Tag: освіти

Новий комуністичний режим, встановлений в 1945 році, запровадив реформу освіти й розпочав політику висування малозабезпечених людей, фактично робітників, прихильників лінії партії, на керівні посади. Нова система освіти означала руйнування попередньої системи освіти, заміни її новою системою, у якій панувала ідея так званого здорового соціального походження. Фактично, ця ідея становила політичний критерій, який усував змагання й запроваджував політику формування кадрів, прихильників нового політичного режиму.

Інженер Штефан Бирля займав важливі посади як у партійній, так і у державній ієрархії. Він належав до числа людей, які користувалися наданими пільгами партією щодо доступу до освіти. Однак, на відміну від тих, які лише користувалися пільгами нового політичного режиму, Штефан Бирля був премійованим учнем, випускником ліцею імені Георге Лазера, одного з кращих ліцеїв Бухареста. У 2002 році Бирля, будучи гостем Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення, поділився своїми спогадами про тогочасний період, а саме, у який спосіб усвідомлювалися зміни щодо освіти, які мали місце з нагоди проведення нової реформи освіти у 1948 році: Учні ліцеїв, з-поміж яких був і я, які бажали пройти скорочене на один рік навчання, мали цю можливість. З’явилися нові форми вищої освіти, які адресувалися безпосередньо робітникам, молоді, яка працювала на виробництві. Дворічні робітничі школи, що діяли у тісному зв’язку з факультетами, підготовляли випускників ліцею. Паралельно, ті хто були випускниками ліцеїв або працювали на виробництві та водночас вчилися в ліцеях, мали можливість продовжувати навчання на факультетах та далі працювати. Існували також факультети і для випускників робітничих шкіл, що підвищувало соціальний стан студентів. Розуміється, що при наявності цих сприятливих умов, молодь не могла залишатися осторонь. Був створений Національний Союз Студентів, число членів якого досить швидко зростало. Доступу молоді до вищої освіти в значній мірі сприяли також підготовчі курси.

Реформа освіти від 1948 року спростувала цінності традиційної освіти. Почало застосовуватися право вибору поступити на факультет без того, щоб учні складали іспити на ступінь бакалавра та навіть без того щоб були випускниками ліцею, при умові, щоб вони продовжили навчання в ліцеї, паралельно з навчанням на факультеті. Ось що розповів Штефан Бирля: Коли я подав документи, необхідні для вступу на факультет, я констатував, що протягом червня-вересня всі факультети організували підготовчі курси для майбутніх студентів, на які мав можливість записатися абсолютно кожний бажаючий. Викладачами на цих курсах, які відвідувала численна молодь, були університетські професори та асистенти. Саме на таких курсах я вперше познайомився з майбутніми студентами, випускниками робітничих шкіл, які поряд з нами, випускниками ліцеїв, відвідували ці курси з наміром поступити на бажаний факультет. Професори застосовували наступний метод: наприклад, на лекції з математики та фізики, професор писав задачу на дошці та викликав учнів розв’язати задачу. При допомозі професора, відповідна особа прагнула розв’язати задачу. Професор, у свою чергу, робив важливі корисні зауваження абітурієнту. У такий спосіб, майбутній студент здобував необхідний обсяг знань. Далі, професор писав іншу задачу та викликав іншого абітурієнта.

Реформа освіти від 1948 року створила новий тип студента, нову студентську атмосферу, основними елементами якої були: призвичаювання до нестатків та формування певної свідомості. Штефан Бирля: Студенти, які походили з робітничих шкіл, користувалися окремими пільгами. Під час іспитів, вони мали окреме реєстраційне посвідчення. Я не знаю як вони поступали під час письмових іспитів. Абітурієнти, випускники робітничих шкіл, завжди одержували перехідну оцінку на усних іспитах. Абітурієнтів з робітничих шкіл можна було впізнати з першого погляду. Лише ті, хто зовсім нічого не знали, не складали успішно іспити. Існували спроби допомогти їм, проте це було досить важкою справою. Факультет механіки перетворився на інженерно-економічний факультет. На цьому факультеті я познайомився з численними студентами, випускниками робітничих шкіл. На факультеті, ми знову створили групи для навчання, які офіційно були створені для членів Молодіжної комуністичної партії та організацій молоді. Будучи випускником робітничих шкіл, вони були добре ознайомлені з профспілками, тому ми обрали їх лідерами студентських профспілок, оскільки вони вміли краще представляти наші інтереси.

Прихильність
до режиму забезпечувалося також шляхом винагород. Студенти комуністи, майбутні
головні кадри партії толерували можливість компромісу. Штефан Бирля: Існувала
своєрідна система студентської стипендії, яка передбачала забезпечення їжі,
місце у гуртожитку, 30 леїв на власні витрати: мило, зубна паста тощо. Отже
існувала стандартна стипендія. Я не мав потреби щодо житла, однак харчування на
обід та вечерю у студентській ідальній було вигідно для мене. Існували також
республіканські стипендії. Після першого семестру я одержав таку стипендію у
розмірі 500 леїв, що майже дорівнювало щомісячній зарплаті. Ця стипендія була
великим стимулом для мене.

Реформа
освіти від 1948 року змінила структуру освіти в Румунії. Незважаючи на те, що у
наступні роки були поновлені деякі з колишніх стандартів якості, загалом
ідеологія вплинула негативно на розвиток освіти.

Новий навчальний рік розпочався із звичайними очікуваннями, планами на майбутнє і побоюваннями. Нові покоління молодих людей на початку життя та кар’єри повинні будуть впоратися зі змінами, новими вимогами і пристосувати їх підготовку до ринку праці. Основною проблемою стало, таким чином, що шукається на ринку праці, а обрання напрямку навчання залежить у значній мірі і від ринку. І не тільки молоді особи звертають увагу на ринок праці, а й університети, які, однак, доводять повільніший темп пристосування до нього.

Габріела Жітару є координатором проекту Виконавчої групи з фінансування вищої освіти, наукових досліджень, розвитку та інновацій. Від неї ми спробуємо дізнатися, яким є зв’язок між університетською системою і ринком праці? Цей зв’язок, могли б ми сказати, не є обов’язково безпосереднім, враховуючи, що система освіти повинна підготовляти випускників, які могли б бути інтегровані на ринок праці. Іншою важливою роллю системи освіти є підготовка випускника для суспільства або для його особистого розвитку. А це значить, що зв’язок повинен бути тісним з погляду навчального плану, але повинен забезпечити й деяку гнучкість, тому що сучасний ринок праці є дуже гнучким і дуже швидко росте та змінюється. Освітній ринок, якщо ми могли б так його назвати, на рівні вищої освіти, не розвивається так швидко. На рівні Виконавчої групи з фінансування вищої освіти, наукових досліджень, розвитку та інновацій були проведені деякі аналізи та дослідження на загальнонаціональному рівні, які мали на увазі моніторинг працевлаштування випускників вищих навчальних закладів на ринку праці протягом кількох поколінь. Сприймання є різними, так що випускники, які шукають місце праці після п’яти років від закінчення навчання, мають більш гнучке і підхідне сприймання, тому що вони фактично створили набагато чіткіше уявлення про навички, які вони використовували на ринку праці.

Про адаптацію освіти до ринкових вимог та про соціальну модель посади або зайняття розповідає Габріела Жітару: Якщо визначити соціальну модель роботи, то тут не має кордонів, як з точки зору місця де посада виконується, так і більш гнучким її характером з точки зору підготовки та навичок. Якось модель роботи в даний момент надає можливість того, щоб багато випускників, які не посідають кваліфікації у конкретній сфері діяльності, мали можливість працевлаштуватися на певне місце праці, тому що вони придбали навички необхідні для цього. На це питання могли б відповісти і деякі результати цього дослідження, яке показує, що, насправді, ринок праці не пропонує місця праці на рівні підготовки студентів. Випускники, які брали участь у дослідженні, відповіли, що, насправді, 30% випускників мають більш високий рівень підготовки, ніж це потрібно на їхньому місці роботи.

Чи є ринок праці більш консервативним? – запитали ми. Габріела Жітару: На перший погляд, ринок праці не є обов’язково дуже негнучким, він цілком динамічний. Однак, іноді має дуже специфічні вимоги, які освітні фахівці вважають не такими важливими для освітньої програми, якими наприклад є загальноосвітні компетенції та практичний досвід. Результати цього дослідження показують, що ця криза підвищила період пошуку місця праці для студентів, які здобули вищу освіту в 2009-2010 роках. Для них цей період майже в два рази довший ніж для випускників 2005-2006 рр.

Європейська комісія прагне допомогти молодим людям, які намагаються знайти місце праці. Програма “Гарантія для молоді є таким прикладом, але й її пристосування до рухів на ринку праці не завжди йдуть в ногу з динамікою останньої. Габріела Жітару: Оскільки це програма Європейської комісії, то змін в неї, на мій погляд, не буде багато. Якщо говорити про програму ЄК Гарантії для молоді, то вона звертається до молодих людей вікової категорії 16-25 років. Специфічним для цих програм є те, що вони повинні бути спрямовані на роботодавця. Імовірність того, щоб цей проект мав певні наслідки та фактичні результати, є більшою, роботодавець будучи підтриманий улаштувати на роботу молодих людей віком від 16 до 25 років, які завершили навчання.

Інновації та зміни завжди на один крок попереду установ, а вищі навчальні заклади піддані, у їхню чергу, інституційній інерції. Період побудови кар’єри за допомогою університетської освіти, при кожному новому початку, припускає нові виклики.