Tag: окупація

  • План Z

    План Z

    Окуповані після 1945 року та з нав’язаними комуністичними партійними режимами країни Центральної та Східної Європи практично не мали стратегії національної оборони, перебуваючи на милості Радянського Союзу, який не вагався окупувати Угорщину в 1956 році та Чехословаччину в 1968 році та усунути тамтешнє  реформістське керівництво. Під загрозою радянської агресії Румунія, яка засудила вторгнення в Чехословаччину, намагалася розробити план свого захисту. Після 1968 року румунський лідер Ніколає Чаушеску розробив військову доктрину «загальнонародної війни» для оборони. Генерал Нягу Косма працював в інформаційних структурах до 1989 року.

    У 2002 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення він розповів про те, що після 1989 року в пресі називали «План Z». Нягу Косма хотів сказати, що спочатку план був розроблений відповідно до логіки будь-якої національної стратегії безпеки: «Було багато дискусій щодо дислокації держави, керівництва військовими діями і, відповідно, верховного головнокомандувача. Дехто каже, що Чаушеску через боягузтво хотів втекти за будь-яку ціну і створив для нього та його родини спеціальну структуру, щоб сховатися зі шляху загарбника та врятувати себе. Я хочу відповісти вам конкретними даними, що евакуація Чаушеску була частиною правил війни, він був верховним головнокомандувачем армії. У будь-якій армії й в будь-якій країні командувач та командування повинні мати місце для відступу, якщо в одному місці не вийде, буде друге місце і так далі».

    План Z під назвою Rovine IS 70 був покликаний забезпечити існування румунської держави в екстремальних умовах. Нягу Косма: «План отримав кодову назву Rovine IS 70, а після грудня 89-го преса називала його Планом Z. План «Rovine IS 70» передбачав, що він мав бути реалізований, коли після акту агресії проти румунської держави виникне неминуча небезпека тимчасової окупації столиці та частини території. Це ускладнило б або навіть унеможливило б керівництво боротьбою опору всього народу з однієї штаб-квартири, де знаходилося командування. План передбачав, як вивести керівника з будівлі Центрального комітету. І ось як Ніколає Чаушеску мав бути виведений зі штаб-квартири Центрального комітету через тунель, що з’єднує будівлю Центрального комітету з колишнім Королівським палацом, який розміщений навпроти.»

    План передбачав, серед іншого, у разі радянського вторгнення та окупації, партизанську війну, диверсії, відведення армії до кордону з Югославією та захисту Чаушеску та керівництва армії. Розроблений у 8 точках, він вдосконалювався роками. Нягу Косма подає деталі: «Засоби радіозв’язку і станція телебачення вже працювали. Також були готові до дій диверсійні групи, деякі вже були розміщені на місці. Щодо оборони командування та верховного командувача були вжиті наступні заходи: Перше: виведення Чаушеску зі штабу Центрального комітету Румунської комуністичної партії, якщо він мав потрапити в оточення. Це був перший пункт у плані, як ми виведемо його зі штабу Центрального комітету. Друге: побудувати невеликий дозиметр для контролю ядерної радіації в Інституті атомної фізики в Магуреле. Третє: вивчити шляхи доріг на південь від Південних Карпат для використання ними на випадок поспішного відступу. Четверте: для всіх перевалів у Карпати потрібно було зробити таку ж операцію. П’яте: встановити місце дислокації деяких установ і штабів і шляхи проїзду до кожного нового закладу. Шосте: створення змішаних комісій у складі міністра транспорту, керівника організаційного відділу Центрального комітету Румунської комуністичної партії, транспортних спеціалістів для вивчення та представлення пропозицій щодо оптимізації залізничного та автомобільного сполучення з Бухареста до Тімішоари. Сьоме: документи з архіву Секурітаті були мікрофільмовані, їх було легко транспортувати та ховати, щоб не потрапити до рук окупантів. Восьме: зміна коду держави.»

    Але зростаюча непопулярність режиму, жорсткість керівництва та цинізм подружжя Чаушеску призвели до того, що «План Z» був персоналізований і втратив свою мету. У 1989 році план національного опору, який також передбачав захист Чаушеску, був марним. Я запитав Нягу Косму, чому «План Z» не спрацював у 1989 році? Ось, що він відповів: «Він не спрацювало, тому що не було людей, які б його застосували.  У 1968 році були люди, які застосовували це до жертви. В 1989 році вже ніхто не хотів виконувати план, навіть одна людина. Серед офіцерів охорони було, не знаю, скільки, принаймні теоретичних спроб знищити Чаушеску. Вони були там, бачили, що відбувається. Тому «План Z», чи як його зрештою назвали, більше не реалізовували. Не було кому та ніхто не хотів його застосовувати.»

     

    Відмова від плану Z і від подружжя Чаушеску в грудні 1989 року стала першим важливим кроком для порятунку Румунії. І державна безпека повернулася до того, яким мала бути в нормальному вільному кліматі.

  • Війна проти України після переобрання Путіна

    Війна проти України після переобрання Путіна

    Після нещодавніх так званих виборів у росії Путін залишиться при владі  ще шість років і має всі шанси побити рекорд режиму Сталіна. Швидше за все, у наступний період світ матиме справу з більш агресивним Путіним, який продовжить свою войовничу риторику і може оголосити масштабну мобілізацію. 18 березня він знову з’явився перед російським населенням під час зібрання в центрі Москви на сцені на Красній площі, щоб відсвяткувати десяту річницю незаконної анексії Криму, а також свою перемогу на президентських виборах. Путін почав свою промову з щирих привітань із возз’єднанням Криму і Севастополя з росією. Говорячи про півострів, він сказав, що Крим часто називають «непотоплюваним авіаносцем», додавши, що саме це і навело його на думку сказати про те, що «Крим повернувся в рідну гавань». Згодом очільник Кремля сказав, що Крим – це «стратегічно важлива територія» та «гордість рф». За словами Путіна, жителі окупованих українських територій – і півострова, і Донбасу, нібито давно мріяли про «повернення на батьківщину» і висловили це бажання ще під час «російської весни» 2014 року. При цьому, Путін зазначив, що шлях Донбасу і Новоросії виявився трагічнішим, ніж у Криму.

    Після величезного провалу планів щодо захоплення України узимку 2022 року, Путін вже два роки намагається окупувати весь Донбас. Але людьські втрати та витрати, пов’язані з веденням війни в Україні створюють величезний тиск на російський бюджет, адже третина державних видатків тепер виділяється на війну, що змусило російський уряд вилучити майже 6,5 трильйонів рублів за останні два роки з Фонду національного добробуту. Однак путінський режим не полишає своїх загарбницьких планів. Як повідомив нещодавно міністр оборони росії Сергій Шойгу «до кінця року планується сформувати дві загальновійськові армії і тридцять з’єднань, зокрема чотирнадцять дивізій і шістнадцять бригад».

    За цих умов постає запитання: що буде далі? Москва відправлятиме все більше чоловіків на війну в Україні, шукатиме нові джерела фінансування війни, робитиме нові погрози НАТО та придушуватиме будь-який публічний прояв антивоєнних поглядів в росії? Про це йшлося у програмі Радіо Румунія «Євроатлантика», гостями якої були, колишній член Комітету Європейського парламенту з питань безпеки і оборони Віктор Боштінару та генерал-майор у відставці Дан Греку.

    Говорячи про так-звані вибори в росії Віктор Боштінару наголосив, що Путін забезпечив собі новий термін за сценарієм, розробленим за радянськими підручниками.  «Путіну вдалося створити одіозну комбінацію радянських і царських підручників, адже і терор, і дискреційне здійснення влади так чи інакше виходять за межі, які радянська влада надавала своїм лідерам.  Що чекає на нас попереду? Усе просто: я переконаний, що цей новий термін буде продовженням каденції, яка щойно закінчилася, тому що вторгнення і окупація Криму, а також війна проти України продовжуватимуть мати наслідки як на міжнародному рівні, з точки зору геополітичних відносин між росією та іншими акторами на планеті, так і з точки зору економічної та соціальної ситуації в російській федерації, принаймні в середньостроковій перспективі, якщо ми подивимося на те, як розвивалися події в Україні останнім часом і на подальші тенденції.»

    Говорячи про найбільш імовірне продовження агресивної риторики  російського диктатора щодо України генерал-майор у відставці Дан Греку наголосив на змісті його останніх виступів «Я хотів би привернути увагу до трьох виступів російського президента: у неділю ввечері, одразу після оголошення часткових результатів, у понеділок на Красній площі, а також на засіданні колегії ФСБ, колишнього КДБ, виразником якого він, по суті, є. Тому що у всіх цих трьох виступах він дуже чітко дав зрозуміти, що так звана «спеціальна військова операція», як в рф називають війну проти України, розв’язану в лютому 2022 року, не досягла своїх цілей, але що в його думках і в його бажанні вона продовжуватиметься. І при цьому він вперше за досить тривалий час знову згадав Новоросію.» Дан Греку зазначив, що Путін дійсно дуже мріє про гегемонію, йому це не вдасться, але він цього прагне і, з огляду на це, російський лідер продовжуватиме створювати серйозні проблеми з безпекою у регіоні та в світі загалом.

    Незважаючи на авторитарність путінського режиму, історія свідчить, що жоден авторитарний режим не є вічним, а нещодавній теракт у Підмосков’ї показав серйозні проблеми Кремля, який втрачає довіру населення країни. Чи будуть росіяни і надалі миритися з цими репресіями силовиків і втратами у війні в Україні? Віктор Боштінару: «Якщо за часів Горбачова наслідки війни в Афганістані призвели до виведення радянських військ з Афганістану через неймовірні витрати на війні і невдачі в боях з талібами, то зараз умови початку горбачовської перебудови і політичної відлиги часів «гласності» виглядають як ідеальний світ у порівнянні з путінською дійсністю 2024 року. Нічого не зміниться на краще. Репресії будуть правилом, а не винятком. Не буде місця для інакомислення. Не буде можливості для протестних рухів, лише поодинокі ядра, які будуть знищуватися з легкістю і жорстокістю, властивою російським або радянським силовим структурам.»

    Водночас колишній депутат Європарламенту Віктор Боштінару каже, що західний світ нарешті зрозумів, що у відносинах з росією немає місця ілюзіям, усвідомив цю жахливу реальність, яка називається диктатурою і жорстокістю путінського режиму, що перебуває, мабуть, у біологічному завершенні свого циклу.  «Захід повинен створити усі можливі системи захисту і я радий і вітаю той факт, що в Румунії буде побудована велика база НАТО в Когелнічану, яка стане найбільшою в Європі, тому що єдине, що росія, схоже, поважає сьогодні – це силу. У Заходу більше немає місця для найменших ілюзій щодо росії, з якою можна вести переговори. Але, в той же час, я не належу до табору панікерів, які стверджують, що завтра або на горизонті нас чекає російський наступ на НАТО або низку країн НАТО. Навіть якщо росія здійснить напад на одну країну НАТО, вона воюватиме зі всім НАТО. Це стаття 5, в якій немає місця для інтерпретації. Я переконаний, що й Трамп не піддасться спокусі інтерпретувати цю статтю, якщо повернеться на посаду президента Сполучених Штатів. А, з іншого боку, Європа повинна бути дуже серйозно підготовлена, в тому числі шляхом створення умов для переходу на «воєнні рейки», тому що те, що ми маємо сьогодні, з точки зору промислового потенціалу для підтримки військових зусиль в середньостроковій та довгостроковій перспективах, є далеко недостатнім.»

    В ЄС також розглядають можливість створення посади Комісара ЄС з питань оборони, який контролюватиме промислові аспекти оборонної політики блоку. Крім цього вже до саміту НАТО у Вашингтоні в липні, країни альянсу можуть домовитися про введення системи «військового Шенгену», яка забезпечить швидкий і вільний рух військових конвоїв із заходу на схід, з півночі на південь і навпаки. Цей план включає, також, проєкти з розширення та зміцнення європейської транспортної інфраструктури, включаючи автомобільні та залізничні дороги, мости, тунелі, порти та аеропорти, щоб якомога більше магістралей могли бути використані для доставки важкої та великогабаритної техніки, з тим, щоб  кремлівський диктатор навіть не допустив думки про наступальні дії.

    Але й росія не втрачає часу і постійно вдосконалює свої методи пропаганди, як усередині країни так і за її межами, веде потужну інформаційну війну проти України та проти колективного Заходу, – каже колишній депутат Віктор Боштінару. «Пропаганда фактично стане єдиним продуктом офіційної політики Кремля, тому що, з одного боку, їй доведеться продавати росіянам пропагандистську упаковку, і тому Путін, ймовірно, підніме славну радянську пропаганду на абсолютно новий рівень, адже його пропаганда містить достатньо нацистських елементів. Тож з цього жахливого гібриду, у два етапи, народиться нова реальність, яка в епоху штучного інтелекту, фейкових новин і гібридної війни буде практично єдиною політикою Москви. І в міжнародних відносинах ми побачимо вірулентність російської пропаганди, в тому числі в кампаніях, на кшталт нещодавніх вправ з румунським скарбом, з посиланням на Республіку Молдова, з посиланням на те, скільки, нібито, ми повинні компенсувати Радянському Союзу, забуваючи про Угоду про перемир’я, укладену 1944 року в Москві і про мирні домовленості після Другої світової війни. Тож пропаганда буде єдиним плюсом, який продаватиме Путін, у тому числі для того, щоб тримати під контролем  і купувати ілюзії внутрішньої аудиторії.»

    Отже, чого чекати світу від нового 6-річного президентського терміну Володимира Путіна? Відповідає генерал-майор у відставці Дан Греку. «Я очікую, що він продовжить свої наступальні дії в Україні, намагатиметься дестабілізувати все навколо себе і що не підкоряються йому, в лапках, там, де він не може нав’язати своїх лідерів, як це було колись в Україні, як він це зробив у Придністров’ї, Абхазії та на інших територіях, тому що, зрештою, це справжня мрія нового «царя» в Кремлі. Я не очікую нічого доброго від російської федерації, так само, як і не очікую якоїсь великої агресії проти НАТО, тому що у неї немає таких ресурсів. Але для того, щоб дестабілізувати нас, і коли я кажу дестабілізувати нас, я маю на увазі нас як державу, і я також маю на увазі наших союзників, російська федерація не припинить своїх дій, тому що, на жаль, вона показала себе досить «професійною» в цій сфері.»

  • Суперечка довкола промови Володимира Зеленського

    Суперечка довкола промови Володимира Зеленського










    Нещодавня промова президента України Володимира Зеленського викликала шквал обурення в румунському суспільстві. Особливо
    гостро на слова українського президента відреагували користувачі соцмереж та
    ЗМІ. 23 січня чимало румунських публікацій вийшли
    із заголовками про те, що Володимир Зеленський звинуватив Румунію в окупації
    Північної Буковини у 1918 році. Проте більшість провідних румунських експертів сходиться на думці, що не варто занадто гостро реагувати на слова українського президента, оскільки промова Зеленського була орієнтована на внутрішню аудиторію, а основний її меседж – необхідність національної єдності у непростий для України час.






    Помилка перекладу




    У своєму виступі до Дня Соборності України
    Володимир Зеленський заявив, серед іншого, що у 1918 році «більшість території
    Галичини зайняли польські війська, північну Буковину – румуни, а Закарпаття
    відійшло до Чехословаччини». Але в англійському перекладі цієї частини промови
    працівники Офісу Президента використали не слово «зайняли» (taken), а
    «окупували» (occupied), тобто захоплений військовим шляхом. Це викликало
    невдоволення, оскільки Північна Буковина офіційно відійшла до складу Румунії відповідно
    до міжнародних договорів Версальської системи післявоєнного облаштування Європи.
    Тому слово «окупація» вважається в Румунії недоречним.





    Думки румунських політологів




    Проте більшість провідних румунських експертів сходиться на
    думці, що не варто занадто гостро реагувати на слова українського президента,
    оскільки промова Зеленського була орієнтована на внутрішню аудиторію, а
    основний її меседж – необхідність національної єдності у непростий для
    України час.






    Експерт у сфері міжнародних відносин Юліан Кіфу на своїй сторінці у Facebook закликав до
    обережності в коментарях: «Я б поставився з особливою обережністю до питання із
    заявою українського президента Зеленського. Роз’яснення потрібні, нікому не
    зашкодить звернутись до книг з історії – і не болить, повірте мені, навіть якщо
    це президент. Але підрив 6-річної реконструкції відносин, початої після 2014
    року, в тому числі на передовій на Донбасі, повинен мати сильнішу та більш
    раціональну мотивацію»
    , – вважає Юліан Кіфу.




    Київ робить помилку, коли дозволяє віднести себе створеною Москвою хвилею
    історичного ревізіонізму, а нещодавня заява президента України Володимира
    Зеленського вписується в цю парадигму,
    – вважає директор Інституту політичних
    наук та міжнародних відносин Румунської академії Дан Дангачу, який додав, що
    Україна може стати на прокладений Росією шлях переписування історії. В коментарі
    публікації Universul.net Дан Дунгачу сказав, що Україна такими заявами «допускає історичну помилку»,
    тим більше, що ні історія, ні сьогодення не виправдовують таке ставлення до
    правильного сусіда, як Румунія. «Я сподіваюсь, що це не стане політикою, а
    залишиться лише прикрим непорозумінням»,
    – сказав Дан Дунгачу.


    Румунський аналітик з питань безпеки,
    колишній радник президента Румунії Юліан Фота радить не роздмухувати ситуацію:
    «Не треба грати на руку
    Росії перебільшуючи значення заяви. Таку історію викладали у всьому СРСР, це
    дійсно обурливо. Це не антирумунська заява, коли у ній згадуються також Чехія
    чи Польща. Так консолідується Україна як держава, включно й за допомогою таких
    історичних антитез. Це декларація внутрішнього характеру у складний для українського
    президента момент. Очевидно, мій заклик не буде почутий, наші ЗМІ не упустять
    нагоди знову перетворитися на резонансну скриньку проросійських інтересів.
    Інакше ми б не були патріотами! У таких питаннях Румунія, її чиновники або ЗМІ,
    повинна проявляти мудрість та розуміння!»
    – написав Юліан Фота на своїй сторінці
    у Facebook


    Колишній міністр закордонних справ Крістіан Дяконеску в коментарі
    телеканалу B1 наголосив на необхідності подальшого підтримання румунсько-українських
    відносин, «які рухаються у напрямку добросусідства» і на посиленні співпраці в
    регіоні, оскільки ця зона є максимально складною з точки зору безпеки. «На мою
    думку коментарі тут зайві. Це твердження мені здається трохи дивним, принаймні
    не натхненним, враховуючи історичний контекст. Ця заява заснована на неправді щодо
    трактування певних моментів у минулому, а також, враховуючи безпековий контекст,
    в якому зараз перебуває Україна. Українській державі потрібні не суперечливі
    питання у відносинах з сусідами, а певний рівень довіри та серйозності. Я
    думаю, що в цей момент Київ повинен більш раціонально дивитися на те, як він ставиться
    до сусідніх держав, особливо з точки зору серйозних проблем безпеки. Я твердо
    переконаний, що Україні потрібні друзі в регіоні, особливо такі, які можуть в
    тій чи іншій формі з євроатлантичної точки зору впливати на безпеку в регіоні,
    а також в Україні»
    , – сказав ексміністр Крістіан Дяконеску.





    Реакція МЗС Румунії та уточнення посла України




    І МЗС Румунії продемонструвало зважену реакцію. Державний
    секретар румунського зовнішньополітичного відомства Дан Некулеєску, у четвер,
    23 січня, під час зустрічі з послом України в Румунії щодо двосторонньої
    взаємодії попросив роз’яснити посилання на Румунію у нещодавньому публічному
    виступі Президента України Володимира Зеленського, висловивши своє здивування
    та наголосивши на необхідності правильного розуміння історії.




    Того ж дня Посол України в Румунії Олександр Баньков на
    своїй сторінці у Facebook пояснив, що йдеться про неточний переклад слів
    президента України.


    «Дійсно, мова йде про офіційний переклад, але
    він є лише перекладом і не змінює оригінальний текст. Ті, хто хоче, можуть
    просто перевірити оригінальне відео»
    , – зазначив Баньков, підкресливши, що на
    сайті ОПУ слово, «occupied» вже замінили словом «taken». «Історичний контекст наприкінці
    1918 року з розпадом Австро-Угорської імперії та національними рухами в її
    колишніх провінціях створив ситуацію, коли ці історичні провінції більше не
    мали міжнародно визнаного суверенітету, тому їх поглинання іншими сусідніми
    державами не можна вважати «окупацією»
    , – написав посол. «Президент Зеленський торкнувся
    відомих історичних подій 1918-1919 років з єдиною метою – продемонструвати необхідність
    національної єдності для зміцнення української держави, яка в той історичний
    момент втратила шанс на суверенітет і незалежність, але досі продовжує свою
    боротьбу проти російської агресії. Тому твердження про те, що президент
    Зеленський підтримує агресивний ревізіонізм у путніському стилі є результатом
    неправильних тлумачень,
    » – наголосив український дипломат. «Щиро шкодую про цю
    неприємну ситуацію, але зрештою вона є результатом неправильного перекладу та
    безпідставних інтерпретацій. Я переконаний, що Румунія та Україна повинні
    поглиблювати свою співпрацю задля стабільності та процвітання як наших країн,
    так і всього регіону, а краще спілкування та уникнення тлумачень та
    безпідставних висновків підтримають наші дипломатичні зусилля,»
    – додав посол
    Олександр Баньков.

  • 3 травня 2017 року

    ЗЛОЧИННІСТЬ – Слідчі та прокурори Управління
    по боротьбі з організованою злочинністю і тероризмом сьогодні провели обшуки в
    офісних приміщеннях Національного товариства залізничних вантажних перевезень
    ЧФР Марфе у Бухаресті та кількох повітах Румунії. Прокурори повідомили про
    звинувачення 40 осіб, в тому числі нинішнього і колишнього директорів держкомпанії, які підозрюються в створенні організованого злочинного
    угруповання, розкраданні державного майна в особливо великих розмірах, підробці
    документів та використанні завідомо підроблених документів. За даними
    прокуратури члени угруповання у 2016 році продали на утилізацію майже 2500 вагонів за заниженою вартістю. Слідчі
    стверджують, що різниця між реальною вартістю вагонів і фіктивною була
    перерахована на рахунки компанії з прийому металобрухту. Збиток, заподіяний
    державній компанії «ЧФР Марфе» перевищує 6,3 мільйони євро.




    ЗМІ -
    Використання преси як інструмент пропаганди та занепад якісної журналістики є
    основними особливостями румунських засобів масової інформації упродовж
    останнього року – зазначається у звіті про свободу преси, розробленому неурядовою організацією ActiveWatch. У документі, опублікованому у середу з нагоди
    Всесвітнього дня свободи преси зазначається, що головними проблемами ЗМІ є
    пропаганда, поширення фейкової інформації, дезінформація, погрози і так звані
    «гострі заяви» на адресу журналістів. Професія журналіста, як і раніше
    використовується окремими людьми для залякування, шантажу або зловживання
    впливом, а серйозні порушення етичних і професійних норм невинними телеканалами
    викликали гостру реакцію з боку глядачів і громадянського суспільства. Згідно
    зі звітом, колишнє керівництво суспільного радіо провело агресивну кампанію
    проти законопроекту про поділ функції президента і виконавчого директора
    Румунського радіо. Ця кампанія була санкціонована Національною радою
    телерадіомовлення через відсутність неупередженості у дебатах довкола
    відповідного законопроекту. Крім того, керівник суспільної радіостанції вдався
    до утисків журналістів, які повідомили про порушення редакційної політики і
    видав наказ про створення обов’язкових правил повідомлення про редакційні
    порушення співробітниками установи. Раніше аналогічний звіт, опублікований
    організацією Репортери без кордонів минулого тижня розмістив Румунію на
    46-му місці зі 180 країн у щорічному Всесвітньому індексі свободи преси. У
    цьому році Румунія піднялася на три сходинки у відповідному рейтингу, в
    порівнянні з минулим роком, коли посіла 49-е місце.




    ГОЛОВУВАННЯ В ЄС – МЗС Румунії в середу провело конференцію на тему румунського головування в
    Раді ЄС у першій половині 2019 року. Румунія має шанс принести свіжість і
    динаміку, сприяючи відродженню європейського проекту під час головування в Раді
    ЄС, – зазначив прем’єр-міністр Сорін Гріндяну у своєму зверненні до учасників
    заходу. У свою чергу міністр закордонних справ Румунії Теодор Мелешкану заявив,
    що під час головування в Раді ЄС
    Бухарест намагатиметься прискорити процес європейської інтеграції балканських
    країн і проведе саміт Східного партнерства. Міністр
    з європейських справ Ана Берчалл сказала, що головування в ЄС є національним
    проектом Румунії, додавши, що незважаючи на те, що Бухарест головуватиме в Раді
    ЄС у складний період, цей виклик може бути перетворений на перевагу.







    ПРИДНІСТРОВ’Я – Перебування на Території Р.Молдова будь-яких військ або військових баз, що
    контролюються іншими державами є неконституційним. До такого висновку у
    вівторок прийшли судді Конституційного суду Р.Молдова. Голова Конституційного
    суду Александру Тенасе пояснив, що, хоча чинним законодавством чітко зазначено,
    що «Республіка Молдова не допускає розміщення на своїй території військ, які
    належать іншим державам» в сепаратистському проросійському Придністров’ї перебувають
    російські війська, які він назвав окупаційними. Придністров’я вийшло з-під фактичного
    контролю Кишинева у 1992 році в результаті збройного конфлікту, що призвів до
    загибелі кількох сотень осіб, після того як російські війська заступилися за сепаратистів.
    Ці війська досі перебувають в придністровському регіоні, хоча Росія
    зобов’язалася вивести на саміті ОБСЄ в 1999 році.

  • Окупація Бухареста (1916-1918 р..)

    Окупація Бухареста (1916-1918 р..)




    У грудні 1916 року Бухарест
    був окупований військами Центральних держав, а керівництво країни було змушене переїхати в Ясси. Окупаційний режим
    був дуже жорстким і розглядав Румунію як переможену країну. Поневолюючий мирний
    договір був підписаний в березні 1918 року в Бухаресті, але король Фердинанд
    I-й його не ратифікував. На щастя, окупація тривала до листопада 1918 року,
    коли закінчилася Перша світова війна залишивши позаду близько 10 мільйонів
    мертвих.




    Разом з Соріном Крістеску,
    істориком Бухарестського університету ім. Спіру Харета ми проаналізували, що
    означав для Румунії окупаційний режим, встановлений німецькою армією після
    захоплення Бухареста. Війська увійшли в місто кількома колонами. Маршал
    Макензен на автомобілі без даху обігнав австро-угорські війська і першим прибув
    до Королівського палацу в Бухаресті, який став його штаб-квартирою. Однак він
    не оселився в цьому палаці, а обрав будинок Мейтані. Так у місті запрацювала німецька військова адміністрація. Вона, як писав відомий історик тих
    часів Вірджіл Дрегічану тривала рівно 707 днів. Є навіть книга під назвою 707
    днів в умовах культури німецького кулака.




    Була жорстка німецька
    окупація. Переможці в повній мірі скористалися слабкістю переможених і втілити
    в життя всі свої плани, – каже історик Сорін Крістеску. То був організований
    грабіж, було здирництвом цивільного населення, яке було змушене віддати велику
    кількість цукру і постільну білизну. Зняли всі віконні решітки, зібрали весь
    метал, наявний в Бухаресті, навіть церковні дзвони, які були переплавлені на
    гармати. Окупаційна влада ввела обмеження руху, намагалася розстріляти всіх
    безпритульних собак. Якщо вірити тому, що написав політик Константин Арджетояну
    у своїх спогадах були зібрані всі повії і доставлені у казарму в Мізілі. Там
    вони пройшли медичний огляд і всі хворі повії
    пройшли лікування за державні гроші. Але німці мали і шанувальників,
    серед них консерватори Александру Маргіломан та Петре П. Карп. Останній,
    наприклад, казав, що ніколи вулиці Бухареста не були так акуратно підметені.
    Було б добре, якби ці німці залишилися у нас хоча б 10 років, щоб зробити із
    нас людей, – казав він. Але грабування цивільного населення було зосереджене на
    сільськогосподарських продуктах та нафті, сягнувши жахливих масштабів, оскільки
    нафтові свердловини були знищені. Макензен мав в своєму розпорядженні 100.000
    військовополонених, яких запитав, хто працював в нафтовій промисловості. Ті, хто працював,
    мали право залишитися в Румунії, а решта були відправлені до Німеччини. Таким
    чином протягом шести місяців нафтова промисловість була фактично відновлена.





    Яку поведінку мали інші
    окупаційні війська? Говорить Сорін Крістеску Болгари стали відомими, або
    скоріше сумнозвісними, після пограбування відомої кав’ярні Капша, в якій була
    колекція якісних лікерів, та після пограбування бібліотеки Академії наук
    Румунії, звідки намагалися вкрасти деякі рукописи. Однак найбільш відомий
    інцидент стався у січні 1917 року, коли болгари вкрали мощі святого Димитрія
    Басаробовського. В умовах суворої зими, вони завантажили їх у машину, яка на
    під’їзді до Дунаю зламалася. І навіть якщо б вона не зламалася,
    маршал Макензен все одно припинив би цю спробу крадіжки. Мистецтвознавець
    Александру Цігара-Самуркаш пішов до Макензена і пояснив ситуацію. Останній розпорядився,
    щоб болгари були негайно схоплені, а реліквії – повернуті. Що стосується
    турецьких солдатів, вони забрали дві гармати, які знаходилися біля статуї Міхая
    Хороброго. То були дві гармати, захоплені румунськими військами під час битви за
    Плевну в 1877 році. Отже, турки прославились таким гідним поверненням своїх
    гармат. Що стосується австро-угорських військ, то з ними не було ніяких
    особливих проблем.





    Захоплення південної
    Румунії і Бухареста стало неочікуваним ударом Центральних держав, про що писали
    всі, хто залишив свої спогади. Сорін Крістеску. Читаючи спогади, іноді
    кумедні, німців, які брали участь в румунській
    кампанії, я дізнався, наприклад, що вони назвали її кампанією товстого
    півня. Тобто вони знайшли тут величезну кількість їжі. Німці пішли в ресторан
    і замовили все меню, повністю. Вони заплатили, звичайно, за все і поїли до
    переситу. Ці солдати входили до другої лінії військ, але протягом декількох
    тижнів настільки швидко реабілітувалися, що лікарі сказали, що вони вже можуть
    бути відправлені на передову. Після цього вони почали шукати собі різні
    захворювання. Після встановлення окупації, генерал фон Морген дозволив кожному солдату відправляити додому щомісяця 12 кг їжі. «Горе тому солдату, – писав
    фон Морген, – який повертається з відпустки додому з харчами у ранці.» Нікому не
    було дозволено повертатися з їжею з Німеччини, тому що в Німеччині під час війни просто
    вмирали від голоду. Якби не завоювали південь Румунії, Береган,
    ситуація була б там дуже складною. У Німеччині було оголошено, що була завойована
    вся Румунія, хоча в дійсності було не так, тому що було окуповано дві третини
    території країни. Родичі солдатів, які служили в окупаційних військах у Румунії були
    спокійними, тому що бойові дії припинилися і вони щомісяця отримували по 12 кг
    їжі. Але раптом, влітку 1917 року, на них, наче грім серед ясного неба впала сумна
    новина: щонайменше 10000 німців загинули в боях біля місцевостей з дивними
    назвами Мерешть, Мерешешть, Ойтуз.





    Окупація Бухареста
    закінчилася через майже два роки, у листопаді 1918 року. Нарешті румуни відчули
    радість перемоги, повернення життя в нормальне русло і створення Великої
    Румунії.