Tag: пагорби

  • Заповідники диких півоній в Румунії

    Заповідники диких півоній в Румунії

    Три тижні тому Університет агрономічних наук та ветеринарної медицини в Бухаресті організував “Свято півонії – національної квітки Румунії”. У Ботанічному саду “І.Тодор” Агрономічного кампусу, розташованому поруч з найбільшим парком столиці Румунії, парком Короля Міхая, колишнім Херестреу, учасники заходу могли милуватися колекцією з 86 видів півоній Факультету садівництва. У жовтні минулого року був оприлюднений закон, що проголошує півонію національною квіткою Румунії. Закон передбачає організацію щорічного Фестивалю півоній і встановлює заходи з охорони півонійних природних заповідників в країні.

    П’ять видів півонії спонтанно ростуть в Румунії в природних заповідниках, що охороняються законом, маючи великий біологічний і декоративний потенціал (Paeonia peregrina, Paeonia tenuifolia, Paeonia triternata, Paeonia mascula, Paeonia officinalis, ssp. Banatica), а також три культивовані види з більш ніж 100 сортами (Paeonia officinalis, Paeonia lactyflora, Paeonia suffruticosa).У травні деякі природні заповідники Румунії стають більш привабливими для відвідувачів завдяки півоніям, які цвітуть у цей період. Дику півонію можна знайти в південно-східній Європі та Малій Азії, а в Румунії її можна побачити в кількох природних заповідниках, де вона росте спонтанно. Цей вид охороняється законом ще з часів Другої світової війни і широко розповсюджений на невисоких пагорбах і низовинах Трансільванії, Добруджі, південної Молдови, Олтенії та Волощину.

    У заповіднику Зау де Кимпіє можна зустріти і милуватися степовими півоніями (Paeonia tenuifolia). Розташований за 5 кілометрів від центру комуни Зау де Кимпіє, заповідник був заснований у 1932 році академіком Александром Борзою і спочатку займав площу 2,5 гектара. Людиною, яка врятувала степову півонію від вимирання і розширила площу заповідника до 3,5 га під час Другої світової війни, був Марку Синкраяну з Зау де Кимпіє. Перші згадки про степову півонію з Зау де Кампіє були зроблені в 1846 році, коли квітка була виставлена ​​у Відні, в гербарії, з нагоди презентації трансільванської флори. Степові півонії цвітуть тут з квітня по травень, іноді до червня. Вони цвітуть лише сім днів і мають висоту від 10 до 30 сантиметрів. Листя тонке, а квіти яскраво-червоні.

    rezervatie-bujori-de-stepa-de-la-zau-de-campie-02.jpg

    Степова півонія – надзвичайно тендітна рослина, саме тому вона зникла з Європи: якщо її зламати, півонія в’яне за лічені хвилини. У нотатках першого куратора заповідника Марку Синкраяну, який доглядав за рослиною протягом 60 років, згадується, що процес розмноження квітів залежить від збору насіння, який потрібно робити, коли квітка стає коричнево-чорною. Від посадки до цвітіння також проходить від 7 до 14 років. Хоча це унікальний заповідник в Європі, зараз цим місцем управляють двоє молодих людей, захоплених фотографією. Вони працюють добровільно і супроводжують допитливих туристів стежками маленького раю. Окрім наявних документів про те, як тут були виявлені ці квіти, місцева легенда розповідає, що поява степової півонії є результатом трагічної смерті принца, який закохався у молоду дочку лісника. Легенда свідчить, що степові півонії в Зау де Кампіє утворилися на місці, де закохана дівчина проливала кровні сльози, оплакуючи свого коханого.

    Степові півонії також можна знайти на пагорбах Добруджі, як у повіті Констанца, так і у повіті Тулча. У Констанці степові півонії можна побачити в природному заповіднику Хаджієнь, недалеко від міста Мангалія. Ще один різновид півонії, так звана румунська півонія (Paeonia peregrina варіант romanica), росте в Природному парку Комана, за 35 км від Бухареста. Команьські півонії мають менше пелюсток, ніж садові, пелюстки ростуть лише по краю квітки, а не всередині, а їх колір яскраво-червоний. Вони не такі ароматні, як інші види півоній, стебло має близько 20 см, а її листя ширші. Півонії також зустрічаються в лісі Манафу, який є частиною 250-гектарної Природоохоронної території в повіті Джурджу. Румунська півоніяросте, так само, в Природному парку Гори Мечінулуй на півночі Добруджі. Тиждень тому цією квіткою ще можна було милуватися на галявинах лісів, розташованих на території цього природного парку.

  • Екотуризм на Трансільванських пагорбах

    Екотуризм на Трансільванських пагорбах


    У Румунії є безліч
    ідеальних напрямків для екотуризму. Регіон Трансільванські пагорби,
    розташований на півдні Трансільванії, дуже привабливий з цієї точки зору. На
    велосипеді, пішки або на конях ви матимете можливість дослідити місцевість, де
    природа є видовищною, і де замки та сільські місцевості з укріпленими церквами мають чудові історії. Тут також є багато місцевих
    гастрономічних пунктів, і ви можете насолодитися
    старовинними рецептами, приготованими на повільному вогні.




    Крістіна Ілієску,
    менеджер туристичного призначення Трансільванські
    пагорби, розповість про цю спеціальну пропозицію для проведення відпусток: «Найвідомішим місцем на Трансільванських пагорбах є район із саксонськими
    селами. Він так відомий у світі: як район із селами, які мають укріплені церкви. Інші знають його як заповідну територію, де ми маємо тисячі видів птахів,
    або, точніше, як улюблену територію принца Великобританії Чарльза. Ми називаємо
    його районом сіл та менших за розміром міст, які розташовані навколо долини річки Тирнава-Маре, Хиртібачу і правого берега ріки Олт, між містами Сігішоара, Медіаш, Сібіу, Фегераш, Рупя, саме в центрі Румунії. Перш за все, ми багато просуваємо частину
    екотуризму. Нещодавно ми також подали сертифікаційну заявку до міністерства з цього приводу. Це означає культурний туризм, туризм з
    увагою до природи, до місцевих громад, але з великим наголосом на природну складову та на зв’язку між природою і громадою. Таким чином, можливо, ми можемо подати найкращий
    приклад. Ландшафт району – це той, в якому людина і природа жили в
    тісному зв’язку протягом стількох століть історії».




    Але чим можна займатися в цьому казковому районі? Крістіна Ілієску: «Як основні види діяльності, окрім пішохідних стежок, маршрутів, якими
    можна проїхати на велосипеді чи на конях, ми просуваємо частину спостереження за природою, птахами, бо ми знаходимося у найбільшій охоронюваній континентальній території нашої країни. У цьому районі
    ми маємо понад 600 км маршрутів, можливо й навіть більше відколи була завершена
    частина Terra Saxonum, що належить до проєкту Viа Transilvanica. Це маршрути, упорядковані та позначені в цьому сенсі. Їх можна пройти пішки, на велосипеді або верхи. Іншими видами туризму, що
    практикується у нас, є культурний туризм, сільський
    туризм, агротуризм. Поступово й гастрономічний туризм. Тут є батьківщина відомого «Трансільванського
    бранчу», поняття «бранч» у Румунії. Це концепція, яка поєднує дегустацію
    місцевих продуктів із відвідуванням туристичних призначень».






    У районі, настільки
    багатому історією, традиціями та легендами, можна говорити також про народних ремісників та їх бажання показати туристам все найкраще. Крістіна Ілієску, менеджер
    пункту призначення «Трансільванські пагорби». «Село Меленкрав є дуже хорошим прикладом у цьому відношенні. У Віскрі ви також можете знайти старовинні ремесла: цеглярство, ковальство, склоробство. Існує майстерня з виготовлення традиційних скляних виборів, це скляна ручна робота. Здебільшого це ткацькі майстерні та майстерні з плетення кошиків, але ми також знаходимо ремесла, які повільно вмирають, як наприклад валяння. У н.п. Копша Маре є чудовий такий ремісник, який займається
    цим. Є також новіші ремесла, такі як різьба по воску».






    Пункт призначення «Трансільванські пагорби» також означає багатий на заходи графік. У цей період, коли соціальне дистанціювання вимагало
    скасування більшості заходів, деякі з них можна було організувати на Трансільванських пагорбах. Як? Ми
    дізнаємось у Крістіни Ілієску?: «Це дуже велика територія. З точки зору пандемії, це перевага. У селах проходять багато заходів. Це заходи з меншою кількістю учасників. Ви можете прогулюватися селами Мешендорф або Хогілаг для ознайомлення із запахом тубероз і взяти участь у концерті класичної музики.
    Прикладом можуть бути концерти Соноро, які відбулись цього року і
    які, безперечно, будуть організовані
    й наступного року. Іншим прикладом може бути фестиваль «Icon Arts». В основному це літня школа для студентів музичних академій, але вона
    завершується цілим тижнем концертів у дедалі більш рідкісних місцях: в укріпленій церкві, у дворі пансіонату. Це заходи, що дозволяють соціальне дистанціювання, оскільки вони відбуваються на відкритому повітрі. Але у
    нас також є великі заходи, від яких, на жаль, ми цього року відмовилися. Ми сподіваємось, що
    наступного року, влітку, ситуація буде іншою. Ми організуємо Тиждень Хаферланда, велоспортивні змагання, що є традиційними в цьому районі. Спектр заходів дуже широкий. Ми навіть організували театральні
    вистави в сараях».






    Більшість реакцій
    позитивні: «Ми пропонуємо анкети іноземним туристам, які прибувають до Трансільванських пагорбів, для складання статистичних даних. Їх реакція завжди
    вражає. Більшість із них, ті, хто приїжджає вперше, надзвичайно здивовані. Вони якось приїжджають сюди як до екзотичного напрямку. Тут вони зачаровані не тільки краєвидом, але і гастрономією,
    спокоєм і, насамперед, безпекою. У Західній Європі лунають різні історії про безпеку в Румунії, і туристи зізнаються нам, що знаходять надзвичайно безпечне місце, хоча й не
    сподівались, що це буде так. Я не зустрічала туристів, які відвідували регіон Трансільванських пагорбів і не були в захваті від їх
    досвіду».






    Пропозиція буде доповнена в найближчі роки з багатьма унікальними враженнями. Крістіна Ілієску, менеджер пункту
    призначення Трансільванські пагорби: «У нас завжди є проекти. Зараз одним із тих, що нам дуже
    подобається, є прооєкт Фонду «Нові горизонти», який називається Edu Labs. Він спрямований на залучення молоді до мікроспеціалізації в галузі туризму: спеціалізовані
    екскурсоводи, шукачі розповідей. Ми
    дуже раді, що нам вдається залучити тутешніх молодих людей, навіть через партнерів. Нам вдається залучити місцеву
    громаду, яка дуже жива і заслуговує всього найкращого. Ви можете спостерігати за нами на веб-сайті
    colinele-transilvaniei.ro. У нас також є акаунти в соціальних мережах:
    Трансільванські пагорби та Трансільванське нагір’я
    (Transylvanian Highlands) – офіційна назва англійською мовою».




    Додатковою підставою для
    роздумів щодо вибору пункту призначення «Трансільванські пагорби» є те, що Сібіуський повіт оголосив 2021 рік
    «Роком піших прогулянок».