Tag: оперний театр

  • Палац Румунського оперного театру в Бухаресті

    Палац Румунського оперного театру в Бухаресті

    Заснована наприкінці 19 століття композитором і диригентом Джорджем Штефанеску, перша оперна трупа в Румунії (під назвою Румунська оперна компанія) також вважається ядром оперного театру в нашій країні. Але від свого заснування і до початку 1950-х років румунська опера не мала власного приміщення, тому вистави відбувалися в інших театрах. Ситуація мала змінитися на початку комуністичного режиму з пропагандистських причин: у 1953 році Бухарест приймав великий міжнародний молодіжний фестиваль, тому в столиці було збудовано низку будівель, щоб вмістити всі заплановані на той час заходи. Серед цих будівель була і нинішня будівля Румунської національної опери, розташована на набережній річки Димбовіца, поруч з імпозантною будівлею Юридичного факультету.

     

    І хоча спочатку передбачалося, що цей новий палац повинен поважати архітектурний стиль радянських будівель – як це було у випадку з Будинком Скинтея – Румунська опера лише віддалено нагадує цей стиль. Нещодавня опублікована книга детально аналізує етапи будівництва та зовнішній вигляд оперного палацу: “Історія будівлі Румунської опери в Бухаресті”. Її автор, директор Бібліотеки Академії Ніколає Нойка розповідає: «Оперний театр був створений великим діячем культури Джорджем Штефанеску. Після цього, до 1952 року, вона працювала без власного приміщення, в будівлі біля парку Чішміджіу, а потім, протягом тривалого часу, в будівлі Національного театру на вулиці Каля Вікторієй. На жаль, Національний театр був розбомблений. Я з подивом дізнався з документів, датованих 1948-1949 роками, що першою людиною, яка виступила з ініціативою побудувати будівлю Оперного театру, був лікар Петру Гроза, який очолював румунський уряд. Тоді він виділив рішенням уряду ділянку землі, де сьогодні розташований Бухарестський національний театр, в центрі, біля університету. Було організувано конкурс, але без результатів. В 1950-51 роках було прийнято тверде рішення і створеному на той час Бухарестському проєктному інституту було доручено розробити цей проєкт. Ним координував відомий архітектор Октав Дойческу. Він був людиною старої школи, який також представляв нас на деяких міжнародних виставках між двома світовими війнами, разом з іншими архітекторами, такими як Петре Антонеску та Дж. Кантакузіно. Звичайно, в першу чергу постало питання, де звести будівлю, і було обрано саме те місце, де сьогодні знаходиться Оперний театр, на набережній. Будівельні роботи розпочалися в 1951 році.»

     

    Але який архітектурний стиль був обраний і як це було зроблено? Знову академік Ніколає Нойка: “Часто говорили, що він має вигляд російських або радянських будівель. Однак, Октав Дойческу не робив нічого подібного, але для того, щоб проєкт пройшов перевірки, оригінали були підписані російським радником, для підтвердження рішень. Знову ж таки, російські архітектори, які приїхали сюди, з особливою увагою ставилися до Октава Дойческу і до Маковея, і вони дозволили пройти використати ряд елементів, щоб будівля була монументальною і пропонувала той вигляд, який був задуманий спочатку. Проте, говорячи про стиль, я можу сказати, що це румунський стиль, з низкою елементів, які були запозичені, але жодним чином не можна стверджувати те, що це була будівля за зразком тогочасних московських будівель.»

     

    Для будівництва Румунського оперного театру Октав Дойческу об’єднався з архітектором Помпіліу Маковеєм – координатором будівництва – та інженером-будівельником вірменського походження Азнавуряном. Будівництво було завершено в 1953 році, а офіційне відкриття відбулося в січні 1954 року з виконанням балетної вистави “Пікова дама” Чайковського. Фасад будівлі, змінений у порівнянні з первісним задумом архітектора, має портик з трьома монументальними арками, що підтримуються колонами, на капітелях яких розміщені статуї чотирьох муз. Також є три вхідні двері, через які можна потрапити до розкішної двоповерхової зали. Весь фасад прикрашають барельєфи скульпторів Зої Бейкояну, Бориса Караджі та Іона Влада. Ніколає Нойка розповідає нам про внутрішні орнаменти: «Всередині є фойє, яке є чудовим, а десь ліворуч, після підйому сходами, знаходиться красивий жовтий салон із серією орнаментів, зроблених у 1953 році, і збережених до сьогодні у надзвичайному стані. У залі для виступів знаходяться ложі, розділені маленькими стовпчиками для перегородок. Звісно, на той момент про це теж було багато розмов. Якщо з архітектурної точки зору ці маленькі стовпчики не викликають занепокоєння, то вони були встановлені з урахуванням стійкості будівлі. Крім того, стеля чудова, зроблена з різьбленого дерева, і, що найбільше вражає, стара люстра зі 100 лампочками все ще там. Крім того, в той час там була проведена система опалення та вентиляції, щоб створити відповідний клімат. На жаль, минули роки, і ця система не працює ідеально.»

     

    Насправді, з самого початку Румунський оперний палац був спроектований як стійкий, землетруси 1977 і 1986 років не залишили жодної тріщини в стінах будівлі.

  • Ясському Національному оперному театру – 60!

    Ясському Національному оперному театру – 60!


    Після тривалого періоду утвердження та
    зміцнення ліричного театру в столиці Молдови та після декількох спроб
    офіційного визнання цих зусиль, 1 січня 1956 року в Яссах був створений
    Державний оперний театр, перша подібна установа в історичній провінції Молдова.
    Перший сезон дебютував 3 листопада 1956 року виставою «Тоска» Джакомо Пуччіні,
    під керівництвом диригента Раду Ботеза та в художній постановці Херо Лупеску. У
    2003 році Ясський Державний оперний театр стає Румунським національним оперним
    театром – Ясси.




    Серія заходів, присвячених святкуванню
    шістдесятиріччя його існування розпочалася 3 лютого виставою «Дон Жуан» в
    постановці Беатріс Ранчі. У перерві між двома актами була відкрита ювілейна
    виставка «Румунський національний оперний театр в Яссах – 60 років існування»,
    де були представлені фотографії з вистав, оригінальні афіши з назвами вистав,
    зіграних на протязі багатьох років, та давні програми вистав.




    Беатріс Ранчя, менеджер установи з 2011
    року, розповіла про спеціальні проекти, приурочені цьогорічному ювілею: «Першою
    прем’єрою із серії цих подій стане «королева балету» – так ми, танцюристи,
    називаємо виставу «Лебедине озеро». Уперше на сцені Румунського оперного театру в Яссах буде поставлена спільна
    продукція з Кишинівським Національним театром опери та балету ім. Марії Бієшу.
    8 і 10 квітня відбудуться дві однаково важливі прем’єри. Пройшло понад 15
    років, відколи в Яссах не ставили
    «Лебедине озеро», тому ще більше ми хочемо цього й для оркестру, адже музика є
    прекрасною. Постановку і хореографію вистави здійснила заслужена артистка Іляна
    Ілієску. А диригентом буде маестро Траян Ікім, якого журі на Гала-вечорі
    вручення премій національних оперних театрів визнало найкращим диригентом
    минулого сезону. Ми відкриємо сезон 4 вересня новою постановкою – оперетою
    «Весела вдова», зробленою в унікальній формулі, за текстом, написаним для цієї
    продукції Андреєм Шербаном разом з Даною Дімою. Це незвичайна постановка, це
    нове читання цієї вистави, з декораціями, новими костюмами й майстерною
    режисурою Андрея Шербана. До 3 листопада, коли опері саме виповнюється 60
    років, тому що 60 років тому першою виставою, представленою ясській публіці,
    була «Тоска», і ми підготуємо нову продукцію «Тоски», а останньою подією-прем’єрою
    до святкування 60 років існування буде «Турандот». Це грандіозна постановка в
    режисурі Александру Даріє, великого режисера театру й опери, який співпрацює з
    нами вперше.»
    За словами Беатріс Ранчі, опера «Турандот» виконується в Яссах уперше
    за 60 років.




    Режисер Андрей Шербан повертається до
    Ясс після того, як поставив тут «Троянки» композитора Елізабет Сведос,
    «Галантні Індії» Жана-Філіпа Рамо та «Лючію ді Ламмермур» Гаетано Доніцетті.
    Запрошення режисерів театру є частиною стратегії менеджера Беатріс Ранчі:
    «Публіка вже звикла до гарних історій і вірить в них, тому, починаючи з 80-их
    років, на світовому плані, театральні постановники були запрошені ставити
    оперні вистави, щоб створити те що називається вистава-концерт, в якій наголос
    ставиться не тільки на голосах. Тепер, оперна вистава розвивався. Це справді
    театр дуже високого класу, який звертається до публіки за допомогою музики.
    Нові, сучасні постановки не тільки зберігають описані автором характеристики, а
    й вимагають виняткового художнього таланту з боку виконавців. А працівники
    Ясського оперного театру є надзвичайними акторами. У них і дуже хороша фізична
    форма. Наприклад, у виставі Лючія ді Ламмермур» в постановці Андрея
    Шербана виконавиця головної жіночої ролі Лекреміоара Хрубару Роате не тільки
    виняткова вокалістка, вона виконує і важку драматичну роль, за що й отримала премію «Краща виконавиця сезону».»





    Балет Ясського Національного оперного
    театру відчутно виріс за останні п’ять років, розповідає Беатріс Ранчя:
    «Практично, раніше балет існував тільки в естраді. Оперний театр і театр
    оперети мали тільки дві вистави балету в репертуарі, і в них грали переважно
    виконавці з Бухареста. І тоді ми спробували виховати нове покоління балетних
    танцівників, маючи добру співпрацю з Ліцеєм хореографії, учні якого ще з
    дев’ятого-десятого класів працюють у
    нас, виступають в наших виставах.»



    Серед хореографів запрошених в Ясси
    налічуються й відомі румунські майстри театральної справи Йоан Туджару та Джіджі Кечуляну. Слід зазначити, що протягом часу на
    ліричній сцені в Яссах виступали великі артисти, такі як сопрано Віоріка Кортез
    та Вірджінія Зеані, а також баррітон Ніколає Херля.