Tag: оборонна система

  • Підтримка НАТО для України

    Підтримка НАТО для України

    На своєму ювілейному саміті у Вашингтоні, НАТО вирішило продовжити процес інтеграції української армії і надати їй підтримку в розмірі 40 млрд євро протягом наступного року. Паралельно триває передача винищувачів F-16 з Данії та Нідерландів, про які давно просив Київ. Україна також отримає п’ять нових оборонних систем Patriot, наданих Сполученими Штатами, Німеччиною, Італією, Нідерландами, Румунією та Італією. Вони допоможуть захистити українські міста, цивільне населення та військовослужбовців. Також було оголошено про створення місії сприяння безпеці та навчання в Україні (NSATU) для координації поставок військового обладнання і тренувань для колишньої радянської республіки країнами-членами і партнерами Альянсу, а також нового тренувального центру в Польщі.

    Підсумкова декларація саміту, ухвалена лідерами країн-членів Альянсу, про те, що шлях України до НАТО є “незворотнім”, свідчить про прихильність Альянсу до вступу цієї країни, заявив Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. “Майбутнє України – в НАТО. Україна стає все більш оперативно сумісною і політично інтегрованою з Альянсом. Ми вітаємо конкретний прогрес, якого Україна досягла після Вільнюського саміту щодо необхідних демократичних, економічних і безпекових реформ. Оскільки Україна продовжує цю життєво важливу роботу, ми продовжуватимемо підтримувати її на незворотному шляху до повної євроатлантичної інтеграції, що включає членство в НАТО”, – йдеться у підсумковій заяві щодо України.

    Президент Румунії Клаус Йоганніс також закликав у Вашингтоні посилити підтримку Києва у його війні з Росією і підтримав підтвердження незворотності трансатлантичного курсу України. Він сказав, що зараз ведуться переговори про заміну подарованої нашою країною Україні оборонної системи Patriot. Румунія хоче отримати в обмін систему Patriot, пояснив глава румунської держави. Президент уточнив, що наразі тривають переговори з американськими партнерами і що вже досягнуто певного прогресу.

    Клаус Йоганніс: “У ВРНО кілька днів тому ми детально обговорили це питання і дали доручення Міністерству оборони, ми ведемо переговори, і наше бажання – отримати в обмін іншу систему Patriot. Звичайно, не завтра, але у відносно близькому майбутньому. Але для компенсації відсутності тієї системи, яку ми даємо України зараз, я вірю, що ми також зможемо отримати системи, які будуть поставлені швидше і забезпечать краще спостереження за національним повітряним простором”.

    Президент Румунії також згадав про допомогу, яку союзники надають Україні, і підкреслив, що приблизно половина обіцяних боєприпасів була поставлена, а це небагато. На його думку, Києву потрібно й надалі допомагати, щоб не зазнати поразки у війні з Москвою. На думку експертів, без НАТО, яке надає майже всю військову підтримку, Україна ризикує зазнати поразки на полі бою.

  • Фортеця Єнісала

    Фортеця Єнісала

    Фортеця Єнісала, Єні-Сале або Гераклея, як її називали протягом багатьох років, є найбільш відвідуваною фортецею на півночі Добруджі, особливим туристичним об’єктом. Руїни середньовічної фортеці розташовані на вапняковому пагорбі, якого також називають Жирним пагорбом, з якого відкривається вид на район озер Разім і Бабадаг, приблизно за 2 км від н.п.Єнісала. Краєвиди, які відкриваються перед нами біля підніжжя руїн фортеці, вражаючі, так що згори ми можемо милуватися пагорбами заповідника Єнісала, а також озерами Разім і Бабадаг, а на заході нам пропонується казковий ландшафт.

    Старе поселення з давніх часів, нинішня фортеця була перебудована у військових цілях у другій половині 14 століття генуезцями, яких цікавила територія навколо гирл Дунаю. У ті часи фортеця була розташована на березі Чорного моря, а озеро Разім утворилося пізніше в результаті формування піщаних гряд, що відокремлювали озеро від моря. Після утворення Разімського озера фортеця була покинута. З 1347 року фортеця належала деспотату Добруджі, а в 1397-1418 роках, під час правління Мірчі Старшого, фортеця була частиною оборонної системи Волощини.Після завоювання Добруджі османами (1419-1420) у фортеці розміщувався військовий гарнізон, останнім османським комендантом фортеці був Евлі Челебі, про якого згадують у середньовічних документах у 1651 році. Пізніше вона була покинута і перетворилася на руїни. У 1741 році близько 1600 сімей липован оселилися в навколишніх селах, на додаток до греків, румунів, болгар, татар, турків і черкесів, які вже проживали в цьому районі.

    Місцевість Єнісала в комуні Сарікьой включає в свої географічні межі виняткову археологічну спадщину. Фортеця привертає увагу туристів як розмірами і міцністю стін, так і красою пам’ятки та її стратегічним розташуванням. Позначена подіями минулого і розташована на шляху вітрів, фортеця є у наші дні особливим туристичним місцем Добруджі.

    Залежно від історичного періоду, фортеця також називалася Гераклея (грецька назва), Гераклія, Еракрі-Кіпей, Єні-Сале (турецька назва). В результаті аналізу навігаційних карт XIII-XV ст., дослідники визначили, що місце розташування середньовічної фортеці Єнісала, носило назву Бабола або Пампуло. З іншого боку, на австрійській карті, складеній Ігнатіусом Альбрехтом в останній чверті 18 століття, згадується назва Еракрі-Купей. Сьогодні вона називається Єнісала, що є адаптацією слів Єні-Сале, що в перекладі з турецької означає Новий ярмарок (село).  До фортеці були внесені численні зміни. Зазвичай такі споруди мають по вежі на кожному куті, але у випадку фортеці Єнісала залишилася лише одна вежа – над головними воротами. Матеріали, виявлені під час археологічних досліджень, а особливо візантійські, генуезькі, татарські, молдовські, волоські та турецькі монети, свідчать про військову, політичну, адміністративну та економічну роль, яку відігравала вона. Перші археологічні дослідження на її території були проведені Григорієм Авакяном у 1939 році. У 1963-1964 роках двоє інших археологів відновили дослідження і виявили сліди поселення ранньої залізної доби. Вони також знайшли кілька середньовічних житлових комплексів і ще іншу огорожу, вилучену з оборонної системи, розташовану на краю більш пологого схилу території, в основі якої знаходилося фортечне кладовище. Середньовічне поселення на “Жирній горі” перекриває перший рівень раннього залізного віку (бабадагська культура). Однак були знайдені також фрагменти кераміки, що відносяться до римської епохи.

    Частково збережені оборонні стіни, вежі та контрфорси укріплення дозволили реконструювати первісний вигляд пам’ятки. З південного сходу і сходу її захищали масивні 3-метрові стіни, що колись сягали 6-7 м заввишки, та багатокутні шестигранні вежі, регулярно розташовані по периметру оборонної стіни. З півночі-північного сходу масивна стіна продовжується двома квадратними вежами, а на заході остання частина двору, що проходить вздовж краю оборонної стіни, підтримується величезним бастіоном. Ті, хто прибуває до фортеці, можуть побачити колишню цистерну середньовічної фортеці, прикріплену до південно-східної стіни. Монетарний інвентар охоплює тривалий період часу, від римської епохи до 18 століття. Серед керамічних знахідок особливу цінність для історичної інтерпретації має глазурована кераміка з монограмами.

    Звідки б ви не приїхали – з Бабадагу, Сарікьой чи Селчіуари – всі дороги ведуть до фортеці Єнісала. Якщо ви приїдете туди в понеділок, ви не зможете потрапити до фортеці, але зможете милуватися нею у всій її красі, особливо у світлі заходу сонця.