. Досітея
Обрадовича. Навчальний заклад носить ім’я просвітника Досітея Обрадовича, який народився
у Тіміському повіті. У 1808 році він створив у Сербії «Велику школу», а в 1811
році став першим сербським міністром освіти.
Нашим наступним гідом уявною екскурсією містом
Тімішоара є Йоан Фернбах, голова банатської філії Німецького демократичного
форуму Румунії. «Особливим туристичним об’єктом, що обов’язково слід відвідати є
собор Марії Радни поблизу Ліпови. Це Мала Базиліка, яка отримала найвищий
титул, що надається католицьким церквам від Папи Римського Івана Павла II-го. Собор
був побудований близько 400 років тому і є винятковим. Звичайно, є й інші
прекрасні місця, навіть у Тімішоарі, як наприклад площа Унірій. Тут знаходиться
знаменитий Кафедральний собор, один з найбільш представницьких храмів Банату,
що є осередком нашого єпископа. Тому він і називається кафедральним собором.
Площа Унірій – одне з небагатьох місць в Європі, де діють два єпископи. Йдеться
про римо-католицького єпископа та православного єпископа, адже поруч
знаходиться й Сербський православний собор.»
Площа Унірій найстаріша в Тімішоарі, і тут можна
помилуватися низкою барокових будівель. Упродовж часу вона також називалася
Hauptplatz, Головна площа, Domplatz, площа Кафедрального
собору. Тут можна побачити унікальний об’єкт – фонтан мінеральної води, що працює
з 1894 року. Голова банатської філії Німецького демократичного форуму Румунії Йоан
Фернбах розповідає й про інші туристичні місця. «У Джимболії, де народився видатний
швабський художник є однойменний музей. Потім я б рекомендував вам поїхати до
Ленаугейму, де народився великий поет і романіст Ніколас Ленау. Це чудове
місце. Там також є музей ляльок, одягнених у народні костюми швабів. У кожному швабському
селі, як відомо відзначалося храмове свято Кірхвейг і в кожному населеному
пункті молодь мала різні народні костюми. Ви не знайдете сіл, де народні костюми
однакові. Вони мають щось спільне, але й щось специфічне, що їх відрізняє. Я б
також рекомендував Синніколау Маре, місто на кордоні з Угорщиною, в якому
народився великий угорський композитор Бела Барток, де можна побачити ще одну
сильну німецьку громаду, де добре збереглися наші традиції. Нещодавно відбулося
німецьке свято День подяки за плоди землі – Erntedankfest. На жаль, у
Шарлоттенбурзі живе лише один німець. Саме він б’є у дзвони щодня о 12.00 та
18.00 год. Шарлоттенбург – це єдине в світі село, що має форму кола, у центрі
якого розміщена церква.»
У 2021
році Тімішоара стане культурною столицею Європи. Це друге румунське місто, що
здобуло відповідний статус після Сібіу в 2007 році. Наостанок слід сказати, що
ця рубрика була записана за підтримки Департаменту з питань етнічних відносин,
що діє при румунському уряді.
